Технологія вигонки зеленних культур у весняних парниках

Вигонка цибулі на перо в теплих парниках — надійний спосіб ефективно задіяти площі в першій сівозміні. Ви встигнете зняти один або два врожаї зелені до того, як парники займе розсада або основна культура. Весь цикл вирощування при дотриманні технології займає не більше трьох тижнів.

• Строк вигонки — 20–22 дні
• Температура повітря — 20–25 °C
• Товщина шару ґрунту — 12–15 см
• Оптимальна маса цибулини — 20–35 г
• Витрата посадкового матеріалу — 12–16 кг під раму

Для отримання якісної зелені важливо підтримувати в парнику температуру 20–25 °C. Якщо повітря охолоне до 10–12 °C, розвиток рослин сповільниться, а строк вигонки збільшиться майже вдвічі. Як субстрат використовують ґрунт, який насипають рівним шаром.

1. Прогрійте цибулини перед садінням протягом 12 годин у теплій воді з температурою 30–35 °C. Цей прийом прискорить появу сходів і скоротить час вигонки на 5–7 днів.
2. Наприкінці лютого або на початку березня висадіть цибулини мостовим (суцільним) способом, заглиблюючи їх у ґрунт на дві третини товщини.
3. Присипте садіння зверху невеликим шаром землі товщиною 1–2 см.
4. Кожні 5–8 днів поєднуйте поливи з підживленням поживними сумішами.
5. Регулярно та рясно поливайте садіння, а також провітрюйте парники.
6. Зріжте готове перо, коли воно виросте до 30–40 см.

Для підживлення цибулі, петрушки та селери використовуйте один із чотирьох розчинів:

• 40 г азотних добрив на 10 л води;
• 20 г азотних добрив, 10 г суперфосфату та 10 г калійної солі на 10 л води;
• суміш гноївки з водою у співвідношенні 1:3 з додаванням 20 г суперфосфату на 1 відро суміші;
• розведений у теплій воді коров'як.

Вигонка петрушки, селери та щавлю

Для ранньої вигонки петрушки та селери використовують дрібні коренеплоди масою 15–25 г, відбраковані під час осіннього збирання врожаю. Ці культури добре розвиваються при температурі 14–22 °C, але продовжують рости навіть при невеликих похолоданнях. Виганяти селеру можна і через розсаду: для цього сіянці з 3–4 справжніми листками переносять у парник. Підживлення проводять тими самими розчинами, що й для цибулі.

Садіння щавлю проводять дворічними кореневищами, які заготовляють з осені на полях другого року користування. Найкращим ґрунтом для нього служить суміш старопарникової землі з торфом, насипана шаром до 17 см. З одного кореня за сезон можна зняти три врожаї зелені, але після кожного збирання обов'язкове азотне підживлення.