Методи збереження забігу в рості розсади овочевих культур

«Забіг» — це більш ранній ріст та розвиток рослин, вирощених із розсади, порівняно з рослинами у безрозсадній культурі. Він тісно пов'язаний з віком розсади. Тому, перш ніж розглядати особливості прояву «забігу», слід уточнити поняття «вік розсади».

Його можна виразити такими способами:

• у добах, протягом яких вирощували розсаду;
• за кількістю листків;
• за фазою розвитку;
• за станом розвитку репродуктивних органів.

Більш точно відображає вік характеристика розсади за кількістю листків або за фазою її розвитку. Наприклад, якщо вирощувати розсаду томата у березні-квітні, то вона формує шість-вісім листків за 50 діб, а якщо у січні-лютому — за 75-80 діб, оскільки умови освітленості та температурний режим різняться у спорудах для вирощування розсади у зимовий та весняний періоди. Тому, коли вік розсади позначають у добах, що повсюдно прийнято, необхідно уточнювати строки вирощування або вказати кількість листків на рослині.

«Забіг», якщо виразити його у добах, завжди менший за вік розсади, оскільки при вибірці розсади для її садіння у поле відбувається втрата частини коренів, на період відновлення яких ріст стебел і листків призупиняється. Іноді спостерігається навіть відмирання і засихання нижніх листків. Ймовірно, це пов'язано з відтоком пластичних речовин до коренів, що втратили при пересадці всю всмоктувальну поверхню. Відіграє роль і те, що розсада, вирощена у теплицях і парниках, гірше пристосована до природного освітлення, до різких коливань температури порівняно з рослинами, що сформувалися у відкритому ґрунті, і потрібен час для її адаптації до цих умов. Враховуючи все це, «забіг» визначають не при садінні розсади, а за календарними датами початку збирання врожаю порівнюваних розсадних і безрозсадних рослин.

Скорочення втрати «забігу» при розсадному методі вирощування — одна з важливих турбот овочівників. Кожен вид овочевих рослин по-різному переносить пересадку, і цей фактор слід враховувати при виборі способу та умов вирощування розсади. Але існує закономірність, характерна для всіх овочевих культур, яка важлива при вирішенні проблеми збереження «забігу» у рості та розвитку рослин, вирощених із розсади: чим молодша рослина, тим швидше вона приживається при пересадці і менше втрачає «забіг». Але при надмірно молодому віці розсади створити великий «забіг» неможливо. Водночас великовікова розсада при пересадці втрачає дуже багато у «забігу», що може не виправдати витрати на її вирощування.

Тому для кожної овочевої культури визначають оптимальний вік розсади, коли рослина ще не втратила здатність відносно швидко відновлювати кореневу систему, частково втрачену при пересадці, і водночас дозволяє створити достатньо великий «забіг» у рості та розвитку, доцільний з економічної точки зору.

Необхідно відзначити ще одну закономірність, важливу для досліджуваної проблеми. Якщо у пересаджуваної рослини повністю зберігаються корені, то вона швидко приживеться навіть у період плодоношення. Отже, уникнути великої втрати «забігу» можна, підібравши спосіб вирощування розсади, що максимально зберігає корені при її вибірці для садіння у відкритий ґрунт. Такі способи існують і давно застосовуються в овочівництві — вирощування розсади у поживних кубиках, горщиках, торф'яних плитах, стаканчиках (паперових, торф'яних, пластмасових), наповнених спеціальною поживною сумішшю, а в останні роки вже практикують коміркові касети та блоки, що наповнюються різними субстратами.

Раніше для цих цілей використовували нарізані з дернового ґрунту кубики або квадратики. Вирощену в таких умовах розсаду пересаджують у ґрунт разом із поживними кубиками (горщик, стаканчик) або разом із поживною сумішшю, якщо ємності пластмасові. При цьому вдається зберегти до 80-90 % утворених коренів. Іноді, якщо немає можливості використовувати горщики, кубики або спеціальні ємності, вдаються до вибірки та садіння розсади з грудкою поживного ґрунту або землі. У цьому разі більше половини коренів буде збережено при пересадці, якщо площа живлення розсади трохи збільшити порівняно з прийнятим стандартом густоти стояння. При безгорщиковому вирощуванні розсади збереженню коренів сприяє дуже рясний полив перед її вибіркою, що сильно розріджує ґрунт, з якого легко вилучаються корені.

Необхідно зазначити також, що надмірне загущення розсади, яку вирощують, завжди негативно позначається на її приживлюваності у відкритому ґрунті та призводить до значної втрати «забігу». Тут проявляється результат недостатньої освітленості та обмеженості в розвитку кореневої системи при малій площі живлення кожної рослини.

Скороченню втрат «забігу» рослин розсадної культури сприяє система прийомів підготовки розсади до висаджування у відкритий ґрунт, яку в практиці овочівництва називають загартовуванням. Її суть полягає в тому, щоб рослини поступово пристосувалися до умов відкритого ґрунту. Параметри режиму умов для розсади в цей період описані в розділі «Підготовка розсади до садіння у відкритий ґрунт».

Захист розсади від сонця і вітру під час перевезення

Під час перевезення розсади до місця висаджування рослини легко пересушити або пошкодити. Прямі сонячні промені та сухий вітер швидко позбавляють незміцнілі сіянці вологи, що зводить нанівець накопичений забіг у рості. Щоб зберегти потенціал рослин, захищайте їх від стресових факторів на всьому шляху від теплиці до борозни.

Для захисту розсади використовують різні матеріали, які дозволяють притінити або повністю закрити рослини. Захисне укриття обов'язково застосовують на двох ключових етапах:

• безпосередньо в транспортних засобах під час перевезення;
• у місцях тимчасового розміщення розсади біля краю поля перед висаджуванням.