Технологічні особливості вирощування печериць у тепличних умовах

Мікроклімат і фази вирощування печериць

Урожайність печериці двоспорової напряму залежить від точного дотримання температурного режиму на кожному етапі розвитку грибниці. Будь-які відхилення від норми призводять до втрати якості плодових тіл або затримки росту. Щоб контролювати процес, агроному необхідно розділяти вегетацію на критичні періоди та регулювати температуру субстрату і повітря.

• Урожайність білої раси — до 30 кг/м² за 1 оборот
• Вологість повітря при рості міцелію — 90–95%
• Вологість повітря при плодоношенні — 85–90%
• Вологість субстрату при садінні — 65–70%
• Вологість субстрату при вегетації — 60–65%

Для кожного етапу росту печериць розроблені оптимальні температурні параметри. У таблиці нижче наведено цільові показники для трьох основних періодів розвитку грибниці. Дотримання цих значень гарантує правильний перехід культури до плодоношення.

Період розвитку	Температура субстрату, °C	Температура повітря, °C	Тривалість періоду, днів
Проростання міцелію	25–27	22–24	—
Активний ріст міцелію	20–25	20–22	10–14
Перехід павутинистого міцелію в тяжистий	16–18	15–16	7–12

1. Підготовка субстрату і садіння міцелію при його вологості 65–70%.
2. Пророщування міцелію при температурі субстрату 25–27 °C і повітря 22–24 °C.
3. Активний ріст грибниці протягом 10–14 днів при температурі повітря 20–22 °C.
4. Швидке охолодження повітря до 15–16 °C для переходу міцелію в тяжистий (займає 7–12 днів).
5. Плодоношення при відносній вологості повітря 85–90% і вологості субстрату 60–65%.

Приміщення, де ростуть гриби, потребує регулярного провітрювання. У процесі життєдіяльності міцелію виділяються аміак і вуглекислий газ, надлишок яких гальмує розвиток грибниці. Освітлення для росту не потрібне, достатньо розсіяного світла, а яскраві промені шкодять якості грибів.

Вибір раси печериць визначає вимоги до автоматизації теплиці. Біла раса дає максимальний урожай, але вкрай чутлива до якості субстрату, коливань температури, вологості та аерації. Кремова і коричнева раси більш витривалі, стійкі до температурних перепадів і менше уражуються хворобами та шкідниками.

Підготовка субстрату і вибір технологічної системи

Продуктивність печеричниці на 90% визначається якістю поживного середовища. Для культивування використовують одно-, дво- або тризональні системи вирощування. Вибір системи напряму впливає на оборотність теплиці й організацію робочих процесів.

• Однозональна система (3–4 обороти на рік): всі етапи — пастеризація компосту, розвиток грибниці та збирання врожаю грибів — проходять в одному приміщенні.
• Двозональна система (5–7 оборотів на рік): пастеризацію проводять в одній камері, а інкубацію і плодоношення — в іншій.
• Тризональна система (4–7 оборотів на рік): кожен процес (пастеризація, ріст міцелію, плодоношення) локалізований в окремому приміщенні.

Якісний компост повинен володіти високою волого- і повітроємністю, слаболужною реакцією і не містити вільного аміаку. Оптимальні параметри поживного середовища для закладання міцелію необхідно жорстко контролювати. Нижче наведено вимоги до вмісту елементів у сухій речовині субстрату.

• Азот (N): 2–2,5%.
• Фосфор (P): 1,3–1,5%.
• Калій (K): 1,0–1,5%.
• Кальцій (Ca): до 4%.
• Вологість субстрату: 65–70%.
• Водний показник pH: 7,3–7,5.

Сучасне грибівництво допускає використання напівсинтетичних субстратів, де частка кінського гною знижена до 10–20%. Також застосовуються синтетичні компости на основі соломи озимих злаків. Для компенсації дефіциту азоту в солому вводять органічні та мінеральні азотовмісні добавки, а для стабілізації буферності середовища — гіпс, крейду або вапно.

Традиційне компостування призводить до втрати до 40% сухої маси органічної речовини. Щоб уникнути цих втрат, у практиці застосовують метод короткочасного компостування. Як основу для таких субстратів використовують наступні співвідношення компонентів:

• 50% кінського гною і 50% соломи;
• 25% кінського гною і 75% соломи.

Рецептури та ферментація поживних субстратів

Правильний підбір компонентів і дотримання технології ферментації визначають майбутню урожайність печериць. Основою субстрату слугує солома в поєднанні з органічними та мінеральними добавками, які забезпечують грибницю доступним живленням. Процес спонтанної ферментації дозволяє розщепити складні вуглеводи до простих сполук і підготувати оптимальне поживне середовище.

• Вихід компосту з 1 т соломи — 3–3,5 т
• Вологість готового субстрату — 60–65 %
• Оптимальний рівень pH — 7,5
• Урожайність на кукурудзяному субстраті — 26–30 кг/м²

Для класичного субстрату використовують суміш із 25 % курячого посліду і 75 % соломи або суміш коров'ячого гною і соломи у співвідношенні 50 % на 50 %. На практиці найбільш поширений склад на основі 1 т соломи (пшеничної або овсяної), 800–900 кг курячого посліду, 60–70 кг гіпсу і 5000 л води. Як альтернативу застосовують субстрат на основі стрижнів кукурудзяних качанів (30 %), гною ВРХ (60 %) і курячого посліду (10 %). На тонну такої суміші додають 80–100 кг солодових паростків, 60 кг гіпсу і 3,5 кг аміачної селітри або сечовини.

Спонтанна ферментація призводить до самозігрівання маси під дією мікроорганізмів до 40–70 °C. Під час цього процесу матеріал регулярно перемішують та зволожують. Нижче наведено стандартну схему підготовки субстрату на основі курячого посліду.

День компостування	Вид обробітку	Добавки на 1 т сухої соломи
1–7	Укладання соломи в пласку купу шириною 3–3,5 м і висотою 1,2 м, зволоження, ущільнення, внесення курячого посліду	Вода, курячий послід (0,7–0,9 т)
7–12	Перемішування компонентів, формування бурта шириною 2 м і висотою 1,8 м	Вода (за потреби), гіпс (60 кг)
12–15	Перебивання та формування бурта шириною 1,6–1,65 м і висотою не більше 1,6 м	Вода (за потреби)
22–23	Перебивання бурта	Вода (за потреби)
24–25	Навантаження та пастеризація субстрату	Вода (за потреби)

Для субстратів із кукурудзяних качанів ферментація триває 15–16 днів із трьома перебиваннями. Перед закладанням стрижні качанів подрібнюють до фракції 1,5–5 см і замочують водою на 4–5 днів. Бурт формують пошарово, почергово укладаючи подрібнені стрижні, курячий послід, гній ВРХ, солодові паростки та мінеральні добрива.

Об'ємна пастеризація субстрату в тунелях

Після завершення спонтанної ферментації компост піддають термічній обробці. У сучасному грибівництві найбільш ефективним є метод об'ємної пастеризації в тунелях. Цей спосіб дозволяє знищити патогени та шкідники, повністю видалити вільний аміак і завершити мікробіологічні процеси в контрольованому середовищі.

1. Заповнення тунелю. Компост завантажують на ґратчасту підлогу шаром 1,8–2 м.
2. Вирівнювання температури. Вмикають вентиляцію та вирівнюють температурні показники субстрату рециркуляційним повітрям.
3. Нагрівання маси. За допомогою пари протягом 3–4 годин піднімають температуру субстрату до 56–58 °С.
4. Пастеризація. Температуру 56–58 °С утримують 6–8 годин, подаючи при цьому лише 5–10 % свіжого повітря від загального обсягу вентиляції.
5. Первинне охолодження. За рахунок збільшення подачі холодного свіжого повітря протягом 24 годин знижують температуру маси до 52–54 °С.
6. Кондиціювання. Процес триває 4–6 діб, при цьому температуру субстрату плавно знижують на 1–1,5 °С на добу.
7. Фінальне охолодження. Субстрат охолоджують до 25–27 °С подачею свіжого повітря, після чого він готовий до сівби міцелію.

Ручна підготовка компосту та закладання субстрату

Для отримання максимального урожаю печериць підготовку субстрату рекомендується проводити вручну. Якість компосту напряму залежить від дотримання пропорцій, правильного укладання бурта та своєчасної аерації. При порушенні технології солома не розм'якшиться, а в субстраті залишиться надлишок аміаку, який є згубним для грибниці.

1. Замочіть солому на 36–42 години, щоб довести її вологість до 72%.
2. Сформуйте пошаровий бурт висотою 1,4–1,7 м, довжиною 1 м і шириною близько 2 м. Бурт повинен складатися мінімум із 4 шарів, причому найнижчий шар формують виключно із соломи.
3. Проведіть перше перебивання через 3–4 дні. Перемішайте бурт так, щоб зовнішні шари опинилися всередині, а внутрішні — ззовні нового бурта. У процесі перебивання внесіть гіпс із розрахунку 6 кг на 100 кг соломи та зволожте сухі ділянки.
4. Виконайте ще 3–4 перебивання з інтервалом у 3–5 днів (усього має бути 4–5 перебивань).

Готовий якісний компост має вологість близько 72% (не липне до рук, при стисканні не виділяє зайву вологу), солома в ньому м'яка, а запах аміаку повністю відсутній.

• Вихід готового компосту — до 300 кг (із 100 кг соломи та 100 кг посліду)
• Строк дозрівання компосту — 22–28 днів
• Витрата пари для термообробки субстрату — 6–7 кг
• Площа для укладання 1 т субстрату — 1,3–1,4 м²

При підготовці субстрату в тунелях враховуйте наступні параметри: висота споруди повинна бути 3,8 м, довжина — не менше 10 м. Підлогу виготовляють із дерев'яних або залізобетонних плит. Для рівномірного розподілу повітря сумарна площа щілин у підлозі повинна становити 25–30% від її загальної площі.

Гриби вирощують на стелажах, у мішках, ящиках або на грядках. Висоту шару компосту обирають залежно від температурного режиму в приміщенні вирощування.

Температура в приміщенні	Висота шару компосту
12–18 °С (на підлозі)	30–40 см
Понад 18 °С	Близько 20 см

При підлоговому вирощуванні (12–18 °С) товстіший шар компосту забезпечує самонагрівання субстрату, через що його температура стає на кілька градусів вищою за кімнатну. Якщо температура повітря в теплиці перевищує 18 °С, шар роблять тоншим (близько 20 см), щоб запобігти перегріву субстрату вище 30 °С, що призводить до загибелі грибниці.

Садіння міцелію та контроль проростання

Сучасні спеціалізовані господарства можуть купувати готовий пастеризований компост, який уже засіяний міцелієм і розфасований у герметичні брикети в поліетиленовій плівці. При самостійному садінні важливо дочекатися, поки температура субстрату після другої фази компостування опуститься до 24–28 °С. Якщо міцелій зберігався в холодильнику, перед висаджуванням його обов'язково витримують при кімнатній температурі протягом доби.

Для садіння компостного міцелію його ділять на шматочки вагою 15–20 г (розміром з волоський горіх). Їх висаджують у шаховому порядку на відстані 20–25 см один від одного. Глибину садіння регулюють у межах 3–7 см (базово — 5 см) залежно від вологості повітря: у вологих приміщеннях садять мілкіше, у сухих — глибше. Місця садіння ущільнюють дерев'яними трамбовками для кращого контакту грибниці з субстратом.

Перед внесенням зернового міцелію його перетирають вручну, щоб розділити зрослі зерна в однорідну масу. Схема садіння виглядає наступним чином:

1. Перемішайте 80–90% від загального об'єму міцелію з усім об'ємом субстрату по всій його товщині.
2. Рівномірно розкидайте решту міцелію по поверхні для візуального контролю розвитку.
3. Вирівняйте та ущільніть поверхню, накрийте вологопоглинальним папером (наприклад, газетами) і обережно зволожте його з лійки.

• Норма витрати міцелію — 350–450 г на 1 м² компосту
• Висота шару під зазначену норму — 20–28 см
• Оптимальна температура для проростання — 24–27 °С
• Оптимальна вологість повітря — 90–95%

Розвиток печериці поділяється на вегетативну фазу (розростання міцелію) і генеративну (плодоношення). За сприятливих умов ріст грибниці починається через 3–4 дні після садіння. На 4–5 день оцінюють приживлюваність: для цього в кількох місцях піднімають субстрат над точками садіння. Якщо навколо грибниці сформувалася густа мережа ниток довжиною понад 6–8 см — приживлюваність добра, якщо довжина ниток менше 6 см — погана.

Через 12–15 днів, коли міцелій добре розростеться, зніміть захисний папір і вкрийте субстрат шаром покривного ґрунту товщиною 2–4 см. Точну товщину підбирають з урахуванням умов вирощування, раси печериці та механічного складу землі.

Покривний ґрунт: вимоги, підготовка та дезінфекція

Покривний ґрунт — ключовий елемент у технології вирощування печериць. Саме в ньому відбувається формування плодових тіл, і без нього гриби не утворюються. Шар утримує вологу, зберігаючи оптимальну вологість компосту, і забезпечує газообмін. Якісний покривний ґрунт повинен мати такі властивості:

• висока вологоємність (55–65 %);
• пухка, дрібногрудкувата структура;
• здатність забезпечувати газообмін між субстратом і середовищем;
• відсутність кірки після поливу;
• відсутність надлишку органічного азоту;
• кислотність (рН) 7,2–7,8;
• чистота від шкідників та збудників хвороб.

Для створення якісного ґрунту необхідно правильно підібрати його компоненти. Найкраще використовувати торф, крупний пісок, крейду, вапняк, суглинок або супісок у різних співвідношеннях. При цьому верховий торф має більш кислу реакцію, тому при його використанні збільшують кількість нейтралізуючих добавок. Супісок і суглинок застосовують як у чистому вигляді, так і в суміші з низинним торфом у співвідношенні 2:1 та крейдою (3–5 %). Вапняковий ґрунт також використовують самостійно або в різних сумішах.

Змішаний ґрунт перед використанням очищають і знезаражують за допомогою високої температури. Для цього готову суміш обробляють парою в суворо визначеному режимі.

Після нанесення покривного шару активний вегетативний ріст міцелію продовжується ще 7–8 днів. Поливати грядки починають з 2–3-го дня, орієнтуючись на відбиття міцелію на підошві покривного шару. При поливах важливо не допускати перезволоження або пересушування межі поділу між компостом і ґрунтом.

Перехід до плодоношення та технологія збирання врожаю

Для високої врожайності структура ґрунту має змінюватися залежно від фази розвитку гриба. У період вегетативного росту міцелію покривний шар має бути щільним, а під час утворення карпофорів (грибів до розкриття капелюшка) — більш пухким. Коли міцелій проростає на 2/3 глибини покривного шару (зазвичай через 3 тижні), проводять розпушування. Для цього використовують граблі з довжиною зубів, що відповідає глибині шару, щоб рівномірно розподілити розірвані гіфи грибниці.

Після повного відновлення розірваного міцелію ініціюють перехід культури до плодоношення. Для цього параметри мікроклімату переводять на новий технологічний режим. Зміни мікроклімату стимулюють утворення плодових тіл.

1. Знизьте температуру повітря в приміщенні до 15–16 °С, а температуру компосту — до 17–19 °С.
2. Забезпечте посилену вентиляцію через 7–8 днів після укриття гряд, коли міцелій почне виходити на поверхню. Це видалить вуглекислий газ і знизить температуру.
3. Підтримуйте відносну вологість повітря на рівні 85–90 % за рахунок поливів, а вологість покривного ґрунту — у межах 60–65 %.

Поливати грядки необхідно обережно, використовуючи дрібний розпил, щоб краплі падали на поверхню під кутом і не пошкоджували ніжні тканини грибів. Норму поливів розраховують виходячи з урожайності: на кожен кілограм зібраних грибів з 1 м² дають 1 літр води. Дотримання цього балансу дозволяє зберегти оптимальну вологість субстрату.

• Вологоємність покривного ґрунту — 55–65 %
• Кислотність ґрунту (pH) — 7,2–7,8
• Температура повітря при плодоношенні — 15–16 °С
• Температура компосту при плодоношенні — 17–19 °С
• Відносна вологість повітря — 85–90 %
• Норма поливу на 1 кг грибів з 1 м² — 1 л води

Характер появи грибів залежить від типу використовуваного посадочного матеріалу. При сівбі зернової грибниці печериці з самого початку з'являються розсипом. При хорошому рості іншого міцелію плодові тіла спочатку виходять гніздами по 20–30 штук, у міру витрати поживних речовин зміщуються кільцями від центру, а до кінця плодоношення переходять у розсип.

Печериці плодоносять хвилями: період активного плодоношення змінюється нетривалим спадом. Всього за цикл тривалістю 50–60 днів культура проходить 5–7 хвиль. Щоб активізувати плодоношення і сповільнити остигання ґрунту, між хвилями температуру повітря в камері короткочасно підвищують на 2–3 °С. Найбільші збори грибів фіксуються в другу і третю хвилю.

При щільному груповому рості грибів на початку плодоношення доцільно прибирати все гніздо цілком. Збір тільки великих грибів з групи призведе до того, що дрібні припинять ріст і зіпсуються. Зібрану продукцію укладають шапками вниз у жорстку тару — кошики, решета або невисокі ящики. При оптимальних умовах збір триває 38–42 дні, а при зниженій температурі може розтягуватися на 60–90 днів і більше. У передових господарствах урожайність печериць сягає 30 кг з 1 м² за один оборот.

Сортування та реалізація Печериці слід сортувати відповідно до вимог стандарту. Стандартними вважаються гриби цілі, чисті, сухі (не миті), здорові, пружні, з підрізаними ніжками, не підморожені, без значних механічних пошкоджень і видимих слідів хімічних речовин від обприскування. Забарвлення поверхні печериць біле, кремове або коричневе з різними відтінками, властивими ботанічним штамам або расам. Шапки закриті або відкриті, але не плоскі, колір пластинок з нижнього боку — ніжно-рожевий. Смак і запах — характерні для печериць. Діаметр шапки гриба — не менше 15 мм, розмір ніжки не обмежується. Допускається вміст грибів у масі: з діаметром шапки менше 15 см — не більше 5 %; з механічними пошкодженнями до '/« поверхні шапки, з легким потемнінням коИ.«б__ В о ^^, ‚ ое“.