Біологічні особливості та симптоми бактеріальних хвороб сільськогосподарських рослин

За характером живлення ФПБ — гетеротрофи і, отже, здатні рости на поживних середовищах. На твердих поживних середовищах бактерії утворюють колонії, забарвлення, форма, поверхня яких є типовими для даного виду або штаму. ФПБ синтезують два типи пігментів: водонерозчинні, які не потрапляють у поживне середовище, і водорозчинні, що дифундують у нього. Перші — надають бактеріальним колоніям характерного забарвлення, наприклад колонії Хапйотопа$ мають жовте забарвлення. Розчинні барвні речовини типові для деяких видів роду Рзеи4отопаз: зеленуватий пігмент, що виділяється ними, флуоресціює в ультрафіолетовому світлі, внаслідок чого ці види й називають флуоресціюючими псевдомонадами.

Патогенні властивості бактерій пов'язані з активністю їхніх ферментів і токсинів. Більшість ФПБ мають ферменти, що розчиняють серединні пластинки клітинної тканини — пектинази, протопектинази, полігалактуронази. Особливо високою активністю вирізняються ферменти збудників гнилей. Токсини, що виділяються бактеріями, впливаючи на рослину, порушують її ферментативні системи та викликають відмирання або в'янення уражених тканин і органів.

У ФПБ переважає безстатеве розмноження шляхом поділу материнської клітини навпіл. Вражає швидкість розмноження бактерій. За сприятливих умов бактерії можуть ділитися кожні 20-50 хвилин. Тому багато бактеріальних хвороб мають дуже короткий інкубаційний період.

До основних симптомів бактеріальних хвороб належать некроз, хлороз, гниль, пухлина і в'янення.

Форми некрозів можуть бути різними. Так, кутаста плямистість листя огірка (збудник — Р. зуттдае ру. 1асйгутап5) проявляється у вигляді некрозу, обмеженого тонкими жилками. Некрози можуть мати також округлу та інші форми. Некрози бактеріального походження характеризуються появою на них в умовах високої вологості крапельок каламутної маслянистої рідини — ексудату.

При ураженні бактеріями соковитих, багатих на вуглеводи паренхімних тканин — бульб, плодів, коренеплодів — хвороба проявляється у вигляді мокрих гнилей. При цьому під дією екзоферментів руйнується міжклітинна речовина, внаслідок чого уражена тканина перетворюється на м'яку кашкоподібну масу з характерним неприємним запахом. Наприклад, такий симптом проявляється при слизистому бактеріозі капусти (Е. сагоюуога заБзр. сагооуога) або салату.

Хлорози при бактеріальних інфекціях часто з'являються на ранніх стадіях захворювання або виникають навколо некрозів.

Утворення пухлин або галів у результаті бактеріальної інфекції спостерігається внаслідок посиленого поділу меристематичних клітин. Цей симптом спостерігається при кореневому бактеріальному раку, який викликає АдтоБаметит ітеасеп$.

При хворобах в'янення, викликаних бактеріями, збудник проникає в судинну систему, поширюється у провідних пучках і прилеглих до них тканинах. При цьому порушується нормальний процес надходження в рослину води, і вона в'яне. Іншою причиною в'янення є отруєння токсинами бактерій. До цього типу хвороб належать судинний бактеріоз капусти (Хапотопа$ сатрезй1$ ру. сатрезйт5), бактеріальний рак томата, що викликається С1ауфасег писдапет$1$ зизр. псдапепз5.

1-3.1. Систематика фітопатогенних бактерій

Бактерії розділяють на 35 систематичних груп (Визначник бактерій Берджі). ФПБ знаходяться у трьох систематичних групах: 1-3.1.1. Група грамнегативних аеробних паличок Родина Псевдомонадові

Роди Рзеидотопа$ і Хапотопа$. Це грамнегативні рухливі палички з полярними джгутиками. Вони синтезують флуоресціюючий, водорозчинний і (або) водонерозчинний пігмент.

Рід Рзеи4отопа$. Грамнегативні палички; прямі або злегка зігнуті, але не спіральні, розміром 0,5-1,0 х 1,5-5,0 мкм. Клітини пересуваються за рахунок одного або декількох полярних джгутиків, рідше нерухомі. У деяких видів можливе також утворення латеральних джгутиків з коротшою довжиною хвилі. Спочиваючі стадії невідомі. Характерна особливість представників роду — утворення синьо-зеленого або жовто-зеленого флуоресціюючого пігменту. Деякі колонії вдається спостерігати тільки в ультрафіолетових променях. У інших видів пігменти дифундують у середовище, забарвлюючи його у відповідний колір. Утворення певного пігменту залежить від складу і реакції середовища. У багатьох видів полі-бета-! Рис. 30. БАКТЕРИАЛЬНИЙ РАК КОРЕНЯ ТРОЯНДИ | Псевдомонади широко поширені в природі, деякі види є фітопатогенами. Однак більшість видів — сапротрофи, здатні продукувати різні антибіотики, що стало основою їх використання для виробництва біопрепаратів. Збудники найбільш небезпечних хвороб овочевих культур: Р. согтидаа — викликає некроз серцевини стебла томата; Р. зуттдае ру. [асНгутап$ — кутасту плямистість огірка. На МПА мікроорганізми цього роду формують колонії найрізноманітніших форм. Колонії бувають плоскими або опуклими, слизистими або пастоподібними, напівпрозорими, безбарвними або пігментованими (брудно-білі, сині, синьо-зелені, червоні, жовті, бурі та чорні).

Р. соггидаа — бактерії мають численні полярні джгутики. Флуоресціюючий пігмент не утворюють. Утворюють жовто-зелений дифундуючий нефлуоресціюючий пігмент. Накопичують полі-бета-гідроксибутират. Колонії зморшкуваті, жовтуваті, іноді з зеленим кольором. Ростуть при 37°, але не вище 41°. Гідролізують желатин. На відміну від Р-да4ой не гідролізують пектат, не викликають гниль зрізів цибулі і не використовують D-арабінозу, целобіозу, адипінат, мезотартрат і цитраконат. Р. зугтдае — бактеріальні клітини мають більше одного джгутика. Утворює флуоресціюючий дифундуючий пігмент. Не росте при температурі вище 41°. Використовує глюкозу, нітрати. Р. (Ва5юта) з9апасеагит — джгутиків більше одного. У культурі накопичує полі-р-гідроксибутират. Не росте при 40°. Не утворює піовердину і піоціаніну. Рід Хапйотопабз. Грамнегативні прямі палички, розміром 0,2-0,8 х 0,6-2,0 мкм, переважно поодинокі. Пересуваються за рахунок одного полярного джгутика. Спочиваючі стадії невідомі. Не утворюють включень полі-р-гідроксибутирату. Рис. 31. АГАРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Аероби; метаболізм дихального типу з використанням кисню як кінцевого акцептора електронів. Фітопатогенні види нітрат не відновлюють. Оптимальна температура 25-30°. З багатьох вуглеводів утворюють у невеликих кількостях кислоту. Ростуть у середовищі з лактатом кальцію, але не глютаміном. Трифенилтетразолійхлорид у концентрації 0,1% (зазвичай вже 0,02%) інгібує ріст. Як правило, потребують факторів росту, зокрема метіоніну, глютамінової кислоти та нікотинової кислоти або їх поєднання. Колонії зазвичай жовтого кольору, гладкі, маслянисті або клейкі. Клітини утворюють дуже специфічні жовті пігменти: бромзаміщені арильні полієни, або ксантомонадини (за винятком Х. тайор®Па, який не утворює ксантомонадини). Деякі види

Х. сатрезт$. Бактерії в культурі слабко гідролізують крохмаль і желатин, добре ескулін. Утворюють сірководень із пептону. При температурі вище 35-39° ріст колоній припиняється. Максимальна стійкість до хлориду натрію 2-5%. Бактерії утворюють кислоту з арабінози, манози, галактози, трегалози, фруктози. Фітопатоген, викликає паренхіматозний, судинний і системний бактеріоз капусти, томата та інших рослин.

Бактерії мешкають у ґрунті, заражають корінь або підземні частини рослин, викликаючи розростання тканин, утворення пухлин на уражених органах. Більше 1000 видів вищих рослин, що складають 60 % видів голонасінних і дводольних, реагують на дію цієї бактерії утворенням пухлин.

Рис 32. КУЛЬТУРА Х. сатрезт$ НА АГАРОВИМУ СЕРЕДОВИЩІ Рід АдгоЬастепит. Види цього роду — грамнегативні рухливі палички, розміром 0,6-0,8 х 1,5-3,0 мкм, поодинокі або в парах. Спор не утворюють. Пересуваються за рахунок перитрихальних джгутиків, число яких варіює від 1 до 6. Оптимальна температура 25-28°. Колонії зазвичай випуклі, округлі, гладкі. Вони можуть бути без пігментів або світло-бежевих відтінків.

Ріст на середовищах з вуглеводами, як правило, супроводжується рясним утворенням позаклітинного полісахаридного слизу. Бактерії не засвоюють крохмаль, агар-агар і хітин. Для штамів деяких видів і біоварів джерелами азоту можуть служити солі амонію і нітрати, іншим необхідні амінокислоти і додаткові фактори росту.

Онкогенні штами зустрічаються головним чином у ґрунтах, куди раніше потрапляв уражений рослинний матеріал. Специфічність по відношенню до господарів виражена слабко.

А. 1ите/ас1еп$ — збудник кореневого раку плодових, винограду, хризантеми, троянди, томата та інших видів рослин. Шкідливість патогена пов'язана не стільки з розмноженням бактерій у клітинах рослини, скільки з токсикозом.

АдгоЬастепит т11одепе$ — бактерії підкислюють середовище (реакція на лакмусове молочко), викликають утворення пухлин на уражених стеблах. 1.3.1.2. Група грамнегативних факультативно-аеробних паличок Родина Ентеробактерії

Викликають некрози і мокрі гнилі різних рослин. Найбільш відомі патогени об'єднані в р. Егнтіа — ервінія.

Грамнегативні прямі палички, 0,5-1,0 х 1,0-3,0 мкм, поодинокі, в парах і іноді в коротких ланцюжках. Це рухливі бактерії з перитрихіальними джгутиками. Асоційовані з рослинами як патогенні організми, сапротрофи або компоненти епіфітної флори.

Ентеробактерії та судинні патогени: як розпізнати загрозу в полі

Бактеріальні хвороби рослин здатні завдати серйозної шкоди урожаю як у відкритому ґрунті, так і в теплицях. Більшість фітопатогенних бактерій відносяться до факультативних анаеробів і хемоорганотрофів, що володіють дихальним і бродильним типами метаболізму. Для їх активного розвитку потрібна підвищена температура, а спектр уражуваних культур вкрай широкий.

У процесі життєдіяльності ці бактерії зброджують галактозу, (3метилглюкозид, сахарозу, фруктозу, D-манітол, D-манозу, рибозу і D-сорбітол. При цьому вони рідко здатні розщеплювати адонітол, декстрин, дульцитол і меліцитозу. Як джерела вуглецю та енергії патогени використовують ацетат, глюконат, малат, сукцинат і фумарат, але не здатні засвоювати бензоат, оксалат або пропіонат. Більшість видів також не відновлюють нітрати.

Серед ентеробактерій на практиці найчастіше доводиться стикатися з наступними патогенами:

• Е. сагоюога ззр. сагоюога — викликає мокру гниль стебел томата і слизовий бактеріоз капусти. У культурі бактерії не утворюють індол, але здатні виділяти сірководень і гідролізувати желатин.
• Е. юх[са — провокує небезпечний судинний бактеріоз огірка.
• Е. сйгузапйет! — викликає бактеріоз хризантеми. За своїм метаболізмом у культурі цей збудник подібний до Е. сагоюога.

Окреме місце займають представники роду СІаичЬасїег. На відміну від більшості інших бактерій, вони грампозитивні і нерухомі. Ці патогени викликають у рослин переважно судинні бактеріози — хвороби в'янення. Найбільш відомим представником цієї групи є С. тійсідіапеті$ 5зр. тійсідіапеті$, який викликає бактеріальний рак томата.

• Оптимальна температура для росту ентеробактерій — 27–30 °C
• Розмір клітин С. тійсідіапеті$ 5зр. тійсідіапеті$ — 0,35–0,40 х 0,8–1 мкм

Актиноміцети та фітоплазми: приховані загрози в ґрунті та тканинах рослин

Актиноміцети (згідно з систематикою Бергі) являють собою особливу групу бактерій. Їх вегетативне тіло складається з дуже тонких гілок, що розгалужуються (гіф), які променисто розростаються в усі боки і утворюють міцелій, схожий з грибним. Розмножуються вони спорами на спеціальних органах — спороносцях — або ділянками міцелію, утворюючи в культурі дрібні колонії шкірястої або маслянистої консистенції діаметром близько 10 мм. Спори проростають ростком, як і конідії грибів.

Хвороби рослин викликають представники роду 5#ерютусез. Це грампозитивні мікроорганізми з рясно розгалуженим міцелієм (діаметр гіф 0,5–2,0 мкм), який рідко розпадається на фрагменти. Повітряний міцелій несе ланцюжки з трьох або більше нерухомих спор. Деякі види можуть формувати склероціо-, пікнідіо- та спорангіоподібні структури. Колонії актиноміцетів відокремлені, лишайникоподібні, шкірясті або маслянисті, а їхній колір залежить від пігментів, що виробляються і можуть дифундувати в навколишнє середовище.

Найбільшої шкоди рослинництву завдає видб. са ез — збудник звичайної парші картоплі, редиски та інших коренеплодів. Хвороба проявляється у вигляді невеликих бородавок, виразок та опробковіння тканин. При сильному ураженні виразки зливаються, вкриваючи бульбу або коренеплід суцільною коростою.

Фітоплазми (раніше відомі як мікоплазми) займають проміжне положення між бактеріями та вірусами. Це плеоморфні (змінні за формою) організми діаметром 0,3–0,8 мкм, які можуть виглядати як сфери, груші або розгалужені спіральні нитки. На відміну від вірусів, вони містять два типи нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) та рибосоми, за розмірами близькі до бактеріальних. Розмножуються фітоплазми брунькуванням або бінарним поділом.

У фітоплазм відсутня жорстка клітинна стінка — вони оточені лише тришаровою елементарною мембраною. Через це вони стійкі до пеніциліну та його аналогів, але вкрай чутливі до осмотичного шоку, спиртів та детергентів. Більшість видів нерухомі, проте деякі спіралеподібні форми здатні обертатися, вигинатися або здійснювати поступальний і ковзний рух по вологих поверхнях. Спочиваючих стадій у фітоплазм немає.

• Діапазон температур для росту 5#ерютусез — 25–35 °C
• Оптимальна кислотність середовища (pH) — 6,5–8,0
• Діаметр клітин фітоплазм — 0,3–0,8 мкм

Види, описані дотепер, можуть рости на синтетичних безклітинних середовищах різної складності. Більшість видів потребує для росту стиролів та жирних кислот. Однак деякі штами погано ростуть на штучному середовищі, і їх легше виділити з використанням культури клітин. Більшість видів — факультативні анаероби, але деякі організми — облігатні анаероби, що гинуть у присутності мінімальної кількості кисню. Колонії на щільних середовищах дуже дрібні, зазвичай діаметром набагато менше 1 мм. Ці організми часто проникають у глиб середовища, вростаючи в неб.

Фітоплазми здатні завдавати суттєвої шкоди, уражені рослини часто взагалі не дають урожаю або він різко знижується. Це пояснюється тим, що при фітоплазмозах порушується ріст і розвиток рослин, спостерігається карликовість. Інші характерні прояви фітоплазмових хвороб — патологічні зміни генеративних органів та посилене пагоноутворення.

Симптомами фітоплазмозів можуть бути:

• пожовтіння листя (жовтуха айстр);
• формування великої кількості вкорочених пагонів;
• розвиток листкоподібних структур у квітках замість пелюсток (філодія конюшини, або позеленіння пелюсток).

На одній рослині можуть спостерігатися одночасно або послідовно загальний хлороз, антоціаноз, пригнічення росту, деформація органів, в’янення. Фітоплазми заселяють переважно флоему, поширюються по рослині системно.

Багато видів мають широку спеціалізацію, наприклад, збудник жовтухи айстр заражає також моркву, селеру, суницю та багато інших рослин. Столбур пасльонових уражає рослини родини пасльонових, а також бур’яни інших родин, наприклад, берізку, молочай, осот тощо.

Переносниками фітоплазм слугують переважно цикадки, листоблішки, трипси та кліщі. Ряд паразитів розмножується в організмі комахи-переносника. Така комаха набуває здатності передавати інфекцію не відразу після живлення на хворій рослині, а через певний період, протягом якого фітоплазма розмножується в організмі переносника. У рослинах фітоплазми можуть зберігатися тільки в живих тканинах: у бульбах, коренеплодах, цибулинах, коренях, кореневищах.

Способи поширення та джерела первинної інфекції при бактеріозах

Бактерії не здатні проникати безпосередньо крізь покривну тканину рослин. Основний шлях проникнення — через механічні пошкодження, або через природні отвори:

• продихи;
• гідатоди (водні пори);
• сочевички;
• квітки.

Особливе значення для проникнення бактерій у рослини має вологість повітря: висока вологість повітря або крапельно-рідка волога на поверхні рослини сприяють зараженню. Оптимальна температура для розмноження більшості фітопатогенних бактерій (ФПБ) 25-30°, тому поєднання підвищеної вологості повітря з оптимальною температурою сприяє проникненню бактерій у рослину та подальшому розвитку захворювання. Тривалість інкубаційного періоду при бактеріозах також суттєво залежить від умов зовнішнього середовища і варіює від кількох днів до кількох місяців.

Бактерії, завдяки малим розмірам, можуть пересуватися по судинній системі, що забезпечує швидке заселення господаря збудником, у тому числі й проникнення в насіння. У вологу погоду в зоні некрозів часто з'являються ексудати, що містять величезну кількість бактерій, які можуть переноситися на сусідні рослини з краплями дощу, вітром, комахами, а також при механічному контакті рослин між собою. Поширення ФПБ відбувається і з інструментами (робочі органи машин, ножі для обрізування, секатори, тара). Зберігаються ФПБ у зараженому насінні, садивному матеріалі, в рослинних рештках, рідше в ґрунті.

У післязбиральних рослинних рештках ФПБ можуть зберігатися до повної їх мінералізації. Чим повільніше йде процес розкладання рослинних решток, тим триваліший час збереження бактеріями життєздатності. Після розкладання рослинних решток у ґрунті ФПБ швидко гинуть, оскільки їх пригнічують антагоністи — ґрунтові мікроорганізми. Виняток становлять лише збудник кореневого раку -Адтофаметит іите{асеп$, збудник бурого бактеріального в'янення картоплі та томата Рзеи4отопа$ зоапасеагит і деякі інші види бактерій, здатні зберігатися в ґрунті протягом кількох років без зв'язку з рослинними рештками. Деякі види ФПБ здатні зберігатися деякий час на поверхні рослин або латентно в їхніх тканинах.

За впливом бактерій на рослини та ступенем ураження тканин виділяють два типи захворювань: дифузні, або системні, і місцеві, або локальні.

При дифузних бактеріозах збудник проникає в судинну систему, поширюється в провідних пучках і прилеглих до них тканинах. При цьому порушується нормальний процес надходження в рослину води, і вона в'яне. Іноді причиною в'янення є отруєння токсинами бактерій. До цього типу хвороб відносяться бактеріальний рак томата (Фауфасег писШдаптепт$15 зар. пис дапепз15), судинний бактеріоз огірка (Ё. южса).

Місцеві бактеріози проявляються в ураженні паренхімних тканин окремих органів рослин — листя, плодів, пагонів тощо. Основні їхні симптоми:

• некроз;
• хлороз;
• гниль;
• пухлина;
• парша.

При ураженні бактеріями соковитих, багатих на вуглеводи, паренхімних тканин — бульб, плодів, коренеплодів — хвороба проявляється у вигляді мокрих гнилей. При цьому під дією екзоферментів пектиназ руйнується міжклітинна речовина, внаслідок чого уражена тканина розм'якшується, що спостерігається, наприклад, при водянистій гнилі томата, що викликається Егийта сагоюуога зиЪзр. сагоюуога.

Хлорози при бактеріальних інфекціях часто спостерігаються на ранніх стадіях захворювання або утворюються навколо некрозів, що можна спостерігати при захворюванні рослин томатів крапчастою плямистістю. Утворення пухлин і галів внаслідок бактеріальної інфекції спостерігається внаслідок посиленого поділу меристематичних клітин, як, наприклад, при кореневому бактеріальному раку, що викликається Адгофаметит ите[асеп$.

Методи діагностики бактеріальних хвороб

Візуальний аналіз симптомів. Точно визначити захворювання на основі симптомів можна тільки в рідкісних випадках, коли симптоми мають специфічний характер. На бактеріальну природу некрозів часто вка

Мікроскопічний аналіз з використанням фарбування. Готують мікроскопічний препарат з ураженої тканини рослини, для чого використовують прикордонні ділянки між ураженою та здоровою тканиною.

Проведення фарбування (наприклад, за Грамом) полегшує розпізнавання бактеріальних клітин у тканині рослини-господаря.

Мікробіологічний. Полягає в ізоляції збудника з уражених тканин на штучні поживні середовища. При цьому необхідно встановити патогенність ізолятів бактерій, тобто їхню здатність викликати на штучно інфікованих рослинах ті ж симптоми, які були на досліджуваній рослині при природному ураженні. При цьому діють відповідно до правила Роберта Коха, названого тріадою Коха. Метод включає три основні етапи: виділення збудника, зараження рослини і знову виділення збудника.

Серологічний. Сутність методу така ж, як при діагностиці вірусів. Відмінності серологічної діагностики бактерій від діагностики вірусів і складність аналізу полягає в тому, що у бактеріальної клітини є не тільки білки, специфічні для виду, але й білки, загальні для роду і сімейства бактерій. Тому для отримання специфічної антисироватки використовують лише видоспецифічні білки (антигени). Найбільш часто застосовуються такі серологічні методи, як імуноферментний аналіз і реакція імунофлуоресценції. В даний час доступні комерційні діагностичні препарати для виявлення

Молекулярний. Серед кількох діагностичних методів, що використовують поліморфізм молекули ДНК бактерій, найбільш поширеним є ампліфікація (множення) видоспецифічних послідовностей ДНК у ході полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). У ході цієї реакції окремі фрагменти ДНК, характерні тільки для одного виду бактерії, вибірково синтезуються ферментом полімеразою до кількості, що в тисячі і мільйони разів перевищує вихідне число копій вибраного фрагмента ДНК. Далі, фрагмент виявляється за допомогою електрофорезу в агаровому гелі або за флуоресценцією вихідного розчину. Метод відрізняється високою чутливістю (достатньо 10`''г бактеріальної ДНК), швидкістю (до 2-3 годин), високою надійністю. До числа недоліків належить висока вартість обладнання для проведення ПЛР і реактивів, а також необхідність попереднього вивчення різноманіття ДНК ФПБ.

Загальні методи захисту рослин від бактеріозів У теплицях та оранжереях створюються сприятливі умови (температура, висока вологість повітря та субстрату) для розмноження бактерій, проте культури закритого ґрунту уражаються порівняно невеликою кількістю патогенів. Це пов’язано з тим, що в теплицях регулярно проводять заходи зі стерилізації ґрунту, видаляють рослинні рештки, протруюють насіння, використовують штучні субстрати, збагачують ґрунт антагоністичними мікроорганізмами, які запобігають масовому розвитку ФПБ.

Насіння є основним джерелом первинної інфекції. Вирощування здорового насіннєвого матеріалу — основа заходів із боротьби з бактеріозами, які особливо суворо слід здійснювати в насінницьких фірмах. Знезараження насіннєвого матеріалу за допомогою термічної обробки, протруюванням фітолавіном300, планризом, ТМТД (тирамом) тощо може здійснюватися як виробником насіння, так і в товарних господарствах. Наприклад, голландська насінницька фірма Ое Вицег 5ее45 всі партії насіння томатів знезаражує термічним способом, а 5&С 27; крім цього практикує протруювання тирамом із плівкоутворювачем.

Більшість ФПБ можуть зберігатися в ґрунті або в субстраті теплиць. Для пригнічення інфекції в ґрунті проводять його знезараження. Для цього його пропарюють або стерилізують такими препаратами, як бромистий метил, дазомет або відат.

При вегетативному розмноженні вживають заходів для отримання здорових маточних рослин. Здоровий садивний матеріал від заражених бактеріозом материнських рослин отримують за допомогою культури меристемної тканини. При розмноженні садивного матеріалу застосовують вибракування уражених рослин, з використанням візуального та інших методів діагностики.

Суттєво зменшити поширення бактеріальної інфекції можна, здійснюючи заходи з боротьби з переносниками, використовуючи для цього інсектициди та фунгіциди.

Значення хімічного методу в боротьбі з бактеріозами обмежене. Для обробки рослин використовують антибіотики фітолавін-300 і біологічні препарати на основі антагоністичних штамів бактерій (планриз, бактофіт, гамаїр та ін.) або бактеріофагів (пентафаг).

Методи генної інженерії дозволяють впровадити гени стійкості рослин до бактеріальних інфекцій. Специфічні гени стійкості до бактеріозів мало вивчені, тому великий інтерес викликають роботи, присвячені виробленню у рослин індукованого неспецифічного імунітету. У рослинах у відповідь на атаку патогена активується комплекс захисних механізмів. Він включає синтез сполук, які прийнято називати протеїнами, пов'язаними з патогенезом, або РВ-білками.