Вирощування та користь кавунів і динь у присадибному господарстві

Кавун. Батьківщина кавуна — Південна Африка, а також Індія та Єгипет. Про кавун, як свідчить Біблія, знали ще за 1500 років до н. е. Зображення кавуна було знайдено в давніх єгипетських гробницях. Цей плід, як пише Вергілій у своїх віршах, був популярним у Стародавньому Римі. А в Китаї навіть влаштовували свято на честь кавуна.

Зауважимо, що Петром I був виданий указ про вирощування кавуна — де б ви думали? — у Чугуєві Харківської губернії, щоправда, не у відкритому, а в захищеному ґрунті. ею * у 1 -

З часом цю традицію не тільки зберегли, а й почали активно розвивати. У теплицях, хоча і в невеликих обсягах, кавун і диню вирощують і в зимово-весняному, і у весняно-літньому оборотах. При цьому особливу популярність баштанні культури набули, коли їх почали вирощувати у відкритому ґрунті.

Змінюється клімат, розширюється асортимент культур на нашому городі. Не екзотами, а вже традиційними культурами стали на Харківщині кавун і диня. І, можливо, на основі нових досягнень селекції, вдосконалення агротехніки, використання утепленого ґрунту ми зможемо відродити баштанництво?

Домашній кавун не тільки смачніший за привізний, у чому ми переконуємося з року в рік, а й безпечний для здоров'я. Річ у тім, що кавун схильний до накопичення нітратів, якими можуть зловживати підприємці, вирощуючи продукцію на продаж, особливо в ранні строки. Так, кавун і диня здатні накопичувати до 500—600 мг/кг нітратів при допустимих концентраціях 60—90 мг/кг. Якщо врахувати, що для здоров'я людини вміст нітратів понад 6—7 мг на 1 кг маси тіла на добу є надмірним, то цілком зрозумілими стають випадки частих отруєнь купованими (особливо ранніми) кавунами. Підвищене накопичення нітратів у баштанній продукції відбувається і від надмірних доз добрив, обробки плодів пестицидами.

Кавун — універсальний смачний лікар. Особливо ж цінно, що кожен городник протягом двох місяців (і навіть більше) може влаштувати у себе на дачі справжній домашній курорт.

Знавець народної медицини М. А. Носаль писав: «Кавуни — це такого роду їжа-ліки, яка завжди допомагає і ніколи не шкодить навіть у великих дозах». Кавун корисний усім — і здоровим, і хворим — як джерело магнію, калію, легкорозчинного заліза, фолієвої кислоти, легкозасвоюваних цукрів, великої кількості біологічно активної води та інших цінних речовин. Ось чому він такий корисний при захворюваннях нирок, 0 = \ ср \ >

печінки, серцево-судинної системи, порушеннях сольового обміну, діабеті. За вмістом заліза кавун поступається лише листкам салату та шпинату. Саме тому він корисний хворим на залізодефіцитну анемію. Пектинові речовини при невеликій кількості клітковини в кавуні оптимізують мікрофлору кишечника, не викликаючи метеоризму. У населення особливо популярна так звана чистка нирок за допомогою кавунової дієти. Вона полягає в тому, що протягом двох тижнів раціон людини складається тільки з кавунів і чорного хліба.

Людям, що страждають на ожиріння, подагру, дієтологи рекомендують кавунові розвантажувальні дні.

Для загального омолодження організму доцільно пити чай зі свіжих і сухих кавунових кірок. Жінкам треба взяти на замітку, що кавун омолоджує і покращує колір обличчя, надає пружності шкірі. Для цієї мети використовують кавунові кірки та сік.

Диня. При слові «диня» багато хто відразу уявляє південний базар в Ашхабаді, Ташкенті, Самарканді, Хіві, Бухарі. Мені пощастило там побувати. Гори фруктів, рису, урюку, родзинок, пікантні, по-особливому посолені баклажани, капуста, морква. Але головне, що є в цьому достатку, — це шахиня диня. Саме тут, у Середній Азії, її батьківщина.

Диня цінувалася в усі часи. За солодку ароматну і ніжну м'якоть у давнину її називали одним із плодів раю. У Європі диня з'явилася в XII—XIII ст., а в Росії її почали вирощувати в парниках за Петра I. Ми дуже любимо диню як чудовий делікатес, але мало знаємо про її високі дієтичні й особливо лікувальні властивості. Адже недаремно в раціоні мусульман у часи посту перед великим святом «рамазан» вона була основним продуктом харчування.

Лікувальні властивості дині використовували ще єгипетські фараони. За кількістю цукрів, вітамінів і солей калію диня перевершує кавун. Вона має сечогінну, м'яку послаблювальну дію. Для людей із гіпертонічною хворобою, подагрою, хворобами нирок, жовчного міхура, при недокрів'ї лікарі рекомендують спеціальні розвантажувальні дні (протягом < д р \ а

=> 255) дня потрібно з’їсти 1,5 кг дині за 5 прийомів). Диня благотворно впливає на кишечник, сприяє видаленню шлаків. Існує багато способів очищення організму від шлаків, що отруюють організм. І один із найприємніших — харчування динями, хоча тут є свої тонкощі. Диня має бути самостійним продуктом. Найкраще її їсти через 2—3 години після обіду. Справа в тому, що диня перетравлюється одразу, а якщо її їсти з іншими продуктами, вона затримується в шлунку і викликає бродіння.

Цінно, що у плодах дині, так само як і кавуна, міститься фолієва кислота, яка відіграє дуже важливу роль у нормалізації обмінних процесів та діяльності органів кровотворення. Нестача фолієвої кислоти призводить до розвитку анемії та злоякісних пухлин.

Сучасна медицина рекомендує вживати диню для профілактики атеросклерозу.

Широке застосування отримала диня і в косметиці. До речі, єгипетська цариця Клеопатра використовувала для масок обличчя М'ЯКОТЬ ДИНІ.

Біологічні особливості кавуна та дині Оскільки і кавун, і диня ведуть своє походження з жарких країн (нагадаємо: кавун — з Південної Африки, а диня — з Малої та Середньої Азії), відповідно і вимоги до тепла та світла ці культури висувають досить високі (тільки в оптимальних умовах вони можуть набирати високу цукристість та смак). Кавун — найбільш теплолюбний серед баштанних, його насіння починає проростати при температурі 15 °С, що на 2—3 °С вище, ніж для кабачка та гарбуза, оптимальна температура — 25—35 °С. Найкращі умови для цвітіння та запліднення вранці — 18—20 °С і вдень — 20—25 °С. При зниженні температури до 20 °С ріст плодів затримується. При температурі нижче 15 °С приймочки не дозрівають, запліднення не відбувається, бутони і квітки опадають, а при 3—5 °С рослини взагалі припиняють ріст і можуть загинути.

Баштанні культури, особливо кавун, завдяки потужній кореневій системі, опушеності листя або восковому нальоту на ньому досить посухостійкі. Потреба у підвищеному вмісті вологи стосується періоду набухання насіння, початку появи сходів та утворення плодів.

Під баштанні культури найкраще відводити супіщані ґрунти на південних і південно-західних схилах, які добре прогріваються. Бажано ці місця захистити від вітрів. Мало придатні для вирощування кавунів ґрунти важкого механічного складу, надто зволожені, з близьким заляганням ґрунтових вод. На ріст кавуна та дині більше впливає механічний склад, ніж родючість ґрунту. Потужна коренева система дозволяє видобувати достатню кількість поживних речовин навіть із порівняно бідних ґрунтів. Диня більшою мірою, ніж кавун, вимоглива до родючості ґрунту і добре реагує на внесення добрив. Найвищі урожаї кавуна та дині отримують після багаторічних трав. Важливим фактором для вирощування повноцінних плодів кавуна та дині є реакція ґрунту. Він має бути нейтральним. На особистому досвіді я переконалася, що кислий, та ще й неокультурений ґрунт важкого механічного складу призводить до отримання дуже дрібних плодів кавуна, які, будучи ще зеленими, розтріскуються. Так сталося в перші роки освоєння городу. Після тривалого окультурення ґрунту, внесення вапна, перегною, мінеральних добрив та введення сівозміни з багаторічними травами, попри всі примхи погоди, я стала отримувати прекрасні урожаї кавуна та дині (Золочівський р-н Харківської області).

Сорти кавуна та дині Українські селекціонери створили великий сортимент кавуна та дині для вирощування у відкритому ґрунті, який дозволяє отримувати продукцію з власного городу протягом двох місяців і більше. Багато ранніх сортів відкритого ґрунту успішно вирощують у плівкових теплицях.

Зупинюся на характеристиці сортів кавуна, які дозволяють мені отримувати на городі урожай плодів із кінця липня (у несприятливі роки — із середини серпня) до кінця вересня.

Насамперед назву сорти селекції УНДІОБ (Вогник, Борчанський, Чорногорець, Гарний, Широнінський), створені селекціонерами О. Г. Кононенком, І. О. Харченком.

Останніми роками я випробувала колекцію сортів кавунів херсонської селекції: Голопристанський, Первачок, Красень, Каховський, Ніко, які можу рекомендувати городникам Харківської області.

Завдяки добрій пластичності, стійкості до хвороб та несприятливих умов, високим господарсько-цінним якостям вони отримали широкий ареал поширення і мають право отримати «громадянство» і на городах Харківщини.

Огонек. Скоростиглий сорт, холодостійкий, витримує нестачу освітлення, дружно віддає урожай. М'якоть кармінно-червона. Кора тонка, маса плоду — 1,6—2,2 кг, іноді — 6—7 кг, м'якоть ніжна, зерниста, дуже соковита, солодка. Не можна запізнюватися зі збиранням врожаю, оскільки плоди швидко перестигають. Це найстаріший сорт, який районований з 1960 року.

Борчанський. Ранній, холодостійкий, урожайний, транспортабельний. Забарвлення плодів зелене з темно-зеленими, шипуватими вузькими смугами. Маса — 2,5—3 кг. М'якоть яскраво-червона, зерниста, ніжна, солодка. Насіння велике, темне. Стійкий до борошнистої роси.

Голопристанський. Один із найскоростигліших сортів. Забарвлення світло-зелене, із зеленими ниткоподібними смугами. М'якоть яскраво-червона, ніжна, соковита. Насіння чорне, середнього розміру. Завдяки стійкості до хвороб може плодоносити ціле літо. Транспортабельність плодів задовільна. 0 = ‚ А > и, 242

Красень. Один із найскоростигліших сортів, отриманих від схрещування Огонька та Супер Світ. Плоди чорного забарвлення, масою 3—4 кг. М'якоть ніжна, яскраво-червона, насіння чорне, дрібне, транспортабельний, довго плодоносить завдяки стійкості до хвороб.

Первачок. Є еталоном скоростиглості. Відповідає вимогам ринку: дрібне темне насіння, яскраве забарвлення м'якоті, маса — 3—4 кг. Стійкий до хвороб. Транспортабельність задовільна.

Чорногорець. Середньостиглий, плоди чорно-зелені, м'якоть яскраво-червона, солодка в усі роки. Маса — до 4 кг. Насіння велике, коричневе. Транспортабельний, стійкий до хвороб, зберігає смакові якості протягом 3—4 тижнів після знімання. Добре переносить засуху та перепади температур. Стійкий до хвороб.

Широнінський (осінній). Середньостиглий. Плоди білі зі світло-салатним відтінком, малюнок у вигляді салатних смуг. М'якоть рожево-малинова, зерниста, солодка. Маса плоду — 3,4—4,5 кг. Відносно стійкий до засухи та антракнозу. Транспортабельний, добре зберігається протягом 30—40 днів.

Гарний. Середньостиглий, плоди кулясті, маса — 2,5—3 кг. М'якоть темно-помаранчева, щільна, соковита. Стійкий до засухи та знижених температур, до фузаріозного в'янення. Плоди солодкі за будь-якої погоди. Транспортабельний, добре зберігається 10—15 днів.

Каховський. Типу Астраханський, але ранній, стійкий до хвороб. Плоди масою 3—4 кг, кулясті. Зелені з темно-зеленими широкими шипуватими смугами. М'якоть соковита, яскраво-червона, солодка. Насіння чорне, середнього розміру. Хороша транспортабельність плодів.

Ніко. Отриманий у результаті багатоступеневої гібридизації ранньостиглого сорту Орфей та середньостиглого Мелітопольський-60. Плоди масою 5—6 кг, кулясті та тупоеліптичні, світло-зелені з темно-зеленими шипуватими смугами. М'якоть середньої щільності, соковита, малинова, солодка, довго 52° З 32> 5 ер >35 77 не перестигає. Насіння чорне, більше середнього розміру. Транспортабельність хороша.

Це далеко не повний перелік сортів кавунів, які мають право на «громадянство» в Україні. Хотілося б відзначити ультраскоростиглий сорт Північне сяйво, створений Зіновієм Діонісовичем Сичем, доктором сільськогосподарських наук, талановитим вченим із Дніпропетровської дослідної станції. Сорт дуже холодостійкий, плід округлий, зелений, масою 1—2 кг, м'якоть рожева, соковита, солодка. Хороший для вирощування не тільки у відкритому ґрунті, а й у теплицях.

Порівняльне випробування вітчизняних та зарубіжних сортів кавуна на моєму городі показало, що вітчизняні сорти більш пристосовані до місцевих умов.

В плівкових теплицях можна вирощувати ранньостиглі сорти відкритого ґрунту: Огонек, Північне сяйво, Борчанський, Первачок, Красень та ін. Перші кроки роблять українські селекціонери у створенні тепличних сортів. В. А. Кравченко вивів ранньостиглий гібрид Е, Мішутка, який дозріває через 65—70 днів від масових сходів. Плід масою 4,5—5,5 кг, м'якоть інтенсивно червона, солодка, ніжна. Урожайність у плівкових теплицях — 16—18 кг з 1 м².

Сорт ОКС-2 ранньостиглий, плоди масою 4—4,5 кг, округлої форми, м'якоть солодка, червоного кольору з високим вмістом цукрів. У плівкових теплицях дає урожай 10—12 кг з 1 м².

Сорт Тигр ранньостиглий, плід масою 3,6—3,8 кг. М'якоть солодка, рожева. У плівкових теплицях дає урожай 10—11 кг з 1 м².

В Україні розпочато селекцію тепличних динь. Зупинюся на характеристиці наступного підбору сортів динь, який у мене на городі плодоносить із другої половини липня по вересень, а деякі сорти лежать навіть до листопада.

Лінева. Дозріває на два тижні раніше за Колгоспницю. Плоди кулясті, рідше короткоовальні, сегментовані з елементами сітки й без неї. Маса плоду від 0,8 до 2,5 кг, забарвлення від лимонно-жовтого до жовто-помаранчевого. М'якоть біла зі слабким р 244 помаранчевим відтінком, тануча, ніжна, ароматна, дуже товста — 4—6 см. Сорт засухостійкий. Транспортабельність та лежкість середня.

Тітовка. Ультраскоростиглий сорт. Плід округлий або короткоовальний, жовто-помаранчевий із сегментами грубої сітки, 1,5—2 кг. М'якоть товста, біла, ніжна, солодка, ароматна, слабоволокниста. Слабо уражається бактеріозом і попелицею.

Злата. Середньостиглий високоврожайний сорт. Дозріває завжди за Титовкою, плоди округлі, жовто-помаранчеві з елементами сітки. Маса 1,7—2 кг, м'якоть дуже солодка. Це рання Інея. Сорт відзначається гарною лежкістю, транспортабельністю, стійкістю до антракнозу та фузаріозного в'янення.

Інея. Національний стандарт. Середньопізній сорт, плоди жовті або помаранчеві з сіточкою масою 1,3—1,8 кг, транспортабельні, лежкі. М'якоть біла, ніжна, дуже солодка. Відносно стійкий до бактеріозу та попелиці.

Берегиня. Середньостиглий сорт, великоплідний, до 4 кг. Схожа на ташкентські дині. М'якоть ніжна, біла, масляниста, солодка, соковита, придатна для транспортування. Зберігається 15—30 днів. Стійка до борошнистої роси.

Криничанка. Ранньостиглий сорт, плоди овальні, жовто-помаранчеві, масою 2—2,5 кг. Городники цінують її за невибагливість до умов вирощування, дружну віддачу врожаю. Плоди збирають злегка надзелень, оскільки перестиглі можуть тріскатися, а м'якоть втрачає соковитість.

Е, Рада — новинка. Ультраскоростиглий гібрид, призначений для вирощування у відкритому та захищеному ґрунті, зокрема у плівкових теплицях. Плід овальний, жовто-помаранчевого кольору, частково з сіткою, середнього розміру (маса 1—1,8 кг). М'якоть кремова, дуже соковита, солодка, ніжна, ароматна. Гібрид відносно стійкий до фузаріозного в'янення й антракнозу, перевершує сорти за дружним дозріванням плодів. Рекомендований для отримання надранньої продукції.

Перелічені сорти селекції Дніпропетровської дослідної станції УНДІОБ (тільки Криничанка селекції цього інституту, а гібрид Е, Рада — Донецької дослідної станції). Деякі дозрівають на нашому городі й задовольняють найвибагливіший смак. За створення таких чудових сортів дині ми маємо бути вдячні Ріхарду Юганесовичу Томасону, естонцю за походженням, який багато років працював на Дніпропетровській дослідній станції.

У весняних теплицях можна вирощувати ранньостиглі сорти дині: Липнева, Титовка, Криничанка, Е, Рада, Голянка, Тридцятиденка.

В. А. Кравченко спеціально для плівкових теплиць створив ранньостиглі сорти дині Киянка та Боривчанка, стійкі до борошнистої роси та кореневих гнилей.

Сорт Киянка дозріває за 60—65 днів від появи масових сходів. Плоди овальні, масою 2,5—3 кг. М'якоть солодка, кремова, ніжна, товста, шкірка ніжна. Забезпечує урожай 9—10 кг з 1 м².

Сорт Боривчанка дозріває за 75—80 днів, має великі плоди масою 5,5—6,5 кг, овально-подовжені. М'якоть товста, солодка з ананасовим присмаком. Урожайність — 11—12,5 кг з 1 м².

Культура кавуна та дині у плівкових теплицях Кавун та диню вирощують переважно у плівкових теплицях. Їх дозрівання у плівкових теплицях на сонячному обігріві у лісостеповій зоні починається 15—20 червня, тоді як перші плоди з поля надходять тільки наприкінці третьої декади липня — початку серпня. До початку дозрівання плодів у полі з 1 м² плівкових теплиць можна отримати дині — по 2,5—3,2 кг та кавуна — 4,6—6 кг. При повторному використанні теплиць після вирощування розсади теплолюбних культур для відкритого ґрунту значення цих культур у плівковому овочівництві зростає ще більше. Рентабельність вирощування дині після розсади для масових строків висаджування помідорів (20 травня) становить 154 %, тоді як рентабельність огірка та помідора у цей період не перевищує 72—99 %. Вирощування кавуна

Восени з розрахунку на 1 м² вносять перегній — 10—15 кг, аміачну селітру — 15—20 г, суперфосфат — 40—50 г, сірчанокислого калію — 10—15 г.

Високоефективні такі розпушуючі матеріали, як торф, соломяна різка. На особливу увагу заслуговують тирса, що пригнічує розвиток грибів роду Фузаріум, які дуже небезпечні для кавунів у необігріваних теплицях.

Для сівби відбирають повноваге насіння. За 20 днів до сівби насіння намочують протягом 16 годин у 0,05 %-ному розчині марганцевокислого калію (5 г на відро води) з наступним підсушуванням. Пророщувати насіння кавуна починають за 2—4 дні до сівби. Сіють у горщики розміром 10х10 см на глибину 2—3 см за 30—35 днів до садіння розсади. Найкраще використовувати суміш із трьох частин перегною і однієї землі.

Під час проростання насіння температура повинна бути 20—30 °С. З появою сходів її знижують протягом 3—4 днів до 16—18 °С. У наступний період оптимальна температура вдень 20—25 °С, вночі — 16—18 °С. Поливають розсаду помірно теплою водою (22—25 °С). Розсаду підживлюють розчином мінеральних добрив (по 10—15 г аміачної селітри та сірчанокислого калію, 40—50 г суперфосфату на 10 л води на 70—100 рослин).

Перед садінням, особливо у необігрівані теплиці, розсаду треба гартувати, для чого посилюють провітрювання теплиць і температуру знижують до 17—18 °С. У плівкові теплиці розсаду висаджують після утворення 3—4-го листка, коли температура ґрунту на глибині 10 см у ранкові години підвищується до 15—16 °С. У Харківській області це буває у третій декаді квітня. Бажано у перший період для покращення температурного режиму встановити всередині теплиці тунельні укриття. У теплиці з обігрівом, залежно від їхньої потужності, розсаду висаджують раніше.

Площа живлення — 70х70 см, 70х100 см. Рослини підв'язують до шпалери, а плоди поміщають у сітку. Батоги кавуна в ранньому віці не прищипують, оскільки плоди ростуть на їхніх кінцях; видаляють тільки слабкі пагони. Обов'язковим прийомом є нормування кількості плодів кавуна. На одній рослині залишають 2—3 плоди. Цю операцію проводять, коли зав'язь досягає в діаметрі 5—7 см. У разі запізнення з нормуванням плодів строки достигання затримуються. Щоб прискорити ріст плодів, що залишилися, батоги прищипують, залишаючи 5 листків вище плода.

У теплицю потрібно залучати комах-запилювачів, розставляючи букети з ароматичних культур або обприскуючи рослини цукровим сиропом. У тривалу похмуру погоду рослини потрібно запилювати вручну. Найкраще в теплицю поставити вулик із бджолами.

Перегріви для кавуна більш небезпечні, ніж для дині. Тому вентиляції плівкових теплиць під час вирощування кавуна приділяють особливу увагу. Оптимальна температура вдень 25— 30 °С. Кавун поливають нечасто, оскільки рясні поливи знижують цукристість, призводять до потовщення кори та появи грибкових хвороб. Підживлюють кавун через кожні два тижні пташиним послідом, чергуючи підживлення з мінеральними добривами. Для цього на 10 л води беруть аміачної селітри — 10—15 г, суперфосфату — 40—50 г, сірчанокислого калію — 20—30 г. Плоди зрізають, а не зривають. Загальний урожай — 6—8 кг з 1 м? у неопалюваних теплицях, 15—17 кг — в опалюваних.

Як правило, до шпалери підв'язують три пагони першого порядку, а решту спрямовують поверх них. Під час догляду за динею особливу увагу приділяють температурі. Вдень до утворення зав'язі вона має бути не нижче 20—30 °С, після утворення — 30—40 °С, вночі — не нижче 18 °С. Оптимальна температура ґрунту — 24—26 °С. Поливають диню регулярно, обов'язково теплою водою, через кожні 3—4 дні з розрахунку 10 л води на 1 м?; у похмуру погоду рідше, у сонячну частіше. Поливають акуратно, змочуючи тільки ґрунт, а стебло залишаючи сухим (для цього воду зручно лити по борознах). Після кожного поливу бажано ґрунт розпушувати. У період достигання кількість поливів зменшують. Під час цвітіння корисно проводити освіжні поливи. У спекотну погоду доцільно поливати через день.