Технологія підлогового вирощування молодняку курей та виробництва яєць

Вимоги до пташників та параметрів мікроклімату

Спосіб утримання несучок та вирощування ремонтного молодняку обирають з урахуванням потужності господарства. На великих фермах із поголів'ям у кілька десятків тисяч несучок доцільно використовувати кліткове обладнання. У господарствах меншої потужності виправдане підлогове вирощування молодняку та утримання несучок у безвигульних пташниках або приміщеннях із сітчастими соляріями.

Для підлогового вирощування ремонтного молодняку від добового віку до переведення в стадо несучок зводять курники шириною 12–18 м і довжиною від 72 м і більше. Довжину будівлі роблять кратною 6 м через крок опорних стовпів, а внутрішня висота приміщень має становити не менше 2,5 м. Будівлі обладнують центральним опаленням або теплогенераторами, а для локального обігріву курчат до 60-денного віку використовують електричні або газові зонтичні брудери.

• Питома потужність електроламп — 4 Вт/м²
• Освітленість на рівні підлоги — 15 люкс
• Відносна вологість повітря — 60–70%
• Подача свіжого повітря — від 0,75 до 9,5 м³/год на 1 кг живої маси

У безоконних пташниках проектують електричне освітлення з рівномірним розподілом світла по всій площі підлоги. При використанні пташників із вікнами вздовж фасадів облаштовують солярії з твердим покриттям та сітчастою огорожею. Продуктивність вентиляційної системи розраховують з урахуванням віку птиці, сезону та кліматичної зони господарства.

Технологія підготовки приміщення та вирощування молодняку

Пташник підготовлюють до прийому партії курчат завчасно. Підлогу ретельно очищають, дезінфікують і застеляють підстилковим матеріалом шаром 5–15 см. Як підстилку застосовують солом'яну різку довжиною 2–2,5 см, деревну стружку, сфагновий торф або дрібноподрібнені стрижні качанів кукурудзи. За кілька днів до садіння птиці вмикають загальне опалення для прогріву курника.

1. Провести дезінфекцію приміщення, настелити підстилку і прогріти курник загальним опаленням за кілька днів до прийому птиці.
2. Розгородити приміщення на секції місткістю не більше 2500 голів і встановити навколо брудерів ширмочки на відстані 40–60 см.
3. Розмістити в зоні брудерів лоткові годівниці та вакуумні поїлки на перші 7–10 днів вирощування (з розрахунку до 500 курчат під одним брудером).
4. Прибрати ширмочки в міру росту курчат і ввімкнути механізовані ланцюгові або шайботросові кормороздавачі та автопоїлки.
5. У віці 120–140 днів відловити молодок при слабкому освітленні за допомогою сітчастих ширм і перевести їх у пташник для несучок.

Норма садіння добового молодняку при вирощуванні курочок до переведення в промислове стадо становить 10,5–11 голів на 1 м² підлоги. Якщо в пташник саджають курчат без розділення за статтю з подальшим відсаджуванням півників у 30-денному віці, первісну щільність садіння збільшують удвічі.

До 30–40-го дня вирощування локальний обігрів припиняють, брудери піднімають, а цільову температуру 18 °C підтримують лише за рахунок загальної системи опалення. Після переведення ремонтних молодок у вікову групу несучок приміщення повністю звільняють, видаляють підстилку з послідом і дезінфікують пташник перед прийомом нової партії.

Підлогове утримання курей-несучок найчастіше організовують на глибокій підстилці, а в південних регіонах — на планчастих або сітчастих підлогах. Для зниження капіталовкладень пташники зводять із полегшених конструкцій, цегли або каменю-черепашнику. Гранична місткість такого приміщення становить 10 тис. голів, при цьому всередині його обов'язково розділяють сітчастими перегородками на секції — не більше ніж по 1500 птиць у кожній.

• Максимальна місткість пташника — 10 тис. голів
• Розмір окремої секції — до 1500 голів
• Мінімальна освітленість підлоги — 15 лк
• Витрата вапна-пушонки — 0,5 кг/м²
• Товщина шару підстилки — від 12–15 см
• Щільність садіння молодок — 5–5,5 гол./м²

Для підтримання гігієни сідала зазвичай поєднують із послідовими коробами, закритими зверху планками. Послід провалюється крізь зазори і щодня видаляється шкребковою установкою або накопичується в коробах до кінця циклу використання несучок. Перед засипанням підстилки на чисту підлогу наносять вапно-пушонку з розрахунку 0,5 кг на 1 м². Як підстилковий матеріал використовують солому, торф, стружку, тирсу, лушпиння або подрібнені стрижні качанів кукурудзи.

Комплектація обладнання підбирається під технологічну схему господарства. У комплекті ККП-5 корм подається із зовнішнього бункера (який завантажується кормозавантажувачем ЗСК-10) у дозатор, а потім ланцюгово-шайбовим транспортером розподіляється по круглих бункерних годівницях і чашкових поїлках. Системи «Промисловий I» (на 5000 курей) та «Промисловий 1» (на 10 тис. курей) оснащуються стрічково-тросовими кормороздавачами та довгими годівницями, а в комплектах ПКС-6 та ПКС-10 застосовують роздавачі коливального типу. Усі лінії гнізд обладнують транспортерами, що доставляють яйця, які викотилися, безпосередньо в службове відділення.

Щільність садіння, мікроклімат і регламент робіт

Молодок переводять у пташник із щільністю садіння 5–5,5 голови на 1 м² площі підлоги. При плануванні обороту пташників ураховують п'ятимісячний строк утримання молодок до переведення в доросле стадо, а також обов'язкову санітарну профілактичну перерву тривалістю не менше одного місяця. Чистота повітря та нормативний температурний режим забезпечуються роботою вентиляційної системи та опалювального обладнання.

Виробничі процеси в пташнику підпорядковані суворому добовому розпорядку. Для підтримання стабільної продуктивності стада дотримуються такого порядку обслуговування:

1. Щодня проводять ретельний огляд поголів'я з вибракуванням та видаленням слабких особин.
2. Відповідно до графіка здійснюють роздачу кормів, збирання яєць по яйцезбірних транспортерах та прибирання посліду.
3. Після закінчення встановленого строку використання все поголів'я, що залишилося, здають на забій.
4. Повністю очищають приміщення від підстилки та посліду, після чого проводять комплексну санітарну обробку.