Технологія садіння винограду під гідробур у промисловому виноградарстві

Садіння під гідробур: економія ресурсів та швидка приживлюваність

Ефективність закладання виноградника оцінюють за двома головними критеріями: створенням оптимальних умов для розвитку саджанців та максимальною механізацією процесів для зниження витрат. Садіння під гідробур успішно вирішує обидва ці завдання. Розмивання ґрунту водою забезпечує щільне прилягання землі до коріння, а продуктивність праці зростає в кілька разів порівняно з ручним копанням.

• Робочий тиск води — 147–196 кПа (1,5–2 атм.)
• Витрата води на одну свердловину — 3 л
• Діаметр труби гідробура — 2,5–3 см
• Довжина штанги гідробура — 1 м
• Змінна продуктивність агрегату — 2,5–5 га

Типовий садильний агрегат ГБ–35 складається з цистерни, насоса та кількох гідробурів з пістолетними кранами і конусоподібними наконечниками. Конструкція дозволяє одночасно працювати на 4–8 рядках. У процесі буріння струмінь води розмиває ґрунт, утворюючи рідку грязьову масу, яка надійно укутує кореневу систему саджанця після його встановлення.

1. Зробіть 3–4 натискання гідробуром у місці садіння для проколу ґрунту.
2. Виконайте кілька обертальних рухів буром усередині свердловини, щоб сформувати сметаноподібну пульпу на потрібну глибину.
3. Опустіть саджанець у заповнену пульпою свердловину трохи нижче за належну позначку, а потім підтягніть його вгору, щоб розправити кореневу систему.

Для подальшого зниження витрат ручної праці застосовують механізовані гідробури або агрегати на базі культиватора ПРВН–2,5А. На таку раму встановлюють бункер для саджанців, сидіння для робітника, передній сошник для нарізання борозни та задній загортач. Після проходу агрегату по попередньо розміченій ділянці проводять рясний полив. Для серійного виробництва також розроблено спеціалізовану виноградо-садильну машину ВПМ–2А.

Садіння в ями: класична технологія для складних ділянок

Ручне копання ям залишається найбільш трудомістким методом закладання виноградника. Однак цей спосіб незамінний на сильнокам'янистих ґрунтах, де використання гідробура неможливе або неефективне. При такому садінні важливо правильно підготувати садильне місце і заправити його добривами для довгострокового живлення куща.

Ями підготовлюють за допомогою тракторного ямокопача. На дно обов'язково насипають шар родючої землі з верхнього горизонту товщиною 10–25 см. Додатково в цей шар вносять органічне та мінеральні добрива, що створює стартовий запас поживних речовин у зоні активного росту кореневої системи.

1. Установіть саджанець на підготовлену подушку і засипте яму землею наполовину.
2. Ретельно утопчіть ґрунт навколо штамба і вилийте в яму 8–10 л води.
3. Після вбирання вологи засипте яму сухою землею до рівня поверхні ґрунту.

Глибина остаточного садіння залежить від технології вирощування винограду в конкретному регіоні. У зоні укривного виноградарства саджанець заглиблюють так, щоб після усадки землі підрізані пагони опинилися на 1–2 см нижче рівня ґрунту. Це необхідно для формування безштамбової форми куща, рукави якого зручно пригинати до землі перед зимою. У неукривній зоні голову саджанця залишають вище рівня поверхні.

Для захисту вічок від підсихання над пагонами насипають горбик із ґрунту висотою 3–4 см. Цей захід обов'язковий для звичайного садильного матеріалу у будь-яких кліматичних зонах. При використанні парафінованих саджанців робити захисний земляний горбик не потрібно.