Вимогливість овочевих культур до вологості ґрунту та повітря

Овочеві культури набагато вимогливіші до вологості ґрунту, ніж польові. Це пов'язано з тим, що їхні соковиті продуктові органи на 70-97 % складаються з води. При цьому коріння овочевих рослин поглинає вологу слабко, а основна її частина витрачається на регулювання температури та перенесення поживних речовин.

Нестача вологи в ґрунті призводить до падіння врожайності та погіршення якості продукції: овочі стають грубими і втрачають фізіологічно активні речовини. Але й перезволоження шкідливе. Надлишок води робить плоди водянистими, знижує вміст цукрів і погіршує їхню придатність для переробки на консерви.

• Вода в продуктових органах — 70-97 %
• Витрата на транспірацію — 98 %
• Залишається в рослині — 2 %
• На утворення сухої маси — 0,1-0,2 %

Режими вологості ґрунту для різних груп культур

Для отримання високого і якісного врожаю необхідно підтримувати оптимальний рівень вологості в кореневмісному шарі. По відношенню до води овочеві культури традиційно поділяють на чотири основні групи. Їхні вимоги до вмісту доступної вологи в ґрунті суттєво розрізняються.

Ці межі можуть коливатися залежно від сорту та умов вирощування. Важливо пам'ятати, що падіння вологості нижче оптимальних значень завжди веде до зниження інтенсивності фотосинтезу та втрати продуктивності рослин.

Фізіологічні причини різної потреби у воді

Різна потреба овочів у воді пояснюється потужністю їхньої кореневої системи та інтенсивністю випаровування. Основний показник випаровування — транспіраційний коефіцієнт, який показує, скільки грамів води витрачає рослина на утворення 1 г сухої речовини. Для капусти білоголової цей коефіцієнт становить 250600, для кавуна — 576-600, для томата — 500-650, а для огірка — понад 700.

У польових умовах також враховують коефіцієнт водоспоживання — обсяг води в кубометрах, витрачений на тонну врожаю (м³/т). З ростом урожайності та підвищенням рівня агротехніки цей показник знижується. Через сильну залежність від клімату та родючості ґрунту його не використовують для класифікації культур.

Більш надійно розділяти овочеві рослини за балансом між поглинанням води корінням і її витратою. За цим принципом виділяють чотири типи культур:

• Капуста (білоголова, цвітна, пекінська, кольрабі), огірок, баклажан, салат, редис, селера, шпинат та інші салатні культури. Коріння у них розвинене слабко, поглинання йде повільно, а транспірація висока. Ці культури дуже вимогливі до поливу.
• Томат, морква, петрушка, баштанні культури, квасоля, спаржа. Мають потужне коріння і відмінно регулюють транспірацію. Вони ефективно забирають воду з ґрунту та економно її витрачають.
• Цибуля ріпчаста, часник, цибуля-батун та інші цибулинні. Мають слабкорозвинену кореневу систему, але витрачають вологу дуже економно. Висока вологість ґрунту життєво необхідна їм у першу половину вегетації.
• Буряк. Має відмінно розвинене коріння, здатний засвоювати воду навіть при високій концентрації солей. При цьому витрачає вологу дуже інтенсивно і завжди добре відгукується на зрошення.

Потреба овочів у воді змінюється на кожному етапі вегетації. Максимальна вологість ґрунту — до 90 % від НВ — потрібна насінню в період проростання. Висока вологість також необхідна молодим рослинам на старті росту і відразу після висаджування розсади. Коренева система у них ще слабка і зосереджена у верхньому шарі ґрунту, що швидко пересихає, хоча загальне водоспоживання рослин у цей час невелике.

Протягом сезону потреба у волозі коливається. Весь період вегетації ділять на три етапи: до формування продуктивних органів, фаза їхнього росту та достигання врожаю. Найменшу вологість ґрунту підтримують на першому та третьому етапах. Пік поливів повинен припадати на фазу активного формування врожаю — це критичний період для всіх овочевих культур.

Вологість повітря та агроприйоми для управління водним балансом

Вологість повітря безпосередньо впливає на випаровування води листками (транспірацію) та життєздатність пилку. У кожної групи овочевих культур свої вимоги до цього показника. Будь-яке відхилення від оптимуму одразу позначається на темпах росту, розвитку та здоров’ї рослин.

• Вологість повітря для огірка, салату, шпинату, кропу, селери — 80–90 %
• Вологість повітря для капустяних культур, цибулі, гороху — 70–80 %
• Вологість повітря для томата, перцю, баклажана, квасолі — 60–65 %
• Вологість повітря для баштанних (кавуна, дині, гарбуза) — 45–55 %

Для підтримання оптимального водного режиму на полі агроному необхідний комплекс технологічних прийомів. Насамперед під овочеву сівозміну обирають ділянки, де природні умови дозволяють легко регулювати вологість. Для управління водним балансом ґрунту протягом сезону проводять спеціальні роботи:

• Снігозатримання та регулювання стоку. У регіонах зі стійкою зимою затримують сніг на полях, а при рясних опадах пізньої осені та взимку запобігають стоку води.
• Профільований обробіток ґрунту. Нарізка грядок і гребенів дозволяє швидко скидати надлишок води при перезволоженні або поливати рослини напуском по борознах у посушливі періоди.
• Регулювання густоти стояння. Густоту садіння розраховують так, щоб запасів природної або поливної вологи гарантовано вистачило рослинам до повного дозрівання.
• Короткочасне весняне мульчування. Застосовується на старті сезону для захисту ґрунту від надмірного випаровування.

Захистити садіння від надмірного випаровування допомагають лісозахисні смуги та кулісні посіви, які покращують мікроклімат на полі. На великих площах використовують меліоративні системи осушення або штучного зрошення. У захищеному ґрунті вологісний режим регулюють за допомогою спеціальних систем поливу або розпиленням води зі шлангів відповідно до вимог культур.