Агротехніка вирощування листкового салату, шпинату та мангольду

четвертого-п’ятого листка через одну рослину для використання в їжу. Більш пізнє проріджування порушує кореневу систему сусідніх рослин, вони привядають, втрачається скоростиглість. Пізньостиглі сорти — Великокачанний, Крижана гора, Кришталевий — вирощують з площею живлення 30 X 30 см. Ці сорти достигають через 60—80 днів, формуючи качани масою до 300—500 г. Після першого проріджування салат слід підживити розчином сечовини, після другого — калійної селітри (по 2 столові ложки на відро води). Зрізають качан з розеткою листя і качаном не менше 1 см. Качани можуть зберігатися свіжими три-чотири дні при температурі 18° С, у холодильнику значно довше. Шпинат — дводомна рослина, чоловічих і жіночих рослин у посіві приблизно однакова кількість, але чоловічі рослини розвиваються слабше і раніше переростають, утворюючи квітконосні пагони, особливо при температурі вище 20° С, причому вони дають менше листя, ніж жіночі рослини, а після цвітіння відмирають. Листя шпинату смачне, коли воно щільне і ламке. Насіння шпинату, вірніше, плоди-горішки проростають при 4—6°С, оптимальна температура для росту 12—14° С, у фазі розетки переносять морози до —8° С, під снігом — до —15° С. Сходи з’являються при посіві намоченим насінням через п’ять-сім днів, їх проріджують на відстань 8—10 см. З початком цвітіння рослин листя стає м’яким, у цей же час у ньому накопичується щавлева кислота. Найбільш крупну розетку листя дає шпинат сортів Жирнолистий та Ісполінський, затим Вікторія та Вірофле. Шпинат можна збирати через 30—35 днів. Мангольд, або листовий буряк, розділяється на дві групи сортів: листовий — з великим листям, і черешковий — з м’ясистими широкими черешками листя. У перший рік життя утворюються потужна розетка листя і розгалужений корінь, на другий рік — квітуче стебло. У мангольда, так само як і у кореневого буряка, супліддя (клубочки), в які укладено по два-три насінини, через що через 10—12 днів після сівби з’являється з одного супліддя кілька сходів, але проріджувати їх не обов’язково. Краще при посіві розкладати замочене насіння через кожні 10 см, а потім підростаючі рослини проріджувати через одну і використовувати в їжу. Відстані між рядками 30 см. Черешковий мангольд розміщують з площею живлення 30 X 30 см. Листя мангольда можна зрізати кілька разів у міру відростання молодого листя. Слід враховувати, що мангольд, як і кореневий буряк, погано росте на кислих ґрунтах, тому вапнування обов’язкове, краще вносити вапно або крейду в рядки перед посівом. Огіркова трава (бораго) — рослина з щетинисто-волосисто-опушеною поверхнею листя, тому в їжу використовують тільки молоде листя без опушення разом із товстими і соковитими сім’ядолями. Вони мають смак і аромат огірка. Огіркова трава — холодостійка рослина: при ранньовесняній сівбі сходи з’являються через 10—12 днів, а при посіві в добре прогрітий ґрунт — через п’ять-шість днів. Насіння, точніше плоди, великі, їх потрібно намочувати перед посівом. Щоб сходи не проріджувати, краще розкласти пророщене насіння на відстань 5 см друг від друга, на глибину 3 см. Посів проводити кожні два тижні. Кілька рослин потрібно залишати до цвітіння для залучення бджіл. Кріп, петрушка, коріандр, селера належать до родини селерових (зонтичних) і відрізняються повільним проростанням насіння через наявність у них ефірних олій, що перешкоджають набуханню. Перші три культури холодостійкі, селера в розсадному віці вимоглива до тепла. Насіння кропу починає проростати при +3°С, а ріст рослин — при 5—8° С. Оптимальна ж температура для росту 16—17° С, у жаркі дні ріст рослин сповільнюється, але зелень стає ароматнішою. При ранньовесняній сівбі сухим насінням сходи з’являються лише на 14—18-й день, тому насіння за дві доби до посіву краще замочити і щодня міняти воду. Якщо ж є можливість вийти на ділянку, поки лід ще не розтанув, насіння кропу можна висівати сухим по крижаній кірці («по черепку») без заробляння їх у ґрунт. Такий посів доводиться робити врозкид або смужками з нормою висіву насіння 3 г на 1 м², проріджувати сходи при вирощуванні кропу на зелень немає необхідності. При конвеєрних посівах, а їх краще проводити для отримання ніжної зелені кожні два тижні. Щоб знищити сходи бур’янів, що з’являються раніше сходів кропу, і краще зберегти вологу в ґрунті, корисно після висіву насіння посівну площу замульчувати. Через три-чотири тижні після появи сходів зелень кропу вже готова для використання, висота рослин до цього часу досягає 10—15 см. При підзимовому посіві зелень кропу можна збирати на два тижні раніше, ніж при звичайному ранньовесняному посіві. У ці строки посіви, як і повторні, слід робити рядками з міжряддями 15 см. Петрушку на зелень можна вирощувати і листову, і кореневу, причому насіння висівають і під зиму, і ранньою весною, і влітку; останній строк посіву дасть після перезимівлі найбільш ранню весняну зелень до початку стеблування рослин. Сходи петрушки при ранньовесняній сівбі з’являються через два-три тижні, при посіві замоченим насінням сходи отримують раніше, при літньому посіві — через тиждень. Для отримання ніжної зелені листову петрушку слід висівати повторно через кожні два тижні, як і кріп. Коріандр (киндза, кінза, кишнець). Молоде листя коріандру використовують як приправу, як і зелень петрушки, але воно має більш різкий своєрідний аромат, який не всім подобається, але до якого швидко звикають і вже не можуть обходитися без цієї приправи. Вирощують коріандр так само, як і петрушку. Селера — рослина, вимоглива до родючості ґрунту, вдячно відгукується на органічні добрива, вимоглива також до вологості ґрунту, але не переносить перезволоження і кислих ґрунтів. Внаслідок повільного росту селеру вирощують і на зелень, і на коренеплоди розсадним способом. Насіння її дуже дрібне. За кілька днів до посіву його намочують при кімнатній температурі і пророщують між двома вологими ганчірочками на змочених саджанцях до початку накльовування, потім злегка підсушують, змішують із сухим піском (1:10) і висівають у середині березня. Для посіву готують суміш із дернової землі навпіл з перегноєм з додаванням піску, заповнюють нею посівний ящик і висівають насіння з міжряддями 6 см, потім присипають перегноєм шаром 0,5 см. Температуру до сходів підтримують у межах 20—25°С, потім знижують до 18°С. Слід врахувати, що сходи з сухого насіння з’являються через три тижні, а з пророщеного — через тиждень. У фазі двох-трьох справжніх листків сіянці треба прорідити на 5 см або розпікірувати так, щоб площа живлення була 6 X 5 см. За декаду до висадки розсади рослини слід підживити розчином нітрофоски (дві столові ложки на відро води). Двомісячну розсаду висаджують у відкритий ґрунт у середині травня з площею живлення 30 X 15 см. До цього часу расада повинна мати чотири-п’ять листків. Як тільки розсада приживається і рослини рушать у ріст, слід їх підживити азотно-калійними добривами (по столовій ложці на відро води). Кореневі рослини селери через два тижні вдруге підживлюють нітрофоскою (три ложки на відро води). Зрізання листя можна починати наприкінці травня. Коренеплоди зберігають у підвалі, а навесні висаджують у теплицю для вигонки зелені. Найкращий сорт кореневої селери Яблучна, листової — Листова зривна і черешкової — Золоте перо. Базилік і чабер — пряно-смакові ароматні рослини, належать до родини ясноткових (губоцвітих). Вони ще більше урізноманітнять ваш стіл, а в квітучому вигляді прикрасять сад і кімнати. Базилік довго цвіте рожевими або світло-фіолетовими китицеподібними суцвіттями, листя зелено-фіолетове або фіолетове. Аромат листя базиліка різних відтінків: гвоздично-м’ятний (сорт Бакинський), гвоздично-лавровий (Ложкоподібний), духмяного перцю і чаю (Єреванський) та ін. Окрім використання як приправи до різних страв базилік знаходить застосування і в медицині як стимулюючий і шлунковий засіб, а також при хворобах нирок і жовчного міхура. Свій аромат базилік зберігає на освітленій сонцем ділянці. Базилік — вимоглива до тепла рослина: насіння його проростає при температурі 20—22° С через 9—11 днів після посіву, при 10° С насіння загниває, не проростаючи.

Особливості вирощування базиліку та чаберу

Однак насіння, що обсипалося (самосів), отримуючи зимове гартування, дає навесні сходи. Догляд за посівами базиліку полягає в наступному:

• дворазовому проріджуванні сходів;
• поливах прогрітою на сонці водою з подальшим розпушуванням ґрунту.

Молоді пагони з листками базиліку зрізають на початку цвітіння, коли листя найбільш ароматне, можна і раніше, залежно від потреби. Відрослі пагони знову зрізають через місяць. Базилік використовують також для захисту рослин від попелиць, павутинного кліща та від комах у кімнатному квітникарстві, розкладаючи навіть сухі гілки.

Петрушка. Чабер буває багаторічний і однорічний, останній частіше вирощується сівбою насіння у відкритий ґрунт. Ароматні листки чаберу нагадують смак гострого перцю. Окрім приправи до м'ясних і рибних страв, а також до збірних салатів, чабер використовують у медицині як болезаспокійливий і закріплювальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях.

Насіння чаберу, точніше, плоди-горішки, висівають у середині травня, змішаними з піском. Сходи з'являються через два-три тижні, їх проріджують на 15 см. Молоді пагони з листками використовують у їжу через три тижні після сходів, а квітучі рослини — при засолюванні огірків та помідорів. Догляд за рослинами звичайний. Самосів дає сходи навесні наступного року.