agronom.me
Меню

Рослинництво

Класифікація та господарське значення зернових і зернобобових культур

Студентові

4 хв читання

Класифікація та господарське значення зернових і зернобобових культур

Вибір культур для сівозміни прямо визначає економіку господарства. Зернові та зернобобові складають основу кормової бази та сировинного сектору переробної промисловості. Крім зерна, вони дають солому, силос, зелений корм, а також слугують сировиною для медицини, а квітки гречки цінуються як чудовий медонос. Щоб отримувати стабільні врожаї, агроному необхідно враховувати біологічні вимоги кожної групи рослин.

  • Середня врожайність зернових у Білорусі — 30–35 ц/га
  • Урожайність передових господарств — 50–105 ц/га
  • Кількість зародкових корінців у злаків 1-ї групи — 3–5 і більше
  • Кількість зародкових корінців у злаків 2-ї групи — 1

Для грамотного планування сівозміни культури класифікують за їхнім ботанічним походженням та господарським призначенням. У практиці виділяють три основні групи: хлібні злаки, круп'яні та зернобобові. При цьому важливо пам'ятати біологічні відмінності між родинами, оскільки вони визначають технологію догляду за посівами.

  • Хлібні та круп'яні злаки родини Тонконогові (Мятликові): пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале, рис, просо, кукурудза, сорго, чумиза.
  • Круп'яні культури родини Гречкові: гречка.
  • Зернові бобові: горох, квасоля, сочевиця, соя, нут, боби, люпин.

Нагальне завдання для господарств — підняти середню врожайність зернових до рівня передовиків (від 50 до 80–105 ц/га), одночасно підвищуючи якість одержуваного зерна.

Біологічні особливості злаків першої та другої груп

Усі зернові злаки за своїми ботанічними та екологічними властивостями поділяються на колосовидні (перша група) та волотисті (друга група). Цей поділ визначає їхній географічний розподіл і вимоги до агротехніки. Злаки першої групи краще пристосовані до помірного клімату, тоді як рослини другої групи віддають перевагу субтропікам і тропікам.

Ознака Злаки першої групи (колосовидні) Злаки другої групи (волотисті)
Культури Пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале Просо, чумиза, сорго, рис, кукурудза
Суцвіття Колос (у вівса — волоть) Волоть (у кукурудзи: чоловіче — волоть, жіноче — качан)
Плід (зернівка) З поздовжньою борозенкою Без борозенки
Стебло (соломина) Зазвичай порожнисте З виконаною серцевиною
Проростання насіння Кількома зародковими корінцями (3–5 і більше) Одним зародковим корінцем
Форми рослин Озимі та ярі Тільки ярі
Ставлення до тепла і світла Менш вимогливі до тепла, рослини довгого дня Більш вимогливі до тепла і світла, рослини короткого дня
Ставлення до вологи Більш вимогливі до вологи Посухостійкі (крім рису)

Хоча злаки другої групи вважаються посухостійкими, рис є винятком із цього правила і потребує рясного зволоження.

У світовому виробництві максимальні збори зерна дають кукурудза, рис, ячмінь і озима пшениця. Урожайність жита, проса, гречки та зернобобових біологічно нижча. У структурі посівних площ Білорусі домінують продовольчі хліби (пшениця, жито, тритикале), за ними йдуть кормові (ячмінь, овес, кукурудза) і замикають список зернобобові та круп'яні культури.

Зернові та бобові культури мають значення і для фармакології. Водні настої квіток і стулок квасолі допомагають при лікуванні діабету, гіпертонії, ревматизму та сечокам'яної хвороби. Препарати з кукурудзяних приймочок використовують як жовчогінний засіб при гепатиті та холециститі, а кукурудзяна та лляна олії попереджають атеросклероз. У народній медицині також застосовують відвари з вівсяної соломи, зерен вівса та квіток гречки.

Читайте також