Діагностика та методи захисту огірка від кореневих та прикореневих гнилей

Кореневі та прикореневі гнилі огірка — небезпечна група захворювань, що вражає культуру як у розсадниках, так і на етапі плодоношення. З віком рослин інтенсивність розвитку інфекції зростає, загрожуючи втратою врожаю. Симптоми залежать від віку огірків і конкретного патогена, тому агроному важливо вміти точно діагностувати причину в'янення для вибору схеми лікування.

Як розпізнати збудника гнилі

При вирощуванні розсади перші ознаки хвороби — потемніння та сіро-зелений відтінок молодого листя, затримка росту та в'янення на сонці. Основними збудниками є гриб Phomopsis sclerotioides (в джерелі — Рйоторз${$ зсегоно4ез, чорна коренева гниль), види Pythium (Рушит) і Phytophthora (РауорШ йога), а також Rhizoctonia solani (КЮ. зо ати). Іноді в коренях, що змінили забарвлення, виявляють Olpidium sp. (Орит $р.), але його роль як первинного патогена не підтверджена. При ураженні видами Pythium (Рушит) і Phytophthora (Риуюр йога) корені огірка залишаються бурими і не чорніють.

Фітофторозна прикоренева гниль (різні види Phytophthora / Рпуюртога) частіше вражає дорослу культуру, утворюючи темно-бурі та чорні мокнучі плями, що переходять на корені. Ризоктоніозна гниль (Rhizoctonia solani / Ю{2осюта зо ат) зазвичай проявляється на розсаді сухими світло-бурими плямами на кореневій шийці з бурим міцелієм під лупою. Ґрунтомешканці-бактерії викликають специфічне захворювання з вертикальним ростом коренів над субстратом. При механічних пошкодженнях або опіках стебла бактерії м'яких гнилей також викликають вторинну мокру гниль.

Непатогенні гнилі розвиваються через несприятливі умови середовища, після чого тканини заселяються бактеріями. Побуріння коренів і відшаровування кортикальної тканини з утворенням порожнистих циліндрів вказують на перезволоження, погану аерацію або перегрів ґрунту під час розкладання соломи. До аналогічних симптомів призводять надлишок добрив, токсичні концентрації марганцю, амонію або пестицидів. Провокувальними факторами також виступають низькі температури повітря та затяжна нестача сонячного світла.

• Стійкі до гнилей сорти огірка — відсутні
• Висота вертикального росту коренів при бактеріозі — більше 1 см
• Співвідношення суміші проти мокрої гнилі (вапно : сірка : сульфат міді) — 10 : 3 : 1

Методи захисту і лікування огірка

Огірки вкрай сприйнятливі до прикореневих гнилей, а захисні заходи ускладнюються низькою ефективністю фунгіцидів. Основним профілактичним методом боротьби залишається термічне пропарювання тепличного ґрунту. Для запобігання непатогенним гнилям достатньо підтримувати якісний дренаж ґрунту та збалансований режим живлення. Якщо хвороба вже проявилася, необхідно точно визначити вид патогена і провести локальні обробки.

Проти грибів Pythium (Рушит) і Phytophthora (РпуюрН ога) високу ефективність показує етридіазол, що загортається в компост під розсаду або вноситься з поливом. У боротьбі з Rhizoctonia solani (РЮ. 501ат) використовують квінтоцен, обробляючи ним ґрунт на місці загиблих рослин перед садінням нової розсади. Ураження чорною кореневою гниллю Phomopsis sclerotioides (Р. з4егоно4е;) успішно пригнічують поливом препаратами групи бензимідазолу.

1. Видаліть хворі рослини і обробіть ґрунт на місці випадіння фунгіцидом квінтоцен перед садінням нової розсади.
2. При вторинному інфікуванні бактеріями нанесіть на уражені ділянки стебел суміш вапна, тонкодисперсної сірки та сульфату міді у співвідношенні 10:3:1.
3. Проведіть мульчування ґрунту навколо стебел знезараженим торфом, компостом або ґрунтом для стимуляції росту нових коренів вище ураженої ділянки.
4. Знизьте стрес для рослин: повністю видаліть усі плоди і затініть теплицю.