Основні м'ясні породи качок та індиків для птахівництва

Пекінська порода. Виведена в США на основі качок китайського походження. Уже протягом кількох десятиліть пекінських качок широко розводять у колгоспах і радгоспах нашої країни.

Птиця велика. Тулуб дещо піднятий, довгий, широкий і глибокий. Голова видовжена, дзьоб трохи ввігнутий, шия середньої довжини, товста; спина широка, довга; груди глибокі, випуклі. Крила невеликі; ноги невисокі. Оперення у них біле з легким кремовим відтінком; дзьоб оранжево-жовтий; ноги оранжевого кольору.

Качки важать 3,5 кг, селезні — 4 кг. Каченята ростуть швидко, у 50—60-денному віці важать 2,2—2,5 кг і дають тушки з ніжним, соковитим м'ясом. Яйценосність 130—150 яєць і більше. Птиця кросів, отриманих з використанням пекінської породи качок, до 45—50-денного забійного віку важить 3,5 кг. Пекінську породу широко використовують при промисловому виробництві м'яса качок.

Українські білі, чорні, білогруді; глинисті та сірі качки — породні групи, виведені в Україні. Найбільше виробниче значення мають качки з білим оперенням.

Північнокавказька бронзова порода індиків у подальшій племінній роботі при схрещуванні з білими широкогрудими індиками послужила основою для виведення нової північнокавказької білої породи.

Індики білої північнокавказької породи широко використовуються при виробництві м'яса; у 120-денному віці кроси ліній дають птицю, яка важить близько 3,8 кг (самки) і 5,5—6 кг (самці) з м'ясом

високої якості та біло-рожевою шкірою без залишків чорного пір'я на тушці. Витрата комбікорму на 1 кг живої маси становить 3,6—3,8 кг.

Подальша племінна робота з індиками спрямована на підвищення м'ясних якостей, яйценосності зі збереженням високої плодючості та життєздатності. Північнокавказькі індики — одна з найбільш поширених порід у нашій країні.

Бронзова порода. Батьківщина цих індиків — США. Птиця велика з широкими випуклими грудьми; довгою, широкою, рівною спиною; довгим кілем грудної кістки та високими, досить товстими ногами. Голова і шия зі шкірними утвореннями, що змінюють колір — від червоного до голубувато-білого. Оперення у них чорне з мідно-бронзовим відливом. На маховому пір'ї крила білі або сіро-білі поперечні смуги; покривні пера хвоста чорні з бурими поперечними смугами та бронзовими відмітками на кінці; кінчики пір'я білі.

Індички важать 9 кг, індики — 16 кг. Після відгодівлі отримують тушки з великою кількістю ніжного, білого, соковитого м'яса. Яйценосність індичок, яких розводять у наших господарствах, становить 80—90 яєць. Найкращі несучки дають понад 100 яєць за рік. Індички добре насиджують, але прояв інстинкту насиджування зменшує яйценосність.

У США виведені широкогруді бронзові індики, які відрізняються великою масою: самки важать 9—11 кг, самці — 17—20 кг. Широкогрудою птиця названа через дуже добрий розвиток грудних м'язів. Ця порода використана у схрещуваннях при виведенні північнокавказької бронзової породи і має значення для виробництва бройлерів.

Характеристики московських і тихорецьких індиків

Московська біла породна група виведена схрещуванням місцевих білих голландських та американських белтсвіллських білих індиків у радгоспі «Берізки» Московської області. М'ясні якості добре виражені, груди широкі, м'язи ніг добре розвинені.

Яйценосність 100 яєць і більше. Розводять і використовують індиків цієї групи для промислового виробництва м'яса на Старинській птахофабриці Київської області та в інших деяких господарствах.

Тихорецькі чорні індики виведені відбором і підбором місцевих індиків у Тихорецькому держплемрозсаднику Краснодарського краю. М'ясні форми добре виражені.

• Вага самців: 9 кг (середній показник).
• Вага самок: 4—7 кг.
• Яйценосність: 70—80 яєць і вище.

Розводять у Краснодарському краї.