Вплив температури повітря та ґрунту на продуктивність виноградників

Теплозабезпеченість: як сума активних температур визначає урожай

Температурний режим повітря та ґрунту безпосередньо впливає на розвиток лози, достигання ягід і загальну продуктивність виноградника. При оцінці теплозабезпеченості ділянки агрономи розділяють показники додатних і від'ємних температур. Серед додатних температур ключове значення мають сума активних температур за вегетацію, температура найтеплішого місяця та добова амплітуда коливань.

• САТ для щорічного врожаю — не менше 3100 °C
• Температура теплого місяця для накопичення цукру — не нижче 16 °C
• Безморозний період для товарних насаджень — не менше 150 днів
• Поріг загибелі зелених пагонів навесні — від −1 до −2 °C
• Площа укривного виноградарства — близько 500 тис. га

Сума активних температур (САТ) вище 10 °C визначає принципову можливість промислового вирощування винограду в конкретній зоні та спеціалізацію господарства. Нижнім порогом для рентабельного виробництва вважається САТ 2500 °C, за якої можна вирощувати тільки ультраранні та ранні сорти. У найбільш спекотних південних зонах цей показник досягає максимальних значень у 4500–5000 °C.

Для стабільного отримання врожаю потрібні вищі показники теплозабезпеченості. Щоб достигання ягід було гарантовано на 90%, сума активних температур повинна становити як мінімум 2800 °C, а для щорічного достигання — не менше 3100 °C. Ці критичні позначки лежать в основі планування сортового складу та розміщення виноградників.

Окрім САТ, на накопичення цукру та кондицію соку сильно впливають напруженість тепла та добова амплітуда температур у фазі достигання. Середньомісячна температура повітря в цей період має бути не нижче 16 °C, особливо в європейській зоні виноградарства, де тепла часто не вистачає. Для виробництва сушеного винограду, вакуум-сусла, бекмесу, а також десертних і міцних марочних вин вимоги до температури у фазі достигання ще вищі.

Від'ємні температури: вибір технології укриття та захист від заморозків

Зимові морози та весняно-осінні заморозки — головні чинники ризику, здатні повністю погубити врожай і пошкодити багаторічну деревину. Щоб захистити насадження, агроному необхідно аналізувати середні значення абсолютних річних мінімумів температур повітря та ґрунту, частоту їх повторення, дати заморозків і загальну тривалість безморозного періоду. Виходячи з цих даних, обирають оптимальний спосіб ведення культури на конкретній ділянці.

Середній абсолютний мінімум температур безпосередньо диктує технологію захисту лози від вимерзання. Оскільки виноград чутливий до сильних морозів, у багатьох районах кущі на зиму вкривають ґрунтом. Загальна площа таких укривних виноградників становить близько 500 тис. га.

У регіонах з м'якими зимами, де критичні морози трапляються лише 2–3 рази на 10 років, доцільно використовувати умовно укривну культуру. Цей же метод застосовують у мікрозонах з нестійкою погодою, коли після зимових відлиг різко настають сильні холоди. При такій технології одну частину куща вкривають ґрунтом, а другу залишають зимувати відкритою.

Заморозки під час вегетації становлять серйозну небезпеку для зелених органів рослини. Щоб виноград встиг повністю завершити цикл розвитку, тривалість безморозного періоду в зоні промислового вирощування повинна становити не менше 150 днів.

Температура ґрунту безпосередньо впливає на виноградник: від неї залежить, коли розпочнеться сокорух, як будуть рости пагони та чи виживуть корені взимку. Корнева система різних видів винограду прокидається при різних температурах. Якщо ґрунт не прогрівся до потрібного рівня, рослина просто не розпочне вегетацію.

Для активного розвитку кореневої системи ґрунт має бути теплим. У холодному ґрунті коріння європейських сортів зупиняє ріст, що ставить під загрозу розвиток куща. При цьому підщепи американського походження здатні переносити навіть від’ємні температури в прикореневій зоні.

• Оптимальна температура ґрунту для росту коріння — 28–32 °C
• Критична температура для коріння європейських сортів — 6 °C
• Гранична температура для коріння американських сортів — -10 °C

Вологість ґрунту і повітря: баланс між посухою та хворобами

Другий найважливіший фактор продуктивності — вологозабезпеченість. У районах із недостатньою кількістю опадів її регулюють за допомогою штучного зрошення. Головним орієнтиром для контролю водного режиму слугує показник найменшої вологоємності ґрунту (НВ).

Потреба винограду у волозі змінюється протягом сезону. Підтримувати високий рівень вологості ґрунту необхідно в періоди активної вегетації та формування плодів. У цей час дефіцит вологи неприпустимий.

Показник НВ має бути вищим у такі фази:

• розпускання бруньок і ріст пагонів;
• ріст ягід.

У період дозрівання ягід і визрівання пагонів рівень вологості ґрунту має бути нижчим. Це необхідно для своєчасного припинення росту лози та накопичення цукрів.

Відносна вологість повітря">Відносна вологість повітря визначає інтенсивність випаровування та загальний стан куща. Оптимальний показник для виноградника лежить у межах 60–80%. Будь-які різкі відхилення від цієї норми в період вегетації створюють серйозні проблеми для врожаю.