Організація виробничих площ та режими вирощування квіткових культур

Ефективність квітницького господарства напряму залежить від того, як пов'язані між собою виробничі площі: відкритий ґрунт, оранжереї, парники, склади та підсобні приміщення. Правильна організація цих площ допомагає раціонально використовувати техніку, знижувати собівартість квітів і підвищувати загальну рентабельність. Співвідношення різних типів ґрунту підбирають під конкретну технологію, враховуючи площу живлення рослин, час їх вирощування на одному місці та їхні вимоги до клімату.

Типи оранжерей та температурні режими

Оранжереї — це великі споруди захищеного ґрунту, де можна повністю контролювати тепло, вологість та газовий склад повітря. Їх використовують для вирощування сезонноквітучих культур (гвоздика, гортензія, троянда, хризантема, цикламен), теплолюбних вічнозелених трав'янистих (дифенбахія, сенполія, спатифілум) та деревних рослин (араукарія, пальми, цитрусові, фікуси). Також тут проводять вигонку нарцисів, бузку та тюльпанів, розмножують посадковий матеріал.

За призначенням оранжереї поділяють на три групи:

• Розводжувальні — теплі споруди зі стелажами та туманоутворювачами для сівби, живцювання, зимового щеплення та вирощування розсади.
• Вигоночні — стелажні або ґрунтові теплиці для швидкого отримання зрізки та горщикових квітів.
• Культиваційні — оранжереї для довгострокового утримання тропічних та субтропічних рослин, сукулентів та маточників.

Взимку в оранжереях важливо суворо підтримувати температуру залежно від біологічних вимог конкретної культури. Помилки в температурному режимі можуть занапастити посадковий матеріал або зірвати строки вигонки. Усі конструкції поділяють за температурними режимами на три основні типи.

• Зимова температура в теплих оранжереях — 14–18°С і більше
• Зимова температура в помірно теплих оранжереях — 8–14°С
• Зимова температура в холодних оранжереях — 3–8°С

Кожному режиму відповідає свій набір культур. У теплих приміщеннях утримують тропічні види, вигоночні та сезонні квіти. У помірних оранжереях зимують субтропічні рослини та маточники, такі як колеус та ірезине. У холодних оранжереях зберігають цибулинні та троянди перед вигонкою, тримають маточники фуксії та пеларгонії, а також вирощують лавр та камелію.

Освітлення, матеріали покриття та конструкції

Сучасні оранжереї будують із верхнім та боковим освітленням, що значно перевершує старі конструкції тільки з верхнім підсвічуванням. Від вибору світлопрозорого матеріалу напряму залежить рівень фотосинтезу та підсумкова продуктивність рослин. Найкращі результати показує ульвіолове скло, що пропускає ультрафіолетові промені. При використанні синтетичних плівок орієнтуйтеся на строк їх служби та фізичні властивості.

• Полівінілхлоридна плівка служить від 3 до 5 років.
• Полікарбонатна плівка зберігає властивості протягом 6–8 років.
• Етилвінілацетатна плівка працює 3–4 роки, утримуючи світлопроникність до 85% і залишаючись пружною навіть при температурі –60°С.

За конструктивним виконанням оранжереї поділяють на двосхилі, багатосхилі (блочні) та ангарні. Двосхилі конструкції орієнтують з півдня на північ, а їхні схили спрямовують на схід та захід. У великих господарствах такі теплиці з'єднують заскленим коридором, який тягнеться із заходу на схід і використовується як підсобне приміщення.

Тип оранжереї	Висота в конику, м	Ширина, м	Довжина, м
Двосхила	6	18	50

Блочні оранжереї об'єднують кілька двосхилих прольотів, у яких внутрішні бокові стіни замінені опорними стовпами. За рахунок зменшення площі зовнішніх стін така конструкція значно знижує втрати тепла в зимовий період. Схили в блоках також спрямовують на схід та захід, а для відводу опадів у місцях стиків покрівлі монтують стічні жолоби.

Вибір конструкції та планування культурообороту

Блочні оранжереї поділяють на сезонні та постійні. Сезонні збирають на полегшених каркасах із металу, дерева або пластику й укривають плівкою. Постійні будують зі скляним покриттям та автоматикою для контролю мікроклімату. Рослини в них вирощують переважно в ґрунті, рідше використовують стелажі.

Для великих тропічних культур, ліан та троянд підходять ангарні оранжереї. У них зручно працювати техніці, але взимку їх складно опалювати, тому будують такі конструкції найчастіше в південних регіонах.

Параметр ангарної оранжереї	Значення
Висота	5–7 м
Ширина	18–20 м
Довжина	49 м

Оптимальний світловий та температурний режим без різких стрибків при провітрюванні забезпечують оранжереї з висотою по конику 6 м та висотою бокових стін 2,2–2,5 м.

Щоб виробництво приносило прибуток цілий рік, а площі не пустували, складають культурооборот. Це графік послідовного чергування культур, який розраховують з урахуванням високих витрат на опалення, освітлення та водопостачання.

План сівозміни складають за такими етапами:

1. Вибір провідних квіткових культур, які забезпечать основний обсяг продажів.
2. Розробка технології вирощування з урахуванням біологічних особливостей рослин та планових строків збуту.
3. Підбір додаткових культур, щоб заповнити вільні площі у міжсезоння та раціонально використати ресурси господарства.

Ефективність роботи оранжереї оцінюють за трьома ключовими показниками. Агроному необхідно відстежувати вихід готової продукції з 1 м² у штуках, прибуток з 1 м² у грошовому вираженні та загальну рентабельність виробництва у відсотках.

Обладнання корисної площі та підготовка ґрунту

Вирощувати квіти можна на стелажах або безпосередньо у ґрунті. Стелажі роблять у вигляді столів-настилів з бортиками. Пристінні полиці монтують шириною 0,8–1,2 м, а здвоєні в центрі зали — шириною 2–2,25 м. Висоту столів тримають на рівні 0,8–1 м. Бокові проходи залишають шириною 0,7–0,8 м, центральні — 0,8–1 м.

Дерев'яні стелажі добре підходять теплолюбним культурам, але служать лише 2–3 роки. Бетонні довговічніші, але потребують підсипки 2–4 см піску або керамзиту для ізоляції коренів від бетону. Рослини на столах розміщують у горщиках, ящиках або висаджують прямо в насипний ґрунт. Для розсади та цикламенів навесні монтують підвісні полиці з міцного армованого скла, які не затінюють нижні яруси.

Для троянд, гербер, калл та раннього духмяного горошку використовують безстелажний спосіб вирощування. Для цього в оранжереї влаштовують котлован глибиною 50–70 см з ухилом для стоку надлишків води.

Технологія підготовки ґрунтової грядки складається з таких кроків:

1. Укладання глинобитного шару на дно котловану.
2. Облаштування дренажного шару з піску та дрібного гравію.
3. Засипка поживного субстрату.

Природну вентиляцію для регулювання температури та вологості організовують через кватирки-фрамуги з автоматичним відкриванням. Додатково використовують примусовий повітрообмін за допомогою вентиляторів.

• Строк служби дерев'яних стелажів — 2–3 роки
• Прибавка площі від зсувних стелажів — 20–25%
• Глибина ґрунтового котловану — 50–70 см
• Площа кватирок на покрівлі — не менше 30%
• Площа кватирок на бокових стінах — не менше 50%

Опалення, вентиляція та мікроклімат в оранжереях

Підтримання оптимального температурного та повітряного режиму напряму впливає на товарний вигляд та здоров'я квіткових культур. Вентиляція повинна забезпечувати постійний приплив свіжого повітря без створення небезпечних протягів у зоні росту рослин. Для контролю повітряного середовища у робочих зонах орієнтуйтеся на такі технологічні параметри:

• Кратність обміну повітря — 5–20 разів на годину
• Швидкість повітря над рослинами — 5–10 м/с
• Швидкість повітря у зоні рослин — до 3 м/с

Для обігріву оранжерей використовують гарячу воду. Труби опалення монтують вздовж бокових стін, під стелажами та під покрівлею. В ангарних оранжереях несучі металоконструкції часто поєднують з опалювальною системою — це дозволяє обігрівати приміщення і одночасно розтоплювати сніг на скляному даху. У пікові заморозки для додаткового прогріву, а влітку для активного провітрювання задіюють електрокалорифери.

Для підґрунтового обігріву ґрунту та подачі вуглекислого газу використовують систему пластикових труб. Автоматичний підігрів субстрату на стелажах необхідний при укоріненні живців вибагливих культур, таких як азалія та гербера. Полив та роботу технологічного обладнання забезпечує централізований водопровід, що живить дощувальні установки, шланги та піддони на стелажах.

Будь-яка оранжерейна конструкція в господарстві повинна відповідати чотирьом базовим вимогам:

• мінімальна тепловіддача з кожного квадратного метра корисної площі;
• максимальне вловлювання природного сонячного світла та тепла;
• можливість повної автоматизації мікроклімату та механізації ручної праці;
• висока окупність при мінімальних експлуатаційних витратах.

Парники: класифікація, розміри та сезонне використання

Парники служать допоміжними спорудами для вирощування розсади однорічників та дворічників, укорінення живців, зберігання маточників та загартовування теплолюбних культур перед висаджуванням у відкритий ґрунт. Їх розміщують з південного боку від основних оранжерей. Собівартість рослин, вирощених у парниках, значно нижча за рахунок ефективного акумулювання сонячного тепла.

Конструктивно парники поділяють на заглиблені (котлованні) та наземні. Заглиблені парники краще утримують тепло, тому їх будують у північних та середніх широтах. Наземні парники холодніші, але зручніші в обслуговуванні; вони підходять для південних регіонів і можуть бути переносними. За формою покрівлі парники бувають односхилими та двосхилими.

Строки початку робіт та призначення парника напряму залежать від глибини його котловану:

Тип парника	Глибина котловану, см	Строки початку робіт	Призначення
Теплі (ранні)	80	Березень	Сівба насіння та пікірування сіянців
Напівтеплі (середні)	60	Квітень	Вирощування розсади та вкорінення живців
Холодні (пізні)	40	Травень	Утримання та загартовування рослин перед садінням, зберігання маточників

Найбільш поширений односхилий заглиблений парник. Його орієнтують із заходу на схід, спрямовуючи схил на південь. При цьому північну стінку обв'язки роблять вищою за південну на 8–12 см. Стандартна парникова рама із сосни має габарити 160×106 см та скління завтовшки 2,5 мм зі світлопропускною здатністю 70–90%. Ширина такого парника завжди дорівнює 160 см, а оптимальна довжина на 20 рам становить 21,2 м. Кут нахилу рам залежить від географічної зони: на півночі — 20°, у середній смузі — 15°, на півдні — 12°.

Двосхилі парники орієнтують з півночі на південь, а їхні рами виходять на схід та захід. Така конструкція оптимальна для підрощування високих теплолюбних культур (жоржина, канна) та вічнозелених рослин, як-от драцени або дрібні пальми. Двостороннє провітрювання у двосхилих парниках забезпечує рівномірне розкладання органічних добрив у ґрунті.

Як розподілити площу: переносні парники та рамообіг

Для оптимізації робочої площі в господарствах використовують переносні конструкції та легкі укриття. Переносний наземний парник являє собою каркас без дна, який встановлюють на гнойову подушку. Такі конструкції мобільні, можуть мати бічне освітлення, а сучасна промисловість випускає їх у різних розмірах із пластику та металу. Вони незамінні, коли потрібно швидко розгорнути тимчасові площі під розсаду або вкорінення живців.

• Висота переносного каркаса — 20–25 см
• Товщина шару землі зверху — 10–20 см
• Кількість рам на один парник — 4–6 шт.
• Прискорення зрізки цибулинних — на 10–16 днів

Малогабаритні плівкові укриття на найпростіших каркасах із дерев'яних рейок, труб, кутиків або товстого дроту допомагають ефективно керувати строками виробництва. Вони створюють сприятливий мікроклімат для вирощування розсади літників із коротким періодом розвитку, таких як алісум або декоративна капуста. Також ці укриття захищають посадки від заморозків і дозволяють отримати зрізку тюльпанів та інших цибулинних значно раніше, ніж у відкритому ґрунті.

Щоб захищений ґрунт не простоював, агрономи складають рамообіг — календарний графік ефективного використання парників. Навесні в них вирощують розсаду однорічників, наприклад цинії витонченої та флокса Друммонда, для подальшого садіння у квітники в травні — на початку червня. Влітку звільнені площі займають горщиковими культурами, як-от гортензія та цикламен, розсадою дворічників (віола Вітрокка, дзвоники середні) або живцями сортових троянд і флокса волотистого. В осінньо-зимовий період парники відводять під утримання культур для подальшої вигонки, включно з конвалією та примулою.

Системи обігріву та підготовка біопалива

Обігрів парників поділяють на сонячний, технічний та біологічний. Сонячний обігрів визначає температуру в холодних парниках і дозволяє економити енергоресурси в ясні дні. Технічний обігрів може бути електричним (за допомогою кабельних нагрівачів у ґрунті та повітрі на півдні) або водяним. Водяне опалення вважається найбільш досконалим, оскільки дозволяє гнучко підлаштовувати температуру під вимоги рослин, використовуючи тепло власних котелень, ТЕЦ або промислових підприємств.

Біологічний обігрів працює за рахунок тепла від гниття органічної сировини — біопалива. У цій якості використовують гній різних видів тварин, сміття, відходи бавовноочисних заводів (горішок) або льоновиробництва (льняна костриця). Також підходять відходи шкіряної промисловості (одубина), суконних фабрик (вовняний очіс), борошномельного, пивоварного та конопляного виробництв, торф, листя та тирса.

Тип біопалива	Період горіння (днів)	Температура (°С)
Кінський гній	50–60	70
Гній інших тварин	35–40	45