Фузаріозне в’янення суниці: симптоми та біологія ґрунтового патогену

7)) ве к ъ зд фо [А И

— Г. / я `. * К Ч (. 2. Уж # ие КИ г. ы > 2.16.2.3. В'янення

Найпоширеніші хвороби на суниці, пов'язані з ураженням кореневої та судинної системи рослин будь-якого віку. Відомо кілька збудників, що належать до трьох родів: Fusarium, Verticillium, Phytophthora.

Збудник — Fusarium oxysporum Schlecht (інколи й інші види).

Шкідливість. На плантаціях проявляється протягом усієї вегетації, але ступінь його прояву та симптоми можуть бути різними. Ураження рослин може сягати 25 % і більше залежно від кліматичних факторів та агротехніки, зазвичай має осередковий характер і частіше приурочене до ділянок із пониженим рельєфом, що вказує на можливість перенесення інфекції ґрунтовими водами та опадами. Симптоми. Некрози по краях листкової пластинки, помітне слабке в'янення уражених часток листка. Листя та черешки поступово буріють, стають темно-коричневими й відмирають. Листкова розетка розвалюється, хворі кущі ніби притискаються до землі. В'янення рослин зазвичай починається з фази наливу та достигання ягід, тобто в період підвищеної потреби рослин у живленні та воді. У цей період усе листя рослин втрачає тургор і поникає. Загибель рослин настає приблизно через 1,5 місяця після появи перших симптомів хвороби. На поперечних і поздовжніх зрізах коренів хворих рослин виявляються потемнілі (некротичні) ділянки провідних судин. Коренева шийка та головний корінь загнивають. 575 => ФР Рис. 195. ФУЗАРІОЗ СУНИЧНОЇ РОСЛИНИ р ь ы $37 < и. т. 14 \) э— а д и \ я рн а —,: ей у Г ме 7 у - в > № у | `” 0х 9 4. 4” = щ РУ ” 5 мы 2” а ие.’, 2 5 д“ Біологія патогенів. Збудники є ґрунтовими патогенами широкої спеціалізації та розвиваються в дуже широкому діапазоні температури (від 5 до 35°). Вони здатні уражати також зернобобові культури, буряк, томати, картоплю, пшеницю та ін.

У рослину гіфи гриба проникають через коріння і в процесі своєї життєдіяльності утворюють токсичні речовини, що призводять до некрозу судин. У вологих умовах на кореневій шийці ураженої рослини суниці розвивається рясна біла грибниця патогена з темно-бордовими сплетеннями. Мікроконідії грушоподібної, шароподібно-яйцеподібної або лимоноподібної форми, одноклітинні, розміром 4,4-6,8 х 5,7-7,6 мкм. Макроконідії серпоподібно-подовжені з трьома перегородками.

Джерело інфекції — заражений ґрунт, садивний матеріал.

Заходи захисту. Більшість сортів суниці не стійка до захворювання. Необхідна висока агротехніка культури, що підвищує стійкість рослин до патогена. Закладати плантації слід на легких ґрунтах оздоровленим садивним матеріалом і вносити перед садінням органічні добрива (50-100 т/га). У суничні сівозміни включають малосприйнятливі до збудників сільськогосподарські культури. На маточниках видаляють усі рослини з ознаками фузаріозного в'янення і проводять дезінфекцію заражених ділянок 4-5%-ним розчином формаліну або 4-5%-ним залізним купоросом із наступним розпушуванням.

Вертицильозний вілт, або в'янення. Збудник — Verticillium albo-atrum Reinke et Berth., або V. dahliae Kleb. Симптоми. Уражається суниця будь-якого віку. Симптоми в'янення розвиваються від периферії до центру куща. Старе крайове листя втрачає тургор, черешки їх червоніють, вони розпластуються на поверхні ґрунту, буріють, засихають. Молоде центральне листя стає матовим, хлоротичним, дрібнішає. Уражені кущі призупиняють ріст і потім повністю гинуть. Судини коренів і тканини біля основи ріжків відмирають, у них виявляється біла, а потім сіра грибниця з жовтувато-бурими мікросклероціями. Біологія патогена. Конідіальне спороношення розвивається у вологих умовах на уражених частинах рослини у формі мутовчасто-розгалужених конідієносців з овальними димчастими конідіями. Збудник зберігається в ґрунті мікросклероціями до 10 років і в рослину проникає через коріння. Міцелій, поширюючись судинами, викликає їх інтоксикацію та механічну закупорку, чим і пояснюється симптом в'янення. Джерело інфекції. Захворювання передається розеткам (вусам) по вусоплетах, а також через ґрунт. При сильному зараженні ґрунту можуть бути інфіковані вуса, відібрані від здорових рослин (Белошапкіна, Говоров, 2000). У таких випадках захворювання має хронічний характер, оскільки не всі інфіковані розетки виявляють симптоми в перший рік садіння. Гриб може кілька років зберігатися в рослині, і захворювання виявляється лише при ґрунтовій посусі, порушенні агротехніки, тобто за умови ослаблення рослин, зниження їхньої стійкості до збудника вілту. Стійкість рослин до патогена. Сильно уражаються вертицильозним в'яненням такі сорти суниці: Фестивальна, Зоря, Красуня Загір'я. Порівняно стійкі сорти Фея, Зенга-Зенгана, Естафета, Зеніт, Сударушка. Заходи захисту. 1. Закладання плантації суниці проводять здоровим садивним матеріалом. Для садіння рекомендується вирощувати лише найбільш стійкі до вілту сорти суниці. 2. Не слід розміщувати суницю після огірка, інших гарбузових культур та томата. 3. Необхідно видаляти з ділянки хворі рослини разом із розетками та знищувати їх. За необхідності після аналізу ґрунту на вертицильоз методом вербових паличок рекомендується проводити знезараження ґрунту базамідом-гранулятом. Препарат вносять восени перед весняним садінням. Заорюють на глибину 15-20 см і потім ґрунт рясно поливають. Фітофторозна коренева гниль суниці

Збудник — *Phytophthora fragariae* Hickman, var. *fragariae* Hickman. Шкідливість. Карантинний вид для Європи. Фітофторозна гниль коренів суниці належить до числа найбільш небезпечних хвороб цих культур. Уражаючи окремі рослини в рік садіння, за певних обставин захворювання до кінця другого року може набути характеру епіфітотії. Особливо активно фітофтороз розвивається на глинистих, погано аерованих і погано фільтрованих ґрунтах, при знижених температурах (10-17°).

Поширеність. Досить часто відзначається на суниці та полуниці в багатьох країнах Європи, широко поширена в США, зареєстрована в низці інших країн. Є низка публікацій про наявність хвороби на території країн СНД і в Росії.

Симптоми. На надземних частинах суниці (полуниці) відзначається запізнення в розвитку, поява дрібнішого листя з сіруватим відтінком, відставання росту кущів, передчасне старіння листя, його пожовтіння або почервоніння. Рослини можуть загинути ще до плодоношення або сформувати невелику кількість дрібних плодів. В окремих випадках спостерігається побуріння і загибель вусів, засихання та почорніння ягід.

На коренях гниль проявляється найбільш чітко пізньої осені: при викопуванні уражених рослин видно слаборозвинену корневу систему внаслідок загнивання бічних поживних коренів. У місцях загнивання корені мають сірувате або коричневе забарвлення, що дає характерні симптоми "щурячих хвостів". При поздовжньому розрізі верхніх (незгнилих) частин цих коренів видно стрижневі циліндри (стели). Їхній колір варіює від винно-червоного до цегляно-червоного.

Біологія патогена. Вузькоспеціалізований паразит, уражає тільки культурну суницю. Збудник має в циклі розвитку міцелій, зооспори та ооспори. Останні закладаються в центральному циліндрі кореня протягом усього літа, проростають після руйнування коренів і здатні зберігатися в ґрунті до восьми років. Міцелій розвивається в деревині кореня і зазвичай росте повільно. Оптимальна температура для розвитку — 18-22°, при 30° ріст припиняється. Зооспорангії на зооспорангієносцях утворюються на поверхні уражених коренів у сирому ґрунті або у воді. Зооспори заражають молоді бічні корінці маточної рослини або вусів.

Джерелом інфекції фітофторозу суниці є ооспори в ґрунті та заражена расада. Суниця сильніше уражається при високій вологості ґрунту, а також при внесенні підвищених доз азотних добрив. Калійні та фосфорні добрива знижують розвиток хвороби. Мульчування міжрядь тирсою сприяє розвитку фітофторозу за рахунок підвищення вологості ґрунту під мульчею. Рис. 196. ФІТОФТОРОЗ СУНИЦІ хх т к. `\ / к

Методи захисту. Своєчасна діагностика та проведення захисних заходів. Обстеження суниці проводиться на початку літа, після цвітіння культур, коли проявляється комплекс симптомів на надземних органах рослин. При огляді рослин слід звертати увагу на кволі рослини з ознаками в'янення. При виявленні ознак фітофторозу необхідно викопати уражені рослини (не менше 10 екземплярів) з кореневою системою і прилиплим до неї ґрунтом, упакувати в кілька шарів паперу, забезпечити етикеткою і відправити в карантинну лабораторію для аналізу.

Дезінфекція ґрунтового субстрату і використання здорового посадкового матеріалу — основа профілактики цього небезпечного захворювання. Застосування Засіб захисту рослин">засобів захисту рослин детально не розроблено. Є досвід застосування суміші металаксилу з хлорокисом міді або манкоцебом. Препарати вносять у рядки, ближче до основи рослин, восени або навесні. 2.16.2.4. Фітофтороз Збудник — *Phytophthora cactorum* (Leb. et Cohn) Schroet.

Рослини-господарі. Широко спеціалізований патоген, уражає понад 120 видів рослин, куди входять плодові та овочеві культури, картопля, квіткові та деякі декоративні культури, багато бур'янів.

Шкідливість. Гриб уражає кореневу систему і надземну частину рослини, викликаючи велике розмаїття симптомів. Втрата урожаю ягід суниці при цьому захворюванні сягає до 20 % і більше.

Симптоми. Протягом вегетації на різних частинах рослини можуть бути різними. Уражені кущі характеризуються деяким розвалом листя від центру до периферії. Кущ раптово швидко в'яне. Спочатку в'яне нижнє листя, яке повертається верхньою стороною вниз і лягає на ґрунт. Це відбувається в результаті гниття черешків листя, квітконосів і кореневої шийки, чому передує поява бурих окільцьовуваних плям біля основи куща суниці. При цьому відмирає і коренева система куща. Некроз окремих коренів у добре розвиненого куща не викликає його загибелі, але листя розвивається дрібним, деформованим, на тонких довгих черешках.

При високій вологості повітря на листках з'являються розпливчасті невизначеної форми коричневі маслянисті плями, які в суху погоду підсихають. Старе листя стає жорстким, краї його закручуються вниз, на жилках з'являються некрози, вигинаючи пластинку листка (або його частку) кутом. Кореневища вкриваються глибокими виразками, при механічному впливі легко руйнуються, відділяються від коренів. Молоді розетки утворюються на коротких вусах. Їхнє нижнє листя дрібне, деформоване, а вищерозташоване — жорстке, гофроване. На нижній частині стебла розетки з'являються бурі некротичні плями. Фітофтороз за симптоматикою стає схожим на ураження нематодами.

Хвороба уражає суницю на всіх стадіях розвитку, починаючи з періоду цвітіння. Першою ознакою стає некроз маточок — серцевина квітки темніє, а уражена зав'язь вкривається бурими плямами, зупиняється в рості та засихає. На зелених ягодах бурі плями поступово охоплюють усю поверхню, через що вона стає шкірястою та щільною.

На плодах, що дозрівають, плями утворюються з боків: вони світлі, злегка вдавлені, іноді з фіолетовим відтінком. Консистенція м'якоті стає пружною та гумоподібною, а на розрізі видно потемніння серцевини, що йде від плодоніжки. Уражена ягода набуває неприємного смаку та запаху.

Збудник зберігається у формі кулястих світло-коричневих ооспор у ґрунті, рослинних рештках та в усіх уражених органах рослини. Навесні ооспори, що перезимували, утворюють зооспори, які й викликають первинне зараження. При високій вологості на ягодах та інших хворих частинах куща з'являється слабкий наліт — це ознака безстатевого спороношення патогена.

• Температура для зараження — 18-22°
• Відносна вологість повітря — 95-100 %
• Середній діаметр ооспор — 29 мкм
• Концентрація робочого розчину альєт — 0,2 %
• Кількість обприскувань за сезон — 3

Профілактика та хімічні заходи захисту

Захист плантації будується на жорсткому контролі фітосанітарного стану. При плануванні захисних заходів необхідно враховувати попередні фітосанітарні заходи, якість розсади та правильність чергування культур у суничній сівозміні. Оскільки збудник фітофторозу може зберігатися на бур'янах, обов'язковим елементом догляду є регулярна боротьба з бур'янами.

Для хімічного захисту посадок застосовують препарат альєт у вигляді 0,2 %-ного робочого розчину. Обприскування проводять суворо за фазами розвитку рослин для досягнення максимальної ефективності. Схема захисту включає три послідовні обробки:

1. Перше обприскування рослин проводять у період бутонізації.
2. Друге обприскування виконують одразу після цвітіння.
3. Третє обприскування проводять наприкінці вегетації.