Захист капустяних культур від судинного та слизового бактеріозу

Судинний бактеріоз капустяних: захист у період вегетації

Судинний бактеріоз (чорна гниль) підступний тим, що в прохолодну погоду інфіковані рослини можуть виглядати абсолютно здоровими. Хвороба проявляється раптово при підвищенні температури. Найбільш сприятливі умови для зараження складаються при теплих днях і прохолодних ночах, коли на краях листків утворюються краплі гутації, через які бактерії легко проникають всередину тканин.

У польових умовах патоген стрімко поширюється з поривами вітру і краплями дощу, під час поливу, культивації, а також переноситься комахами-шкідниками і слимаками. Інфекція зберігається на насінні, але головним її джерелом залишаються рослинні рештки. Резерватами для бактерій також слугують бур'яни родини капустяних:

• клоповник віргінський;
• дика редька;
• чорна гірчиця;
• вороняча лапа;
• суріпиця.

• Норма Фитолавіну-300 для насіння — 5 г/кг
• Норма Планризу для насіння — 20 мл/кг
• Концентрація Фитолавіну-300 для коренів — 0,2%
• Витрата Планризу для обприскування — 0,3 л/га

Захисні заходи починають ще до садіння розсади в поле і продовжують протягом усього періоду вегетації. Для стримування патогена важливо використовувати чистий насіннєвий матеріал і суворо дотримуватися технологічного ланцюжка обробок біологічними препаратами. Це дозволяє суттєво знизити інфекційне навантаження на посадках.

1. Протруїти насіння препаратом Фитолавін-300 або Планриз.
2. Перед садінням розсади вмочити кореневу систему в глиняно-коров'ячу бовтанку з додаванням 0,2%-вого Фитолавіну-300.
3. При появі перших симптомів у полі обприскати посадки 0,1%-вим розчином Планризу з додаванням ПАР.
4. Паралельно провести повний комплекс обробок проти шкідників і слимаків, що переносять інфекцію.

Слизовий бактеріоз: контроль мокрої гнилі в полі та сховищі

Слизовий бактеріоз, або мокра бактеріальна гниль, уражає практично всі овочеві культури в усі фази росту. Захворювання викликають бактерії Erwinia carotovora subsp. carotovora і Pseudomonas sp., що уражають понад 100 видів рослин, включаючи томат і огірок. Найбільш гостро гниль проявляється у другій половині вегетації, а також при транспортуванні та зберіганні капусти в умовах підвищених температур.

Зараження відбувається через пошкоджені тканини, особливо після затяжних дощів при температурі 25–30 °C. Водяна плівка на рослинах протягом кількох днів — ідеальне середовище для активності бактерій Pseudomonas, за якими в уражені тканини проникає Erwinia carotovora. Ризик інфікування різко зростає на ослаблених, підморожених або перегодованих азотом рослинах, а також при механічних пошкодженнях під час культивації, збирання врожаю і транспортування.

Переносником мокрої гнилі часто виступають шкідники. Слизовий бактеріоз може розвиватися і як вторинна інфекція слідом за судинним бактеріозом. Джерелом зараження слугують рослинні рештки, ризосфера бур'янів та культурних рослин, а також поливна вода з відкритих водойм. У поширенні захворювання активну участь беруть:

• весняна капустяна муха;
• ріпаковий і капустяний білани;
• ріпаковий квіткоїд;
• капустяна міль;
• слимаки.

При перших ознаках хвороби посадки обприскують Планризом з нормою витрати 0,3 л/га. Для запобігання втратам урожаю в зимовий період необхідно приділити особливу увагу підготовці складів і підбору сортового складу. Комплексний підхід збереже якість качанів до самої весни.

• Ретельно очищуйте сховища від рослинних решток і проводьте дезінфекцію перед закладанням овочів.
• Підтримуйте оптимальний температурний режим для продовольчої капусти на рівні 0–1 °C.
• Використовуйте для тривалого зберігання стійкі до мокрої гнилі пізньостиглі гібриди F1 білоголової капусти: Амтрак, Бартоло, Галлакси, Леннокс, Альбатрос, Лежкий, Монарх.

Симптоми. До цього захворювання вразливі білоголова та капуста">цвітна капуста. Плями можуть виникати як на старих, так і на молодих листках, включаючи зовнішні листки качана капусти.

Спочатку на листках з'являється багато маленьких, вдавлених, напівпрозорих плямок. Вони розростаються в круглі або кутасті плями розміром до 5 мм у поперечнику, їх забарвлення варіює від жовтувато-білого до коричневого або чорного. Навколо плям помітна напівпрозора зона.

Старі листки можуть мати крихітні, розкидані на великих ділянках листкової поверхні цятки, які не збільшуються в розмірах. У багатьох випадках центри старих пошкоджень випадають, внаслідок чого листки мають зрешечений вигляд. Симптоми проявляються в основному в міжжилковій зоні, хоча темні смуги часто проходять уздовж жилок і можуть викликати руйнування дрібних жилок. Пошкодження на краях листків часто призводять до симптомів, аналогічних тим, що спостерігаються при опіку верхівки, внаслідок чого листки поступово розлохмачуються

Біологія патогена. Бактеріям необхідна крапельна волога для проникнення через продихи в листки. Тому найбільша шкодочинність спостерігається у періоди з тривалими дощами та рясними росами. Хвороба часто проявляється за зниженої температури восени, хоча патоген може заражати й у ширшому діапазоні температури.

Зберігається патоген на рослинних рештках. Джерелом інфекції може бути насіння.

Заходи захисту від цього захворювання поки ще не розроблені, хоча запропоновано висаджувати рослини в добре дреновані ґрунти та стежити за тим, щоб листя було, по можливості, сухим. Протруювання насіння ТМТД для запобігання передачі інфекції через насіння. Пропарювання або дезінфекція ґрунту базамідом гранулятом. 2.5.2.4. Бактеріальна плямистість капусти

Збудник — Р5еи4отопа$ зуттдае ру. тасийсойа (МсСиПосВ) Уоппв её а|.

Шкодочинність. Захворювання трапляється головним чином на цвітній капусті.

Симптоми. На листках видно плями, які спочатку з'являються у вигляді маленьких насичених водою цяток. Через деякий час ці цятки перетворюються на плями темно-коричневого або фіолетового кольору, оточені напівпрозорою облямівкою. Окремі плями, зазвичай злегка вдавлені, досягають у розмірах 3 мм. Зливаючись одна з одною, плями утворюють пошкоджені зони неправильної форми, які надають листку зморшкуватого або шорсткого вигляду. На сильно уражених рослинах листя жовтіє та опадає. На суцвіттях цвітної капусти утворюються невеликі плями сірувато-коричневого кольору. При мікроскопіюванні плями можна побачити, що гинуть не тільки епідермальні, а й паренхімні клітини. Супутні патогенні мікроорганізми часто спричиняють мокру гниль. Бактеріальна плямистість також проявляється на стеблах і листкових черешках.

Біологія патогена. Бактерії є грамнегативними паличками з лофотрихіальним розташуванням джгутиків. Збудник проникає в рослину через ранки та продихи. Зберігається у ґрунті та на післязбиральних рештках рослин, щонайменше, рік, може передаватися з насінням. Він поширюється повітрям, зі зливами та поливною водою. Комахи також можуть бути переносниками патогена. Найгостріше хвороба проявляється в прохолодну, вологу погоду. Поширення повсюдне.

Заходи захисту. Існують три правила боротьби із захворюванням:

• для вирощування обирати ділянки, вільні від збудника;
• правильно розміщувати культури у сівозміні з поверненням на заражену ділянку не раніше ніж через рік.

Якщо раніше при вирощуванні розсади були помічені симптоми хвороби, то перед садінням нових рослин ґрунт слід стерилізувати.

Для боротьби з бактеріальною плямистістю слід використовувати ті самі засоби, що рекомендовані для захисту культури від судинного бактеріозу.

2.5.3. Мікози

2.5.3.1. Кила капусти

Збудник — Р!азтоорпога Бгаз$[сае У/ог.