Оптимальні умови вирощування огірків та особливості їх агротехніки

Температурний режим, вологість та система живлення огірка

Огірок вкрай вимогливий до умов вирощування, тому будь-які відхилення від норми прямо знижують його врожайність. Для успішної вегетації культурі необхідний короткий день (10–12 годин), інтенсивне освітлення та суворе дотримання температурного режиму. При затіненні рослини витягуються, розвиваються повільно і погано плодоносять.

• Оптимальна температура вегетації — 22–28 °C
• Довжина світлового дня — 10–12 годин
• Вологість повітря — 80–90%
• Вологість ґрунту — 65–95% повної вологоємності
• Поріг припинення росту — 10,1% вологості ґрунту

Огірок вважається найбільш вологолюбною овочевою культурою з усіх поширених. Наприклад, якщо капуста припиняє ріст при зниженні вологості ґрунту до 8,7%, то огірок зупиняється у розвитку вже при 10,1% від повної вологоємності. Однак надлишок вологи також небезпечний: у перезволоженому ґрунті падає концентрація повітря, коріння уповільнює ріст і може повністю відмерти.

Коренева система огірка слабка і залягає не глибше 20 см, тому культура вкрай чутлива до якості ґрунту. Практики знають: без гною огіркова грядка залишиться порожньою. Рослини відмінно переносять високі дози органічних добрив — від 4 до 20 кг на 1 м². Як альтернативу гною можна використовувати перегниле сміття, листя, торф, солому або тирсу, але такий компост необхідно обов'язково збагатити азотом з розрахунку 20 г аміачної селітри на кожні 5 кг тирси.

Найбільшу ефективність показує локальне внесення органіки в гряди. Це створює поживний «пиріг», який поступово віддає тепло і вуглекислий газ, стимулюючи ріст коренів. Для створення такого субстрату виконують кілька послідовних дій.

1. Вздовж майбутньої грядки на місці рядка викопайте канаву.
2. Укладіть на дно шар органічного добрива завтовшки середній шар 15–20 см.
3. Засипте зверху ґрунтом шаром 12–15 см.
4. Витримайте паузу у 5–6 днів, після чого приступайте до садіння рослин.

Крім органіки, огіркам потрібне дробове мінеральне живлення. Потреба в елементах змінюється залежно від фази вегетації, типу ґрунтів та клімату. На початку росту культура активно споживає азот, а в період бутонізації та плодоношення на перше місце виходить калій. На легких піщаних ґрунтах слід збільшити норму азотних добрив, а на заплавних — калійних.

Підготовка насіння до сівби та реанімаційні підживлення

Здоровий старт і стійкість до несприятливих умов закладаються на етапі підготовки насіннєвого матеріалу. Для сівби рекомендується використовувати насіння 2–3-річного зберігання. Безпосередньо перед висіванням його необхідно прогріти при температурі 50–55 °С протягом 2,5–3 годин, щоб отримати дружні та швидкі сходи.

Для захисту майбутніх сходів від шкідників та патогенів застосовують знезараження насіння. Для цього його витримують протягом 12 годин у тканинному мішечку, змоченому в спеціальному поживному розчині. Найбільш популярні два склади для замочування:

• Поживна суміш з мікроелементами: 1 чайна ложка нітрофоски, а також мідний купорос і борна кислота на кінчику ножа, розчинені в 1 л гарячої води.
• Органічний розчин: по 1 столовій ложці сухого коров'яку та просіяної деревної золи на 1 л гарячої води.

Для дезінфекції також використовують природні антисептики та біологічно активні речовини. Високу ефективність показують чистий сік алое та 2%-ний розчин перекису водню. Хороші результати дає сік мерзлої картоплі: для його отримання 2 кг пророслих паростків картоплі настоюють у 10 л гарячої води 48 годин, після чого розбавляють робочий розчин чистою водою у співвідношенні 1:4.

Після знезараження насіння промивають водою, вкладають між шарами вологої марлі та гартують при знижених температурах. У процесі гартування, яке триває 5–7 діб, насіння необхідно періодично зволожувати. Температурний режим обирають залежно від холодостійкості сорту.

1. Для холодостійких сортів: витримайте насіння 48 годин при температурі 0–2 °С або гартуйте змінним циклом (6 годин при 18–20 °С і 18 годин при температурі від 0 °С до -2 °С).
2. Для інших сортів: проводьте гартування при постійній температурі 0 °С.

Затяжні похолодання паралізують роботу кореневої системи огірка, через що рослини перестають засвоювати мінеральні солі з ґрунту. Як тільки після холодів встановлюється тепла погода, необхідно провести термінове кореневе підживлення аміачною селітрою. Добриво закладають у борозни на глибину 5–7 см, після чого проводять полив.

Якщо коріння все ще не справляється, рослини підтримують позакореневими підживленнями по листку. Такий прийом прискорює початок плодоношення на 4–5 днів і суттєво підвищує загальний збір. Для цього по листку розпилюють збалансований розчин макро- і мікроелементів.

Вирощування розсади та пересаджування у ґрунт

Вирощування огірків через розсаду дозволяє отримати ранню продукцію і гарантує високу приживлюваність рослин у теплиці. Для цього насіння висівають по одному в паперові, плівкові, торф'яні або торфоперегнійні горщики, заповнені поживною ґрунтосумішшю. Одразу після сівби ємності накривають вологою тканиною, щоб не допустити пересихання ґрунту до появи перших сходів.

Температурний режим на етапі проростання критично важливий для формування здорових сіянців. До появи сходів у приміщенні підтримують температуру 25–28 °C, а одразу після проростання її знижують, щоб сіянці не витягувалися. Протягом 3–5 днів вдень витримують 15–17 °C, вночі — 12–14 °C, а в похмурі дні температуру утримують на рівні 20–22 °C. У теплицях розсаду поливають один раз на 2–3 дні, при вирощуванні в кімнатних умовах — щодня зранку.

Для отримання надраннього урожаю у плівкових теплицях закладають парові гряди. Для цього використовують добре розігріте біопаливо, яке вкладають шаром товщиною 30 см і шириною 50 см, після чого засипають ґрунтосумішшю і монтують додаткове плівкове укриття. Такий прийом дозволяє висаджувати розсаду на місяць раніше порівняно з теплицями виключно на сонячному обігріві, куди огірки переносять тільки після закінчення весняних заморозків.

• Вік розсади — 30–35 днів
• Щільність посадки — 4–5 рослин на 1 м²
• Схема посадки — 60 × 30 (40) см
• Глибина посадки — 3/4 висоти горщика
• Температура поливної води — 24–26 °C

Формування та обрізування огіркових батогів

Правильне формування огіркового батога на шпалері прямо впливає на освітленість куща, вентиляцію посадок і підсумкову урожайність. Без своєчасного нормування пагонів рослини швидко загущуються, що провокує розвиток хвороб і знижує якість зеленців. Формування куща проводять поетапно в міру росту головного стебла.

1. Проведіть «осліплення» прикореневої зони. Повністю видаліть усі бічні пагони та квіткові бутони з пазух листків у нижній частині стебла на висоті до 50 см від землі.
2. Прищипніть пагони нижнього ярусу. На наступній ділянці стебла (до висоти 1 м) прищипніть 4–5 бічних пагонів, залишаючи на кожному тільки один листок і одну зав'язь.
3. Сформуйте середню та верхню зони. Бічні пагони в середній та верхній частині головного стебла (на висоті від 1 до 1,5–1,7 м) прищипуйте на два листки та дві зав'язі. Пагони безпосередньо під шпалерою прищипуйте на три-чотири листки та три-чотири зав'язі.
4. Відрегулюйте пагони другого порядку. Повністю видаляйте пагони другого порядку в нижній частині куща. У середній частині залишайте на них по одному листку та одній зав'язі, а біля самої шпалери — по дві зав'язі.
5. Оформіть верхівку стебла. Після того як верхівка головного стебла переросте шпалеру, плавно перекиньте її через дріт, закрутивши на один оберт. Прищипніть точку росту за четвертим листком і зафіксуйте стебло відрізним шпагатом. Пагін з першої пазухи за шпалерою видаліть, а три залишені рівномірно розподіліть і прищипуйте через кожні 50 см, залишаючи пагін продовження.

Нормування плодоношення дозволяє не перевантажувати кущ і отримувати стандартну продукцію. Оптимальне навантаження на головне стебло до шпалери становить від 4 до 6 зав'язей, при цьому всі жіночі бутони на висоті до 1 м необхідно видаляти. Щоб не послаблювати молоді рослини, перший збір плодів проводять при досягненні ними маси 200–250 г. Надалі товарні зеленці збирають при масі 309–500 г.

Вирощування огірків у неопалюваних плівкових теплицях

Для успішного вирощування огірків у неопалюваних плівкових теплицях критично важливим є правильний підбір гібридів і сортів. Оптимальним вибором є партенокарпічні гібриди, що не потребують запилення. Якщо ви висаджуєте стандартні сорти для відкритого ґрунту, необхідно забезпечити регулярний доступ комах-запилювачів, щодня провітрюючи теплицю. Висадку розсади в такі теплиці проводять у другій половині травня, попередньо внісши в ґрунт розпушуючі компоненти для запобігання ущільненню ґрунту.

• Строк висадки розсади в теплиці — 15–20 травня
• Вік розсади для теплиць — 28–30 днів
• Вік розсади при стандартному садінні — 20–25 днів
• Щільність садіння (стандарт) — 2,2–3,3 росл./м²
• Щільність садіння (стрічкова) — 3,5–4,5 росл./м²

При стандартній схемі садіння міжряддя становлять 120 см, а відстань між рослинами в ряду — від 25 до 40 см. Для сортів з невеликою кількістю листя ефективніше використовувати стрічкову схему. У цьому випадку відстань між стрічками закладають у межах 80–90 см, між рядами — 60–70 см, а крок у ряду становить 30–40 см. Оскільки ґрунт у теплицях швидко ущільнюється, у ґрунтову суміш обов'язково вносять розпушуючі компоненти.

Особливу увагу приділяють водному і температурному режимам у період плодоношення. Перед початком перших зборів проводять рясний полив із розрахунку від 3 до 7 літрів води температурою 22–25 °С на кожен квадратний метр. Надалі вологість ґрунту підтримують у межах 76–78%, поливаючи посадки кожні 1–2 дні, а в спекотні періоди — щодня. Вологість повітря в теплиці повинна становити 80–85%. Полив має бути приземним, з обмеженням зони розбризкування, щоб вода не потрапляла на листкові пластини.

Організація шпалерної системи та збирання врожаю

Вирощування огірків на вертикальних опорах і шпалерах суттєво знижує ризики ураження несправжньою борошнистою росою. Підняті над землею рослини краще провітрюються, а на їхньому листі конденсується значно менше крапельної вологи. До підв'язування приступають уже через 2–3 дні після висадки розсади. Несучий дріт натягують на висоті не більше 1,8 метра, що робить подальший догляд за рослинами максимально зручним.

1. Натягніть несучий дріт над рядами посадок на висоті 170–200 см.
2. Прив'яжіть один кінець шпагату до дроту ковзним вузлом.
3. Закріпіть нижній кінець шпагату на стеблі рослини на висоті 10–12 см від рівня ґрунту.
4. У міру росту стебла регулярно підкручуйте його навколо натягнутого шпагату.

У сучасних тепличних господарствах популярним є вирощування огірків на вертикальній сітці, за яку рослина чіпляється самостійно. У невеликих спорудах сітчасті полотна можна натягнути під нахилом у формі шатра. Така конструкція гарантує рівномірне освітлення листя і полегшує збирання плодів, які вільно звисають униз. При роботі в «шатрі» виключається пошкодження батогів і листя, що безпосередньо збільшує загальну урожайність культури.

Для створення вертикальних опор застосовують альтернативні жорсткі конструкції замість класичного шпагату. З оцинкованої сітки з ячейками 1,5х1,5 або 2x2 см нарізають смуги шириною в одну ячейку і довжиною 1–2 метри. Також використовують спіралі з 3-міліметрового оцинкованого дроту довжиною 1–1,5 метра з петлями через кожні 10–15 см, виготовлені намотуванням на 1,5-сантиметрову трубу. Нарешті, опори роблять із латунних смуг товщиною 1 мм і шириною 5 см із вільним простором усередині або застосовують легкі металеві ланцюги.

Усі типи жорстких опор фіксують на несучому тросі металевими гачками або міцною мотузкою. При вирощуванні в теплицях трос для надійності додатково кріплять до елементів конструкції даху. У процесі вегетації обов'язково видаляйте вуса одночасно з формуванням куща і прищипуйте пагони згідно із сортовими рекомендаціями. Збирання зеленців на вертикальних шпалерах проводять кожні 1–2 дні, не допускаючи їхнього огрубіння.

= и‘. ^ 72,. й х 4 7. и ``. 5 хх Сетка 4 А 22 № #\ 7-74 “Айа (о Пу. мил С <. а Ё а ка к | С =] [] Виз РН с 00а» д б г Я Я Н В ИУ Способи вертикального вирощування огірків: а — на сітці; б — на металевій сітці; в — петля; г — «кучері»; д — сітка з просічки; е — гачки зеленців призводить до повільного росту зав'язей, їх осипання і в кінцевому результаті — до зниження врожаю. Вирощування огірків у парниках має свою технологію. Парник набивають добре розігрітим біопаливом і ущільнюють. Через 3—4 дні біопаливо осідає, і його додатково ущільнюють. У біопаливі проробляють канавку глибиною 10— 12 см і шириною 20-25 см та заповнюють ґрунтовою сумішшю так, щоб шар ґрунтосуміші в канавці був не менше 23-25 см, а над біопаливом — 10-12 см. Ґрунт вирівнюють і роблять лунки глибиною 10-12 см, поливають їх водою і висаджують розсаду з розрахунку від 3—4 до 5-8 рослин на 1 м?.

У парнику підтримується температура: вдень — 25—27 °С, вночі — 16-18 °С. Рослини поливають теплою водою — до цвітіння помірно (4—6 л води на 1 м?) через 3—4 дні, в період плодоношення — через день з подвійною нормою витрати води. У сонячні дні з 11 до 12 години роблять полив і парник закривають, у результаті повітря насичується парами води. Висока температура (26-30 °С) і вологість (95-100%) сприяють інтенсивному росту листя, батогів і закладанню жіночих квіток. Перегрів понад 30 °С небажаний, тому парники через годину-дві «банної» процедури прочиняють.

Підживлення рослин у парниках проводяться кілька разів. Перше підживлення роблять через 10-14 днів після садіння розчином із 15-20 г нітроамофоски в 10 л води, друге і наступні підживлення роблять через 10-14 днів, чергуючи мінеральні та органічні добрива. В органічне підживлення (коров'як 1:6 або пташиний послід 1:15) додають 10 г суперфосфату на 10 л розчину. При відставанні росту рослини підживлюють розчином сечовини (15 г на 10 л води). У рідке підживлення можна додавати мікродобрива. Після тривалої похмурої погоди проводять позакореневе підживлення розчином сечовини (10 г на 10 л води).

Огірки, що вирощуються в парнику, по мірі росту їх батогів спрямовують до поздовжніх сторін парника і прищипують до ґрунту.

Зеленці збирають регулярно. Знімають їх, обережно повертаючи плоди разом із плодоніжкою і від'єднуючи від пагона натисканням пальця. Батоги при збиранні зеленців не піднімають і не перевертають.

Вирощувати огірки на утепленому ґрунті слід на добре освітленій, захищеній від холодних північних вітрів ділянці. Найкращі попередники огірків при цьому — томат, капуста, горох.

Навесні на плантацію на 1 м? вноситься 10-15 кг свіжого гною або перегною. Перед садінням при перекопуванні вноситься по 40 г нітроамофоски або 15-20 г суперфосфату і по 10-20 г сечовини та сульфату калію.

Висаджують тільки добре загартовану розсаду, коли мине небезпека заморозків. Щоб не отримати збитків від пошкодження розсади, можна використовувати більш раннє її садіння з одночасною сівбою пророщеного і сухого насіння. У разі загибелі розсади від заморозків насіння дасть сходи. Якщо умови будуть сприятливими, зайві рослини видаляють. Відстань між рослинами повинна бути 10-15 см.

Догляд за огірками на утепленому ґрунті полягає у розпушуванні, поливах, провітрюванні та підживленні. Розпушують ґрунт неглибоко, щоб не пошкодити кореневу систему. Провітрюють, піднімаючи полотнище плівки, яку при настанні теплої погоди піднімають на весь день. Полив рослин проводиться по мірі необхідності. Підживлення проводяться так само, як і в парниках.

Що губить огірки? Ворог номер один для огірка — павутинний кліщ. Заходи боротьби мають бути нещадними — восени обов'язково потрібно перекопати ґрунт, провести дезінфекцію теплиць. Якщо кліщ з'явився, рослини обприскують настоями і відварами з ромашки лікарської, картоплі, цибулі ріпчастої, часнику, деревію звичайного.

Несправжня борошниста роса. Розпізнати її легко — на верхній стороні листків утворюються жовто-зелені плями, з нижньої сторони — сіро-фіолетовий наліт (грибниця). Плями поступово зливаються, листки опадають. Несправжня борошниста роса розвивається на огірках у вологі роки, швидко прогресує при температурі 19-23 °С. Збудник зберігається на залишках хворих листків у вигляді спор. Вони живучі, зберігають свою шкідливість протягом 6 років. У вологому ґрунті спори проростають, і відбувається зараження сходів.

Уберегтися від несправжньої борошнистої роси можна, обираючи стійкі сорти.

У теплицях слід уникати різких коливань температури та високої вологості. Потрібно проводити обприскування 0,4%-ною хлорокисом міді або 1%-ною бордоською рідиною.

Борошниста роса. Спочатку на верхній стороні листка, потім на нижній утворюються дрібні округлі плями, вкриті білим борошнистим нальотом. Згодом вони зливаються, вкриваючи всю площу листка. Хворі листки опадають. Інфекція зберігається і на бур'янах: подорожнику, осоті та ін. Найбільш енергійно вона розвивається, якщо є крапельна волога. Проти борошнистої роси рослини обприскують фунгіцидами (70-80%-ною колоїдною сіркою — 40 г на 10 л води у закритому та 20 г на 10 л у відкритому ґрунті; 10%-ним ізофеном — 60 г на 10 л води). Добре діють настої коров'яку або перепрілого сіна: 1 кг заливають 3 л води, настоюють три доби, проціджують, розводять у 3 рази й обробляють рослини 1 раз на тиждень.