Технологія вирощування розсади овочевих культур у касетах

Перехід від вирощування безгорщикової розсади до касетної технології із закритою кореневою системою — необхідна умова для сучасного високотехнологічного овочівництва. Старі методи з високою часткою ручної праці не забезпечують вирівняності рослин та їхнього швидкого приживлення. Касетний спосіб дозволяє повністю механізувати процес, виключити пошкодження коренів при пересадці та отримати істотний забіг у розвитку культур.

• Приживлення розсади у відкритому ґрунті — 100%
• Строки садіння в полі — на 5–10 діб раніше
• Забіг у розвитку рослин — 15–20 діб
• Урожаї за сезон — 2–3 з одиниці площі

Параметри субстрату та елементи живлення

При касетній технології традиційний ґрунт замінюється органічними, мінеральними або синтетичними субстратами. Для пластикових касет найкращими вважаються суміші на основі верхових та перехідних торфів з додаванням перліту, вермикуліту, агроперліту або дрібного керамзиту. Якісний субстрат повинен бути високопористим, вологомістким, вільним від насіння бур'янів, збудників хвороб та шкідників.

Вибір конкретних компонентів залежить від їхньої доступності та фізико-хімічних властивостей. Характеристики найбільш поширених тепличних субстратів наведено в таблиці.

Важливим фактором придатності субстрату є рівень його початкової заправки елементами живлення. Систематичні агрохімічні аналізи дозволяють контролювати концентрацію солей, не допускаючи їхнього надлишку.

Технологічний процес підготовки та сівби

Технологія включає майже два десятки операцій, що послідовно виконуються машинами та механізмами. Сучасне тепличне обладнання дозволяє автоматизувати підготовку суміші, набивання касет, точкову сівбу та полив. Це виключає ручну працю на найбільш трудомістких етапах і гарантує рівномірну Глибина заделки глибину заделки семян.

1. Аналіз якості торфу на відповідність стандартам та фітотоксичну безпеку.
2. Перебивка торфу в змішувачі-подрібнювачі та його провітрювання.
3. Зволоження та змішування торфу з мінеральними компонентами (перлітом або вермикулітом).
4. Подача готової суміші транспортером на наповнювач касет.
5. Проходження касет під маркером-лункоутворювачем для створення насіннєвого ложа заданої глибини.

Автоматизація цих процесів забезпечує однакові стартові умови для кожної насінини. На виході господарство отримує вирівняні сходи з високою життєздатністю, повністю придатні для механізованого садіння в полі.

Кількісне співвідношення компонентів субстрату може бути різним, що залежить від їхньої доступності та сезонності виробництва розсади. Взимку при перебивці торфу Kikila на кожну кипу (315 л) додають 50 л перліту та 80 л вермикуліту. У літній рецептурі відмовляються від перліту, а вміст вермикуліту доводять до 120 л на одну кипу. Втім, рецептури можуть бути найрізноманітнішими, залежно від доступності органомінеральних компонентів, придатних для використання в субстраті.

Далі касети, комірки в яких щільно заповнені подрібненим, зволоженим і добре перемішаним субстратом, на ланцюговому транспортері подаються під пневматичний висівний апарат DECOP. Він оснащений змінними платами, що дозволяють висівати різні за анатомічною будовою, розмірами та масою насіння. Висівний апарат у змозі забезпечити висів по одній, дві, три-п'ять насінин (і більше) в одну комірку. У комплектацію высевающего аппарата входять також кілька типів головок з різною кількістю сім'япроводів, призначених для роботи з касетами на 128, 210, 300 комірок.

Касети з висіяним насінням для уникнення їхнього підсушування пропускають під мульчувальну установку для присипки тонким шаром (0,5-1,0 мм) вермикуліту. Потім вони проходять крізь зрошувальний тунель, де за допомогою розпилювачів субстрат поливають при температурі 35–40 °С (з розрахунку 200 мл на касету) з метою насичення зародка насінини вологою, і подаються роликовим транспортером до місця їхнього штабелювання.

Рисунок 5 – Складові частини посівної лінії Conic: а – змішувач-подрібнювач торфу; б – наповнювач касети субстратом; в – маркер-лункоутворювач; г – высевающий аппарат із сім'япроводами; д – мульчувальна установка; е – зрошувальний тунель.

Сівба. Для сівби використовують звичайне або дражоване насіння, глубина заделки якого підбирається з урахуванням його маси, розміру, а також параметрів комірки касети, що використовується. Таблиця 20 — Глибина посева семян овочевих культур у полістиролові касети для вирощування розсади (за Р. А. Гіш, 2011)

Культура Тип рекомендованої касети загортання насіння">Глибина загортання насіння, мм

1 2 3

128 14 Кавун 210 —

128 12 Баклажан 210 10

128 10 Базилік 210 10

128 11 Диня 210 —

128 16 Гарбуз 210 —

300 — Капуста 128 8 білоголова 210 7

128 7 Салат 210 6

128 5 Селера 210 5

128 8 Цибуля ріпчаста 210 8

128 14 Огірок 210 —

128 12 Перець 210 10

128 6 Петрушка 210 6

128 6 Рукола 210 6

128 10 Томат 210 10

128 10 Кріп 210 10

Пророщування насіння. Штабельовані на піддонах, відмічені відповідною інформацією на прапорцях (культура, сорт, дата сівби, замовник, дата видачі продукції тощо) касети переміщують у спеціальну камеру для пророщування насіння. Штучно створені та підтримувані в ній оптимальні параметри відносної вологості повітря і температури, необхідної для кожної культури, сприяють отриманню дружних сходів у найкоротші строки. Разом з тим тривалість перебування висіяних касет у камері не повинна бути меншою за 24 год. Таблиця 21 — Параметри, що забезпечують прискорену появу сходів в камері для пророщування насіння (за Р. А. Гіш, 2011)

Культура Температура, Довжина Тривалість

°С корінця, мм перебування касет у камері, діб

Кавун 22-24 15-20 2-3

Баклажан 24 3-5 2-3

Диня 22-24 10-15 1-2

Гарбуз 22-23 9-12 2-3

Капуста 20-22 1-2 1-2 білоголова

Томат 22-24 2-4 2-3

Цибуля ріпчаста 19-21 2-3 2-3

Огірок 22-23 10-15 2-3

Салат 16-18 3-5 1-2

Селера 16-18 3-5 5-6

Перець 23-25 3-4 2-3

* Відносна вологість повітря">відносна вологість повітря 93-95 %

При появі понад 50 % наклюнутого насіння касети виставляють на стелажі в теплицю. Надалі Технологія вирощування розсади">технологія вирощування розсади аналогічна традиційним, тому відзначимо лише специфічні особливості нової технології.

Рисунок 6 – Загальний вигляд розсадної теплиці

Технологія вирощування. У розсадний період у овочевих рослин домінують ростові процеси, вміло керуючи якими можна отримати якісну розсаду за 25-35 діб замість рекомендованих при традиційній технології від 40-45 до 55-60 діб (наприклад, гарбузові, пасльонові). Проблема полягає в недопущенні витягування підсім'ядольного коліна у сіянців, з одного боку, з іншого — у підтримці та управлінні ростовими процесами, що протікають у них, шляхом оптимізації умов вирощування. При безгорщиковому способі вирощування розсади, щоб уникнути витягування підсім'ядольного коліна, вдавалися до рекомендацій кафедри овочівництва РДАУ - МСГА, які передбачали різке зниження температури повітря в культиваційній споруді після отримання сходів. Наприклад, для перцю рекомендувався такий температурний режим: від сівби до появи сходів — 25-30 °С, потім, протягом 4-7 діб після появи сходів, зниження температури вдень до 13-16 °С, вночі — до 8-10 °С. У наступні дні ці ж рекомендації радять зберігати перепад нічних і денних температур на рівні 10-14 °С. Такий підхід у новій технології не виправдовує себе, оскільки рослини відчувають значний стрес, а низькі температури стримують ріст незміцнілих сіянців. Та й не завжди в теплиці можна застосувати такий прийом, оскільки в ній, як правило, одночасно вегетують різні культури або рослини перебувають на різних етапах розвитку.

Техніко-технологічна оснащеність сучасних розсадних теплиць дозволяє з достатньо високою точністю керувати багатьма параметрами мікроклімату, що дозволяє витримувати близькі до оптимальних умови росту розсади, які сприяють отриманню високоякісного садивного матеріалу.

При виробництві розсади у спеціалізованій культиваційній споруді для стабілізації якості виробленого матеріалу більш виправданим є забезпечення освітленості в межах 8-9 тис. лк у першій половині вегетації розсади, підтримка субстрату в помірно-зволоженому стані, зниження температури повітря в теплиці після формування сім'ядольних листків як вдень, так і вночі до максимально допустимих величин з урахуванням ставлення вирощуваної культури до цього фактора. Однак слід пам'ятати, що падіння нічної або денної температури нижче рекомендованих значень (16-18 °С) призводить до ослаблення рослин, зниження імунітету та стійкості. Висока нічна температура призводить до витягування, зніженості рослин, значно знижує їхню холодостійкість і приживлюваність при висадці на постійне місце вирощування. Таблиця 22 — Оптимізація умов вирощування розсади перцю на різних етапах її розвитку в ЗАТ «Сад-гігант» (за Р. А. Гіш, 2011) Умови Стадії вегетації розсади вирощування I II III IV opt.. opt.. opt.. opt.. max. max. max. max. min. min. min. min. Температура 21 23 25 18 18-20 25 18 22-24 27 16-18 21-22 30 вдень, °С Температура 21 23 25 16 17-18 — 16 19-20 — 14 14-15 — вночі, °С Освітленість, — 8-9 8-9 Сонцезахисний і тис. лк енергозберігаючий екран з поглинальною здатністю 25-30% світлового потоку Вентиляція — Сильна Помірна Помірна Відносна 92-95 60-65 60-70 60-70 вологість, %

* Етапи розвитку розсади: I — сівба - накльовування насіння; II — проростання гіпокотиля — поява сім'ядольних листків; III — поява сім'ядольних листків - формування першої пари справжніх листків; IV — формування 2 справжніх листків - поява 4-5 повністю розкритих листків.

Полив — один із найважливіших елементів технології вирощування розсади. Нормуючи та систематично контролюючи кількість води або поживного розчину, що подається під кожну рослину або в кожну комірку, можна отримувати високоякісну розсаду з добре розвиненою кореневою системою, вирівняну за висотою, з 5—6 справжніми листками. Висока рівномірність поливів досягається систематичним контролем якості роботи розпилювачів на рампі та ваговим контролем касет.

Полив і підживлення розсади проводять щодня через поливну рампу, мікродощуванням. Два-три рази протягом тижня рослини підживлюють стандартним розчином з pH 6,4-6. ЕС 1,2-2,2. Решта поливів проводиться чистою водою.

У період вегетації розсади особливу увагу приділяють профілактичним заходам щодо попередження хвороб і придушення життєдіяльності шкідників, адаптації до умов відкритого ґрунту. З цією метою у фазі двох справжніх листків розсаду обприскують розчином первікуру (0,3 %), який має системну фунгіцидну дію та сприяє запобіганню ураження рослин кореневими гнилями. У фазі 5-6 листків розсаду обробляють розчином системного інсектициду конфідор (0,3 %), додаючи його в поживний розчин. Така обробка запобігає ураженню розсади сисними шкідниками протягом 1,5-2,0 міс. За 7-10 діб до висаджування розсади з метою профілактики від грибкової інфекції її обробляють препаратом «Ридоміл голд» (0,1-0,2 %) і приступають до загартовування.

Вік розсади. Вирощена в касетах розсада через добре розвинену кореневу систему, збереження її цілісності під час вибирання та садіння (ручного або механізованого) придатна до висаджування у відкритий ґрунт значно раніше, ніж безгорщикова розсада.

Залежно від типорозміру застосовуваної касети вік розсади під час висаджування найбільш поширених на півдні Росії культур становить:

20-25 діб — огірок, шпинат;

30-35 діб — базилік, баклажан, перець, томат, салат, капуста білоголова, петрушка, кріп, кабачок, кавун, диня;

40-45 діб — цибуля ріпчаста;

60-65 діб — селера.

Стадійно молода розсада, вирощена в касетах (при правильно обраних календарних строках), у відкритому ґрунті приживається значно швидше, укорінюючись практично на 100 %. Це пояснюється активізацією росту бічних коренів розсади, що сприяє швидкому укоріненню рослин, мінімізацією післяпосадкового стресу та кращою адаптацією рослин до нових умов вегетації.

Доставка розсади від виробника до місця її висаджування без зниження якості садивного матеріалу тривалий час залишалася проблемою, оскільки в процесі транспортування вона травмувалася, в'янула через відсутність спеціалізованої тари. У цей час розроблено картонні контейнери різних конструкцій, що дозволяють транспортувати розсаду на відстань до 1,5 тис. км. Для внутрішньогосподарського розміщення застосовують етажерки.

Рисунок 7 - Способи транспортування розсади: а – у картонному контейнері; б – на стелажах

Тривала експлуатація розсадної теплиці, вирощування великої кількості культур, що належать до різних ботанічних родин, пов'язані з накопиченням у культиваційній споруді великої кількості грибної та бактеріальної інфекції. Тому прийнято один раз на рік зупиняти технологічний процес виробництва для дезінфекції культиваційної споруди.

Підготовчі роботи включають такі операції:

• прибирання інвентарю з теплиці;
• вимітання рослинних залишків;
• злив залишків робочих і маточних розчинів;
• вимивання ємностей, що містять агрохімікати.

Потім 1%-м гарячим розчином препарату біонет починають промивати металеві конструкції, світлопрозору огорожу, використовуваний у роботі інвентар та обладнання, залишаючи на них препарат на строк від пів години до доби.

Слідом за цим приступають до промивання систем подачі поживного розчину:

1. Спочатку систему промивають азотною кислотою (pH 1,5-2,0), залишаючи її на 8-12 год.
2. Потім змивають розчин і промивають систему водою.
3. Після цього систему заповнюють препаратом СІД-2000 (1%-й розчин) з експозицією 8 год.
4. Після зливу препарату систему проливають чистою водою до повного видалення розчину.

Окрім біонету для обробки конструкцій, світлопрозорої огорожі, ємностей для поживного розчину ефективними є препарати екоцид (2-3 %) і кікстарт (2-3 %). Вони малотоксичні, їхня дія проявляється відразу. Дуже ефективним для цих цілей є препарат віроцид (1 %), він також малотоксичний, але потребує експозиції до 7-10 діб.

З метою дезінфекції пластикових і пінопластових касет рекомендується їхнє замочування з подальшим промиванням у теплому 1%-м розчині віроциду. Через 1-2 доби касети слід промити теплою водою.