Особливості застосування мінеральних добрив у тепличних господарствах

Ефективність вирощування овочів у захищеному ґрунті напряму залежить від правильної роботи з мінеральними добривами. В умовах теплиці помилки при розрахунку дозувань та недотримання правил сумісності препаратів можуть призвести до втрати урожаю або накопичення шкідливих речовин у продукції. Базові азотні, фосфорні та калійні добрива потребують системного підходу при внесенні.

Азотну групу (аміачну селітру, сечовину, сульфат амонію, кальцієву та натрієву селітри) застосовують здебільшого перед сівбою або в період активного росту овочевих культур. Сечовина (карбамід) оптимально підходить для проведення позакореневих підживлень. Важливо враховувати, що аміачна селітра підкислює ґрунт, тому на кислих тепличних ґрунтах її доцільно замінювати натрієвою селітрою.

Фосфорні добрива представлені суперфосфатом та фосфоритним борошном. Суперфосфат вносять у ґрунт як восени, так і навесні, а важкорозчинне фосфоритне борошно — суворо під час осіннього обробітку. Фосфор не чинить пригнічувальної дії на рослини навіть при високих дозах, проте з часом він переходить у важкорозчинні сполуки. Щоб уникнути цього, фосфорні добрива рекомендується вносити спільно з органікою.

Із калійних добрив (сульфат калію, хлористий калій, калійна сіль) найкращим для теплиць вважається сульфат калію, оскільки він не містить хлору. Його застосовують для осіннього перекопування та як кореневе підживлення протягом сезону. Хлористий калій та калійну сіль заробляють тільки восени. З усіх овочевих культур позитивно на хлориди реагують лише селера та шпинат, більшість інших рослин до них чутливі.

• Глибина заробки добрив — 20–22 см
• Глибина заробки калію на бідних ґрунтах — 18–20 см
• Витрата гранульованого суперфосфату — вдвічі менша за звичайну
• Періодичність вапнування ґрунту — раз на 3–4 роки

Розкислення ґрунту, сумісність компонентів та мікродобрива

Внесення вапна знижує кислотність ґрунту і допомагає перевести поживні речовини, що містяться в ньому, у доступну для рослин форму. Дозування коригують залежно від типу ґрунту: на слабокислих або легких ґрунтах норму витрати знижують, на важких глинистих — збільшують. Для швидкого зниження кислотності за один-два дні до сівби ділянку можна пролити вапняною водою (1 частина вапняку на 8–10 частин води).

Вапнування проводять раз на три-чотири роки. Процедура обов'язкова на грядках, призначених під буряк, квасолю, шпинат, цибулю, горох та капусту. Перед внесенням будь-які мінеральні добрива та вапно необхідно ретельно подрібнювати і рівномірно розкидати по всій площі теплиці.

При змішуванні добрив важливо враховувати їхню хімічну сумісність, інакше поживні елементи перейдуть у недоступну форму або випаруються.

Категорично заборонено змішувати:

• сульфат амонію, нітрофоску та аміачну селітру — з вапном, золою, гноєм та пташиним послідом;
• суперфосфати та фосфоритне борошно — з вапном та золою.

Змішують безпосередньо перед внесенням у ґрунт:

• сульфат амонію, нітрофоску та аміачну селітру — із суперфосфатами та фосфоритним борошном;
• калійні добрива — з фосфорними.

Мікродобрива (марганець, мідь, цинк, бор) містять елементи, які потрібні рослинам у нікчемно малих кількостях, але запобігають розвитку специфічних хвороб. Перед внесенням препарати розчиняють у воді. Дозування підбирається індивідуально залежно від культури, типу ґрунту та клімату. Особливе значення має бор: він збільшує кількість крохмалю в бульбах картоплі, цукру — у плодах томатів, а також підвищує вміст вітамінів А та С у рослинах.