Види та способи самостійного виготовлення індивідуальних укриттів для овочів

Індивідуальні укриття — це укриття, призначені для однієї рослини.

Найпростіше індивідуальне укриття можна зробити таким чином. Взяти старий квітковий горщик, поставити його на грядку, обсипати з усіх боків ґрунтом і ущільнити його. Горщик обережно вийняти, а утворене заглиблення накрити шматком скла або плівки. Краї плівки після садіння рослини присипають ґрунтом.

У готове укриття висаджують розсаду. Якщо укриття роблять над уже висадженою рослиною, горщик використовують без дна і ставлять його на ґрунт так, щоб рослина опинилася всередині горщика.

Стінки індивідуального укриття можуть бути зроблені з руберойду або толю (в один або два шари). Руберойд або толь а ЧАЙ ЙА б ОХА ето В

У 2 1% ЧУ = #1 4% — ——

Індивідуальні укриття: а — заглиблена лунка під склом; 6 — циліндр із руберойду або толю; в — ковпаки з паперу; г — скляна банка, поліетиленова пляшка; д — каркаси з дроту; е — поліетиленовий пакет, натягнутий на ріжуть ножицями смугами завширшки 15-35 см і завдовжки 60-—

Смуги згортають у циліндри, обв'язують шпагатом або скріплюють дротом і встановлюють вертикально навколо рослин. Зовні знизу циліндри присипають ґрунтом, а зверху накривають шматочком скла. Для провітрювання рослин скло з циліндрів знімають або зсувають.

Як індивідуальні укриття використовують ковпаки зі звичайного щільного або парафінованого (вощеного) паперу, картону чи толю, зшиті нитками або скріплені дротом. Ковпаки можуть бути скріплені також відрізками товстого дроту, які встромляють у ґрунт і в такий спосіб закріплюють ковпаки над рослинами.

Для захисту рослин можуть бути використані скляні дво- та трилітрові банки, поставлені догори дном, або поліетиленові пляшки з-під прохолодних напоїв місткістю 1,5, 2 і 5 л з відрізаним дном, встановлені вертикально. Найбільш придатними є пляшки місткістю 2 л. Зручність таких пляшок полягає в тому, що, встановлені один раз, вони тривалий час можуть не зніматися для догляду за рослинами. У спекотну погоду корки відкручують для провітрювання укриттів, а полив рослин здійснюють через лійку, вставлену в горловину пляшки.

Гарним індивідуальним укриттям є дротяний каркас, виконаний у вигляді циліндра, конуса, зрізаного конуса або зрізаної піраміди й обтягнутий поліетиленовою плівкою.

Найбільш простою у виготовленні, зручною і надійною є конструкція, що складається з двох гнучких однакових П-подібних секцій (скоб). Скоби зігнуті під кутом і утворюють напіварки, переплетені між собою в їхній верхній частині.

На дротяний каркас будь-якого виду надягають пакет із полімерної плівки, що має відповідні форму та розміри, і готове укриття встановлюють над рослиною. При встановленні укриття зі скоб їхні нижні кінці встромляють у ґрунт. Для кращого кріплення пакета на каркасі нижня частина скоб може бути виконана рифленою, у вигляді синусоїди або гвинтової пружини. Як індивідуальне укриття застосовують три або чотири рейки, встромлені в ґрунт трикутником або квадратом і обтягнуті зверху шматком полімерної плівки чи поліетиленовим пакетом. Знизу краї пакета присипають ґрунтом, щоб запобігти його знесенню вітром.

Безкаркасні укриття

Безкаркасні укриття зазвичай застосовують рано навесні для швидшого прогрівання ґрунту на грядках і прискорення появи сходів ранніх овочевих і зеленних культур, а також для захисту молодих сіянців від заморозків. Тому безкаркасні укриття називають весняними або посівними. Коли сходи трохи підростуть, встановиться тепла погода і зникне загроза заморозків, ці укриття знімають.

Одним із видів безкаркасних укриттів є звичайні грядки, що вкриваються світлопрозорою полімерною плівкою або білим нетканим покривним матеріалом, а також грядки, що вкриваються на ніч різними утеплювальними непрозорими матеріалами: ковдрами, доріжками, солом'яними або очеретяними матами тощо. Плівку у спекотну пору дня частково або повністю знімають для провітрювання рослин. Покривний матеріал можна не знімати. Непрозорі покриття вдень обов'язково знімають.

Провітрювання укриттів може бути забезпечене при використанні попередньо перфорованої плівки. Отвори в плівці забезпечують доступ до рослин повітря і вологи. Перфоровану плівку можна зробити самим. Для того щоб необхідні отвори зробити в плівці простіше і швидше, її скатують у рулон або складають у кілька шарів і прорізають отвори гострим ножем або пробивають просічкою з трубки з гостро заточеними краями.

Для отримання безкаркасного укриття полотнище плівки накидають на грядку і його краї присипають ґрунтом або притискають рейками, жердинами чи камінням, укладеними по периметру грядки. По поздовжніх сторонах грядки можуть бути зроблені гребені висотою 20-30 см, на які укладають плівку, щоб вона не лежала на рослинах, перекидають через гребені і її краї, що спускаються з зовнішнього боку гребенів, закріплюють.

Більш зручно експлуатувати грядки, якщо вони обладнані бічними стінками висотою 20-30 см, зробленими з дерев'яних дощок, жердин або азбоцементних листів, тобто мають забирку (огорожу).

Для того щоб плівка не лягала на молоді рослини, грядки із забіркою можуть бути доповнені простою конструкцією, що складається з кількох деталей — конькового елемента і поперечних опор.

3 2 > а 2 д 0425 Ах О а 6

Безкаркасні плівкові укриття (утеплені гряди та гребені): а — утеплена гряда; 6 — утеплені гребені (1 — біопаливо; 2— ґрунт; 3— світлопрозора плівка; А4А— каміння, що утримує плівку)

РР 3 22 57 3 —1 Ре 2 її 87 4 2 6

Посівні укриття: а — зовнішній вигляд; 6 — ескіз поперечної опори (1, 2 — поздовжні та торцеві дошки забірки; 3 — коньковий елемент; 4 — відрізок рейки; 5 — поперечна опора; 6 — стійка; 7 — рейка поперечної опори; 8 — гумова смуга)

Коньковий елемент може бути покладений на відрізки рейки, прибиті до торцевих дощок забірки, або прибитий до двох невисоких стійок, забитих у ґрунт посередині торцевих сторін огорожі. Поперечні опори кладуть на коньковий елемент і поздовжні дошки огорожі.

Коньковий елемент і поперечні опори роблять із рейок або тонких жердин. Кожна опора складається з двох коротких частин, скріплених гумовою смугою.

Ефективність укриттів може бути підвищена, якщо, крім сонячного обігріву, використовувати біологічний обігрів (обігрів біопаливом) — так звані утеплені (парові) гряди або гребені.

Як біопаливо застосовують гній великої рогатої худоби, кінський гній та ін. Гарячий гній закладають під шар ґрунту у вигляді гряд, гребенів або куп.