Гідропоніка та сучасні технології вирощування овочів на субстратах

Гідропоніка приваблює овочівників високою культурою виробництва, можливістю повністю автоматизувати подачу живлення та знизити витрати ручної праці. Цей метод особливо перспективний там, де немає окультурених ґрунтів. Однак технологія вимагає від агронома жорсткої дисципліни та високої кваліфікації.

Вибір субстрату та перехід на малооб'ємну технологію

Серед гідропонних методів (водна культура, аеропоніка та агрегатопоніка) на практиці найбільш поширена агрегатопоніка. Це вирощування рослин на твердих гранульованих субстратах з невеликою вологоємністю та періодичним змочуванням коренів поживним розчином. Субстрати повинні бути інертними, довговічними, володіти хорошими тепловими та водно-повітряними властивостями. Для цього використовують гравій, щебінь, керамзит, перліт або вермикуліт.

При виборі гравію та щебеню як субстрату орієнтуйтеся на такі фізичні параметри:

• Розмір частинок гравію — 3–5 мм
• Розмір частинок щебеню — 5–25 мм
• Вміст карбонатів — не більше 20%
• Об'ємна маса — 1,5–1,7 г/см³
• Водоутримувальна здатність — 9–10%

Матеріал насипають шаром 25 см у залізобетонні басейни. Строк експлуатації такого субстрату практично не обмежений, якщо дотримуватися правил догляду:

1. Періодично промивайте субстрат чистою водою.
2. Підкислюйте робоче середовище до pH 5,6.
3. Проводьте дезінфекцію 5%-вим розчином формаліну.

У сучасному овочівництві економічно вигідним визнано вирощування рослин в окремих малооб'ємних пристроях, а не в суцільних піддонах. Для цього використовують поліетиленові контейнери об'ємом 3–17 л (у яких розміщують від 1 до 4 рослин) або жолоби з внутрішньою пластмасовою облицюванням. Повністю розчинний поживний розчин подається за допомогою крапельниць, дощуванням або методом підживлення з басейну. Технологію малооб'ємної гідропоніки успішно застосовують не тільки для овочів, а й для вирощування троянд.

Як малооб'ємні субстрати використовують як інертні матеріали (мінеральна вата, перліт, вермикуліт, гравій, вулканічний шлак), так і органічні ґрунтозамінники (верховий торф, тирса, деревна кора, кокосове волокно). Найширшого поширення набула малооб'ємна гідропоніка на мінеральній ваті з крапельним поливом. Цей стерильний субстрат отримують плавленням діабазу при температурі понад 1600 °С. Він не містить поживних речовин, має pH близько 7, близький за властивостями до верхового торфу, але відрізняється від нього меншою масою.

Мінеральне живлення, діагностика та рецепти підживлення

Для приготування поживних розчинів у захищеному ґрунті застосовують калійну, аміачну та кальцієву селітри, сечовину, подвійний суперфосфат, сірчанокислий калій і калімагнезію. З комплексних добрив використовують амофоску, карбоамофоску та нітроамофоску. Особливу цінність для гідропоніки становлять повністю водорозчинні комплексні суміші без баластних домішок.

Потребу рослин у живленні визначають за результатами хімічного аналізу субстрату та самих рослин, а також за допомогою візуальної діагностики. Аналіз субстрату та рослинних тканин є основним методом, оскільки він дозволяє точно оцінити забезпеченість посадок поживними речовинами на тривалий період.

Для оперативного коригування живлення огірків та томатів застосовують позакореневе підживлення. Витрата макродобрив для приготування робочого розчину вказана в таблиці:

У бакову суміш також додають розчин мікроелементів. Концентрація діючих речовин у робочому розчині повинна становити:

• борна кислота — 0,03%;
• лимоннокисле залізо — 0,04%;
• сірчанокислий магній, цинк, мідь, кобальт, молібденовокислий амоній — по 0,005% кожної речовини;
• йодистий калій — 0,001%.

Для точного управління продуктивністю овочевих культур у захищеному та відкритому ґрунті необхідно регулярно проводити агрохімічний аналіз ґрунту. У процесі вегетації важливо вчасно визначати прихований дефіцит поживних речовин. Зробити це можна візуально за характерними змінами листкової пластини та стебел:

• Азот: нижні листки набувають блідо-зеленого забарвлення, верхівкові листки жовтіють і відмирають. Листкові пластини формуються дрібними, а стебло стає тонким і крихким.
• Фосфор: листя забарвлюється у темно-зелений або блакитний колір з червоним пурпуровим відтінком. Сповільнюється ріст рослин, прискорюється відмирання листя з його наступним почорнінням, затримується цвітіння та дозрівання.
• Калій: спостерігається пожовтіння та відмирання тканин (крайовий некроз), краї листків закручуються донизу, призупиняється ріст міжвузлів.
• Магній: відбувається посвітління листя зі зміною забарвлення на жовте, червоне або фіолетове, розвивається міжжилковий хлороз при збереженні зеленого кольору жилок.
• Кальцій: розвивається некроз країв листя, верхівкової бруньки та кореневої системи.
• Залізо: проявляється рівномірний хлороз між жилками, листя набуває блідо-зеленого або жовтого забарвлення без відмирання тканин.
• Бор: відмирають верхівкові бруньки, корінці та листя, спостерігається масове опадання зав'язі.

Регламенти внесення добрив та приготування робочих розчинів

Локальне внесення добрив при сівбі насіння та садінні розсади — найбільш ефективний спосіб їх застосування. У цьому разі дози внесення зменшуються в кілька разів, а вплив на урожайність залишається практично таким же, як і при суцільному внесенні. Головна технологічна вимога — виключити прямий контакт гранул із посівним матеріалом.

1. Внесіть мінеральні добрива в зону рядка.
2. Ретельно перемішайте внесені добрива з ґрунтом.
3. Насипте зверху шар землі завтовшки 5–7 см.
4. Висійте насіння у підготовлений ряд.

При садінні розсади капусти, томата, перцю та баклажана живлення закладають безпосередньо в лунку. Для збалансованого старту використовують суміш перегною та нітроамофоски. Якщо точних рекомендацій щодо дозування під конкретну культуру немає, агроному слід орієнтуватися на базові середні норми застосування.

• Базова норма нітроамофоски на ґрунті — 1 сірникова коробка на 1 м²
• Доза нітроамофоски в лунку при садінні — 1 чайна ложка
• Доза перегною в лунку при садінні — 1–2 жмені

При виявленні дефіциту конкретного елемента живлення, наприклад азоту, вносьте його разом із фосфором і калієм у зменшених дозуваннях. Ці елементи виступають синергістами і значно посилюють дію азоту. Потреба рослин у азотному живленні різко зростає після рясних опадів та затяжних похолодань.

Позакореневі обробки макро- та мікроелементами служать «швидкою допомогою» для підтримки вегетативного тонусу, особливо при різкому переході від затяжної хмарної погоди до ясної. Додавання сечовини у робочий розчин покращує змочуваність листка та прискорює засвоєння інших поживних сполук. Для комплексного впливу чергуйте мінеральні підживлення з органічними — коров'яком, пташиним послідом або збродженими рослинними рештками.