Підготовка ґрунту та технології вирощування якісної розсади овочів

Підготовка ґрунту та насипних ґрунтів

Підготовка ґрунту — це стартовий етап вирощування розсади як у відкритих розсадниках і під тимчасовими укриттями, так і в обігріваних теплицях. Якість підготовки субстрату безпосередньо впливає на приживлюваність рослин та швидкість їхнього розвитку. Залежно від типу споруд агрономи використовують польовий ґрунт або спеціально приготовані насипні ґрунти.

Для відкритих розсадників і ділянок під тимчасовими плівковими укриттями обробіток починають ще восени. Дотримуйтесь такої послідовності операцій:

1. Внесіть органічні та мінеральні добрива, після чого одразу проведіть глибоку оранку ранньої осені.
2. Після появи першої хвилі бур'янів обробіть ґрунт культиваторами або лущильниками, щоб до зими поле залишалося чистим.
3. Навесні, за потреби, проведіть культивацію або фрезерування на глибину 10–12 см.
4. Безпосередньо перед сівбою прикатайте ґрунт.

• Органіка (перегній або компост) — 80–100 т/га
• Мінеральні добрива (NPK за д. р.) — 90–100 кг/га
• Глибина весняного обробітку — 10–12 см
• Частка дернової або польової землі в насипному ґрунті — 40–50 %
• Частка піску або тирси в насипному ґрунті — 10–20 %

Для парників і теплиць насипні ґрунти готують з осені. У південних районах найпопулярніша суміш із рівних за обсягом частин дернової (або якісної городньої) землі та перегною. Якщо ґрунт у теплиці не змінюється, восени в нього вносять ті самі обсяги добрив, що й у відкритих розсадниках, розпушують на повну глибину, пропарюють, а елементи конструкції теплиці дезінфікують.

Технології контейнерного вирощування та рецепти сумішей

Вирощування розсади у горщиках або контейнерах — це відокремлений технологічний напрям. Його специфіка полягає в різноманітності використовуваних ємностей та можливості повністю механізувати садіння. Овочівники застосовують кілька типів контейнерів:

• кубики та горщики з торфо-перегнійних і перегнійно-ґрунтових сумішей;
• торфоблоки заводського виготовлення;
• порожнисті горщики різної форми з торфоцелюлозної суміші або полімерів;
• кубики з мінеральної вати;
• багатокоміркові полімерні та паперові касети.

Контейнери касетного типу підбирають під конкретні моделі розсадосадильних машин. Використання розсади, вирощеної в поживних горщиках або кубиках, дозволяє отримати урожай на 5–15 діб раніше порівняно зі звичайною розсадою. Коренева система при пересаджуванні не травмується, рослина не втрачає «забіг» у рості, а запас добрив у кубику стимулює швидке формування продуктивних органів.

Для виготовлення поживних кубиків та наповнення порожнистих горщиків використовують торфоперегнійні або перегнійно-ґрунтові суміші. На півдні країни популярний рецепт із рівних часток перегною та дернової (або польової) землі з додаванням 10% тирси для пухкості та 5–10% гноївки для зв'язки. Якщо ґрунт важкий і глинистий, його частку зменшують наполовину, додаючи аналогічний обсяг перегною. При заповненні жорстких касет або порожнистих горщиків гноївку виключають зі складу суміші.

Точне дозування мінеральних добрив визначають тільки за допомогою агрохімічного контролю. За даними польових досліджень, оптимальні граничні показники елементів живлення в розсадних ґрунтах повинні вкладатися в суворі рамки.

Приготування поживних кубиків та внесення добрив

Для вирощування якісної розсади овочевих культур важливо точно дозувати мінеральні добрива під час підготовки ґрунтової суміші. Надлишок або нестача елементів живлення безпосередньо впливає на розвиток кореневої системи та приживлюваність рослин у полі. Норми внесення добрив під основні культури наведено в таблиці.

При виробництві пресованих поживних кубиків необхідно суворо контролювати фізичні властивості та вологість готового ґрунту. Занадто волога суміш сильно ущільнюється при пресуванні, що погіршує постачання коренів киснем. Оптимальні параметри готового субстрату для формування якісних кубиків повинні відповідати таким значенням:

• Об'ємна маса — 0,4–0,9 г/см³
• Пористість — 50–70 %
• Вологоємність — 48–50 % НВ
• Реакція середовища (pH) — 6,0–7,0

Для формування поживних блоків використовують змішувач СТМ-8-20 або розчиномішалку разом із горщикоробною машиною ІГТ-10. Це обладнання дозволяє пресувати кубики з ребрами 5, 6, 8 та 10 см. В овочівництві найбільш затребувані розміри блоків 6х6х6 см та 8х8х8 см. Для касетної технології та вирощування маловікової розсади застосовують ячейки розміром 4х4х4 см і менше.

Технології вирощування розсади: з пікіруванням і без

Вибір технології вирощування розсади визначає схему роботи теплиці та строки отримання товарної продукції. Традиційний метод із пікіруванням передбачає початкову густу сівбу в школку сіянців із щільністю 2,0–2,5 тисячі штук на квадратний метр. Школку створюють на грядах або в спеціальних ящиках у обігріваних теплицях.

Метод із пікіруванням цінується за можливість отримати потужну мичкувату кореневу систему. При пересаджуванні головний корінь обривається, стимулюючи галуження, а заглиблення підсім'ядольного коліна дає додаткові бічні корені. Головна організаційна перевага — економія площі теплиць: поки сіянці ростуть у школці протягом 1,5–3,0 тижнів, агроном встигає підготувати основні площі. Проте метод має недоліки: пікірування затримує розвиток рослин на 5–10 діб, потребує великих витрат ручної праці та практично не піддається механізації на малих підприємствах, хоча на сучасних автоматизованих лініях перевалку проводять роботи.

При вирощуванні розсади без пікірування насіння висівають одразу в горщики, кубики або на постійні гряди. У цьому випадку площа живлення кожної рослини від початку відповідає нормативній густоті стояння розсади. Цей спосіб виключає травмування коренів і скорочує загальний період вирощування.

Глибина закладання насіння">Глибина закладання насіння при сівбі залежить від їхньої фракції. Дрібне насіння закладають на глибину 0,5–1,0 см, середнє та велике — на 1,0–1,5 см. Одразу після сівби проводять полив, а далі вологість ґрунту підтримують у заданому діапазоні.

1. Проведіть сівбу на глибину відповідно до розміру насіння за допомогою ручної сівалки ПРСМ-7 або вручну, після чого виконайте полив.
2. Замульчуйте поверхню темною плівкою або папером для збереження вологості субстрату на рівні 70–75 % НВ.
3. Підтримуйте оптимальну температуру повітря до моменту появи перших сходів.
4. Одразу після появи сходів знизьте температуру повітря майже вдвічі й утримуйте її на цьому рівні протягом 4–7 діб.

Зниження температури після появи сходів — критично важливий прийом. Такий перепад стримує ріст надземної частини та запобігає витягуванню підсім'ядольного коліна. Це стимулює активний розвиток кореневої системи та закладає базу для повноцінного мінерального живлення рослин у період вегетації.

Дуже ефективним є вирощування сіянців у дрібнокомірчастих касетах у водному поживному розчині або в тирсі з періодичним чи постійним подаванням мінеральних речовин слабкої концентрації. Такі сіянці при пікіруванні повністю зберігають корені, і їх можна пересаджувати навіть перерослими.

При пікіруванні збільшують площу живлення кожної рослини в кілька разів. Число, що показує, на скільки збільшується площа після пікірування порівняно зі школкою сіянців, прийнято називати коефіцієнтом розгортання площі. Зазвичай він дорівнює 5-7 для капусти, 8-10 — для томата, перцю, баклажана. Якщо цей коефіцієнт буде менше 3-4, то з економічних міркувань немає сенсу робити пікірування. Не рекомендується проводити пікірування сіянців культур, що погано переносять пересаджування (гарбузові), але в деяких господарствах практикують вирощування сіянців у тирсі, вибірка з якої забезпечує повне збереження коренів, і отримують хороший ефект від застосування пікірування для гарбузових рослин. Площа живлення розсади залежить від культури та її віку при садінні в поле або від виду споруди захищеного ґрунту й календарних строків вирощування. Щоб уникнути надмірного загущення розсади (взаємного пригнічення рослин) та зрідженості (малоефективного використання площі), необхідно враховувати існуючі закономірності: 1) для кожної культури характерний певний розмір рослин у розсадному віці; 2) чим старший вік розсади, тим більша площа живлення потрібна кожній рослині; 3) чим пізніше за календарними строками (від зими до літа) вирощують розсаду, тим швидший її ріст і розвиток, тому рання розсада капусти при площі живлення 6×6 повинна мати вік 50-60 діб, а вирощена в середні й пізні строки — 40-45 діб. Пікірування здійснюють вручну двома способами: під кілочок за розмаркованим багатозубовим маркером ґрунтом і під планку. Останній спосіб більш продуктивний, але якість контакту коренів сіянця з ґрунтом гірша. Одразу після пікірування рослини рясно поливають (дрібнокрапельним дощуванням), щоб ґрунт осів і щільно з'єднався з коренями, і притіняють на два-три дні. У таких умовах обмежується освітленість і зберігається хороше зволоження середовища, що при оптимальній температурі (див. таблицю 14) забезпечує протягом зазначеного часу приживлюваність розпікіруваних сіянців. Надалі догляд за розсадою полягає в підтриманні оптимальної температури та вологості повітря і ґрунту (передполивна вологість 60-65 % від НВ ґрунту).

Поливають помірно в ранкові години, у ясну сонячну погоду з обов'язковою вентиляцією. Кількість поливів (4—6 разів і більше) залежить від віку розсади, строків її садіння, погодних умов і типу споруди. Витрата води на кожен квадратний метр — до 10 л. Розсаду, яку вирощують у поживних кубиках, поливають такою ж дозою, але у два прийоми, щоб вода засвоїлася всією масою горщика. Крім того, роблять два підживлення — після того, як приживуться розпікірувані рослини і через півтора-два тижні, а при гарному рості друге підживлення переносять на пізніший строк — за 10 діб до садіння. Норми добрив для кожної культури різні, і їх треба суворо витримувати, щоб не змінити в небажаний бік концентрацію ґрунтового розчину. За необхідності застосовують обробку проти хвороб і шкідників.

Рисунок 4 — Способи пікірування сіянців овочевих рослин: а — під кілочок; б — під планку; в — пікірувальна планка (дошка), розміри в міліметрах

Підвищення температури повітря навесні призводить іноді до переростання розсади. Для запобігання цьому явищу обмежують поливи або використовують ретроданти.

Вирощування розсади без пікірування відрізняється від описаної вище технології небагатьом. Насамперед норма сівби менша в кілька разів (див. таблицю 15). Якщо вирощують на ґрунті без ізоляції від нижчерозташованого ґрунту, іноді практикують підрізання коренів на глибині 4 см у фазу трьох справжніх листків. Це необхідно у зв'язку з тим, що при обмеженні поливів корені рослин просуваються вглиб ґрунту і при вибірці розсади обриваються. Підрізання ж забезпечує формування мичкуватої кореневої системи, зосередженої в поживному шарі. При вирощуванні розсади у відкритих розсадниках після сівби особлива увага звертається на підтримання оптимальної вологості ґрунту або вживаються своєчасні заходи щодо руйнування ґрунтової кірки, що утворюється після прикочування. У відкритих розсадниках для сівби використовують сівалки СЛН-20, СЗЛ-3,6 та інші і застосовують гербіциди для знищення бур'янів.

Умови вирощування розсади без пікірування такі самі, як і розсади, попередньо пікірованої. Режим вологості, тепловий режим і умови ґрунтового живлення нічим не відрізняються. Може не збігатися строк першого підживлення, яке роблять у період утворення 2-3 справжніх листків, що трохи випереджає за календарними строками виконання цієї роботи при вирощуванні розсади з пікіруванням.

Описані вище способи вирощування високоякісної розсади та різноманітні види робіт передбачають ручну працю. Тому вже давно почали вирішувати проблему виробництва розсади на промисловій основі, без застосування ручної праці або при мінімальному її використанні. Найбільш перспективними вважаються технології, пов'язані із застосуванням дрібнокомірчастих касет (16-30 см3) з полімерних матеріалів або спеціального паперу та потокових ліній. За цими технологіями за допомогою відповідних засобів механізації (автоматизовано або з використанням ручної праці) готують ґрунтову поживну суміш, набивають нею касети, проводять сівбу або пікірування в комірки, укладають касети у певному порядку, зручному для транспортування в теплиці та розстановки на підлогу, а після вирощування розсади ведуть їх навантаження в транспорт для доставки до садильних машин. Уже є спеціальні дрібнокомірчасті касети для вирощування сіянців, з яких зручно проводити пікірування з використанням техніки на потокових лініях.

Для механізації пікірування сіянців при вирощуванні безгорщикової розсади підходить технологія з використанням паперових стрічок. Цей метод дозволяє повністю зберегти сформовану кореневу систему рослин і уникнути втрати днів «забігу» при пересаджуванні. Насіння розміщується на автоматичній лінії, після чого розсадосадильна машина закладає молоді рослини прямо в ґрунт разом з паперовою основою.

1. Насіння укладають між двома склеєними стрічками паперу шириною 5–10 см на автоматичній лінії.
2. Отриману стрічку вільно згортають у рулони.
3. Рулони розміщують у теплиці на піддонах, куди подають поживний розчин.
4. У фазі повного розгортання сім'ядолей (на самому початку появи першого справжнього листка) рулони встановлюють на розсадосадильну машину.
5. Міні-розсаду висаджують у ґрунт безпосередньо разом із папером.

• Ширина паперової стрічки — 5–10 см
• Розмір поживних кубиків — збільшений у 1,5–2 рази
• Температура води для поливу — 22–26 °С

Особливості вирощування розсади для захищеного ґрунту

Технологія підготовки тепличної розсади має свої особливості і суттєво відрізняється від правил для відкритого ґрунту. Рослини вирощують виключно в поживних кубиках збільшеного розміру. Температурний режим після появи сходів, а також у нічні години підтримують на кілька градусів вище, ніж для розсади відкритого ґрунту. Полив проводять суворо теплою водою заданої температури.

Умови вирощування та густота стояння рослин залежать від конкретного виробничого обороту. У зимовий період розсаду обов'язково досвічують, щоб не допустити витягування стебел, а в міру росту проводять розставляння горщиків. У весняно-літній та літньо-осінній періоди природного освітлення достатньо, тому досвічування не використовують, а рослини вирощують у меншому віці та висаджують щільніше.