Основи раціонального живлення та системи удобрення виноградників

Ефективність мінерального живлення винограду знижується в міру наближення до оптимальної дози добрив. При надлишку поживних речовин урожайність падає, а якість ягід погіршується. Щоб підживлення давали максимальну віддачу, агроному необхідно розраховувати дози на основі законів поглинання, пересування та накопичення елементів в органах винограду.

На те, як виноград засвоює живлення, впливають чотири головні фактори:

• родючість ґрунту;
• інтенсивність мікробіологічних процесів у ньому;
• баланс тепла та вологи;
• застосовувана технологія вирощування.

Виноградник росте на одному місці кілька десятків років, щороку виносячи з ґрунту з урожаєм та лозою великі обсяги елементів живлення. Регулярні проходи техніки та обробіток ґрунту змінюють його механічний і хімічний склад. Земля ущільнюється, знижуються вміст гумусу, карбонатність та запаси поживних речовин. Агроному важливо поповнювати цей дефіцит, не порушуючи рівноваги в системі «ґрунт — рослина».

Ґрунтово-кліматичні фактори живлення

Виноградні кущі успішно ростуть на найрізноманітніших ґрунтах — від родючих чорноземів, сіроземів та червоноземів до бідних піщаних і кам'янистих. Залежно від ґрунтових умов ділянки характеризуються різною потужністю кущів і продуктивністю. Урожайність виноградника завжди лімітується тим елементом живлення, який знаходиться в мінімумі.

Потреба винограду в добривах на ґрунтах різних типів неоднакова. В окремих закордонних виноградарських регіонах лоза слабо реагує на внесення фосфору через його високий вміст у землі. Водночас на деяких вітчизняних ґрунтах виявлено виражений дефіцит цього елемента. Схожа ситуація складається і з калієм: в одних регіонах відзначено його надлишок, а в карбонатних ґрунтах інших областей калію рослинам не вистачає.

Дисбаланс елементів у ґрунті часто провокує хвороби лози. Надлишок або нестача кальцію, заліза, міді чи алюмінію викликає хлороз та інші патології, які знижують урожайність і погіршують якість ягід. На процеси засвоєння елементів також впливають температура та вологість ґрунту. При екстремально низьких або високих температурах поглинання живлення знижується. До оптимальних значень вологості засвоєння елементів іде активніше, при цьому самі добрива підвищують посухостійкість лози. Агроному слід застосовувати різні форми, дози та строки внесення добрив на надмірно та недостатньо зволожених ґрунтах у періоди з екстремальними температурами.

Вплив біологічних особливостей та фаз розвитку

Інтенсивність і вибірковість поглинання елементів корінням залежать від сорту та підщепи винограду. За даними польових випробувань, сорто-підщепні комбінації суттєво впливають на накопичення речовин у листі:

• сорт Аліготе на підщепах Берландієрі х Ріпаріа Кобер 5ББ і Ріпаріа х Рупестріс 101–14 накопичує більше азоту та калію порівняно з кореневласними кущами;
• у листі сорту Фетяска біла вміст азоту та фосфору вищий, ніж у сорту Аліготе;
• вибір підщепи суттєво змінює рівень накопичення валового азоту, фосфору та калію в листі різних сортів.

Потреба в живленні змінюється з віком кущів. При формуванні крони винограду потреба в азоті для побудови вегетативної маси значно вища, ніж у періоди плодоношення або відмирання кущів. Азот також гостро необхідний лозі при її омолодженні. Це означає, що живлення рослин на різних етапах онтогенезу має бути суворо диференційованим.

• Строк вирощування винограду на одному місці — кілька десятків років
• Пік накопичення N, P, K у листі — фаза цвітіння
• Максимальна потреба в азоті — формування та омолодження кущів

Темпи поглинання елементів протягом сезону залежать від ритму фізіологічних процесів і строків достигання врожаю. Азот найактивніше витрачається в перший період вегетації для побудови молодих органів:

• пагонів;
• листків;
• суцвіть;
• ягід.

В дослідах із сортом Ркацителі оцінювали взаємозв'язок рівня живлення в різні роки та врожайності. Встановлено, що найбільша кількість валового азоту, фосфору та калію накопичується в листі винограду у фазі цвітіння. У фазі достигання ягід вміст елементів поступово падає, досягаючи мінімуму після збирання врожаю та в період визрівання пагонів.

При встановленні строків, форм і доз добрив враховують сортові особливості рослин. Відмінності у поглинанні поживних речовин визначаються численними причинами, зокрема продуктивністю листків і пагонів, темпами наростання вегетативної маси та господарського врожаю, характером розвитку кореневої системи і величиною врожаю. У невеликих кущів у Криму та потужних — у Краснодарському краї, Молдові й особливо в Середній Азії спостерігаються різні рівні поглинання та обміну речовин. У цьому випадку важливу роль відіграють ступінь розвитку рослин і продуктивність сортів. Високоврожайні кущі використовують добрива у більших кількостях і раціональніше, ніж маловрожайні. Водночас відомо, що при регулярному застосуванні добрив підвищується продуктивність сорту.

Рис. 61. Вміст N, Р, К у листках винограду сортів:

Ріслінг (Р), Шасла (Ш), Аліготе (А) та Каберне Совіньйон (К) залежно від підщеп (101 РіпаріаХРупестріс 101–14; 5ББ — БерландієріХРіпаріа Кобер 5ББ; 41Б — ШаслаХБерландієрі 41Б).

Потреба в поживних речовинах і ступінь їх використання у різних сортів винограду може бути різною залежно від метеорологічних умов. Так, у рослин сорту Ркацителі в Чечено-Інгушській АРСР у вологі роки співвідношення N: Р: К у листках було 4:1:1, у сухі — 3: 1:0,9. Поглинальна здатність рослин винограду різного напрямку використання також різниться. Потреба в азоті у сильнорослих столових сортів більша, ніж у технічних. Л. Н. Гордєєвою встановлено, що для формування хорошого врожаю важливо посилити живлення при закладанні та розвитку ембріональних суцвіть у центральних бруньках вічок.

Для кожного органа виноградного куща накопичення та використання поживних речовин специфічні. Найбільше азоту накопичується у пластинках листків, потім у коренях, черешках листків і найменше — у пагонах і багаторічних частинах; фосфору більше в черешках, пластинках листків, пагонах і менше в коренях та багаторічних частинах; калію більше в черешках листків і пагонах, менше в пластинках листків, коренях та багаторічних частинах (Бондаренко, 1965, 1972). Ці закономірності залежать від сорту, підщепи, віку, потужності та продуктивності рослин, метеорологічних умов, ґрунту і технології вирощування винограду, що також важливо враховувати при визначенні форм, доз і строків внесення добрив.