Технологія підготовки ґрунту та садіння саджанців у розсаднику винограду

Підготовка ділянки та садивного матеріалу

Шкілка винограду потребує ретельної підготовки, оскільки від якості саджанців безпосередньо залежать строки вступу майбутнього виноградника у плодоношення та його загальна урожайність. Під розсадник обирайте ділянки, що прогріваються, з легким, водопроникним ґрунтом на південних, південно-західних або південно-східних схилах крутизною до 6–8°. Вводьте ці площі у спеціальні або овочеві сівозміни з обов’язковим зрошенням, щоб очистити ґрунт від шкідників. Попередником має бути культура, яка рано звільняє поле для плантажу і не має з виноградом спільних шкідників та хвороб.

Якщо живці мають багато пошкоджених бруньок, перед садінням обов’язково проведіть їх перевірку та відбраковування.

1. Вимочіть живці у воді.
2. Перенесіть їх у приміщення з температурою 20–25 °C і пересипте вологою тирсою.
3. Витримайте живці до проростання бруньок і відбракуйте всі екземпляри з непророслими бруньками.
4. Проведіть передсадивну стратифікацію в траншеях під прямими сонячними променями або на воді.

Підготовку ґрунту на ділянці розпочинайте наприкінці літа або восени. Виконайте плантажну оранку на глибину 40–50 см з одночасним внесенням органічних та мінеральних добрив: 20–60 т/га перегною або перепрілого гною, а також по 100–150 кг/га суперфосфату та калійного солі. Ранньою весною заборонуйте та прокультивуйте ділянку, після чого розбийте її на клітки площею 1–2 га. Довжина рядів на рівних місцях повинна становити до 100 м, на схилах — від 50 до 75 м. Між клітками спроектуйте п'ятиметрові дороги для прокладання зрошувальної мережі, а навколо ділянки залиште проїзди для розвороту тракторної техніки.

Технологія садіння живців та догляд за шкілкою

Висаджуйте живці наприкінці квітня або на початку травня, коли ґрунт на глибині садіння прогріється до 12–15 °C. Перед садінням підготуйте живці: вмокніть нижні кінці в глиняну бовтанку, а верхні разом із ростками занурте на 12–15 см у розплавлений технічний парафін.

Для садіння використовуйте машини (наприклад, ХБШ-1). Уздовж рядів нарізайте щілини, подаючи в них воду під тиском за допомогою дощувального агрегату до утворення ґрунтової рідини. Вставляйте живці вертикально в рідину на дно борозни на відстані 8–10 см один від одного. Ширину міжрядь витримуйте в межах 100–125 см, одразу після садіння механізовано вкриваючи живці горбком пухкої землі. За такої схеми на 1 га кореневласної шкілки висаджують від 100 до 125 тис. і більше живців.

• Вологість ґрунту — 80–85% НВ
• Щільність садіння — 100–125 тис. шт./га
• Витрата води на полив — 400–800 м³/га
• Температура ґрунту для садіння — 12–15 °C
• Глибина плантажу — 40–50 см

Протягом вегетації регулярно культивуйте ґрунт, очищуючи його від бур'янів. За літо проведіть від 2 до 5 поливів нормою 400–800 м³/га: перші два поливи робіть дощуванням, наступні — по борознах. Підтримуйте вологість ґрунту на рівні 80–85% НВ. До поливів приурочте три кореневі підживлення з розрахунку 10–15 кг/га NPK.

Позакореневі підживлення поєднуйте з обприскуванням кущів проти мілдью. Використовуйте бакову суміш: 7% суперфосфату (водна витяжка), 1,5% хлориду калію та 0,5% сульфату амонію (або 0,3% аміачної селітри). Додатково вносьте мікродобрива, виходячи з їхньої ефективності у ваших конкретних ґрунтових умовах.

Якщо ви висаджували непарафіновані живці, наприкінці травня або на початку червня обов’язково проведіть катаровку. Для цього розокучте рослини та видаліть усі розвинені поверхневі корені, що дозволить сформувати потужну глибоку п'яткову кореневу систему.

Протягом усього періоду вегетації ведуть ретельну боротьбу зі шкідниками та хворобами. Проти мілдью, яка завдає найбільшої шкоди саджанцям винограду, рослини до 6 разів за сезон обприскують 1%-ним розчином бордоської рідини. При кожному обприскуванні витрачають 10–15 кг препарату на 1 га. Для захисту від оїдіуму кущі винограду запилюють меленою сіркою в нормі 15–30 кг/га. Наприкінці літа у шкілці здійснюють інвентаризацію та апробацію саджанців, при цьому видаляють сорти-домішки та сильно уражені рослини, особливо вірусами. Восени для кращого визрівання пагонів проводять чеканку — видалення верхівки пагона з трьома — чотирма ще не цілком розвиненими листками.

Викопують вирощені саджанці восени після опадання листя до настання морозів, зазвичай наприкінці жовтня — на початку листопада. Якщо до часу викопування саджанців листя повністю не опало, то його видаляють шляхом дефоліації — обприскування розчином 60%-вого порошку хлорату магнію (7 кг/га).

Викопують саджанці суворо за сортами. Для цього використовують пристосування ПРВМ–15000 до плуга ПРВМ–3.

Викопані саджанці, щоб уникнути підмерзання та підсихання, одразу вкривають брезентом і перевозять до місця зберігання, де їх сортують відповідно до вимог ОСТу. Саджанці повинні бути районованих сортів, чистосортними, добре розвиненими, здоровими, без будь-яких пошкоджень на штамбах, пагонах і коренях. Довжина саджанців від п'яти до місця відходження пагонів залежно від району садіння на постійне місце повинна бути 35–40 см і більше. Довжина визрілої частини однорічного пагона — не менше 20–25 см, товщина біля основи пагона — не менше 5 мм, а при двох пагонах загальний їх діаметр повинен бути не менше 8 мм. Кількість коренів не менше двох — трьох, а їх довжина не менше 12 см. Основні корені повинні відходити від нижнього вузла (п'яти) і розташовуватися рівномірно по колу. При зрізі коренів вони повинні бути соковитими і мати білий колір. Саджанці з менш розвиненим приростом і коренями відносять до другого сорту. Саджанці першого сорту використовують для садіння на постійне місце, а другого — знову висаджують у шкілку ще на рік для дорощування. Відсортовані саджанці за допомогою спеціальних верстатів зв'язують у пучки: першого сорту — по 25, а другого — по 50 шт. у пучку. На кожен пучок прикріплюють етикетку із зазначенням сорту, кількості саджанців у пучку та назви господарства. У такому вигляді саджанці надходять на зимове зберігання у своєму господарстві або їх реалізують в інші господарства.

Зберігають саджанці так само, як і живці, у сховищах або в земляних траншеях при температурі від 0 до —4°C. У сховищах пучки саджанців за сортами вкладають у штабелі заввишки до 1,5 м коренями один до одного, перешаровуючи кореневу систему кожного ряду пучків зволоженим піском. Сховище періодично провітрюють, не допускаючи появи на саджанцях плісняви, при підсиханні пісок зволожують.

Першосортні саджанці винограду — найкращий посадковий матеріал. Вони приживаються на 90–98%, забезпечують гарний розвиток кущів і більш ранній вступ їх у плодоношення.