Діагностика уражень стебел тепличних культур патогенами та шкідниками

Основна функція стебла — підтримання рослини та транспорт поживних речовин і води. Симптоми ураження стебел включають виразки, смугастість і штрихуватість, гали та деформації. Підтримуюча функція стебел для багатьох тепличних культур не має значення у зв'язку із системою підв'язки, але навіть за механічної підтримки рослини поникають при ураженні стебел. Таким, наприклад, є типова ознака ураження агресивними патогенами типу Didymella lycopersici на томаті. Водночас Botrytis cinerea може викликати множинні локальні ураження, що не проникають у глиб стебла, і рослина продовжує нормально рости. При ураженні стебла послаблюються його транспортні функції, починається в'янення. Судинні патогени дають аналогічний ефект, блокуючи провідні тканини. До того ж деякі з них виділяють фітотоксини.

Деформації стебел не завжди викликані патогенами, хоча листова галова бактерія Corynebacterium fascians індукує проліферацію точки росту й утворення щільних розростань, які зазвичай називають листовими галами. Цей симптом можна виявити на стелажних і горщикових культурах, зовнішній вигляд уражених рослин зазвичай змінюється, але ріст у цілому не порушений. Пошкодження кінчика стебла може призвести до фасціацій: точка росту дає початок одразу кільком пагонам, які не відокремлюються один від одного і зливаються, утворюючи один великий сплюснутий пагін. Фасціації типові для тепличних огірків, хоча справжня їхня причина ще не встановлена.

Рис. 3. 1. Симптоми хвороб: 1 — плямистість пелюсток; 2 — деформація пелюсток; 3 — гниль зав'язі; 4 — плямистість плодів; 5 — гниль плодів; 6 — деформація плодів; 7 — вершинна гниль плодів; 8 — міжжилковий хлороз або некроз; 9 — окаймляюча плямистість; 10 — прижилковий некроз (хлороз); 11 — знебарвлення або деформація жилок; 12 — жовтяниця (дуболистність); 13 — пляма з червоним або жовтим облямуванням; 14 — концентрична плямистість; 15 — численні дрібні плями або мозаїчність; 16 — пліснява або наліт борошнистої роси; 17 — дірчастість у результаті випадання ураженої тканини; 18 — папоротеподібність (звуження пластинок); 19 — вирости тканини на листку (енації); 20 — стеблова гниль; 21 — гал у пазусі листка; 22 — викривлення листка (епінастія); 23 — в'янення листка; 24 — смуги або штрихи на стеблі; 25 — великі гали на кореневій шийці; 26 — гниль кореневої шийки (чорна ніжка, рак); 27 — втрата корінням нормального тропізму; 28 — рак коренів; 29 — коренева гниль із відшаруванням кори кореня; 30 — бура, чорна або рожева гниль кореня; 31 — гниль головного кореня; 32 — великі гали; 33 — дрібні гали; 34 — сильне, часто дихотомічне розгалуження корінців.

Для зелених рослин листя і, меншою мірою, стебла — це основні постачальники вуглеводів. У процесі фотосинтезу СО₂ і вода в присутності світла та хлорофілу перетворюються на вуглеводи при обов'язковому газообміні через поверхню листків. Через листя відбувається і віддача води рослиною — за допомогою продихів у процесі дихання або при гутації через сочевички, розташовані по краях листкових пластинок.

Хвороби, що розвиваються на фотосинтезуючих тканинах рослини або порушують нормальний водообмін, відображаються і на рості рослини. Симптоми можуть з'являтися на всій листковій пластинці або тільки на якійсь її частині, причому сила впливу на ріст іноді прямо пропорційна величині ураженої площі листка.

Відмінності у формі та забарвленні уражених ділянок дуже великі:

• хлорози та некрози правильної або неправильної форми, обмежені жилками;
• плями, оточені червоним або жовтим ореолом;
• дірчасті пошкодження (ефект прострілу дробом).

Ознаки захворювання можуть розвиватися при гаданій відсутності патогена, коли міцелій та спороутворюючі структури на листках майже або зовсім не видно (наприклад, при ураженні троянди пероноспорозом). Водночас може формуватися дуже потужний міцелій, а іноді й спороутворюючі структури, що типово для пероноспорозу на салаті або сірої гнилі на всіх тепличних культурах. У деяких випадках з'являються різні спороносні органи грибів — пікніди, пустули, спородохії тощо, але міцелій на поверхні листків не видно (іржа гвоздики, чорна плямистість троянди).

Патогени, фізичні та хімічні пошкодження, небажані зміни навколишнього середовища, порушення режиму живлення часто відображаються на функціональній активності хлоропластів, і уражені листки бліднуть, на них розвивається хлороз, а потім некроз або ж сильні хлороз і некроз, що супроводжуються передчасною дефоліацією. Подібні симптоми неспецифічні, хоча з урахуванням локалізації їх можна певною мірою використовувати при визначенні причини ураження.

Зміни балансу фітогормонів відображаються на розвитку листків і призводять до їхніх деформацій:

• при ураженні томата вірусом мозаїки огірка (ВМО) або деякими штамами вірусу мозаїки томата (ВМТо) площа листкових пластинок зменшується, вони стають ниткоподібними;
• зморшкуватість листків на огірку — симптом ураження зеленою крапчастою мозаїкою;
• на салаті зморшкуватість — показник пошкодження низькими температурами;
• розростання тканин листків з утворенням виростів на нижній стороні (так звані енації) з'являється при ураженні томата певними штамами ВМТо.

Для нормального розвитку тепличних культур та формування врожаю критично важливо зберігати баланс між поглинанням води корінням та її випаровуванням через листя. Будь-яке порушення цієї рівноваги затримує ріст рослин, а в екстремальних умовах пошкоджує листковий апарат. Хвороби листя небезпечні саме тим, що вони скорочують площу фотосинтезуючої тканини та одночасно руйнують водний режим.

В'янення рослин на практиці часто списують на спеку, низьку вологість або проблеми з корінням. Однак цей симптом може бути викликаний патогенами, які різко прискорюють транспірацію на початкових етапах хвороби — наприклад, при фузаріозному в'яненні або ураженні вірусом мозаїки томата (ВМТо). У цих випадках листя втрачає воду набагато швидше, ніж рослина встигає її поглинати.

Як розпізнати симптоми порушення водного балансу

При занадто інтенсивному виділенні вологи через гідатоди (водні пори по краях листків) клітини незворотно пошкоджуються, викликаючи місцевий крайовий некроз. Кінчики листків при цьому страждають сильніше за все. У деяких тепличних культур некроз швидко охоплює край усієї листкової пластинки:

• салат;
• томат;
• огірок.

Зовсім інакше рослина реагує на занадто слабку віддачу води. У цьому випадку тканини навколо продихів перенасичуються вологою, через що на листі проявляється склоподібність. Найчастіше з цією проблемою стикаються при вирощуванні салату в зимовий період.