Хвороби салату та селери в закритому ґрунті, методи боротьби

Щорічна заміна ґрунту в теплицях або його пропарювання протягом 1—2 год при 100°. Дезінфекція або заміна поживного субстрату та поживного розчину при гідропоніці. 4. Вирощування слабосприйнятливих сортів. Боротьба з переносниками та бур'янами — резерваторами інфекції Рис. 169. ПЕРОНОСПОРОЗ НА ЛИСТКУ САЛАТУ. У -: в. % « вх 2 5 ы к % ь7 у „ » $ 17 а:. 2.6.2. Бактеріози 2.6.2.1. Мокра гниль салату

Збудник — Егилй 5агоюуога зр. 5агоюуога (Ьорез) Вегоеу, Наг150п.

Шкодочинність. Небезпечне захворювання салату в плівкових та скляних теплицях. При епіфітотійному розвитку може швидко загинути більша частина врожаю.

Симптоми. При вирощуванні на непропареному ґрунті перші симптоми захворювання стають помітними через в'янення рослин через загнивання коріння. При ураженні дорослих рослин симптоми з'являються на листі у вигляді мокрої гнилі чорно-бурого кольору верхніх листків або всього качана. Біологія. Найчастіше захворювання виникає після тривалої вологої погоди або після надмірних поливів зверху на фоні підвищеної температури повітря (понад 25°). Зараження відбувається через пошкоджену тканину. Водна плівка, що вкриває поверхневі тканини рослини протягом кількох днів, є сприятливим середовищем для активного інфікування їх бактеріями роду Рзеи4отопа5 зр. Вторинним патогеном часто є бактерії Егиуйта 5агоюуога Слизовий бактеріоз найчастіше вражає ослаблені, пошкоджені шкідниками або хворобами рослини, а також ті, що вирощуються при надмірному азотному живленні. Збудники хвороби особливо активізуються при температурі 20-25° та високій відносній вологості повітря.. ее. 168. МОКРА ГНИЛЬ КАЧАННОГО САЛАТУ Ъ 3. Е с в ^. р № | } у р о т А, = м Фе. ” с М ‚ ых -% ‹ 2.6.3.2. Акремоніум селери

Збудник — Астетотит арий (Зт.еЁ Ватзеу) Саплз, [син.: Се-рнаю5ротит арй $т.е{ Ваплзеу].

Симптоми: Викликає буру плямистість на стеблах та листках.

Біологія. З ураженої тканини виступають тісно зібрані прості конідієносці з кулястими слизовими головками, в яких укладені одноклітинні (іноді з перегородками) конідії. Конідієносці 2531 х 2-3 мкм, вгорі стоншені до 0,5-1,5 мкм. Конідії видовжено-циліндричні з звуженими кінцями, що варіюють за розмірами 3,5-12 х 1,1-2,3 мкм. Окремі клітини гіф ущільнюються в хламідоспори сіро-коричневого кольору. На поживних середовищах колонії тонковолокнисті білі з сіруватим відтінком. 2.6.3.3. Альтернаріоз

Шкодочинність. Зустрічається на селері, кропі, петрушці, іноді на інших рослинах. При зберіганні викликає чорну гниль, розм'якшення та почорніння тканини кореня, а також випадання сіянців.

Симптоми: на черешках та стеблах утворюються коричневі або чорні плями різних розмірів. На коренях сіянців відшаровується кора.

Біологія патогена. Гіфи безбарвні або оливково-сірі. Конідієносці зазвичай поодинокі, прості, іноді гіллясті, прямі або вививисті з перегородками 200 х 3-9 мкм. Конідії поодинокі або в ланцюжках по 2-3 шт., часто еліптичні, зворотнобулавоподібні або зворотногрушоподібні, оливково-коричневі, гладкі, з 3-7 поперечними та однією або більше поздовжніми чи косими перегородками, 27-57 х 9-27 мкм.

Колонії розпростерті, оксамитові або повстяні, сірі, коричневі, оливкові, чорні.

Збудник — А[егпама сопзогие (Триет.) НизВе$ [син.: Масгозрогит сопзогНае Твиегт.].

Шкодочинність та симптоми. Часто зустрічається на відмерлих частинах рослин, але зрідка викликає плямистості на листках селери та томатів.

Біологія патогена. Конідієносці прості, іноді розгалужені, різні за довжиною, внизу нерозширені, коричневі. Утворюють верхівкові конідії, що зсуваються вбік у міру росту конідієносця, який стає колінчастим, а скупчення конідій стає схожим на гроно. Конідії різні за формою: кулясті, чотирикутні, видовжено-яйцеподібні, спочатку гладкі, пізніше крупнобородавчасті, до 13 поперечних та 12 поздовжніх перегородок 18-25 х

Септоріоз петрушки та селери

Збудник — берюма ретозешт ПОезт. на петрушці, і 5. арй СБезё, на селері.

Шкодочинність та симптоми. Заражаються і поступово відмирають нижні, старіші листки, на яких з'являються округлі або кутасті світлі плями з бурою облямівкою. Поступово в центрі плям з'являються чорні крапки — пікніди.

Біологія патогена. Збудник зберігається пікнідами на рослинних рештках та садивному матеріалі, а також з насінням (як на поверхні, так і всередині насіння). Пікніди сферичні, темні, однокамерні. Пікноспори ниткоподібні, безбарвні, з 3-4 перегородками, розмір 30-50 х 1,5-2 мкм. 2.6.3.5. Церкоспороз, або ранній опік селери

Шкодочинність та симптоми. На листі з обох боків з'являються плями округлої або неправильної форми, охряного або буруватого кольору, в середині нерідко світліші. У вологу погоду на плямах з'являється наліт сірого кольору. Сильно уражене листя жовтіє і відмирає.

Біологія патогена. Збудник зберігається у формі конідій та міцелію на уражених рослинних рештках. Конідієносці можуть бути прямими або колінчастими; конідії безбарвні, багатоклітинні, 35-130 мкм. 2.6.3.6. Борошниста роса кропу Збудник — Егуярне итфеШегагит 4 Ву Ё.апе 1 Лассе.

Шкідливість. Захворювання знижує соковитість зелені, смакові якості та зовнішній вигляд кропу. Може призвести до засихання рослини.

Симптоми. Хвороба проявляється у вигляді білого павутинистого або борошнистого нальоту на листках, черешках і стеблах. Наприкінці вегетації на поверхні борошнистого нальоту з'являються численні чорні крапки клейстотеціїв.

При вирощуванні кропу в осінній період після основної культури виникає високий ризик розвитку грибної хвороби. Збудник зберігається на рослинних рештках у формі сумчастої стадії — він утворює сферичні темні клейстотеції з короткими численними міцеліальними придатками і безліччю сумок. У період вегетації інфекція поширюється одноклітинними безбарвними конідіями. Зараження відбувається при занесенні патогена з притепличної території, а сама епіфітотія починається через порушення гігротермічного режиму на периферії теплиці.

Для запобігання розвитку інфекції та захисту посадок кропу необхідно суворо дотримуватися комплексу профілактичних заходів:

1. Забезпечте рівномірний полив рослин по всій площі теплиці.
2. Підтримуйте оптимальний температурний режим відповідно до технології.
3. Організуйте сувору ізоляцію тепличних приміщень від зовнішнього середовища.
4. Постійно підтримуйте чистоту та фітосанітарний порядок на притепличній території.

• Довжина конідій збудника — 20–25 мкм
• Ширина конідій збудника — 11–13 мкм
• Період вирощування салату — 1–2 місяці

Галові нематоди та непаразитарні ураження зеленних культур

Мелойдогіноз — небезпечне захворювання, що викликається галовими нематодами. Його збудниками є південна (Meloidogyne incognita), яванська (Meloidogyne javanica) та арахісова (Meloidogyne arenaria) нематоди. Через короткий період вирощування салату зовнішні ознаки ураження на його листках не встигають проявитися. Однак при вирощуванні петрушки та селери до кінця вегетації на коренях встигають утворитися великі зрослі гали — сингали.

Для своєчасного виявлення шкідника регулярно оглядайте кореневу систему рослин. На коренях уражених екземплярів утворюються округлі гали, зазвичай невеликого розміру. При мікроскопіюванні всередині цих потовщень можна виявити самок галових нематод із яйцевими мішками.

Крім паразитарних хвороб, на листках зеленних культур можуть з'являтися жовтуваті або білі безхлорофільні зони. Це генетичне порушення, яке негативно впливає на клітини паренхіми листків. Захворювання не передається сусіднім рослинам, проте воно суттєво погіршує зовнішній вигляд зелені та знижує її товарні якості.