Ботанічна характеристика та класифікація рослин роду виноград Vitis

Ботанічні особливості та будова рослин роду Vitis

Рід Vitis (Виноград) має найбільше практичне значення у виноградарстві й об'єднує 70 видів, до яких належать усі існуючі сорти культурного винограду. Рослини цього роду поширені в помірному та субтропічному поясах Північної півкулі. У дикому вигляді вони зростають у вологих лісах, долинами річок та на гірських схилах. За своєю життєвою формою це багаторічні деревні ліани або виткі кущі з довгими міжвузлями.

• Число видів у роді — 70
• Число хромосом — 2n = 38, 40
• Кількість насіння в ягоді — 1–4 шт.
• Число тичинок у квітці — 5 (рідко 7)

На вузлах пагонів розташоване просте листя — від цілісного до 3–, 5– та 7–лопатевого. З протилежного до листка боку формуються розгалужені вусики або суцвіття. Для більшості видів характерне переривчасте розташування вусиків: на двох вузлах поспіль закладається вусик або суцвіття, а наступний вузол залишається вільним. Однак у деяких представників, починаючи з другого вузла від основи, вусики розташовані безперервно на кожному вузлі.

Квітки дрібні, зелені. Чашечка зросла, складається з 5 чашолистків, віночок — з 5 пелюсток, зрослих верхівками, які під час цвітіння скидаються у вигляді ковпачка. Маточка утворена двома плодолистками з верхньою 2-гніздною зав'яззю, де в кожному гнізді знаходиться по 2 насіннєві зачатки. Біля основи зав'язі розташовані 5 сполучених нектарників. Усі дикорослі види дводомні, тоді як культурні сорти та деякі здичавілі форми мають двостатеві квітки з фертильним пилком.

Підроди, імунітет до філоксери та гібридизація

Рід Vitis розділений на два підроди. Перший об'єднує 68 видів (з числом хромосом 2n = 38 і 40), другий — більш давній — включає всього 2 види з 2n = 40. Представники давнього підроду зростають у субтропічних і тропічних лісах Північної Америки. Вони вирізняються твердою деревиною, відсутністю діафрагми в пагонах, нерозгалуженими вусиками, сочевичками на однорічних пагонах, дрібними суцвіттями та пласким поперечно-зморшкуватим насінням.

Близько 180 років тому один із видів 40-хромосомного підроду був уведений у культуру, що дало початок більш ніж 20 сортам. Найвідоміший із них — сорт Скаппернонг. Він має потужну силу росту: один кущ здатний займати до 0,4 га і давати без догляду близько 1 т ягід. Зелено-бронзові ягоди розміром із вишню достигають одночасно і ростуть супліддями. Через швидку осипальність урожай не збирають вручну, а струшують на розстелені полотнища.

Головна цінність 40-хромосомного виду для селекції — повна імунність до філоксери, а також висока стійкість до нематод і грибних хвороб. Довгий час міжвидові схрещування з метою передачі цих властивостей культурним сортам не давали результату через безплідність гібридів першого покоління. Лише в 1962 році методом зворотних схрещувань (беккросів) були вперше отримані фертильні гібриди серії DRX (DRX 24, DRX 5, DRX-55 та ін.).

У 1974 році гібриди DRX були завезені для селекційних випробувань. На початку 1980-х років шляхом зворотних схрещувань форми DRX-55 з культурними сортами вдалося отримати віддалені гібриди з числом хромосом 2n = 38 і 2n = 39. При схрещуванні DRX-55 з тетраплоїдним сортом Шабаш уперше були виведені алотриплоїдні (2n = 57) та алотетраплоїдні (2n = 76) гібриди.

• Віддалених гібридів F3 — понад 400
• Число хромосом гібридів — 2n = 57 і 2n = 76
• Видів у підроді з 2n = 38 — 68 (у культурі — 20)
• Видів із практичним значенням — близько 20 із 1000

У селекційній практиці створено понад 400 віддалених гібридів F3 із хромосомними наборами 2n = 57 і 2n = 76. Цей селекційний матеріал слугує донором генів стійкості до комплексу хвороб та шкідників. На його основі виводять нові сорти з високими смаковими якостями, а також підщепні лози, що володіють абсолютним імунітетом до філоксери.

Підрод із числом хромосом 2n = 38 включає 68 видів, із яких 20 введено в культуру. Рослини цього підроду формують великі суцвіття та міцно прикріплені ягоди, що достигають одночасно. Із характерних анатомічних особливостей виділяються розгалужені вусики, щільна діафрагма на вузлах здерев'янілих пагонів і кора, що легко відділяється смужками. Урожай використовують для споживання у свіжому вигляді, а також для переробки на соки, джеми, варення, сушену продукцію та вино.

Географічне розподілення та характеристика основних груп

Під впливом зледеніння та розділення материків давній ареал роду розпався на три ізольовані групи: європейсько-азійську, східно-азійську та північноамериканську. Змінений клімат знищив частину дикорослих форм, а види, що залишилися, відступили на південь і набули чітких морфологічних та біологічних відмінностей.

• Європейсько-азійська група: представлена єдиним видом Vitis vinifera, що охоплює басейни Середземного, Чорного та Каспійського морів. Зростаючи в різноманітних умовах, вид утворив безліч форм, ягоди яких вирізняються високою якістю м'якоті та здатністю швидко накопичувати цукор.
• Східно-азійська група: включає 42 види, що збереглися в районах із суворим кліматом (Північний Китай, Японія, Корея, Індія). Це найбільш зимостійкі представники роду.
• Північноамериканська група: налічує 28 видів, поширених від Мексики до Канади. Слабке зледеніння континенту дозволило зберегти давні форми, які сьогодні використовують як філоксеростійкі підщепи.

Глибоке вивчення біологічних та господарських властивостей культивованих видів дозволяє вибудовувати точні технології їхнього вирощування у виробництві. З приблизно 1000 видів роду Vitis лише близько 20 мають пряме практичне значення як столові та технічні сорти, філоксеростійкі підщепи або декоративні культури.