Передщеплювальна підготовка та відбір живців винограду для щеплення

Перевірка якості та підготовка живців прищепи

Успіх настільного щеплення винограду безпосередньо залежить від життєздатності бруньок прищепної лози. Якщо використовувати пошкоджений або ослаблений матеріал, приживлюваність різко знизиться, а кущі виростуть слабкими. Якість вічок обов'язково перевіряють у сховищі за два тижні до початку щеплювальних робіт.

Для визначення життєздатності вічок виконують такі дії:

1. З різних місць штабеля кожного сорту відбирають середню пробу в кількості 50–100 живців.
2. Нарізають відібрану лозу на однобрунькові живці так, щоб загальний обсяг проби становив не менше 500 штук.
3. Розсипають підготовлені сегменти шарами на вологу мішковину в приміщенні з температурою 28–30 °C.
4. Регулярно зволожують мішковину, не допускаючи її підсихання.
5. Через 10–14 днів проводять підрахунок пророслих і непророслих бруньок.

Після оцінки якості приступають до калібрування лози за діаметром верхнього перерізу. Живці сортують на три групи, що відповідають калібрам підщепи. У процесі сортування вибраковують некондиційні пагони, уражені плямистим некрозом, підсохлі, побурілі, а також лози з розмочаленими вічками.

• Мінімальний діаметр живця — 7 мм
• Максимальний діаметр живця — 13 мм
• Температура вимочування — 15–18 °C
• Час вимочування лози — 12–14 год
• Температура зберігання прищепи — 10–15 °C
• Строк зберігання в мішках — 3–4 дні

Відсортовані лози нарізають на однобрунькові сегменти. Верхній зріз роблять на 1,5–2 см вище вічка з протилежного від нього боку, а нижній зрізають прямо на 4–6 мм нижче бруньки. Підготовлений матеріал вимочують у чистій дощовій воді малої жорсткості, після чого злегка провітрюють. Потім живці розподіляють за калібрами, упаковують у поліетиленові мішки та витримують у прохолодному місці перед відправкою на щеплення.

Сумісність компонентів і підбір підщепно-прищепних комбінацій

Підщепна лоза не здатна викликати генетичних змін у прищепного сорту, однак вона істотно впливає на фізіологію куща. Правильно підібрана підщепа регулює силу росту пагонів, прискорює або сповільнює проходження фаз вегетації, а також визначає обсяг і якість майбутнього врожаю. Усі ці зміни мають модифікаційний характер і не передаються наступним поколінням при розмноженні.

Життєздатність щепленої рослини та міцність зростання компонентів залежать від афінітету — їхньої взаємної сумісності. Цей показник не є постійним для конкретної пари сортів, оскільки на нього впливають умови зовнішнього середовища, рівень агротехніки та вік виноградника. Найбільш надійним методом підбору пари залишається пряме сортовипробування різних комбінацій у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

Регіон	Сорт	Найкращі підщепи
Молдавія	Жемчуг Саба, Шасла біла, Карабурну, Рислінг рейнський	Ріпаріа Х Рупестріс 101–14, Ріпаріа Глуар де Монпельє, Берландієрі Х Ріпаріа Кобер 5ББ
Молдавія	Мускат білий, Королева виноградників	Ріпаріа Глуар де Монпельє, Ріпаріа Х Рупестріс 101–14, Ріпаріа Х Рупестріс 3309, Берландієрі Х Ріпаріа Кобер 5ББ
Південний степ України	Жемчуг Саба	Берландієрі Х Ріпаріа Кобер 5ББ, Ріпаріа Х Рупестріс 101–14
Південний степ України	Шасла біла	Ріпаріа Х Рупестріс 101–14, Ріпаріа Х Рупестріс 3309, БерландієріХРіпаріа Кобер 5ББ, СолонісХРіпаріа 1616
Південний степ України	Рислінг рейнський	РіпаріаХРупестріс 101–14, РіпаріаХРупестріс 3309
Південний степ України	Мускат білий	РіпаріаХРупестріс 3309, РіпаріаХРупестріс 101–14
Закарпаття	Жемчуг Саба	БерландієріХРіпаріа Телекі 5Ц, Ріпаріа Глуар де Монпельє, БерландієріХ Ріпаріа Кобер 5ББ, БерландієріХРіпаріа Телекі 8Б
Закарпаття	Шасла біла	БерландієріХРіпаріа Кобер 5ББ, БерландієріХРіпаріа Телекі 8Б, БерландієріХРіпаріа Телекі 5Ц, Ріпаріа Глуар де Монпельє
Грузія	Більшість сортів	БерландієріХРіпаріа Кобер 5ББ, Шасла ХБерландієрі 41 Б, БерландієріХРіпаріа 420 А, РіпаріаХРупестріс 3309, РіпаріаХРупестріс 3306
Краснодарський край	Більшість сортів	Шасла ХБерландієрі 41Б, БерландієріХРіпаріа СО 4, БерландієріХРіпаріа Телекі 5Ц, БерландієріХРіпаріа Кобер 5ББ

Існує кілька способів вирощування щеплених виноградних саджанців:

• 1 — щеплення на столі з подальшою стратифікацією та висаджуванням щеплених живців у школку (найбільш широко вживаний спосіб);
• 2 — укорінення живців підщепи та щеплення до них безпосередньо у школці;
• зелене щеплення до пагонів на кущах підщепи з подальшим садінням щеплених живців або в школку, або на місце.

Щеплення винограду можна проводити одревіснілими та зеленими живцями. Зростанню компонентів щеплення, проведеного одревіснілими живцями, сприяє утворення в місці їхнього з'єднання калусу — напливу білої пухкої тканини, що складається головним чином із нерозчинної речовини — вуглеводу калози.

Утворення калусу відбувається таким чином:

• При щепленні в місцях зрізів наносять механічні пошкодження клітинам, з яких витікає їхній внутрішній вміст — плазма, клітинний сік, органоїди.
• У пошкоджених клітинах посилюються окиснювальні та зменшуються відновлювальні процеси, відбуваються фізико-хімічні зміни, в результаті яких з'являються різні сполуки, що були відсутні раніше в живому протопласті клітин.
• До місць поранень посилюється приплив ранової та ростових гормонів, які дифундують у живі прилеглі клітини.
• Останні, своєю чергою, починають посилено ділитися і дають початок утворенню калусу.

До такої реакції на ранове подразнення здатні всі живі клітини однорічних пагонів винограду. Найкраще утворюють калус клітини камбію, корової паренхіми та серцевинних променів, гірше — клітини фелодерми та фелогену. Інші живі елементи вторинної кори безпосередньої участі в утворенні калусу не беруть. Тому дуже важливо, щоб у щепленні під час з'єднання прищепи з підщепою ці тканини збіглися.

Для утворення калусу, крім наявності рани, необхідний певний комплекс зовнішніх умов, зокрема відповідна оптимальна температура та висока вологість повітря, доступ кисню, живлення. Швидкість і характер утворення калусу залежать також від ступеня визрівання живця, вмісту в ньому вуглеводів, насиченості вологою.

За даними дослідників, зростання компонентів щеплення відбувається у певній послідовності:

Дослідник	Рік публікації
	1935
	1957

1. Спочатку на поверхні зрізів прищепи та підщепи утворюється ізолювальний шар із зруйнованих під час зрізу та змертвілих клітин.
2. Під тиском калусу, що росте, у щеплених живців під час зростання відбувається розрив ізолювального шару і з'являються вікна прориву, через які калуси прищепи та підщепи виходять назовні та з'єднуються між собою, утворюючи спайку.
3. Одночасно з ростом калусу виникає проміжний камбій, який, з'єднуючись із камбієм прищепи та підщепи, утворює елементи ксилеми та флоеми.
4. Провідні пучки — судини формуються з клітин калусу на певній відстані від зрізів, спочатку поблизу зрізу прищепи, пізніше — підщепи. У калусі, що з'єднує підщепу з прищепою, судини роблять звивистий шлях і пізніше з'єднуються між собою.

Процес калусоутворення у щеплюваних здерев’янілих живців проходить нерівномірно на різних сторонах пагона, що пояснюється їхньою дорзовентральною (неоднаковою) будовою та різним вмістом поживних речовин (поперечна полярність). Через це більший вміст вуглеводів зосереджений на черевній стороні, менший — на спинній, потім на плоскій і найменший — на жолобчастій. Відповідно протікає і активність ферментів. Тому краще і швидше калус утворюється на черевній стороні пагона, де найсильніше розвинені елементи кори та деревини, дещо гірше і слабше на спинній, а потім на плоскій і в останню чергу — на жолобчастій стороні пагона. Внаслідок прояву у винограду поздовжньої полярності утворення калусу йде спочатку на морфологічно нижньому, гострому кінці зрізу, пізніше — на верхньому, тупому, чим і пояснюється швидше утворення калусу на прищепі порівняно з підщепою.

Рис. 33. Розвиток калусу на живцях винограду:

I — залежно від дорзовентральної будови пагона: /— калус спочатку утворюється на черевній стороні; 2 — потім на спинній; 3 — розростання калусу на черевній та спинній сторонах; 4 —i пізніше на плоскій стороні; 5 — в останню чергу на жолобчастій стороні; 6 подальше розростання калусу; II — залежно від «верхівковості>: утворення калусу на нижньому, гострому кінці зрізу. Видно, що спочатку калус утворюється на гострому кінці зрізу, потім він поступово наростає до тупого кута (за Боровиковим).

Щоб забезпечити в місці з'єднання компонентів щеплення рівномірне кругове калусоутворення, що сприяє міцному їх зростанню, необхідно до мінімуму звести негативні явища полярності в утворенні калусу. Це досягається шляхом передщепного підвищення фізіологічної вологості живців (вимочування), обробки регуляторами росту, передсадивною стратифікацією, певним напрямком зрізів щеплюваних компонентів та щільним їх з'єднанням.

Способи, строки і техніка щеплення. У виноградарстві відомо багато способів щеплення: проста копулірування (косим зрізом без язичка), покращене копулірування (косим зрізом з язичком), у розщіп, у приклад, на шип, окулірування та ін. Найширшого поширення в практиці промислового виноградарства під час виробництва щепленого садивного матеріалу набуло щеплення способом покращеного копулірування — косим зрізом з язичком. Воно забезпечує досить щільне з'єднання і добре зростання щеплюваних компонентів. При цьому способі щеплення на підщепі та прищепі косі зрізи роблять таким чином, щоб його тупий кут припадав на черевну або на спинну, найбільш розвинену сторону.

Щеплення проводять із середини березня до кінця квітня. Для того щоб розтягнути строки щеплення, у низці районів його починають у січні-лютому з подальшою консервацією прищеплених живців.

Черговість виконання щеплень залежить від часу розпускання бруньок сортів прищепи. У більш ранні строки для щеплень використовують підщепу Берландієрі х Ріпаріа Кобер 5ББ, Ріпаріа Глуар де Монпельє та сорти — прищепи з тривалим періодом розпускання бруньок — Каберне Совіньйон, Совіньйон, Мерло, Мускат білий, Карабурну, Мускат гамбурзький, Італія, Ркацителі, Кардинал; у середні строки — Рислінг рейнський, Рислінг італійський, Аліготе, групи Шасла, Тавриз, Піно сірий, Мускат Оттонель і в більш пізні строки — Галан, Жемчуг Саба, Трамінер рожевий, Королева виноградників, Сапераві північний.

Роботи з проведення щеплення організовують таким чином. У щеплювальній майстерні до робочих місць щеплювальників регулярно підносять живці прищепи та підщепи, що пройшли передсадіння підготовку і розсортовані за діаметром. Щеплювальник на око підбирає однакові за діаметром однобрунькові живці прищепи та довші живці підщепи, робить на них щеплювальним ножем косі зрізи, довжина яких має бути однаковою і приблизно в 1,5 раза більшою за діаметр живця. На зрізах нарізають язички, за допомогою яких і з'єднують прищепу з підщепою.

Поверхня косих зрізів на підщепі та прищепі повинна бути рівною і гладкою, а довжина копуляційних зрізів — однаковою. Язички нарізають так, щоб вони починалися вище серцевини, досягали її основи під невеликим кутом і дорівнювали 1/3 довжини зрізу. Для дотримання перелічених вимог важливо, щоб щеплювальний ніж був гострим і косі зрізи проводилися одним безперервним рухом ножа. Щілина язичка повинна йти майже паралельно площині косого зрізу. Язичок не повинен бути занадто коротким і товстим, інакше місця з'єднання язичків неміцні і ламаються. Для легшого з'єднання компонентів язички злегка відгинають ножем, а потім язичок прищепи вставляють за язичок підщепи, при цьому стежать, щоб вони не заламувалися.

Важливо, щоб готові, прищеплені живці не мали просвітів у місці з'єднання прищепи з підщепою, а кора прищепи обов'язково щільно прилягала до кори підщепи. При дотриманні цих умов не потрібна обв'язка прищеплених живців. Досвідчені щеплювальники за робочий день проводять по 800—1000 щеплень. Зроблені

Рис. 34. Ручне щеплення винограду косим зрізом з язичком (покращена копуліровка):

/ — 1 прищепа; 2 — підщепа; 3 — нарізка косих зрізів; 4 — нарізка язичків; 5 — косі зрізи з язичками на підщепі та прищепі; 6 — готові прищеплені живці. кожним робочим щеплення перевіряє контролер. Якщо в місцях з'єднання язичків є просвіти і не збігаються копуляційні зрізи, прищеплені живці бракують і повертають на перещеплення.

У щеплювальній майстерні необхідно дотримуватися чистоти, столи потрібно регулярно мити гарячою водою з содою, а ножі періодично дезінфікувати в 0,5%-ному розчині хінозолу або формаліну. Щеплювальники періодично повинні мити руки.

Механізоване щеплення. У зв'язку з тим, що на ручне щеплення припадає близько 20% усіх витрат праці з виробництва посадкового матеріалу, для її виконання потрібні робітники високої кваліфікації, а оптимальні строки проведення щеплення вельми обмежені (30–35 днів), у даний час шукають шляхи вдосконалення проведення щеплень. У розсадницьких господарствах Молдавії, України, Грузії, РРФСР широко впроваджують механізоване щеплення винограду на ступінчастий шип. За допомогою машини пагони підщепи та прищепи ріжуть на живці заданої довжини і одночасно сортують за діаметром верхнього перерізу на 6 груп: 6–7; 7–8; 8–9; 9—10; 10–11; 11–12 мм. Потім на живцях підщепи та прищепи машиною — МП–7А роблять шип товщиною 1,5 мм і висотою 7 мм та паз, після чого щеплювальники вручну підбирають компоненти і з'єднують їх. У прищеплених таким чином живців не повинно бути просвіту в місці з'єднання, опіків і розмочалювання зрізів. На Україні велике поширення отримала переконструйована болгарська щеплювальна машина, за допомогою якої щеплювані компоненти з'єднуються на омегоподібний шип. Продуктивність зазначених машин 2 тис. щеплень за

Рис. 35. Механізоване щеплення:

/ — з'єднанням на 1 шип; 2 — на 2 шипи; 3 — фігурний шип і паз болгарського щеплення. зміну, або в 2 рази більше, ніж вручну. При механізованому щепленні розрив між нарізкою живців підщепи, прищепи та їх з'єднанням повинен бути не більше 1 год, інакше не відбудеться хорошого зростання компонентів.

Механізація щеплення та захист місця спайки

При великих обсягах робіт ручну працю замінюють машинною. Для цього використовують напівавтоматичні щеплювальні комплекси. Один із таких комплексів складається з трьох машин: перша видаляє бруньки на підщепі, друга нарізає і калібрує живці, а третя виконує щеплення на один звичайний шип. Машина оновлює зрізи компонентів і з’єднує їх. Для середніх обсягів підходить інший напівавтомат, що обслуговується одним робітником. Він одночасно робить косі зрізи на підщепі та прищепі однакового діаметра, нарізає язички та з’єднує компоненти.

Одразу після щеплення місце з’єднання потрібно захистити від висихання. Без цього тканини прищепи та підщепи не зростуться. Щеплені живці або вкладають у вологі тирсу для стратифікації, або відразу покривають парафіном чи іншим пластифікатором. У деяких господарствах парафінування проводять вже після стратифікації, безпосередньо перед садінням у розсадник.

Парафінування вирішує відразу кілька завдань: утримує вологу в зоні зрізів, зміцнює механічне з’єднання компонентів і захищає бруньки від грибних хвороб. Крім того, плівка стримує передчасний розвиток бруньки та пагона. Перед обробкою верхівки живців занурюють у чисту воду або розчин хінозолу. Рідина заповнює мікрощілини між компонентами та не дає парафіну проникнути всередину стику, що могло б заблокувати зростання.

• Продуктивність щеплювального комплексу — до 10 тис. щеплень за зміну
• Продуктивність однокомпонентного напівавтомата — до 2 тис. щеплень за зміну
• Концентрація розчину хінозолу для захисту стиків — 0,5%
• Час попереднього занурення живців — 1–2 с
• Глибина занурення в парафін — 16–18 см (на 1/3 довжини)

Рецепти захисних сумішей та плівкові бандажі

Для роботи використовують спеціальні склади. Класична суміш складається з технічного парафіну марки «Д» з додаванням 2% бітуму та 3% каніфолі або воску для кращої еластичності. Також застосовується рецептура з 94% технічного парафіну, 3% бітуму та 3% каніфолі. Більш сучасним і термостійким є склад «Вітікол» на основі парафіну, низькомолекулярного поліізобутилену та ефіру каніфолі. Поліізобутилен робить покриття стійким до плавлення на сонці.

Компонент суміші «Вітікол»	Маса для першої стадії приготування, кг
Парафін (перша порція)	2
Поліізобутилен	0,5
Гліцериновий ефір талової каніфолі	0,3

1. Розігрійте компоненти з таблиці при температурі 110 °C до повного розплавлення суміші.
2. Влийте в отриману масу решту 7,2 кг попередньо розплавленого парафіну.
3. Ретельно перемішайте суміш і охолодіть її до робочої температури 80–85 °C перед обробкою живців.

Альтернативний метод захисту — використання бандажа з тонкої поліетиленової плівки. На місце з’єднання надягають плівкову гільзу товщиною 25–40 мкм і довжиною 13–15 см. Її ширина повинна відповідати товщині щепленого живця. Витрата матеріалу при цьому становить 30–40 кг на 100 тис. щеплених живців.

Живці з надягненою гільзою відправляють на конвеєр, де їх обробляють потоком гарячого повітря з температурою 350–400 °C у калорифері. Під впливом тепла плівка дає усадку і герметично стягує стик. Самі тканини живця встигають прогрітися лише до безпечних 36–38 °C, що не шкодить рослині.

Застосування бандажа та підготовка щеплень до садіння

Бандажування плівковою гільзою захищає місце з’єднання прищепи з підщепою і створює оптимальні умови для утворення калюсу незалежно від вологості повітря. Плівка стримує розвиток бруньки, а після її проростання пагін відразу потрапляє в сухе повітря стратифікаційної камери, що виключає ураження пліснявою. Технологія дозволяє зберігати нестратифіковані щеплення в холодильниках при температурі 2–6 °C до 1,5–2 місяців, значно розтягуючи строки щеплювальної кампанії. При цьому повністю виключається утворення коренів на прищепі та розвиток сірої гнилі на прирості.

Складання гільз виконують на спеціальному бандажері, куди подається двошарова поліетиленова плівка. Живці вкладають між шарами плівки, після чого оператор запускає робочий орган механізму натисканням педалі. Весь процес складається з кількох простих послідовних дій:

1. Помістіть щеплені живці між двома шарами поліетиленової плівки на робочому столі.
2. Натисніть на педаль бандажера для опускання притискної пластини, яка суміщає обидва полотна плівки.
3. Обріжте та склейте плівку за допомогою розігрітої електричним струмом хромової нитки.

Готова гільза повинна виступати на 1,5–2 см за верхівку прищепи. Нитка бандажера нагрівається струмом безпечної напруги в діапазоні від 6 до 36 В. Дана технологія легко піддається механізації та не потребує докорінної перебудови роботи щеплювального комплексу.

• Продуктивність лінії бандажування — 25–30 тис. живців за зміну
• Температура зберігання до стратифікації — 2–6 °C
• Строк загартовування перед садінням — 5–6 днів
• Температура під час загартовування — 10–20 °C
• Вологість повітря під час загартовування — не більше 80%
• Діаметр хромової нитки бандажера — 0,4–0,5 мм

Завдяки захисним властивостям плівки щепленням не потрібне тривале загартовування перед висаджуванням. Живці достатньо витримати п'ять-шість днів на шарі вологої тирси під навісом або плівкою. У розсадник такий матеріал висаджують без підгортання, що знижує витрати ручної праці. Крім того, бандаж надійно захищає рослини від пошкодження дротяниками та хрущами, а також блокує розвиток поверхневих коренів, позбавляючи від необхідності проводити катаровку.

Режими та способи стратифікації щеплених живців

Стратифікація — це обов'язковий етап підготовки, у процесі якого на зрізах утворюється калюс. Без цієї раневої тканини біологічне зростання здерев’янілих компонентів неможливе. У ході стратифікації клітини диференціюються, з’єднуючи камбіальні зони, судинні пучки та інші елементи підщепи та прищепи. До кінця процесу бруньки прищепи набрякають і рушають у ріст, а на п’ятці підщепи намічаються горбки кореневих зачатків.

Для успішного зростання живці витримують протягом 12–14 днів у спеціальних камерах. Там підтримують диференційований температурний режим: підвищену температуру в зоні спайки та знижену — біля основи підщепи при високій вологості повітря. На практиці використовують два основні методи стратифікації, вибір яких залежить від технічної оснащеності господарства:

• з вологоутримувальним матеріалом при загальному або локальному електрообігріві;
• без вологоутримувального матеріалу на воді або поживному розчині в камерах з регульованим середовищем.

При стратифікації з вологоутримувальним субстратом щеплені живці після парафінування укладають у дерев’яні планкові ящики. Стандартні розміри ящика становлять 65–70 см у довжину, 45–50 см у ширину та 60 см у висоту. Для їх виготовлення використовують планки шириною 5–7 см і товщиною 1,5 см. Одна з бокових стінок ящика обов'язково повинна бути висувною для зручності укладання та вивантаження.

Живці укладають щільно, перешаровуючи їх вологою, попередньо пропареною тирсою. В один стандартний ящик поміщається від 750 до 900 підготовлених щеплених живців. Таке укладання забезпечує рівномірне прогрівання зони спайки та зберігає необхідний рівень вологості. Це дозволяє отримати якісний круговий калюс по всьому периметру копуляційного зрізу.

Підготовка субстрату та укладання живців у ящики

Для стратифікації щеплень використовують деревну тирсу ялини, сосни, липи або вільхи. Перед використанням субстрат обов'язково просіюють на грохоті та пропарюють. Це необхідно для знищення патогенів, що викликають гниль калюсу та молодих пагонів.

Режим пропарювання тирси: у парових установках при температурі 100–130 °C протягом 30 хвилин з додаванням хінозолу з розрахунку 100 г препарату на 1000 л води. Вологість готового субстрату повинна становити 55–60% від абсолютно сухої речовини. Перевірити її можна простим стисканням тирси в кулаці — волога повинна виступити між пальцями, але не стікати краплями. Занадто мокрий субстрат перекриє доступ повітря до зрізів, а сухий — призведе до всихання живців.

Укладання щеплених живців виконують у такій послідовності:

1. Зніміть бокову стінку ящика, установіть його на стелаж відкритою стороною вгору та насипте на дно шар підготовленої тирси товщиною 5–7 см.
2. Укладіть щеплені живці акуратно в один шар, починаючи зліва, вирівнюючи їх верхівки на одному рівні. Крайні живці розміщуйте на відстані 5–8 см від бокових стінок ящика.
3. Пересипте укладений ряд тонким шаром (3–5 см) вологої тирси. Повторюйте процедуру пошарово.
4. Коли до верхнього краю ящика залишиться 5 см, припиніть укладання, заповніть простір, що залишився, тирсою та засуньте бокову стінку.
5. Поставте ящик вертикально та засипте живці зверху шаром вологої тирси товщиною 7–8 см.

Кожен заповнений ящик необхідно промаркувати. На ньому вказують номер, який також заносять до журналу обліку, сорти прищепи та підщепи, кількість щеплень і дату укладання. Додатково фіксують прізвище того, хто виконував щеплення.

Режими стратифікації та застосування локального електрообігріву

Після маркування ящики переносять у теплиці, стратифікаційні камери або опалювальні провітрювані приміщення. У зоні стратифікації необхідно суворо підтримувати задані параметри мікроклімату. Відхилення від рекомендованого режиму можуть призвести до загибелі прищеп.

Параметр	Рекомендоване значення
Температура в зоні спайки	24–26 °C
Температура біля основи підщепи	15–18 °C
Вологість повітря	85–90 %

Ящики встановлюють на стелажі в один або два яруси. Кожні два дні їх міняють місцями: з верхнього ярусу переносять на нижній, а з нижнього — на верхній. Через 6–8 днів ящики спускають на цементну підлогу й охолоджують основи живців до 15–16 °C. Для цього підлогу заливають холодною водою так, щоб вона змочувала нижню частину ящика на 5–6 см, але не торкалася безпосередньо основ підщеп.

Для запобігання розвитку плісняви приміщення провітрюють 2–3 рази на день по 10–15 хвилин. Якщо верхній шар тирси підсихає, його замінюють на більш вологий. За 2–3 дні до закінчення процесу шар тирси над живцями зменшують на 3–4 см, щоб попередити витягування пагонів.

Більш технологічним методом є стратифікація з локальним електрообігрівом за допомогою установок УЕС–6 та ЕСУ–2М. Ящики з укладеними живцями вишиковують в один ряд, засипають зверху шаром тирси 7–8 см і накривають поліетиленовою плівкою з напуском на стінки 10–12 см. Зверху укладають нагрівальні елементи, знову накривають плівкою і засипають сухою тирсою шаром 7–8 см для теплоізоляції. Якщо використовується нагрівальний килимок із вшитими елементами, додаткова плівка не потрібна.

Зона контролю	Температура при електрообігріві
Зона спайки	25–26 °C
Нижні кінці живців	15–16 °C

Такий обігрів забезпечує рівномірний розподіл тепла в зоні спайки та знижує втрати вологи. Проводити процес можна навіть у неопалюваних приміщеннях або на вулиці під навісом навесні. Локальний обігрів суттєво підвищує приживлюваність щеплень та вихід готових саджанців із розсадника.

• Вологість тирси при укладанні — 55–60%
• Строк стратифікації — 14–16 днів
• Критерій готовності (круговий калюс) — 70% щеплень
• Потужність електроустановки — 2,5 кВт
• Продуктивність однієї установки — 72 ящики

Молдавським науково-дослідним інститутом виноградарства і виноробства розроблено бестарний спосіб стратифікації щеплених живців із використанням теплового екрана, який широко застосовують у розсадницьких господарствах Молдови, України, у радгоспі імені В. І. Леніна Анапського району Краснодарського краю РРФСР. Цей спосіб стратифікації полягає в тому, що щеплені живці укладають не в стратифікаційні ящики, а горизонтально у штабелі прищепою всередину.

Процес закладання включає такі етапи:

• Між штабелями на відстані 1,5–2 см від верхньої частини щеплених живців установлюють тепловий екран, що забезпечує рівномірний температурний режим.
• Перший ряд укладають на шар 10–15 см вологої тирси, наступні ряди перешаровують тирсою шаром 3–4 см.
• В 1 штабель з кожного боку екрана поміщають 6–7 тис. щеплених живців.

У приміщенні, де проводять стратифікацію щеплених живців із використанням теплового екрана, підтримують температуру не вище 15°C, а в зоні спайки — на рівні 24–26°C. При цьому дуже важливо, щоб основа підщепи не підсихала. Цей спосіб стратифікації дозволяє відмовитися від ящиків, удвічі скорочує потребу господарств у вологоутримуючому матеріалі (тирсі), у 2–3 рази збільшує пропускну спроможність приміщень для стратифікації, на 30% зменшує витрату електроенергії та значно (на 60 чол.-дн.) скорочує витрати праці. Експериментальні дослідження Л. М. Малтабара (1983) показали найбільшу ефективність цього способу при стратифікації щеплених живців із підщепою довжиною 100—17.0 см для вирощування саджанців із готовим штамбом у неукривних районах виноградарства.

Стратифікація щеплених живців на воді. Цей спосіб найбільш простий і доступний для всіх розсадницьких господарств, особливо для тих, де немає спеціально обладнаних для стратифікації камер. Він полягає в наступному. Ретельно переглянуті контролером верхівки щеплених живців парафінують на 16–18 см при температурі парафіну 100–105°C і провітрюють до висихання кори. Якщо кору не підсушити, то на щеплених живцях утворюється товстий шар парафінованої плівки, яка відпадає, і місце спайки оголюється. Потім щеплені живці укладають у ящики з дерев'яними або з металевими піддонами шириною 1,6–1,8 м і висотою бортика 0,1–0,12 м. Довжина ящика може бути довільною, що залежить від довжини камери приміщень, у якій будуть проводити стратифікацію. Піддони мають невеликий ухил для зливу води. Дно і бічні стінки піддонів на висоті 10–12 см попередньо вистилають водонепроникною синтетичною плівкою. Для кращої аерації основи підщепи на дні піддона на рівні води влаштовують фальшдно з дерев'яної решітки або з листів шиферу. На дно піддона укладають щеплені живці так, щоб основа підщепи торкалася дна.

Заповнені щепленими живцями ящики переносять у стратифікаційні камери або у звичайні теплиці із загальним обігрівом і встановлюють щільно один до одного у вигляді батареї, розміщуючи до 3 тис. щеплених живців на 1 м2 корисної площі. Піддони ящиків заливають чистою теплою немінералізованою водою або поживним розчином В. А. Чеснокова і Є. Н. Базиріної з таким розрахунком, щоб основа п'ятки підщепи була занурена у воду на 3–5 см. Зверху і з боків батарею з 12–16 ящиків покривають поліетиленовою плівкою, щоб одна сторона була дещо вищою за іншу і краплі, що утворюються на внутрішній стороні плівки, стікали і не потрапляли на щеплені живці. Не можна встановлювати ящики на цементній підлозі, що викликає випаровування води й охолодження щеплених живців. Під час стратифікації в камерах та інших пристосованих для стратифікації приміщеннях підтримують постійну температуру в межах 28–30°C і відносну вологість повітря не менше 95%. Щеплені живці 1–2 рази на добу провітрюють, знімаючи з ящиків плівку на 7—10 хв. Коли пагони досягнуть 1,5–2 см, щоб уникнути загнивання молодого приросту, плівку з ящиків знімають.

Для профілактики, а також у разі появи на молодих пагонах плісняви щеплені живці обприскують 0,1%-ним розчином хінозолу. Щоб пагони не витягувалися при нестачі світла, їх досвічують (3000 лк) лампами ДРЛ–400, розміщуючи по одній лампі на кожні 10 м2. Лампи є джерелом не тільки світла, а й тепла, а також ультрафіолетового випромінювання, яке стримує розвиток плісняви.

Під час стратифікації стежать за тим, щоб вода або поживний розчин у тарі зі щепленими живцями був завжди на одному рівні, а температура біля місця спайки — в межах 25-26°C, води в піддонах 23–24°C, а опроміненість 40–50 Вт/м2 (12–14 год на добу). За таких умов стратифікація триває 12–20 днів, поки у 90–95% щеплених живців у зоні спайки не утворяться наплив рівномірного по всій окружності щільного зеленувато-білого калюсу і товсті невитягнуті ростки у прищепи з трьома — чотирма листками. На нижніх кінцях підщепи з'являються зачатки горбків коренів. У такому вигляді щеплені живці відразу після стратифікації або через 2–3 дні після неї висаджують у розсадник, що сприяє збереженню поживних речовин у живцях та хорошому їх укоріненню.

Стратифікація щеплених живців без вологоутримувального матеріалу в умовах інтенсивного зволоження Спосіб розроблений Грузинським науково-дослідним інститутом механізації та електрифікації сільського господарства імені К. А. Аміраджібі спільно з Грузинським науково-дослідним інститутом садівництва, виноградарства та виноробства. Щеплені живці стратифікують у теплоізольованих і вологостійких приміщеннях — камерах, улаштованих у теплицях. Місткість кожної камери — до 200 тис. щеплених живців. У кожній теплиці розміщені 6— 10 камер без вікон довжиною 10 м, шириною 6 і висотою 4,5 м. У камері у 2 ряди ставлять триярусні металеві стелажі; що відстоять від стін на 0,9–1 м, що створює зручності для догляду за щепленими живцями під час їх стратифікації та зменшує вплив на них перепадів температури від поверхні стін камери. Між рядами стелажів улаштовують металеву доріжку з підставкою для укладання щеплених живців у верхні яруси.

О Т е х н о л о г і ч н и й п р о ц е с в о л о г і с т ь п о в і т р я, % Заповнення стратифікаційної камери щепленими живцями Початковий період стратифікації Кінцевий період стратифікації Загартування щеплених живців Розвантаження камери Дощування щеплених живців

Режим стратифікації та загартування щеплених живців в умовах інтенсивного зволоження (за Кучавою, 1976)

Під камерами на підлозі знаходяться металеві ванни, які заповнюють водою; підігрітою до 38–40°C за допомогою змійовиків від електронагрівача типу ЕПЗ–100, розташованого в машинному відділенні теплиці. Камери насичуються вологою за рахунок випаровування води з ванн, розташованих під стелажами. Аеруються теплиці за допомогою припливної та витяжної систем вентиляції. У кожній камері встановлюють повітроводи обох систем. Розташування їх таке, що свіже повітря в камери подається знизу вгору.

Живці одразу після щеплення обов'язково парафінують і вертикально вкладають у каркаси — лотки завдовжки 65 см, завширшки — 45 і заввишки 30 см, виготовлені з арматурного заліза завтовшки 10 мм. Дно їх — невисокий (3–5 см) металевий піддон з отворами для стоку води, що утворилася. Кожен такий каркас вміщує 1,5–1,6 тис. щеплених живців. Заповнені живцями каркаси розвозять доріжками і встановлюють у камери на стелажі всіх ярусів, починаючи з нижнього. У кожній камері автоматично регулюється мікроклімат відповідно до необхідних для стратифікації живців параметрів температури, вологості, аерації та освітленості (див. табл. 5).

При цьому способі стратифікації, так само як і при стратифікації на воді, у живців спостерігається розвиток плісняви. Для її усунення камери частіше провітрюють, а осередки хвороби змивають сильним струменем води зі шланга. Стратифікація щеплених живців та їх загартування триває до 12–15 днів. Її застосовують у розплідницьких господарствах Грузії, Вірменії та Кримської області УРСР.

Спосіб запропонований Українським науково-дослідним інститутом виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова. Він ґрунтується на принципі стратифікації щеплених живців винограду на воді в умовах інтенсивного зволоження повітря з автоматизацією всіх процесів виробництва щепленого садивного матеріалу. У цьому разі щеплені живці також не перешаровують вологоутримувальним субстратом, їх верхівки інтенсивно освітлюють, до основи підщепи — п'ятки подають воду або гідропонний розчин. Подача кондиціонованого повітря та регулювання заданого режиму температури, вологості та аерації повітря в стратифікаційних камерах автоматизовані.

Процес стратифікації щеплених живців при цьому способі, за В. Г. Ніколенком (1980), проходить у 3 етапи.

Тривалість першого етапу 7 днів, від укладання щеплених живців у піддони до набрякання вічок і появи в місці з’єднання компонентів перших горбків калюсу. Умови середовища:

• Температура повітря біля місця спайки: 26–28°C.
• Температура біля основи підщепи (п'ятки): 20–24°C.
• Відносна вологість повітря: 100%.
• Опроміненість: не менше 25–30 Вт/м2 (по 14–16 год на добу).

У перші 2 дні поверхня щеплених живців повинна бути вологою. Воду в піддонах змінюють щодня. Щоб уникнути загнивання щеплених живців, вдень 4–6 разів плівку знімають і протягом 3–4 хв приміщення провітрюють.

Тривалість другого етапу 8 днів. За цей час у щеплених живців з’являються напливи калюсу і розпускаються вічка. Температуру підтримують у тих самих межах, вологість повітря знижують до 90–88%, а опроміненість збільшують до 50–70 Вт/м2 (по 12–14 год на добу). З 23 до 7 год ранку щеплені живці освітлювати не рекомендується. У цей етап проводять 8—10 провітрювань приміщення через кожні 1,5–2 год протягом 3–5 хв. До основи підщепи через кожні 3–4 год протягом 3–5 хв доцільно подавати гідропонний розчин, до складу якого входять, г на 1 т води:

Калійна селітра	500
Аміачна селітра	200
Суперфосфат	400
Сульфат магнію	300
Хлорне залізо	6
Борна кислота	0,72
Сульфат марганцю	0,45
Сульфат цинку	0,02
Сульфат міді	0,02

Другий етап закінчується в момент, коли у 75–80% щеплених живців у місці з’єднання компонентів біля основи підщепи утворюється круговий наплив калюсу.

Фінал стратифікації: режим третьої фази та захист від гнилей

На третьому етапі стратифікації завершується фізіологічне зростання компонентів щеплення винограду. У цей період зовнішні напливи калюсу корковіють, всередині спайки формується загальна судинно-провідна система, а на прищепі розвивається пагін з двома-трьома листками. Щоб ці процеси пройшли успішно, необхідно перевести щеплення на особливий світловий і температурний режим.

• Тривалість третього етапу — 5 днів
• Температура прищепи — 24–26 °C
• Температура підщепи — 24 °C
• Опроміненість живців — від 90–100 Вт/м²
• Вологість повітря — 75–80%
• Загальний строк стратифікації — 20 днів

Для запобігання появі плісняви вологість повітря в приміщенні знижують, а саму камеру провітрюють кожні 1,5 години протягом 6–8 хвилин. Одночасно з цим до основи підщепи продовжують подавати гідропонний поживний розчин. Описана технологія забезпечує високий вихід якісних щеплень тільки при проведенні робіт в оптимальні календарні строки — з 25 березня по 25 квітня.