Класифікація витрат і види собівартості в сільськогосподарському виробництві

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою витрати у грошовому вираженні, які несе підприємство, використовуючи у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, пальне, енергію, основні засоби, працю.

Визначення собівартості виробництва продукції є обов'язковою умовою функціонування підприємства і необхідне для таких цілей:

◊ розрахунок прибутку, оскільки коректне обчислення собівартості забезпечує об'єктивне визначення маси прибутку та об'єктивне нарахування податків; ◊ оновлення рівня деяких видів цін; ◊ визначення резервів економічного зростання; ◊ вибір найбільш ефективного варіанта капітальних вкладень з використанням показника зведених витрат; ◊ поточний аналіз виробничо-фінансової діяльності; ◊ розрахунок суми економії у витратах від цілеспрямовано проведених заходів.

Класифікація видів собівартості здійснюється за різними ознаками: 1) залежно від того, на який об'єкт відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом, розрізняють: ◊ собівартість усієї виробленої на підприємстві продукції — витрати підприємства, які в сумі формують собівартість продукції; ◊ собівартість одиниці продукції або робіт і послуг (ц, т, га, м2 та ін.); ◊ собівартість одиниці вартості валової продукції, оціненої у порівнянних цінах, коли всі витрати, що включаються у собівартість, діляться на вартість валової продукції у порівнянних цінах, виробленої за рахунок цих витрат; 2) залежно від застосовуваного методу обчислення собівартості розрізняють: ◊ планову (або заплановану) собівартість, яка розраховується за нормативними даними витрати засобів і запланованим виходом продукції, при цьому плануються як виробнича собівартість, так і повна (комерційна), що включає планові витрати на реалізацію товарної продукції підприємства; ◊ фактичну собівартість, розрахунок якої ґрунтується на фактичних витратах і виході продукції; ◊ попередню, або очікувану, собівартість, що визначається за такою методикою: фактична продукція і витрати за три квартали звітного року підсумовуються відповідно з очікуваною продукцією та очікуваними витратами; 3) залежно від повноти витрат, що включаються у собівартість, розрізняють:

о виробничу собівартість, при розрахунку якої враховують витрати, пов'язані лише з виробництвом продукції, цей вид собівартості визначається по всій валовій продукції; о повну (комерційну) собівартість, яка розраховується за товарною частиною продукції з урахуванням як виробничих витрат, так і витрат на збут продукції.

Таким самим чином розраховують собівартість робіт і послуг.

Окупність витрат є зворотним показником собівартості. Економічно окупність показує, скільки продукції вироблено на одиницю витрат:

і її збільшення відповідає підвищенню економічної ефективності.

Економічно собівартість показує, скільки витрат припадає на одиницю продукції або з якими витратами виробляється одиниця продукції:

і зниження цього співвідношення, як правило, відповідає

При обчисленні собівартості необхідно враховувати, як класифікуються та включаються до її складу різні види витрат: 1) залежно від того, чи входять витрати прямо і безпосередньо у собівартість продукції, розрізняють витрати: о що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг); о що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), але коригуються у встановленому порядку для цілей оподаткування; о що не підлягають включенню до складу собівартості продукції (робіт, послуг), наприклад матеріальна допомога, оплата путівок на лікування та відпочинок, витрати на утримання культурно-побутових об'єктів на балансі підприємства та ін.; 2) за роллю у процесі виробництва у витратах, що формують собівартість, розрізняють витрати:

◊ основні, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, виконанням технологічних процесів. Вони можуть бути прямо віднесені на виробництво продукції або розподілені непрямим шляхом за прийнятою методикою. Наприклад, амортизація тракторів — це основний вид витрат, що розподіляються непрямим шляхом за об'єктами робіт (найчастіше за виконаними роботами (в умовних еталонних гектарах)); ◊ накладні, що розподіляються всі, оскільки це загальні для галузей і виробництв витрати на організацію та управління виробництвом або окремо для рослинництва і тваринництва; 3) за способом включення у собівартість усі витрати, що її формують, діляться на витрати: ◊ прямі, безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретних видів продукції певних культур і тварин та прямо відносяться на собівартість продукції (насіння, корми, витрати на оплату праці та ін.); ◊ непрямі, які, як і прямі, пов'язані з виробництвом, але їх неможливо прямо віднести на конкретну продукцію і вони розподіляються пропорційно певній базі, витрати; 4) за фактом обліку витрат у звітності виділяють витрати: ◊ явні; ◊ неявні, типовим прикладом яких може бути оплата праці фермера, а також членів його сім'ї, які працюють у своєму господарстві; 5) за елементами — однорідними за економічним змістом видами витрат виділяють: ◊ витрати на оплату праці; ◊ матеріальні витрати (спожиті оборотні кошти); ◊ амортизацію основних засобів (спожиті основні засоби), що дозволяє виявляти тенденції зміни витрат, визначати їх розміри на одиницю виробленої продукції, встановлювати її матеріаломісткість за окремими видами витрат; 6) за статтями бухгалтерського обліку, які можуть включати один або кілька елементів витрат. Ця класифікація широко використовується в аналізі та діагностиці фінансово-господарської діяльності підприємства, в економічних розрахунках щодо виявлення резервів зниження собівартості за конкретними статтями витрат. Представлена в табл. 13.1 класифікація витрат у сільськогосподарському виробництві за статтями показує певну відмінність у переліку статей для рослинництва і тваринництва у зв'язку зі специфікою галузей. Стаття вказує на цільове призначення кожної витрати, наприклад кормів та кормових засобів, що становлять найбільшу питому вагу у витратах на продукцію тваринництва (52,0 % у 2008 р.).

Т а б л и ц я 13.1. Перелік статей собівартості в рослинництві та тваринництві

Стаття собівартості Рослинництво Тваринництво Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби

+ + Насіння і посадковий матеріал + -

Добрива мінеральні та органічні + - Корми - + Сировина для переробки + + рослин тварин Утримання основних засобів + + Втрата від падежу тварин - + Робота і послуги + +

Відсоткове співвідношення елементів витрат у собівартості продукції (робіт, послуг) становить її структуру. Аналіз та оцінка структури собівартості конкретних видів продукції рослинництва та тваринництва дозволяють виявити, який із видів витрат займає найбільшу питому вагу і може становити резерв для зниження собівартості.

Найбільшу питому вагу, особливо в тваринництві, мають матеріальні витрати. Їх частка представлена в таблиці нижче:

Виробнику необхідно постійно аналізувати зміни рівня цін на ресурси, що купуються, цін на вироблену власну продукцію, індивідуальних витрат (собівартості). Економічно ефективним способом виробництва продукції вважається той, при якому досягається мінімум витрат на одиницю продукції.

Кінцевий результат визначається як різниця виручки від реалізації продукції та комерційної собівартості, до якої, крім виробничих витрат, включаються витрати на збут продукції. З економічних елементів матеріальні витрати більшою мірою впливають на рівень собівартості.

В елементі «Матеріальні витрати» відображаються витрати на використовувані у виробництві предмети праці та на оплату робіт і послуг виробничого характеру:

• насіння і посадковий матеріал власного виробництва та покупні (без витрат на їх підготовку до сівби та доставку до місця сівби);
• корми власного виробництва та покупні, що використовуються на годівлю худоби та птиці, включаючи робочу худобу, без витрат на їх доставку;
• інша продукція сільського господарства — гній, підстилка та яйця для інкубації;
• мінеральні добрива, бактеріальні та інші препарати (без витрат на їх підготовку до внесення та доставку на поля);
• витрати на сировину та матеріали підсобних промислових виробництв;
• витрати на роботи та послуги виробничого характеру, що не належать до основного виду діяльності (транспортні роботи з обслуговування виробництва, що виконуються транспортом підприємства, оплата транспортних послуг сторонніх організацій з перевезення вантажів усередині підприємств);
• нафтопродукти для виконання робіт та обслуговування виробництва;
• паливо (вугілля, газ, дрова та ін., крім нафтопродуктів);
• запасні частини та матеріали для ремонту, знос засобів праці, що не належать до основних фондів;
• засоби захисту рослин і тварин, медикаменти та препарати;
• оплата робіт за всіма видами ремонту сільськогосподарської техніки, виконаних сторонніми організаціями;
• оплата робіт з хімізації ґрунтів, боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин;
• плата за воду для зрошення та інші послуги водогосподарським організаціям.

Грамотний облік матеріальних витрат дозволяє точно сформувати собівартість продукції та оцінити реальну економіку виробництва. До цього елемента витрат входять не тільки використовувані ресурси, а й загибель молодняку, дорослої худоби на відгодівлі, птиці та бджіл (за винятком втрат від стихійних лих або збитків, що відшкодовуються винними особами), а також природний убуток продукції та матеріалів у межах встановлених норм.

Усі матеріальні ресурси списуються на собівартість продукції без урахування податку на додану вартість. Оцінка запасів залежить від їх походження та призначення:

• Власні ресурси минулих років: оцінюються за вартістю, що числиться на балансі господарства на початок року.
• Власні ресурси поточного року: приймаються за фактичною або плановою собівартістю. Сировина власного виробництва, що спрямовується на внутрішньогосподарську переробку, протягом року списується за фактичною собівартістю, плановими або внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами, з обов'язковим доведенням наприкінці року до фактичної собівартості.
• Покупні матеріальні ресурси: списуються за цінами придбання, куди додаються витрати на послуги сторонніх організацій, митні збори, транспортування, доставку та зберігання.

Оплата праці, амортизація та інші елементи витрат

Стаття «Витрати на оплату праці» включає всі види виплат основному виробничому персоналу, у тому числі премії робітникам і службовцям. Сюди ж належить оплата праці залучених та сезонних працівників, задіяних в основній діяльності господарства. На суму цих витрат розраховуються обов'язкові відрахування на соціальні потреби за чинними державними нормами.

Амортизація основних фондів відображає відрахування на повне відновлення як власних, так і орендованих виробничих засобів. Розрахунок ведеться на основі їхньої балансової вартості та затверджених норм. Чинне законодавство дозволяє застосовувати прискорену амортизацію щодо активної частини основних фондів.

Елемент «Інші витрати» об’єднує накладні та адміністративно-господарські витрати, які напряму входять у собівартість продукції або робіт:

• земельний податок та інші законодавчо встановлені податки й збори;
• обов'язкові відрахування та платежі до позабюджетних фондів;
• плата за гранично допустимі викиди та скиди забруднюючих речовин;
• відсотки за банківськими кредитами (у межах встановлених законодавством ставок);
• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, а також відрядні витрати;
• орендна плата за окремі об'єкти основних виробничих фондів;
• оплата послуг зв'язку, знос нематеріальних активів, а також виплати за винаходи та раціоналізаторські пропозиції.