Технології вирощування щавлю та культивування печериць у теплицях

Рослина тіньовитривала, краще росте на слабокислих родючих ґрунтах, вологолюбна. Однак надмірне зволоження, а особливо застій води, пригнічує щавель. Рослина холодостійка: насіння може проростати при температурі 2-3 °С, листя починає відростати, як тільки зійде сніг. Оптимальна температура для росту рослини — 15-16 °С. Вища температура призводить до огрубіння дрібного листя і більш раннього стеблування.

На одному місці щавель вирощують 3—4 роки. Під вирощування щавлю найбільш придатна ділянка, що рано звільняється від снігу і зі схилом на південь. Бажаний суглинний ґрунт з водопроникним підґрунтовим шаром.

На зволожених ділянках щавель доцільніше вирощувати на грядах. Посів насіння проводять ранньою весною або в липні-серпні.

При підготовці ґрунту вносять 6-8 кг перегною, 20—30 г суперфосфату, 15—20 г хлористого калію і 10-15 г аміачної селітри на 1 м?. Сіють насіння в борозенки з міжряддями 40 см або в 5 рядків на відстані 25 см. Глибина закладання насіння">Глибина закладання насіння — 1,5-2 см. Після сівби ґрунт прихлопують дошкою або совком. Після появи сходів плантацію щавлю розпушують і прополюють.

Щавель весняного посіву підживлюють 2-3 рази, причому перше і друге підживлення складаються з 10 г аміачної селітри, 15 г суперфосфату і 10 г хлористого калію на 1 м2. Останнє підживлення проводять наприкінці серпня фосфорно-калійними добривами, що підвищують зимостійкість рослин. При літньому посіві щавель підживлюють 2 рази.

У наступному році, навесні, на плантації щавлю встановлюють плівкові укриття, при цьому попередньо згрібають сніг з гряд. Коли ґрунт відтане, видаляють відмерле листя, розпушують міжряддя і вносять підживлення (по 20 г суперфосфату і аміачної селітри та 10 г хлористого калію на 1 м2).

Зрізування щавлю під укриттям проводять на 2-3 тижні раніше, ніж у відкритому ґрунті. До моменту відростання щавлю у відкритому ґрунті під укриттями зазвичай роблять два зрізування. Після кожного зрізування рослини поливають і підживлюють.

Печериці в теплиці

Печериці належать до родини пластинчастих грибів. Належать до грибів-сапрофітів, що живляться продуктами розкладання органічних речовин. Печериця може рости в темряві, оскільки в неї немає хлорофілу. Розмножується вегетативно поділом міцелію (грибниці) та спорами.

Субстрат готують завчасно. Найкращий — напіврозкладений кінський гній. |

При садінні грибниці та в період плодоношення температуру субстрату знижують до 20 °С, а повітря — до 14-16 °С. При 9 Теплиці, парники... 257 плодоношенні оптимальна температура субстрату 14-18 °С, повітря — 11—15 °С. Відносна вологість повітря — 72—90%, вологість субстрату — 60-65%. Поливають печериці один раз на 3—5 днів з розрахунку 2 л води на 1 м².

Печериці можна вирощувати в тимчасово порожніх сховищах, зимових пристінних теплицях (в осінньо-зимовий період) та в підпіллі.

Доведено, що в опалюваних плівкових теплицях в осінній період після збирання врожаю огірків також можна вирощувати печериці. Одне з головних вимог при цьому — дотримання температурного режиму. Плівкове покриття, як правило, ремонтують або оновлюють, а саму теплицю не затінюють.

Досвід вирощування печериць в нестаціонарних пристосованих приміщеннях цікавий для любителів-овочівників.

Перед закладанням субстрату опалювану плівкову теплицю обов'язково прогрівають, попередньо розстеливши на ґрунті стару поліетиленову плівку як дезінфектор. Гряди роблять плоскі, з ними швидше і зручніше працювати. Висота шару субстрату з гноєм, що вкривається — 20-22 см. Після закладання температура гною в грядах доходить до 45 °С.

Поверхню гряд, а також бурту перед садінням міцелію обробляють отрутохімікатами.

Як поживне середовище краще використовувати кінський гній без соломистої підстилки. Його змішують із пшеничною або житньою соломою у пропорції 7:3.

Приступаючи до закладання бурту, його ширину біля основи роблять розміром 2,5 м, біля вершини — 1,5 м, довжина довільна. При формуванні бурту необхідно добре змочувати солому гарячою водою і пошарово перестеляти її гноєм. Суміш цю поливають водою до повного насичення.

Після закінчення формування бурт зверху посипають аміачною селітрою або сечовиною в кількості, зазначеній у таблиці.

Через чотири дні, коли гній добре розігріється, роблять перше перебивання. При формуванні бурту під час перебивань стінки бажано робити прямовисними й ущільненими, а поверхню — горизонтальною; у середині бурт має бути пухким. Його ширину при наступних перебиваннях зменшують.

. 258 Таблиця Внесення компонентів у субстрат для вирощування печериць День перебивки Компоненти, що додаються в розрахунку на 1 м? субстрату 1 Зволоження субстра- |4 кг аміачної селітри ту водою до повної 4 Перша перебивка 1 кг крейди та зволоження водою. 8 Друга перебивка 100 кг алебастру + 4 кг суперфосфату 12 Третя перебивка 10 кг алебастру + 4 кг су

Готовий компост повинен мати рН 7-7,5; містити приблизно по 2% загального азоту та фосфору, 1-2% калію, вологість субстрату в зимовий час — 55-60%, у літній — 60-65%.

На 23-25-й день субстрат готовий. Гряди розташовують поперек теплиці. Норма витрати гною — 100 кг на 1 м?. Коли субстрат на глибині 5 см розігріється до 22—28 °С, висаджують міцелій (грибницю), витрачаючи його 350—400 г на 1 м?. Міцелій розташовують у шаховому порядку на відстані 25 см один від одного. Через п'ять-сім днів перевіряють його приживлюваність, обережно піднімаючи гнойовий шар. Вона вважається доброю, якщо від місця садіння міцелій розрісся не менше ніж на 12 см. У цьому випадку приступають до засипання землею гряди субстрату (як правило, на 18—22-й день). До складу покривного шару землі входять 3 частини дернового ґрунту, 1 частина торфу, 5 кг крейди (на 1 м3 суміші).

Протягом інкубаційного періоду поливають доріжки для підтримки відносної вологості повітря на рівні 85-90%. У період плодоношення стежать за подачею свіжого повітря. Зовнішня температура повинна бути близько 15-20 °С, у грядах — приблизно 25 °С. Доріжки щотижня дезінфікують 3%-ним розчином хлорного вапна.

9* 259 Збирають гриби обережно, злегка натискаючи вниз і викручуючи їх із ґрунту (не пошкоджуючи грибницю). Збирають спочатку здорові гриби, а потім мертві та хворі, які кладуть в окреме відро, заливають розчином формаліну та виносять за межі місця вирощування грибів. Заглиблення від узятого гриба присипають 3-сантиметровим шаром свіжої землі. Плодоношення триває 2-2,5 місяця.

Подвійний урожай отримує в теплиці власної конструкції інженер Б. Білокрис. Він спеціально посадив грибницю печериць у плівковому укритті разом із патисонами, а в парнику — з огірками.

НЫ 9 —— № с биииииикикый В ОА 5 2 К АЫ РА Ч У д! С. РКК 29 ИР 2 И о М 2 к Е | $ РА о, хх 3% 2 ТРЕЕ О 57 и К я 7 й а ГРМ = Я Ра т | ан мы Ф ([А ая, 5 ь > у. ны А | и вание ЕЕ - 97 1 т В Не ОИ рева Я 5 и. = КОК а ИИ. _ Г в ЕВЕ: Г. Е р = ыы 9 | 6 м Е 10 у г. 1600

Поперечний розріз плівкового укриття для печериць (розміри в сантиметрах): 1 — бобіна; 2 — щілинна конструкція; 3 — плівка проколота; 4 — покривний ґрунт; 5 — корито;

6 — трап; 7 — шпилька; 8 — горщик; 9 — рослинний ґрунт;

10 — ошурковий гній; 11 — огірки неросимі; 12 — дуга 10;

13 — поліетиленова плівка (0,1 мм)

Усі проведені досліди показали, що спільне вирощування грибів із гарбузовими (огірками та патисонами) не тільки можливе, а й приносить користь обом культурам. Корені гарбузових рясно поглинають вологу з ґрунту, запобігаючи загниванню грибниць.

Благотворно позначається на рості та розвитку обох культур взаємний газообмін: гриби отримують від гарбузових кисень, постачаючи їх, у свою чергу, вуглекислим газом. Це спрощує догляд за печерицями, оскільки при звичайному способі вирощування грибів вони потребують регулярної вентиляції повітря. Листя гарбузових, прикриваючи тіла грибів від прямих сонячних променів, створюють оптимальний мікроклімат.

В одному з укриттів було зібрано майже 5 кг грибів та 9,7 кг огірків з 1 м2.

На підставі досвіду була розроблена теплиця, найбільш зручна для спільного вирощування двох культур. Огірки тут можна вирощувати шпалерним способом, а гриби — на двох ярусах.