Значення та переваги розсадного методу в сучасному овочівництві

Застосування розсадного методу — одна з основних особливостей овочівництва. Він дає можливість інтенсивно використовувати орну землю та природні фактори зовнішнього середовища, що визначають ріст і розвиток рослин. Сутність його полягає в тому, що спочатку в сприятливих умовах (природних або штучно створених) вирощують молоді рослини, а потім їх пересаджують у відкритий або захищений ґрунт, щоб отримати урожай. Самі ж молоді рослини, які ще не розпочали формування продуктових органів, вирощені з метою подальшого пересаджування, прийнято називати розсадою.

На відміну від розсадного методу вирощування рослин за допомогою сівби насіння у відкритий ґрунт називають безрозсадною культурою, або безрозсадним вирощуванням.

Розсадний метод має багато переваг, тому широко розповсюджений у всіх країнах світу, що займаються виробництвом овочів. У кліматичних зонах, де відбуваються значні зміни температурних умов за порами року, за допомогою розсадної культури вдається повніше використовувати природне світло ранньою весною, коли тепловий режим ще не дозволяє вирощувати основні овочеві рослини у відкритому ґрунті. Використовуючи розсадний метод, можна отримати ранній урожай у відкритому ґрунті за рахунок «забігу» в рості та розвитку рослин, пересаджених із споруд захищеного ґрунту, тобто штучно подовжити період вегетації овочевих культур. Саме розсадний метод дозволив теплолюбні культури просунути далеко на північ, де тривалість теплого періоду коротка для багатьох цінних овочевих культур. На півдні можливо раціональніше використовувати орну площу при вирощуванні рослин із розсади. Поки в захищеному ґрунті вирощують розсаду теплолюбних рослин, на ділянці, куди будуть її висаджувати, можна отримати урожай скоростиглої холодостійкої культури (редису, крес-салату, листової гірчиці та ін.). Цей приклад переконує в тому, що розсадний метод дозволяє отримувати на одному полі два-три врожаї на рік, і доводить велике економічне значення цього методу. Таке ж значення має і скорочення витрати насіння у три-чотири рази порівняно з безрозсадною культурою овочевих рослин. До того ж загущене вирощування розсади потребує менше витрат на їх захист від несприятливих умов, хвороб і шкідників, що також дає економічний ефект. І нарешті, слід зазначити суттєве значення розсадного методу у вирішенні проблеми цілорічного виробництва та споживання овочів.

Недоліки розсадного методу пов'язані головним чином із великими витратами, у тому числі й капітальними, на створення та експлуатацію спеціальних споруд для вирощування розсади і зі збільшенням витрат на її транспортування та садіння порівняно із сівбою насіння. Створення сприятливих умов для росту та розвитку розсади наприкінці зими та на початку весни потребує кропіткої роботи добре підготовлених фахівців. Але незважаючи на такі серйозні недоліки, розсадний метод широко застосовують при вирощуванні майже половини основних овочевих культур.

Однак не всі овочеві культури доцільно вирощувати, використовуючи цей метод. Він застосовний тільки для рослин, які відносно швидко відновлюють втрачені корені і тому легко переносять пересаджування.

Іноді вдаються до розсадного методу вирощування рослин, що погано відновлюють корені при пересаджуванні (огірок, диня, кавун, гарбуз), але це можливо тільки з використанням спеціальних контейнерів, касет, горщиків, у яких вдається майже повністю зберегти корені молодої розсади. Останнє забезпечує відносно швидку приживлюваність пересаджених рослин цих культур.

Деякі культури не можна вирощувати через розсаду у зв'язку з погіршенням товарності врожаю. Це стосується моркви, петрушки, цикорію, у яких після пересаджування проявляється розгалуження коренеплодів. Економічно невигідне застосування розсадного методу для культур із невеликою розеткою, коли на одному гектарі розміщують більше 300 тис. рослин (салат листовий, шпинат, кріп, редис).

Ранні овочі вирощують головним чином розсадним методом, а при отриманні пізнього врожаю для переробки та закладання на зберігання економічніше використовувати безрозсадну культуру.

Строки вирощування розсади для відкритого ґрунту залежать від вимогливості культур до тепла, від часу її садіння та намічених строків отримання врожаю, від типу розсадної споруди та деяких інших причин. На півдні нашої країни розсаду різних овочевих культур починають висаджувати з першої декади березня (під плівкові укриття) і завершують у червні-липні, що за загальною тривалістю складає більше трьох-чотирьох місяців. У більш північних регіонах цей період значно коротший, але він достатній.

Тому академік Г. І. Тараканов розсаду, що вирощується, поділяє на ранню, середню та пізню. В основу цієї класифікації взято строки вирощування та садіння розсади і певною мірою її вік під час садіння у ґрунт. Але залежно від агрометеорологічної зони розсада одних і тих самих культур може бути віднесена до різних груп за строками їх вирощування. Так, наприклад, розсада перцю та баклажана на Північному Кавказі вважається середньою, а в нечорноземній смузі — ранньою. Це ще раз підтверджує, що поділ розсади на ранню, середню та пізню визначається не належністю до культури, а строком її вирощування та садіння у ґрунт.

Розсадний метод дозволяє отримати забіг у розвитку рослин, прискорити дозрівання овочів і підвищити загальну врожайність. Однак економічна ефективність технології залежить від точності дотримання віку розсади та строків її садіння. Якщо перетримати сіянці у теплиці або висадити їх недорозвиненими, рослини будуть довго приживатися і можуть скинути перші зав'язі.

Для планування конвеєра садіння розсаду поділяють на три основні групи. Строки садіння та оптимальний вік сіянців для кожної з них наведено в таблиці нижче. Ці орієнтири допомагають розрахувати точні дати сівби насіння.

Для південних регіонів розподіл культур за групами має свою специфіку. Агроному важливо враховувати температурні вимоги кожного виду при виборі способу садіння:

• Рання розсада: висаджується у відкритий ґрунт (рання білоголова та цвітна капуста, цибуля, селера) або під плівку (томат, огірок, перець, баклажан).
• Середня розсада: томат, огірок, перець, баклажан, середня капуста.
• Пізня розсада: пізня білоголова та цвітна капуста, броколі та інші культури для пізньоосіннього врожаю.

Споруди для вирощування розсади

Кожній групі розсади потрібні свої умови захисту від заморозків та підтримання тепла. Тип споруди обирають виходячи зі строків сівби та кліматичних особливостей зони. Конструкція теплиць або розсадників повинна забезпечувати оптимальний мікроклімат на всіх етапах вегетації.

• Ранню розсаду вирощують в опалюваних плівкових теплицях або парниках. У них необхідно підтримувати сприятливий температурний режим з кінця січня і до кінця березня.
• Для середньої розсади у південній зоні використовують спеціальні плівкові теплиці на сонячному обігріві, холодні парники або примітивні плівкові укриття.
• Пізню розсаду доцільно вирощувати у відкритих розсадниках із насипними ґрунтами або на ґрунті, збагаченому мінеральними та органічними добривами.

• Період обігріву ранньої розсади — з кінця січня по кінець березня
• Пряме сонце на рослини — кілька годин на добу