Застосування біопрепаратів на основі бактерій та актиноміцетів для захисту рослин

Діюча речовина препарату — живі клітини та комплекс метаболітів штаму бактерії-антагоніста Bac.subtilis М-22-ВІЗР. Гамаїр призначений для захисту томата від бактеріального раку, м'якої гнилі, некрозу серцевини стебла. Біопрепарат проявляє також активність проти низки фітопатогенних грибів (F. oxysporum, V. dahliae, V. solani, R. solani).

Рекомендовані норми витрати та способи застосування:

* замочування насіння у 0,025 %-ному розчині препарату, * дворазове обприскування у розсадний період, * обприскування після висаджування рослин на постійне місце при концентрації 0,025 % (витрата 9 кг/га). 3.3.5. Препарати на основі актиноміцетів Алірин-С рекомендований для боротьби з кореневою гниллю огірка. Алірин-С сумісний з іншими мікробіологічними засобами захисту рослин (бактофіт, фітолавін, алірин-Б, гамаїр).

Захисна дія препарату полягає у здатності актиноміцетів розмножуватися в ґрунті та інгібувати ріст фітопатогенів, стимулювати ростові процеси культурних рослин. Рівень ефективності та спектр дії схожий з Алірином-Б.

Особливості застосування: триразовий полив рослин 0,1-0,2 %-ною суспензією біопрепарату: при сівбі насіння, при висаджуванні розсади на постійне місце та на початку цвітіння. Проти борошнистої роси, аскохітозу, антракнозу та альтернаріозу рекомендовано триразове обприскування протягом вегетації з інтервалом від восьми до 20 днів 0,2-1 %-ним розчином на самому початку розвитку епіфітотії. Витрата робочої рідини від 1000 до 3000 л/га. Штам-продуцент належить до 4-го класу небезпеки, тобто безшкідливий для людини та теплокровних тварин.

Потенційні біоагенти бактеріальної природи Є величезні можливості для застосування інших, більш ефективних, груп мікроорганізмів. Серед них вкрай важливе значення для практичного застосування мають бактерії, що належать до асоціативних діазотрофів. Це бактерії, що фіксують азот атмосфери і живуть на коренях небобових рослин-господарів, вступаючи з ними в асоціативний симбіоз. Живучи на поверхні кореня та отримуючи від рослини необхідне живлення (цукри, органічні кислоти тощо), діазотрофи, своєю чергою, забезпечують рослину азотом за рахунок фіксації його з атмосфери, що особливо важливо при недостатньому забезпеченні цим елементом живлення. В цей час відомо понад 200 видів діазотрофів, але лише незначна частина цього різноманіття виділена з кореневої системи небобових рослин. Найчастіше зустрічаються представники родів Azospirillum, Azotobacter, Klebsiella, Bacillus та Pseudomonas.

Інтерес до асоціативних діазотрофів пов'язаний з тим, що вони можуть значною мірою замінити азот мінеральних добрив та гарантувати від перенасичення нітратним азотом у продукції. Але не менш важлива їхня здатність активно продукувати біологічно активні речовини, біосинтез яких корелює з активністю нітрогенази та здатністю фіксувати азот. Крім того, ці бактерії, як правило, синтезують антибіотичні сполуки, що пригнічують ріст і розвиток фітопатогенної мікробіоти.

Встановлено, що кожній овочевій культурі відповідає певна кількість азотфіксувальних асоціацій з високою нітрогеназною активністю. Активні азотфіксатори виділені з ризоплани огірка. Серед діазотрофів домінують бактерії, що належать до роду Klebsiella. З відібраних штамів за низкою показників виділяється один штам (Klebsiella panicola), який зараз вивчається найретельнішим чином.

Надзвичайно цікавий факт, що і при гідропонному способі вирощування рослин (водна культура) з ризоплани томатів також були виділені азотфіксатори з високою нітрогеназною активністю.

Таким чином, є широка можливість використання цілеспрямованого асоціативного симбіозу овочевих культур з високоефективними діазотрофами. Це явище можна використовувати для покращення режиму живлення рослин, зокрема, забезпечення біологічним азотом та зниження доз мінерального азоту.

Грибні препарати Препарати серії Триходермін

У біологічному захисті рослин використовують такі види р. Trichoderma (за Barr, 1969):

1-ша фаза. Первинна взаємодія та розпізнавання господаря. Паразитичні штами Trichoderma мають виражений спрямований ріст (хемотаксис) у напрямку до гіфів гриба-господаря. У процесі росту клітини триходерми виділяють екзоферменти, які, реагуючи з клітинними стінками інших грибів, здатні деякі з них зруйнувати. Метаболіти, що утворюються при цьому, стимулюють спрямований ріст міцелію триходерми.

Механізми взаємодії грибів роду

2-га фаза. Фізична та молекулярна взаємодія з господарем. У цей період триходерма виділяє комплекс антигрибних речовин, ферментів, антибіотиків.

Потім паразит обплітає гіфи гриба-господаря, формує структури, схожі з аппресоріями, і перфорує клітинну стінку. Існують великі штамні відмінності у триходерми в цей період:

• одні з них здатні атакувати господаря антибіотиками та ферментами до фізичного контакту, а потім колонізувати мертві клітини;
• іншим необхідний фізичний контакт їхніх гіф із міцелієм господаря для активізації ферментів, що руйнують клітинні стінки.