Технологія вирощування дині та кавуна в захищеному ґрунті

Умови сівби та облаштування плівкових укриттів

Для успішного старту теплолюбних баштанних культур критично важливо контролювати температуру ґрунту та повітря на початкових етапах вегетації. Рання сівба в непрогріту землю призводить до затягування появи сходів та їх масової загибелі від патогенних мікроорганізмів. Використання тимчасових плівкових укриттів дозволяє зсунути строки сівби на більш ранні та прискорити дозрівання врожаю.

Висівання насіння починають після того, як температура повітря стабільно встановиться на рівні 12–14 °С. Під плівковими укриттями, які підвищують температуру на 10–12 °С, насіння висівають у третій декаді квітня, а розсаду висаджують на початку травня. При невеликих обсягах над кожною лункою можна встановити розрізану пластикову пляшку з отворами: це не тільки підвищить температуру ґрунту на кілька градусів, але й захистить сходи від жука-кравчика.

• Ґрунт для дині — 14–16 °С
• Ґрунт для кавуна — 16–18 °С
• Сходи дині — через 8–9 днів
• Сходи кавуна — через 8–10 днів
• Прискорення дозрівання — на 2–3 тижні

Для облаштування укриттів застосовують різні конструкції: від простих хрестоподібних дуг із лози під плівкою до тунельних споруд, які створюють найбільш сприятливий мікроклімат. Як каркас можна використовувати земляні валики або пляшки з водою — вони працюють як акумулятори тепла, нагріваючись удень і віддаючи тепло вночі. Також ефективний каркас із чотирьох цеглин, поставлених на ребро навколо лунки, з однією цеглиною по центру.

Посів проводять локальним способом. У кожну лунку вносять столову ложку золи, перемішують із ґрунтом, потім додають одну-дві жмені перегною та чайну ложку нітроамофоски. Таке точкове внесення збільшує врожайність на 20 % порівняно із суцільним розподілом добрив. Зверху ґрунт обов'язково мульчують перегноєм.

Схеми розміщення баштанних культур:

• однорядкова: 100 x 50–70 см;
• дворядкова стрічкова: (140 + 70) x 50–60 см.

У кожну лунку закладають по 3 насінини. Глибина закладання для кавуна становить 3–6 см, для дині — 2–4 см, що на 1–2 см менше, ніж при посіві у відкритий ґрунт.

Догляд за посівами, полив та регулювання мікроклімату

Баштанні культури вкрай вимогливі до освітлення, тому після проріджування в кожній лунці залишають суворо по одній найсильнішій рослині. Загущення неминуче призведе до подрібнення плодів. Рослини тримають під плівкою до початку червня, поки повністю не мине загроза поворотних заморозків, приділяючи особливу увагу регулярному провітрюванню, щоб уникнути перегріву.

Для гарантованого зав'язування плодів під укриттями перші квітки запилюють вручну. Вранці зірвіть чоловічу квітку, видаліть пелюстки й обережно торкніться пиляками жіночої квітки. Для приваблення бджіл висаджуйте поруч медоноси або обприскуйте посадки слабким розчином цукру чи меду.

Поливають баштан під укриттями в міру підсихання ґрунту, дотримуючись правила: помірний полив підвищує цукристість плодів. У відкритому ґрунті поливи повністю припиняють на початку зав'язування плодів, орієнтуючись на стан ґрунту.

Розпушування ґрунту проводять для поліпшення аерації, враховуючи темпи росту кореневої системи. У кавуна до моменту сходів головний корінь іде на 15–20 см, а у фазі шатрика досягає глибини 1,5 м і діаметра 60–70 см. Обробіток ґрунту виконують за такою схемою:

1. Перше розпушування проводять на глибину 12–14 см відразу після появи сходів.
2. Друге розпушування у фазі 5–7 листків роблять на глибину 10 см, а безпосередньо в рядках — на 6–8 см.
3. У фазі розкладання батогів рослини більше не турбують. Батоги обережно присипають вологою землею для стимуляції росту додаткових коренів.

У захищеному ґрунті диню систематично підживлюють кожні два тижні. Для цього готують робочий розчин: у 10 л води розчиняють 15–20 г аміачної селітри, 40–50 г суперфосфату та 10–15 г сірчанокислого калію. На одну рослину при першому підживленні витрачають 1 л розчину, при наступних — 1,5 л. Високу ефективність дає дворазова підсипка поживною сумішшю з 50 частин перегною, 50 частин дернової землі та 1–2 частин пташиного посліду.

Дозрівання плодів дині проходить краще за сухого повітря. У необігріваних теплицях урожайність дині становить 4–6 кг/м², а в обігріваних спорудах зростає до 8–10 кг/м².

Для прискорення формування урожаю дині проводять нормування урожаю, прищипуючи головну батіг над 5—6-м листком, що призводить до прискорення бічних батогів, на яких формується урожай. У кавуна, навпаки, урожай формується передусім на центральному пагоні, а також на пагоні першого порядку. Тому у кавуна можна прищипувати всі зайві пагони, не чіпаючи центральний та пагони першого порядку. Доцільно видаляти зав’язі та плоди, які не встигають визрівати. За період вегетації проводять 1—2 підживлення. Перше — у фазі двох листків після прополювання збродженим курячим послідом у розведенні 1:10—1:12, друге — у фазі чотирьох листків мінеральними добривами дозами, прийнятими для тепличної культури. Під одну рослину вносять 2—3 л розчину. Добрива вносять під час першого підживлення на відстані 20 см, а під час другого — 40 см від рослини.

Для прискорення дозрівання кавуна рекомендується перевернути плід так, щоб повернути до сонця сторону, яка лежить на землі. Робити це можна лише один раз, оскільки дво-, триразове обертання призводить до зниження урожаю.

Хвороби та шкідники, а також заходи боротьби з ними у кавуна та дині в основному такі самі, як і в огірка.

Збирання врожаю Для місцевого споживання плоди кавуна та дині збирають у стані повної зрілості. Стиглу диню видно одразу: за зміною забарвлення, появою сітки, у деяких сортів відділяється плодоніжка і з'являється специфічний аромат.

З кавуном усе не так просто. Найчастіше придивляються до висихання вусиків, а досвідчені городники помічають своєрідний наліт на корі, зміну інтенсивності забарвлення. При ударі клацанням стиглий кавун видає глухий звук, а при стисканні — тріск. Важливо збирати плоди в суху та ясну погоду, не менш ніж через 3—4 дні після дощу.

Пляма на боці зрілого кавуна має бути жовтого, а не білого кольору. У зрілого кавуна можна легко зняти верхній шар шкірки, подряпавши її злегка нігтем.

Урожай дині при дотриманні вказаної агротехніки може становити 3—4 кг, кавуна — 4—5 кг з 1м².

У безкаркасних плівкових укриттях Спосіб вирощування кавунів та динь у безкаркасних плівкових укриттях механізовано. Спеціальними машинами підрізають земляні валики заввишки 25—30 см. Відстань між їхніми вершинами становить 80 см, а між основами — 30 см. Між валиками висаджують ряд рослин через 50 см з міжряддями 180 см. Потім машиною плівковкладальника вкривають перфорованою плівкою завширшки 180 см одразу два валики. 20—25-денну розсаду висаджують під них у лісостеповій зоні 10—15 травня. Плівку знімають через 3—4 тижні після садіння. При цьому урожай плодів дині та кавуна дозріває на 2—3 тижні раніше, ніж у полі, урожайність дині підвищується на 15—20 %, а кавуна — на 10—30 %.

Система експлуатації культиваційних споруд (культурообороти) Культурооборот — це раціональна сівозміна культур на одній площі протягом року (з урахуванням потреби рослин у природній освітленості, конструкції та технічного обладнання споруд), спрямована на максимальний вихід продукції з одиниці площі в оптимальні строки. Культурообороти розробляють відповідно до планів із вирощування розсади для відкритого, закритого ґрунту та ранніх овочів, а також згідно з науково обґрунтованими нормами їх споживання та агроекономічної ефективності. КУЛЬТУРООБОРОТИ В ОВОЧЕВИХ ТЕПЛИЦЯХ Сонячна інсоляція — основний кліматичний фактор, що визначає строки вирощування, набір овочевих культур за періодами та величину раннього і загального урожаю у певній зоні. На підставі даних про мінімальну кількість ФАР (фізіологічно активна радіація), необхідну для вирощування огірка і томата, та середніх даних про надходження ФАР у теплиці визначають як найраніші строки садіння цих культур в умовах конкретної зони, так і найбільш раціональний тип культурообороту.

Таблиця 7 Культурообороти в зимових засклених теплицях лісостепової зони України та підготовка теплиць та підготовка теплиць

Слід враховувати, що на Поліссі взимку та навесні строки висаджування розсади настають на 5— 10 днів пізніше, а в степовій зоні — на 10 днів раніше, ніж у лісостеповій. Восени на Поліссі розсаду висаджують на 5—10 днів раніше, а в степовій зоні — на 10 днів пізніше, ніж у лісостеповій.

Зимові теплиці, капітально обладнані системами обігріву, використовують насамперед для виробництва основних, найбільш цінних культур — огірка та томата. У європейських країнах до таких культур належать також перець і салат. У теплицях вирощують також зелені культури.

У плівкових теплицях, якщо є досить потужні системи обігріву, огірок висаджують у строки, близькі до строків садіння в засклених. У цьому разі плівкові теплиці використовують цілий рік. Але найчастіше обігрівані плівкові теплиці використовують з лютого по листопад. Основні культури у С А 0 ^ 6

ч24 725 т. 2 2 (огірок, томат, перець, кавун, диню) висаджують у середині березня, тобто в умовах найефективнішого використання сонячної енергії та оптимальної освітленості. До садіння основної культури навесні та восени вирощують зелені культури. Весняні необігрівані теплиці використовують, як правило, в один оборот: з квітня по липень—серпень. Восени в них теж можна вирощувати зелені культури. Починають це робити в період, коли вже немає плівки, для того щоб урожай отримати навесні в період розігріву, до садіння основної культури. Таблиця 8 Культурообороти в плівкових овочевих теплицях культурооборот = ий розсади урожаю Петрушка, селера 25—30.12 05—10.02 пекінська ік би х,. х о

Схеми культурооборотів у розсадно-овочевих теплицях

Розсадно-овочеві культурообороти повинні вирішувати одразу кілька практичних завдань агронома. Вони забезпечують оптимальні умови для вирощування розсади та дозволяють по максимуму використовувати енергетичні потужності в других оборотах. Грамотне планування допомагає узгодити строки надходження овочів та баштанних культур із загальною системою постачання господарства, підвищуючи загальну економічну ефективність.

• Мінімальна рентабельність культурообороту — 30–40%
• Зимовий період вирощування зелених — грудень — лютий
• Строк збирання врожаю баштанних у другому обороті — 10–15.08

Використання розсадних теплиць у другому обороті дає відмінні результати при правильному підборі культур-послідовників. Досвід показує, що після вибирання розсади ранньої білоголової капусти найбільш вигідно вирощувати огірок і томат. Якщо площі звільняються після ранніх томатів або середньостиглої капусти, на них доцільно висаджувати томат і диню. Після масового виходу розсади томата для відкритого ґрунту площі, що звільнилися, віддають під диню, а частину обсягів займають перцем.

В осінній період необігрівані розсадні теплиці засівають зеленими культурами. Вони повинні піти в зиму до збирання врожаю, перезимувати, а навесні після накриття теплиць плівкою швидко піти в ріст і віддати урожай до садіння основної культури. В обігріваних теплицях восени частину площ вигідно відводити під хризантеми, для яких плівковий мікроклімат ідеальний у цю пору року. Також вільні площі в другому обороті можна використовувати для виробництва насіння тепличних овочевих культур.

Фітосанітарний контроль і альтернативні напрямки

Інтенсивна експлуатація теплиць неминуче призводить до накопичення патогенів. Традиційне чергування культур тут працює гірше, оскільки більшість тепличних рослин уражають широкоспеціалізовані патогени. Щоб стримувати інфекційний фон, необхідно робити акцент на зниженні рівня накопиченої інфекції до кінця вегетації. Для цього поєднують високу агротехніку з регулярними профілактичними та винищувальними обробками.

Як альтернативний напрямок господарства можуть розглядати вирощування грибів. Вони вирізняються високою харчовою цінністю, містять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та екстрактивні речовини. Мінеральні солі та амінокислоти в їхньому складі підтримують кислотно-лужний баланс в організмі. У грибах містяться солі заліза, калію, магнію, фосфор, а також вітаміни A, C, D, групи B і PP.

Головна біологічна особливість грибів — гетеротрофний тип живлення. У них немає хлорофілу, тому вони не здатні до фотосинтезу і засвоюють лише готові органічні речовини. За способом живлення виділяють три групи їстівних грибів:

• Гумусові сапрофіти (міцелій поширюється у верхніх шарах ґрунту) — печериця, кільцевик, дощовик, гнойовик.
• Ксилотрофи (дереворуйнівні гриби, що живляться за рахунок деревини) — глива звичайна, зимовий опеньок, літній опеньок, шиїтаке.

У сирій речовині печериці міститься 86% води, 6,4% білка, 3,6% вуглеводів, 0,5% жирів, 2% клітковини та 1,5% золи. При цьому ксилотрофи та печериці можна вирощувати цілий рік. Для їхнього виробництва використовують спеціалізовані закриті культиваційні споруди.