Вплив структури та складу ґрунту на капілярне перенесення вологи
4 хв читання
Капілярне підняття — це природний насос, який піднімає вологу з ґрунтових вод або верховодки вгору по порах ґрунту під дією поверхневого натягу. Цей процес рятує посіви у посушливі періоди, коли рослинам не вистачає дощової води. Проте те, як саме волога рухається до коренів, залежить від механічного складу та структури ґрунту на конкретному полі.
Як механічний склад та структура ґрунту впливають на рух вологи
Висота та швидкість підняття води безпосередньо пов'язані з діаметром ґрунтових пор. За законом Жюрена, висота підняття рідини обернено пропорційна радіусу капіляра: чим вужча пора, тим вище піднімається вода, але тим повільніше вона рухається через опір стінок. На практиці поведінка вологи у різних ґрунтах має якісні відмінності:
- Піщані ґрунти складаються з великих пор. Вода піднімається по них швидко, але на незначну висоту. У посуху капілярний зв'язок з нижніми горизонтами у пісках рветься дуже рано, залишаючи пахотний шар без підживлення.
- Глинисті ґрунти пронизані мікропорами. Вони здатні підняти воду на велику висоту і довго утримувати її у підвішеному стані. Але через сильний гідравлічний опір швидкість руху вологи тут украй мала.
Структурність ґрунту кардинально змінює цей процес. У грудочках структурного ґрунту (внутрішньоагрегатні мікропори) вода утримується міцно і витрачається економно, створюючи локальний запас вологи. Межагрегатний простір складається з великих пустот, де капілярне підняття майже відсутнє, зате ці канали забезпечують відмінну аерацію та швидке вбирання дощової води.
При втраті структури (пилуванні або ущільненні ґрунту) макропори зникають. Домінування мікропор збільшує капілярну провідність, але перекриває доступ повітря до коренів, створюючи умови для перезволоження у нижній частині профілю.
Агротехнічні прийоми: як керувати капілярами у полі
Обробіток ґрунту дозволяє агроному регулювати безперервність капілярних шляхів залежно від поточних завдань. Механічний вплив може як зупинити втрату вологи, так і спрямувати її до насіння. Практичне управління водним режимом зводиться до двох основних операцій:
- Розпушування: розриває капіляри у верхньому шарі ґрунту. Це створює сухий мульчуючий шар, де відстань між частинками занадто велика для капілярного підняття. У результаті волога «замикається» у нижчележачому коренеобитаєму шарі і не випаровується в атмосферу.
- Прикочування (ущільнення): зближує ґрунтові частинки і відновлює капілярні канали. Застосовується при нестачі вологи у посівному ложі, щоб підтягнути воду з глибини до насіння для його швидкого і дружного проростання.
Важливо пам'ятати, що в міру висихання ґрунту капілярна система починає руйнуватися. Коли частина пор розривається, вологоперенос переходить у плівковий режим, при якому вода рухається дуже тонкими плівками навколо ґрунтових частинок.
Швидкість плівкового переміщення води на кілька порядків нижча за капілярну. У таких умовах доступність вологи для рослин цілком залежить від щільності кореневої системи, здатної фізично дотягнутися до залишкових водних плівок.
Читайте також
Ґрунт та його обробіток Агрономові
Вологоощадний обробіток орного шару для запобігання висушуванню ґрунту
Ґрунт та його обробіток Агрономові
Вплив щільності орного шару на родючість та урожайність
Ветеринарія Студентові