Облаштування безкаркасних плівкових укриттів та теплих ям для овочів

ями; в — Парова гряда; г, д — парові борозни; е — парова розсадна гряда споруд. У таких місцях, захищених від холодних вітрів, температура буває на 3—5 °С вищою, ніж на відкритих місцях ділянки. При цьому сума активних температур за вегетаційний період збільшується на 220-250 °С порівняно з північними схилами та відкритими ділянками.

Найбільш простими є плівкові безкаркасні укриття. У них опорою для плівки є ґрунтові гребені заввишки 25-30 см, між якими вирощуються розсада або ранні овочеві культури.

Плівку накидають на гребені, розташовані вздовж гряд, і присипають ґрунтом у борозні. Висота плівки над рослинами при цьому сягає 10-15 см. При о 15° о °. о 1. °. 6

Безкаркасні укриття: а — на гряді; 6 — на гребені; в — укриття перфорованою плівкою (розміри в сантиметрах)

При влаштуванні земляного валика для безкаркасних укриттів можна використовувати стару, вже вживану, але добре відмиту плівку. Земляні валики влаштовують за допомогою спеціальної форми у вигляді зрізаного конуса або відра за такою технологією:

• Форму встановлюють на попередньо марковане місце.
• Навколо неї підгрібають ґрунт і засипають доверху.
• Вміст добре ущільнюють.
• Форму виймають, отримуючи порожнину, на дно якої висівають насіння або висаджують розсаду.

Щоб утеплити укриття, на них кладуть скло з нахилом на південь, а ввечері накривають матами або соломою. Скло прибирають остаточно тільки тоді, коли встановиться тепла погода і рослини заповнять порожнину валика.

Теплі ями слугують переважно для вирощування огірків та кабачків. На попередньо маркованих місцях, найкраще огороджених захисною перегородкою, викопують ями глибиною 40—50 см і шириною 30-40 см. У них закладають гарячий гній шаром 25-30 см, а зверху насипають родючий ґрунт (10-12 см).

Порожнину для садіння рослини влаштовують також за допомогою форми у вигляді зрізаного конуса або відра. Для цієї мети відро встановлюють на яму, заповнену гноєм та ґрунтом, підгрібають до нього вологий ґрунт і, засипавши до кромки, добре ущільнюють. Після цього відро виймають.

Замість утрамбованого ґрунту можна використовувати дерев'яні ящики, які з усіх боків присипають землею, щоб до рослин не проникало холодне повітря. Теплі ями вкривають склом, а вночі — і матами.

Найпростіші каркаси для плівкових укриттів можна робити з дроту, вербових прутів, тонких жердин, дощок, пластикових або металевих труб та іншого подібного матеріалу. Найбільш прості у виготовленні каркаси з дерев'яних козелків і рейки, покладеної зверху, або дерев'яних трикутників. Козелки роблять із брусків перерізом 3х3 см і довжиною 100-120 см, з'єднаних за допомогою цвяха або болта. Якщо заглибити розсунуті козелки в ґрунт на 20-35 см, то висота укриття становитиме 45—60 см, а ширина — не менше 75 см. Плівку, накинуту на козелки, знизу прикопують ґрунтом. Споруджене укриття при необхідності можна вентилювати через торці або піднімаючи пайові полотнища.

Дерев'яні трикутники встановлюють із кроком 8,0-120 см, закріплюють на них дріт, волосінь або стійкий до атмосферних впливів шпагат і накривають плівкою. Переріз брусків трикутника береться не менше ніж 4х4 см. |

Тунельні плівкові укриття, що випускаються промисловістю, складаються, як правило, із комплекту металевих або пластмасових деталей.

Укриття: арочної конструкції збирають із трубчастих алюмінієвих напіварик, що з'єднуються болтами з коньковою трубою. Зібраний каркас переносять на місце і за(7 $ я ОО | а б Простіші каркаси; а — козелок; 6 — трикутник (розміри в сантиметрах)

25% р ІР «О 7 а б в

Тунельні укриття: а — на гряді; 6, в — на гребені (розміри в сантиметрах) кріплюють на гряді металевими гаками. Потім на каркас натягують поліетиленову плівку, краї якої заробляють у ґрунт, а з торців збирають у складки, затягують шнуром і прив'язують до заздалегідь забитих у ґрунт гаків.

Збірне укриття також арочної конструкції виконане з поліетиленових трубчастих напіварик, що з'єднуються за допомогою пластмасових деталей із коньковою трубою.

Зібрану конструкцію закріплюють на обраному місці шляхом вдавлювання в ґрунт нижніх кінців арок на глибину 1520 см. З бокових сторін краї плівки присипають ґрунтом.

Малогабаритне збірне укриття виготовлене зі сталевого оцинкованого дроту діаметром 6 мм. Каркас збирають на місці встановлення з напіварик із наступним з'єднанням їх по коньку шнуром, що забезпечує міцність усього каркаса. Плівку надягають на каркас як чохол і закріплюють по контуру укриття шнуром. Кінці плівки на торцях стягують і закріплюють на кілочках. у

Недолік такого укриття полягає в його великій ширині, що ускладнює догляд за рослинами в центрі гряди. Крім того, це укриття незручно вентилювати.

Тунель — малогабаритне аркове укриття, яке можна виготовити з дроту та плівки. Для цього оцинкований дріт діаметром 5—6 мм розрізають на відрізки завдовжки 160—170 см, згинають їх у дуги та заглиблюють у ґрунт на 15—20 см або кріплять до брусків.

Дуги встановлюють на відстані 80—100 см одна від одної. Ширина укриття виходить рівною 75—120 см, висота — 40—60 см. Зверху дуги накривають плівкою, поздовжні краї якої присипають землею.

Прості плівкові тунелі та розбірно-переносні каркаси

Замість того щоб присипати краї плівки землею, практичніше приварити до полотнища кишені та використовувати воду як притиск. Така конструкція дозволяє швидко провітрювати посадки — достатньо підняти край плівки на потрібну висоту. Спосіб чудово підходить для тунелів шириною від 100 до 160 см біля основи.

• Ширина тунелю біля основи — 100–160 см
• Висота кишені для води — 10 см
• Довжина бортових дощок УРП — 600 см
• Переріз брусків крокв — 3х5 см
• Довжина рукава «вігваму» — 150 см
• Діаметр каркаса «вігваму» — 45 см

Для великих площ підходять розбірно-переносні укриття (УРП). Конструкція складається з короба (основи) з бортових дощок і трьох кроквяних рам. Окремі секції УРП легко стикуються між собою, дозволяючи вкривати гряди будь-якої довжини. Місця стиків захищають плівковими шторами внахлист і притискають двома шарнірно з’єднаними дошками. Після закінчення сезону секції швидко розбираються і відправляються на зберігання.

Бортові дошки для УРП виготовляють із тесу завдовжки 600 см і перерізом 2х15(20) см. Крокви збирають із дерев’яних брусків перерізом 3х5 см або металевого кутика. Коньковий брус аналогічного перерізу (3х5 см) вставляється в пази між кроквами. При закріпленні плівки дерев’яним штапиком його попередньо загортають у край полотна на один-два оберти.

Установку укриття починають на початку квітня, попередньо очистивши ділянку від снігу. Коли ґрунт під плівкою прогріється, полотнище накручують на бобіни, а землю перекопують і вирівнюють.

1. Закріпіть один край плівки на бобині за допомогою рейки та цвяхів завдовжки 30–35 мм (із кроком 15–30 см), залишивши вільні кінці не менше 30 см біля торців.
2. Покладіть бобину біля основи парника, розправте полотнище і перекиньте його через коник.
3. Прибийте плівку до конькового бруса через накладну рейку цвяхами з кроком 50 см.
4. Аналогічно закріпіть другий край плівки на протилежній бобині.

Індивідуальні укриття типу «вігвам» захищають поодинокі рослини. Для цього плівковий рукав завдовжки 150 см і шириною 140 см натягують на каркас діаметром 45 см із гілок або сталевого дроту діаметром 5–6 мм. Верхню частину рукава збирають і прив’язують до центрального кілка, а нижню фіксують зовнішніми кілками заввишки 50 см на висоту насипаної ґрунтової суміші.

Інший простий варіант — складана рама з двох стулок. Прозору стулку з натягнутою плівкою орієнтують на південь, а глуху (обшиту руберойдом або толем) — на північ. Конструкція займає мало місця при зберіганні і швидко встановлюється на грядці.

Модульні та переносні аркові конструкції

Модульні переносні укриття збираються за принципом двосхилого даху і підганяються під будь-яку ширину грядки. Стулки з’єднуються в конику за допомогою шарнірів, що дозволяє регулювати кут нахилу і ширину основи. Каркас збирають із металевого профілю коритоподібного перерізу, а затискачі на поздовжніх рейках дозволяють точно підігнати пази під товщину скла або плівки.

Висоту модулів можна збільшити до 80 см завдяки розсувним двосекційним бічним рейкам. Для захисту від вітрових навантажень конструкцію фіксують у ґрунті якірними штирями. Стикові пластини дозволяють об’єднувати модулі в безперервну лінію потрібної довжини, а торці закривають плівкою, закріплюючи її кнопками або меблевими цвяхами до дерев’яних рейок.

Для захисту томатів та огірків від весняних заморозків використовують портативні аркові укриття. Комплект для однієї грядки складається з таких елементів:

• дуги зі сталевого дроту завдовжки 100 см і діаметром 3–4 мм;
• два фіксатори з дроту завдовжки 120 см і діаметром 5 мм;
• поліетиленова плівка.

1. Дуги встановлюють на відстані 30 см одна від одної.
2. Кінці їх заглиблюють у ґрунт на 20 см.
3. Потім накривають дуги поліетиленовою плівкою, а зверху на відстані 60 см обтискають їх такими ж дугами.
4. З торців плівку натягують і притискають фіксаторами, для чого штирі встромляють у ґрунт.

Переносне арочне укриття: 1 — дуга; 2 — фіксатор (розмі-

Укриття легко можна відкрити. Для цього потрібно послабити натиск фіксаторів на плівку і пересунути її по всій довжині грядки на один бічний бік і вниз.

Складаний каркас для переносного укриття можна швидко і легко виготовити зі старих, відслужилих свій строк ліжок-розкладачок. З двох ліжок виходить каркас укриття з такими параметрами:

Для того щоб використати остов, його потрібно дещо доопрацювати:

• Спочатку відпилюють дугу центральної ніжки, залишаючи перекладину.
• Потім, зрубавши заклепки, знімають дугу узголів’я.
• Кінці дуг крайніх ніжок відпилюють так, щоб вони могли повернутися на великий кут і склали б 30 градусів з дугами ложа.
• У кожній ніжці просвердлюють по два отвори для дротяних кілочків завдовжки 22 см, що закріплюють каркас у ґрунті.
• Дуги крайніх ніжок з’єднують із дугами ложа відкидними гачками з дроту завтовшки 4—5 мм.
• Такими ж гачками-стяжками з’єднують між собою і дуги ложа.

Зібрані остови встановлюють на грядці на відстані 70-80 см один від одного і закріплюють у ґрунті дротяними кілочками. Зверху на остов кладуть коник із жердини або труби. Коник прикріплюють до остова шурупами, які слід ввернути в дерев’яні пробки, наявні в трубках. Залишається покрити каркас поліетиленовою плівкою — і укриття готове. Для зручності доступу до грядок нижні поздовжні краї плівки бажано прикріпити до рейок.

Каркаси під плівкові переносні укриття створюють у всьому світі. Ось приклади розробок англійських овочівників-винахідників.

—— 24 | АК р < м К З р ъ г 22 ро 7” = Складаний каркас для укриття (розміри в сантиметрах) п #7 (2 >. К РР ІОН -, і 777777 77” Г. Скоба і ы. а вх ВАА р к, > я АЕ: —“ 7’. й Ре их — 2 «8 { 7 же 9 | \ 227” р у, 8 Е) О ии \: / РР 2777” ЕР г: ат ы і: б] в

Закордонні каркаси для укриттів; а — із трапецієподібними дугами; 6 — складаний у зібраному вигляді; в — складаний у розі-

В одному з патентів дугам каркаса пропонується надавати трапецієподібну форму, що розширюється донизу, з вигнутою верхньою частиною, яка утворює кутовий зворотний виступ усередині дуги. Кінці дуг відгинаються всередину і мають вертикальні ділянки для встановлення в ґрунт. Проміжні ділянки розташовані під гострим кутом до вертикальних і бічних ділянок трапецієподібної частини дуги. Завдяки вигнутим кінцям дуги вдавлюють у грядку на певній відстані від її країв, що запобігає осипанню стінки гряди.

Крайні дуги роблять вищими, їх вдавлюють у ґрунт похило, що підтримує плівку в постійно натягнутому стані. Кінці плівки збирають і кріплять О-подібними скобами до ґрунту. Зверху по плівці натягують шнур, який прив’язують до О-подібних скоб. Шнур своєю масою тисне на плівку й утворює канал, із якого конденсат капає на рослини. По боках укриття плівку підгортають під виступи дуг.