Боротьба з бактеріальним в’яненням томатів і картоплі в теплицях

Бактеріальне в’янення томату та картоплі: симптоми та заходи стримування

Бактеріальне в’янення — це надзвичайно небезпечна карантинна хвороба, здатна повністю знищити посадки картоплі та томатів. Її збудником є бактерія Р5еидотопа$ (Каюта) зо]апасеагит (Е.Е.5т). У тропічних та субтропічних регіонах поширена раса 3 цього патогена, але осередки також відзначені в Європі та Росії. У теплицях інфекція поширюється стрімко, переносячись із краплями поливної води та під час догляду за рослинами.

Хвороба може перебігати у двох формах. При гострій формі кущі швидко в’януть і гинуть без попереднього пожовтіння листя чи затримки росту. Хронічний перебіг проявляється повільніше: на прикореневій частині стебла утворюються повітряні корені, листя жовтіє, а плоди дрібнішають і осипаються. На розрізі стебла добре видно бурувато-жовті кільця забитих слизом судин, а на плодах розвивається верхівкова гниль у вигляді щільної коричневої кульки. Для точної ідентифікації збудника застосовують тест на оксидазу та уреазу, метод непрямого імунофлуоресцентного фарбування та перевірку патогенності на томатах.

• Латентний період хвороби — понад 2 місяці
• Діаметр коричневого утворення в плоді — 1–3 см
• Концентрація Фітолавіну-300 для поливу — 0,6–1,0 %
• Витрата робочого розчину на одну лунку — 200 мл
• Радіус захисної зони навколо осередку — 7–10 м
• Концентрація рідкого скла в суміші — 0,15 %

Для запобігання поширенню інфекції в теплиці необхідно суворо дотримуватися карантинних заходів і діяти негайно при виявленні перших хворих рослин. Джерелом зараження також може стати інфіковане насіння. Захисні заходи проводять за чіткою схемою.

1. Повністю видаліть уражені в’яненням рослини з теплиці.
2. Пролийте ґрунт під сусідніми здоровими кущами в радіусі 7–10 метрів робочим розчином 0,6–1,0 % Фітолавіну-300, витрачаючи по 200 мл на кожну лунку.
3. Обприскайте посадки 0,6–1,0 % розчином Фітолавіну-300 з додаванням 0,15 % рідкого скла для створення захисної плівки, що стримує перенесення інфекції на 2–3 тижні.

Бактеріальний рак стебел: діагностика та особливості розвитку

Збудником бактеріального раку стебел є патоген С! амБасег писдапепт$15 зизр. пис 9да-пеп$5 (Эт) Па\5 её а|. [син.: Согуперамейит тсШадапеп$Е]. На стадії розсади хвороба практично не проявляє себе, перші симптоми зазвичай стають помітні тільки до початку плодоношення. Інфекція системно вражає судинну систему рослин, блокуючи в основному ситоподібні трубки флоеми. Первинно ж бактерії проникають через спіральні судини ксилеми.

Типова ознака бактеріального раку — потемніння судинного кільця, яке чітко видно на розрізі стебла та біля основи черешків листя. Хвороба починається з одностороннього в’янення часток нижнього листя, їх краї жовтіють і закручуються. З часом листя буріє і засихає, але залишається висіти на рослині. На стеблах проступають темні смуги, епідерміс розривається, і через тріщини виділяється бактеріальний ексудат, який розноситься по теплиці комахами, бризками води та руками працівників при пасинкуванні. На молодих чашолистках, черешках і плодоніжках утворюються глибокі коричневі виразки, а серцевина стебла жовтіє, відмирає і формує порожнини.

На плодах з’являються плоскі плями розміром не більше 3 мм, сніжно-білі на периферії та темні в центрі. На зелених плодах плями білі, розташовані в основному навколо плодоніжки. На плодах, що червоніють, плями жовтіють, у їх центрі з’являються дрібні тріщинки чорного кольору, що нагадують око птиці, через що ця форма хвороби отримала назву «пташине око».

Інша, більш поширена і небезпечніша форма ураження плодів — внутрішня, зумовлена проникненням бактерій у плоди безпосередньо з уражених судин. Виразки, що утворилися на плодоніжках, внаслідок повторного поширення інфекції поступово заглиблюються настільки, що бактерії досягають судинної системи і по ній потрапляють у плід. При ранньому зараженні такі плоди мають, як правило, потворну форму, насіння в них — недорозвинене і нежиттєздатне. Багато з таких плодів опадають. При більш пізньому зараженні плоди за зовнішнім виглядом нагадують здорові, але тяжі судин, що йдуть до насіннєвих камер, у таких плодах набувають жовтого кольору. Насіння, отримане від таких плодів, несе на собі інфекцію, але схожість його залишається досить високою. Бактерії розташовуються на поверхні насіння або накопичуються між оболонкою та ендоспермом. Консистенція і смакові якості плоду погіршуються.

Нерідко симптоми захворювання непомітні на уражених плодах, і з них отримують насіння, що містить збудника.

Біологія патогена. Аеробні, неспороутворювальні грампозитивні нерухомі палички, розміром

0,3-0,4 х 0,8-1,0 мкм. Бактерії проникають у рослини найчастіше через механічні пошкодження. Судинами флоеми бактерії потрапляють в інші органи, зокрема у плоди, викликаючи їхнє внутрішнє зараження. Культуральні властивості. На м'ясо-пептонному агарі колонії круглі, рівні, підняті, спочатку безбарвні (майже прозорі), пізніше — кремово-жовті. При додаванні до середовища глюкози ріст колоній прискорюється, вони стають більшими і блідо-жовтого кольору. На зрізі картопляного бульби колонії ростуть швидко. Колір їх яскраво-жовтий. Бульйон каламутніє повільно, а через 3-4 дні з'являється слабкий слизовий осад. Бактерії стійкі до висушування. Оптимальна температура для росту — 25-27°, при 47° ріст припиняється, а при 50-53° бактерії гинуть.

Розвитку захворювання сприяють висока температура і вологість. Дощування рослин у спекотну погоду і навіть обприскування пестицидами може призвести до епіфітотії.

Збудник здатний заражати тільки рослини із сім. Пасльонових. Практично всі культивовані як у закритому, так і у відкритому ґрунті сорти та гібриди томата значною мірою уражаються бактеріальним раком. Підвищену стійкість проявляють сорти відкритого ґрунту Ракостійкий 12 і Ракостійкий 69, отримані шляхом схрещування дикого смородиноподібного томата з культурними сортами.

Джерела первинної інфекції. Джерелом первинної інфекції бактеріального раку є заражене насіння. Саме з ним збудник був уперше занесений на територію колишнього СРСР у 1936 р. До інших джерел первинної інфекції відносять заражені рослинні рештки та ґрунт, що часто спостерігається при беззмінній культурі томата в малооб'ємній культурі. Установлено, що бактерії в ґрунті протягом 30-40 днів втрачають свою життєздатність. Однак, у повітряно-сухому ґрунті та в рослинних рештках бактерії можуть зберігатися понад вісім місяців, причому і в замерзлому ґрунті.

Поширення відбувається при підвищеній вологості повітря, коли рослинам завдають травм (під час пасинкування, при зрізанні листя або при зніманні плодів). Установлено, що бактерії здатні проникати в сусідні рослини через волоски на листках, що цілком можливо в загущених посадках.

Діагностика. Велике значення у боротьбі з цим захворюванням має раннє виявлення інфекції в насінні.

Найпростіший спосіб — забарвлення зрізів або відбитків зрізів за Грамом. Ця ознака досить точна, оскільки серед збудників в'янення це єдиний грампозитивний вид бактерій. Для виявлення збудника використовують також імуноферментний аналіз (ІФА), імунофлуоресцентний метод та полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).

Заходи захисту. Агротехнічні прийоми. Стійкі гібриди невідомі. Для захисту посадок від бактеріозу насіння отримують тільки від здорових рослин і ферментують у власному соку без додавання води протягом 96 годин.

Немаловажливо проводити знезараження ґрунту і використовувати для набивки парників добре перепрілий компост, що є запорукою хорошого врожаю.

Теплицю часто провітрюють. Припиняють дощування рослин при появі перших симптомів. Зменшують концентрацію поживного розчину і збільшують кислотність субстрату або розчину, оскільки це стримує розвиток патогена. Хворі рослини видаляють із теплиці та знищують. Сівозміна з поверненням томатів на те саме місце не раніше ніж через рік дозволяє ліквідувати ґрунтове джерело інфекції.

Для обмеження вторинної інфекції перед плановим пасинкуванням проводять фітопрочищення посадок від хворих рослин (не рідше двох разів на місяць). Для зменшення поширення бактеріозу теплицею слід починати роботу з хворими рослинами після обробки здорових. Для видалення пасинків і листя бажано використовувати спеціальний інструмент, а не виламувати їх руками.

Біологічні засоби. Для зменшення запасу збудників інфекції насіння замочують у 0,2%-ному робочому розчині фітолавіну-300 на дві години. Надалі розсаду двічі, починаючи з фази 1-3 справжніх листків, обприскують 0,2%-ною суспензією фітолавіну-300. Хороші результати дає вмочування коріння розсади в таку саму суспензію. У період інтенсивного плодоношення рослини рекомендовано обприскувати планризом.

Раніше пропонували використовувати медичні антибіотики (стрептоміцин, пеніцилін, ауреоміцин), але тепер їх використання заборонено в рослинництві. Хороші результати дає використання препаратів на основі гуматів.

Збудник — Рзеидотопа$ соггидаа Корег(5 ап4 Зсайен.

Шкідливість. Викликає в'янення та загибель рослин, найбільш інтенсивно це явище спостерігається на самому початку плодоношення. Найбільші втрати врожаю можливі при ранньому зараженні через насіння. У цьому випадку гине значна частина рослинСимптоми. Перші ознаки захворювання в першу чергу з'являються на добре розвинених високорослих рослинах у період формування перших китиць. На стеблах з'являються витягнуті, злегка вдавлені плями буро-коричневого кольору, розташовані невисоко над субстратом, які згодом розтріскуються. У судинах накопичується маса бактерій, яка витікає у вигляді кремово-білого ексудату з тріщин та ранок.

На поздовжньому розрізі уражених стебел видно некроз серцевини, а також сусідніх тканин (судин, кори, епідермісу). Якщо розглянути процес некротизації в динаміці, то спочатку помітно, що тканини серцевини ніби насичуються водою, стають склоподібними, потім темніють і поступово висихають. На зовні здоровому стеблі, у прикореневій частині, а іноді й вище з'являється безліч густорозташованих адвентивних (повітряних) коренів. Листя здебільшого, починаючи з верхівки, втрачає тургор, темніє і в'яне, набуваючи ніби обвареного вигляду. У деяких випадках спостерігається хлороз та в'янення верхнього листя.

На зелених плодах з'являється сітка зі світлих жилок, яка зберігається і на зрілих плодах, при їх розтині можна нерідко бачити некроз оболонки насіння. Струшування рослин призводить до опадання плодів.

Культуральна характеристика. При посіві бактерій на картопляному агарі через два дні утворюються підняті, округлі колонії кремового кольору, діаметром до 1,5 мм з нерівною поверхнею і слабохвилястим краєм (5сайен, Несрег, 1978). На глюкозо-дріжджовому агарі колонії пласкі жовтувато-зеленого кольору і також з нерівною поверхнею. Бактерії виділяють у середовище жовтувато-зелений нефлуоресціюючий пігмент.

Температурні умови росту колоній:

• Припинення росту: 41°
• Оптимальні значення: від 26 до 28°

Первинне зараження рослин відбувається переважно на ранніх етапах розвитку, оскільки джерелом інфекції є, як правило, насіння, в якому збудник захворювання може локалізуватися не тільки в оболонці, а й у зародку насіння.

Патоген системно поширюється по рослині, проникаючи в усі органи, але в серцевинній паренхімі стебла створюються найбільш сприятливі умови для його розвитку. З часом бактерії поширюються в сусідні тканини, викликаючи некрози кори та епідермісу, що мають вигляд плям витягнутої форми.