Технологія кліткового вирощування бройлерів та відгодівлі півників яєчних порід

Дуже важливим фактором, що впливає на ріст і розвиток бройлерів у клітках, є світловий режим. Як правило, при вирощуванні бройлерів у клітках застосовують цілодобове освітлення. У перші два тижні інтенсивність освітлення на рівні годівниць і поїлок має бути 25 люкс, у старшому віці й до кінця вирощування — 5—7 люкс.

Щільність посадки бройлерів при утриманні їх у клітках, як і на підлозі, залежить від строку вирощування, середньої маси курчат при забої, їхньої статі, а також від конструкції кліток, розташування годівниць і поїлок, від фронту годівлі. При вирощуванні бройлерів до 49-денного віку та живій масі 1,2—1,3 кг на одне курча виділяють 245 см? площі підлоги клітки, а при вирощуванні до 56 днів і живій масі 1,4—1,5 кг на одну голову оптимальна площа підлоги клітки буде 290—285 см?, фронт годівлі та напування відповідно 3,2 і 3,8 см.

При роздільному вирощуванні курочок і півників щільність посадки буває неоднаковою у зв'язку з тим, що півники відрізняються більш інтенсивною швидкістю росту і швидше досягають забійного віку. На 1 м? площі підлоги клітки садять 28 півників або 37—38 курочок. Крім того, при роздільному вирощуванні бройлерів, враховуючи ту обставину, що у півнів у старшому віці утворюються частіше намини, ніж у курочок, їх можна забивати у більш ранньому віці.

Виробництво м'яса півників яєчних порід. При всіх досягнутих успіхах спеціалізованого м'ясного птахівництва країни поки ще немає можливості повною мірою задовольнити потребу населення в м'ясі птиці за рахунок бройлерного виробництва. Велику частину все ще становить м'ясо, одержуване у вигляді побічної продукції в господарствах яєчного напряму, причому близько 30% припадає на м'ясо курчат яєчних порід. Витрати виробництва на його отримання набагато вищі, ніж на бройлерних фабриках. Однак, враховуючи високу плодючість курей яєчних порід і хорошу енергію росту півників, доцільно вирощувати їх на м'ясо.

Якщо 1 млн. гібридних півників виростити до 63-денного віку, то можна додатково отримати до 1220 т м'яса. Потрібно лише дещо збільшити виробничу площу для вирощування молодняку і мати спеціальні комбікорми.

Таблиця 50. Рецепт комбікорму для півників яєчних порід

Вік курчат Вік курчат Компоненти (%) 1—30 31—63 Характеристика 1—30 31—63 днів дня днів дня Кукурудза 35,0 35,6 Обмінна енергія,| 1352 1360 кДж Ячмінь 8,0 12,0 |Сирий протеїн, %| 22,3 21,0 Овес 5,0 50 |ПОо 606 647 Горох 5,0 6,0 | Амінокислоти, %: лізин 0,99 0,94 Жмих соняшниковий 10,0 10,0 |метіонін 036 0,35 ВИТИС соєвий 13,0 9,0 |цистин 0,25 0,24 М'ясо-кісткове борошно 6,0 5,0 триптофан 0,24 0,23 аргінін 1,40 1,28 Сухе сепароване 4,0 3,0 |гістидин 0,47 0,44 молоко Дріжджі кормові 4,0 5,0 |лейцин 1,69 1,60 Жир технічний 6,5 6,0 |ізолейцин ^ 1,09 1,01 Кісткове борошно 0,5 0,4 фенілаланін 1,02 0,93 Ракушка 1,9 1,9 |треонін 0,79 0,74 Сіль 0,1 0,1 |валін 1,17 1,07 Премікс 1,0 1,0 Всього | 1000 1009 | |

Склад преміксу (у розрахунку на 1 т комбікорму): вітамін А— 20 млн. ІБ; Оз -- 1,5 млн. ІЄ; Е — 73 г; В. —20 мг; В. —10 г; В. —9; К 2; В, —5; РР — 20; фуразолідон — 150; холінхлорид — 820; сірчанокислий цинк — 10; сірчанокислий марганець — 250; сірчанокисле залізо — 150; сірчанокисла мідь — 12; хлористий кобальт — 4; йодистий калій — 5 г.

При цьому буде досягнута економія в результаті скорочення витрат на утримання батьківського стада (для отримання | млн. курчат потрібно було б мати до 10 тис. курей з дворазовим комплектуванням батьківського стада), спеціальних приміщень для нього, обслуговуючого персоналу. Буде отримана економія на інкубації та інших процесах, пов'язаних з виробництвом добових курчат, крім того, на витратах зі знищення добових півників. За розрахунками, вирощування гібридних півників на 300 птахофабриках, що виробляють куряче яйце, дозволить додатково отримати 300—350 тис. т м'яса.

Для ефективного вирощування на м'ясо гібридних півників, що отримуються на птахофабриках яєчного напряму, необхідно провести ряд заходів. Слід здійснити виробниче кооперування державних господарств з колгоспними і радгоспними фермами, що мають для цього матеріально-технічну базу і володіють певними кормовими ресурсами. Кооперування зі спеціалізованими фермами колгоспів і радгоспів, звичайно, має супроводжуватися не тільки забезпеченням їх добовим молодняком, але й наданням допомоги в постачанні комбікормами в порядку обміну на зерно, білково-вітамінними добавками і преміксами. Крім того, необхідно надати допомогу в організації забою та обробки птиці на птахофабриці і м'ясокомбінатах або в спеціалізованих забійних цехах самих господарств (при організації їх відповідно до зооветеринарних і санітарних норм), а також у реалізації готової продукції.

Вирощувати півників яєчних порід найкраще в кліткових батареях. Враховуючи, що жива маса півників дещо менша за масу бройлерів у тому ж віці, щільність посадки їх збільшують на 38—50%, залежно від строку вирощування. Щоб півники яєчних порід не травмували гребінь, його обрізають або припікають у добовому віці курчат.

Підготовку приміщень, обладнання кліток і регулювання режиму мікроклімату здійснюють так само, як і при вирощуванні бройлерів у клітках. Однак півники яєчних порід більш полохливі, тому біле освітлення слід замінити червоним, що позитивно позначається на поведінці курчат. Перед виловом і транспортуванням півників у забійний цех їм згодовують транквілізатори, що дозволяє попередити можливий стресовий стан птиці.

Забій курчат-бройлерів. У зв'язку з тим, що забійні лінії розраховані на обробку 10—12 тис. курчат за одну зміну, бройлерів підготовляють до забою саме такими партіями, щоб одночасно звільнити повністю зал пташника. Пташник, місткість якого 20 тис. голів, увечері, перед забоєм бройлерів, за допомогою брезентових завіс розгороджують по довжині навпіл. За 5—6 год до відправлення на забій дачу корму курчатам припиняють, але воду вони отримують до самої передачі в забійний цех. Другу половину бройлерника від птиці звільняють наступного дня. Таким чином, весь 20-тисячний бройлерник звільняється за два дні, після чого його очищають, дезінфікують і готують до прийому нової партії курчат. Нову партію приймають не раніше ніж через 14 днів після звільнення пташника, незважаючи на те, що до прийому він може бути підготовлений за коротший строк; 14-денна перерва є необхідним санітарним розривом.

При вирощуванні курчат на підстилці їх виловлюють вручну, розгороджуючи спеціальними перегородками пташник на невеликі секції. Курчат ловить спеціальна бригада. Потім їх відвозять у забійний цех. При вирощуванні курчат у каскадних клітках у забійний цех їх подають за допомогою стрічкового транспортера, а при використанні кліток-контейнерів перевозять у тих же клітках, у яких вирощують. При вилові курчат не можна їх травмувати, оскільки поламка крил, ніг або виливання крові під шкірою від ударів погіршують товарний вигляд тушок і знижують сортність при визначенні категорії.

Щоб бройлери не втрачали забійну масу, необхідно через 5—6 год після останньої годівлі їх забити та провести напів- або повне патрання. При забійній витримці до 24 год курчата втрачають 6—7% живої маси. З метою пом'якшення стресу, спричиненого транспортуванням курчат-бройлерів, застосовують препарат фаустан у дозі 13—30 мг/кг маси в поєднанні з 0,5—1,0 г глюкози при одноразовому випоюванні препарату перед транспортуванням. У таблиці 51 наведено дані, що показують вплив тривалості передзабійної витримки на вихід напівпатраних тушок.

Таблиця 51. Втрати маси, жиру і глікогену, зниження виходу напівпатраних тушок бройлерів у 56-денному віці у зв'язку з різною тривалістю передзабійної витримки (за даними І. А. Патріка і Г. В. Гладкової)

Втрата маси бройлерів до їх Вміст жиру | Вміст глімаси в нагодованому стані (%), когену (мг) «Вихід назокрема за рахунок у м'язах (%) у печінці півпатраних Передзабійна вмісту | тканин | орга- тушок (%) витримка (год) всього | шлунково-ки-| організму | нізму | шечного тракту — — — — | 3,42 7,49 748 28178 80,0 4 1,6 0,3 1,8 — — — — 82,3 8 2,6 0,3 2,3 824 12 3,5 0,7 2,8 | 3,19 7,04 583 2365 80,5 16 4,3 0,8 3,5| — — — — 71,6 20 5,2 1,1 4,1 | — — — — 76,3 24 6,6 1,3 5,3 | 2,10 6,56 297 2079 73,0. 4

При забої птиці на конвеєрі за 40 хв здійснюють 40 операцій у такій послідовності: оглушення під високою напругою (550—950 В), перерізання яремної вени, ошпарювання, зняття пір'я, видалення кишечника, обсмалювання, миття, сортування, пакування, охолодження. Якість обробки тушки багато в чому залежить від швидкості руху конвеєра і від температури води при ошпарюванні. Встановлено, що для дорослої і молодої птиці потрібні різні температурні режими обробки тушок. При швидкості руху конвеєра 4,5 м/хв температура води при обробці тушок бройлерів має бути 53° С, при обробці дорослих курей на 1—2° С вище.

Зняті з конвеєра тушки бройлерів завантажують на спеціальні візки і відправляють в охолоджувальну камеру, де температуру повітря підтримують на рівні 0—2° С. Охолодження закінчують, коли всередині тушки температура становить 0—4° С. Після охолодження тушки відправляють у камеру зберігання, тут вони перебувають до реалізації при температурі 0—4° С і вологості повітря 80—85%.

Індики є найкрупнішими серед сільськогосподарської птиці інших видів. Дорослі самки важать до 8—10 кг, самці — до 18 кг і більше. Розведення індиків дозволяє за короткий строк отримати багато цінного дієтичного м'яса. Інтенсивні способи виробництва м'яса індиків дають можливість від однієї самки за рік виростити 90—100 індичат і отримати 400—450 кг м'яса в живій масі.

За дієтичними властивостями та смаковими перевагами м'ясо індиків вигідно відрізняється від м'яса птиці інших видів. Воно багатше на протеїн, має хороший амінокислотний склад, містить більше вітамінів, особливо вітаміну В, ніж куряче м'ясо. Крім того, м'ясо індиків має специфічний присмак, властивий м'ясу дичини.

Індичата дуже швидко ростуть. За 80—100 днів вирощування самки досягають живої маси 3,5—4,0 кг, самці — 4,5—5,0 кг при витраті на 1 кг приросту 3,0—3,5 кг кормів. За даними кафедри птахівництва ТСХА, в індичат при інтенсивному вирощуванні на підлозі забійний вихід становить до 89%, маса їстівних частин — 65— 71%; при утриманні в клітках — відповідно 88—89 і 72— 75%.

Причому маса м'язової тканини досягає 58—59% забійної маси індичат. М'ясні якості та хімічний склад м'яса індичат наведено в таблиці 52.

Виробництво індичого м'яса становить близько 5% усього м'яса птиці, що отримується підприємствами Птахопрому СРСР. Індиківничі господарства розрізняються за рівнем спеціалізації та обсягом виробництва. Птахофабрики мають замкнутий цикл виробництва і розраховані на отримання 500—1000 тис. індичат за рік. Тут є своє батьківське стадо, інкубаторій, цехи вирощування м'ясних та ремонтних індичат, цех забою і холодильник. Деякі з птахофабрик будують комбікормові заводи.

Спеціалізовані колгоспи та радгоспи, як правило, виробляють значно менше індичого м'яса (протягом року вирощують 50—100 тис. голів). У цих господарствах утримують батьківське стадо, однак технологічний цикл виробництва тут незамкнутий, оскільки вони не мають інкубаторію і цеху забою та обробки птиці. Тому такі ферми реалізують живу птицю. Широко організовуються індиківничі об'єднання, до яких входить ряд господарств або спеціалізованих індиківничих птахофабрик. Господарства, що входять до об'єднань, працюють за технологічною схемою. З більш великих птахофабрик із виробництва м'яса індиків слід відзначити Старинську Київської області.

У нашій країні використовують вітчизняні породи та лінії індиків, а також закордонні кроси. Для отримання інкубаційних яєць утримують батьківське стадо індиків. Поголів'я батьківського стада визначається завданнями з виробництва індичого м'яса, яйце-

Таблиця 52. М'ясні якості та хімічний склад м'яса індичат 105-денного віку при вирощуванні в клітках та на глибокій підсти лці

Їстівні часПротеїн Жир Вода ти (% до забійзабійної маси) М'язи | ної маси | індюСпосіб виро- | забій- | у тому числі | груд: | нож- | груд | нож | груд | нож ща індичат ний | 9.| нож | всього | м'язи | ні | ні | ні | ні | ні | ні

Самці| В клітках 88,2 | 72,2 | 58,3 | 22,8 | 19,5| 23 | 33 74,9 | 76,2 3,6

На глибокій | 88,7 | 648 | 514 | 233 | 191 | 09 |3 74,4 | 762 підстилці

Самки| В клітках | 876 | 744 | 519 | 221 | 191 | 26 | 41 | 741 | 7559

На глибокій | 88,0 | 70,8 | 553 | 223 | 19,5 | 14 | 3,5 | 751 | 75,8 носкістю ліній материнської форми, виводимістю і збереженістю індичат, кратністю комплектування та іншими технологічними особливостями виробництва. Батьківське стадо комплектують добре розвиненим молодняком у 105—120-денному віці. Для більш інтенсивного використання батьківського стада застосовують примусову линьку індиків наприкінці яйцекладки. Через 2—3 тижні після закінчення її в індиків починається другий цикл яйценосності.

У репродукторних стадах від кращої птиці за два цикли яйценосності отримують 120—130 яєць. Перший цикл зазвичай триває 20 тижнів (70—80 яєць), другий — 15 тижнів (50—60 яєць).

Для інкубації індичих яєць використовують інкубатори тих самих конструкцій, що й для курячих яєць. Відібрані для інкубації яйця калібрують і закладають великими партіями, враховуючи місткість приміщень для вирощування індичат на м'ясо або ремонтного молодняка. У зв'язку з тим, що в індиків більше розвинені інстинкт насиджування і сезонність яйценосності, кількість і якість інкубаційних яєць протягом року досить сильно варіює. Однак при інтенсивних методах племінної роботи та утриманні індиків можна протягом року отримати хороші інкубаційні яйця в достатній кількості. У передових індиківничих господарствах зі 100 закладених в інкубатор яєць отримують цілий рік по 75—80 кондиційних добових індичат.

Після виведення, ще в інкубаторії, добових індичат опромінюють ультрафіолетовими променями, потім передають у цех вирощування ремонтного молодняка (чистолінійна птиця) або в бройлерні цехи (гібридні індичата).

Сучасне розвинене птахівництво дозволяє вирощувати індичат на м'ясо інтенсивними способами в різних кліматичних зонах нашої країни. Інтенсивне вирощування індичат здійснюється в закритих приміщеннях з регульованим мікрокліматом при утриманні їх у клітках або на підлозі. Крім інтенсивних способів, у південних зонах країни застосовують ще табірне вирощування індичат на м'ясо.

Кліткове вирощування індичат на м'ясо є більш прогресивним, оскільки на тій самій виробничій площі можна розмістити в кілька разів більше птиці, ніж при утриманні її на підлозі. Клітковий метод дає можливість створити кращі зооветеринарні умови, внаслідок чого скорочується падіж, який виникає через скупчення при підлоговому утриманні. При клітковому вирощуванні індичата повністю ізольовані від контакту з послідом, що дозволяє убезпечити їх від ряду захворювань. Цей спосіб вирощування широко застосовують у нас у країні на птахофабриках і в спеціалізованих індиківничих господарствах, а також за кордоном.

Індичат у добовому віці розміщують у кліткові батареї, де їх вирощують до 40—60-денного віку, залежно від живої маси та особливостей технологічного процесу. Добових індичат поміщають у середній ярус батареї, а у віці 6—7 днів їх розсаджують по всіх ярусах. В одному приміщенні повинні знаходитися тільки однорідні за віком індичата. Після 40—60-денного віку їх переводять у спеціальні клітки для вирощування великої птиці, де їх утримують до забою. У перші дні індичат годують із годівниць, але одночасно безпосередньо в клітках на папері розкладають корм. Щоб індичата швидше звикли до корму і охочіше його поїдали, комбікорм у годівницях посипають дрібно нарізаною зеленою травою або цибулею. Перші 5—7 днів індичат годують 8 разів, а надалі 5—6 разів на добу.

Тривалість світлового дня для індичат, яких вирощують на м'ясо, змінюють залежно від їхнього віку. Перші два тижні світловий день для індичат підтримують на рівні 20—22 год, потім його поступово скорочують до 14 год. При такому світловому дні закінчують вирощування індичат. Інтенсивність освітлення по фронту годівлі та напування повинна становити 20 люкс.

Висока концентрація птиці при клітковому утриманні зумовлює виділення великої кількості шкідливих газів, які необхідно видаляти за допомогою примусової вентиляції. Інтенсивність повітрообміну пов'язана з температурою зовнішнього повітря. Влітку на 1 кг живої маси протягом години має надійти 7—8 м³ свіжого повітря, навесні та восени — 3—5 м³ і взимку — 1,5—2 м³. Бажано, щоб взимку подавали нагріте повітря. При нагріванні повітря до 20—25°С норму повітрообміну можна збільшити в 1,5—2 рази.

Таблиця 53. Температура та відносна вологість повітря у приміщенні при вирощуванні індичат у клітках

Вік індичат | Температура | Відносна | Вік інди-| Температура |Відносна (днів) повітря (°С) | вологість (%) чат (днів) повітря (°С) | вологість (%) 1—5 35—32 70—65 16—20 22—20 65—60 6—10 31—27 70—65 31—60 19—16 65—60

11—15 26—23 65—60

На деяких птахофабриках з метою дезінфекції приміщення та збагачення організму вітаміном D індичат опромінюють ртутно-кварцовими лампами протягом 3—8 хв через день. При порівнянні показників вирощування індичат у клітках і на підлозі встановлено, що в клітках індичата ростуть швидше, витрачають менше кормів на одиницю приросту, більш життєздатні, проте при використанні кліток, недостатньо добре пристосованих для цієї птиці, у них дещо нижчі показники сортності тушок через намини та травмування крил, ніг і синці.

Підлогове вирощування індичат. Підлоговий інтенсивний спосіб вирощування індичат передбачає безвигульне утримання птиці в приміщеннях із регульованим мікрокліматом, годівлею збалансованими комбікормами та високий ступінь механізації виробничих процесів. При підлоговому інтенсивному способі вирощування індичат забивають у 90—120-денному віці при витраті 2,9—3,4 кг комбікорму на 1 кг приросту.

Підлогове вирощування індичат на м'ясо може здійснюватися трьома способами: 1) з добового до 90—120-денного віку на глибокій підстилці у закритих приміщеннях; 2) з добового до 20—30 днів у клітках, а з 20—30 до 90—120 днів у пташниках на глибокій підстилці або планчастих підлогах і 3) з добового до 60 днів на глибокій підстилці з виходом на солярії, а з 61 до 90—120-денного віку на пасовищі. Установлено, що індичата краще ростуть при використанні перших двох способів вирощування.

На Старинській птахофабриці застосовують комбінований клітково-вигульний або клітково-польовий спосіб вирощування індичат на м'ясо. Цей спосіб недостатньо ефективний. При комбінованому способі вирощування індичат на м'ясо розмежовують три періоди: 1) з добового до 20—30-денного віку їх утримують у клітках; 2) з 20—30 до 40—50-денного віку індичат вирощують в акліматизаторах і 3) після 40—50-денного віку (залежно від кліматичних умов) їх переводять у поле в літні будиночки, де вони знаходяться до забою. Польові будиночки розміщують на полях із багаторічними травами. Щоб уникнути інвазійних та інфекційних хвороб будиночки на одне й те саме поле повертають не раніше ніж через три роки.

При всіх способах підлогового утримання індичок необхідно дотримуватися правил зооветеринарних вимог. У приміщенні розміщують тільки однорідну за віком птицю. При вирощуванні з добового до 100—120-денного віку на глибокій підстилці щільність садіння становить 5—6 індичат на 1 м² підлоги. Така щільність садіння застосовується і при вирощуванні індичат на планчастій підлозі та в акліматизаторах. У старшому віці на 1 м² площі підлоги в пташнику розміщують по три індички або по два індики.

Індичат забезпечують годівницями з розрахунку 4 см при сухому типі годівлі та 8—10 см при комбінованому. Фронт напування 2 см. Для індичат найчастіше застосовують жолобкові або чашкові напувалки. Годівниці та напувалки в міру росту індичат підіймають; годівниці встановлюють на рівні спини індичати, напувалки — на рівні голови, що дозволяє скоротити розсипання кормів та забруднення напувалок.

Пташники для вирощування індичат на підлозі мають відповідне обладнання. Мікроклімат регулюють за допомогою примусової вентиляції та обігріву приміщень водяною або калориферною системою. Температуру повітря в пташнику при вирощуванні індичат на м'ясо підтримують на рівні 28—20° С з добового до 30-денного віку, під брудерами — 35—26°С. Відносна вологість повітря">Відносна вологість повітря повинна становити 60—70%. Для індичат старшого віку температуру знижують до 20—16° С. Орієнтовні нормативи мікроклімату для індичат при вирощуванні їх на підлозі наведено в таблиці 54. У теплу пору року на 1 кг живої маси за годину необхідно подати 7—8 м3 свіжого повітря, у холодний період — 1,5—2 м3, восени та навесні — 3—5 м3, залежно від температури зовнішнього повітря. Рецепти повнораціонних комбікормів для індичат, що вирощуються на м'ясо, наведено в таблиці 55.

Таблиця 54. Нормативи мікроклімату для індичат при вирощуванні на підлозі

Вік інди- Температура (°С) Відносна Тривалістьчат (днів) вологість повіт- | світлового в приміщенні під брудером ря (%) дня (год) 1—5 28—24 35—33 65—70 24 6—15 24—22 33—30 65—70 24—22 16—30 22—20 30—26 65—70 22—18 31—60 20—18 — 60—65 14—12 61—90 18—16 — 60—65 14—12 91—120 18—16 — 60—65 14—12