Біохімічний склад та харчова цінність плодів яблуні та груші

Споживчі якості та хімічний склад яблук

Товарна якість плодів і попит на них безпосередньо залежать від накопичення цукрів, кислот та вітамінів. При плануванні збуту та переробки агроному важливо враховувати біохімічний профіль сортів, що вирощуються. Основну частку сухої речовини плодів складають вуглеводи, пектини та органічні кислоти, які визначають смак і лежкість яблук.

Компонент	Вміст, % від сирої маси
Цукри	5—15
Клітковина	0,6
Крохмаль	0,8
Пектинові речовини	0,27
Органічні кислоти	0,3—0,89

Серед органічних кислот у яблуках переважають яблучна (0,37%) та лимонна (0,11%), також присутні винна і хлорогенова кислоти. Флавоноїди локалізуються переважно у шкірці плодів. Шкірка яблука містить велику кількість антиоксиданту кверцетину, який разом із вітаміном С заважає вільним радикалам чинити шкідливий вплив на організм.

Вітамін	Вміст у 100 г плодів
Вітамін Р	60—400 мг
Вітамін С	8—22,4 мг
Вітамін B1	0,8—2,3 мг
Вітамін В2	0,05 мг
Вітамін В6	0,08 мг
Каротин	0,02—0,03 мг

Зелені сорти яблук відрізняються специфічним хімічним складом. У них містяться речовина Bis у кількості 0,07 мг%, вітамін Е (0,63 мг%) і біотин (0,30 мкг%). Мінеральний комплекс яблук включає калій, фосфор, магній, натрій, сірку, алюміній, бор, ванадій, залізо, йод, мідь, молібден, нікель, фтор, хром і цинк.

• Волокна у плоді зі шкіркою — до 3,5 г
• Волокна у плоді без шкірки — до 2,7 г
• Частка добової норми волокон в одному яблуці — понад 10 %
• Вміст хлорогенової кислоти — від 5 до 50 мг%

Харчові волокна та пектин у складі яблук нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, покращують травлення, допомагають попередити запори та підвищують апетит. Нерозчинні волокна зв'язують холестерин, знижуючи ризик закупорки судин і розвитку раку товстої кишки. Пектини допомагають виводити надлишки холестерину, що виробляється печінкою, а також зв'язують важкі метали — свинець і миш'як. Хлорогенова кислота підтримує функцію печінки та прискорює виведення щавлевої кислоти.

Біологічна активність та лікарські властивості груші

Груша затребувана на ринку свіжої продукції та для дієтичного харчування завдяки збалансованому складу. У плодах накопичуються цукри, ферменти, органічні кислоти, азотні, дубильні та пектинові речовини. Культура також цінується за високий вміст вітамінів C, B1, P, PP, каротину (провітаміну А), флавоноїдів і фітонцидів.

Груші містять менше цукрів порівняно з яблуками, але здаються солодшими через низьку кислотність. Плоди та листя груші багаті на мікроелементи, у тому числі йод. Культура також є джерелом фолієвої кислоти, необхідної для процесів кровотворення.

Унікальні ефірні олії та біологічно активні речовини у плодах груші підвищують захисні сили організму, допомагають протистояти інфекціям і мають протизапальну дію. Як лікарська сировина використовуються як свіжі або сушені плоди, так і листя. Плоди ефективні у дієтичному харчуванні при захворюваннях серця, печінки, нирок, цукровому діабеті та порушеннях проникності капілярів.

Відвари із сушених плодів і листя, а також грушевий сік показані при запальних захворюваннях сечовивідних шляхів — циститі та пієлонефриті. Хворим на ожиріння корисно вживати грушевий компот без додавання цукру. Стиглі соковиті та солодкі груші допомагають перетравленню їжі та корисні при розладах кишечнику.

Високий вміст калію робить грушу корисною для серця та при порушеннях серцевого ритму. У народній медицині плоди здавна використовувалися як ефективний засіб при простатиті. Додатково відвар сушених груш чинить знеболювальну, антисептичну та сечогінну дію, а варені та печені плоди застосовують при сильному кашлі, ядусі й туберкульозі легень.

Груші рекомендується вживати при наявності таких симптомів:

• швидка втомлюваність;
• запаморочення;
• втрата апетиту;
• погане загоєння ран.

Насіння груші також володіє вираженими протиглистовими властивостями.

Біохімічний потенціал вишні та сливи

Вишня — одна з найцінніших плодових культур, що поступається за багатством хімічного складу лише суниці садовій. У її плодах міститься збалансований комплекс фруктози, глюкози, каротину, фолієвої та органічних кислот, а також міді, калію, магнію, заліза та пектинів. Поєднання вітамінів C, B1, B2, B6, магнію, кобальту, заліза та фолієвої кислоти ефективно зміцнює стінки дрібних кровоносних судин і перешкоджає розвитку анемії. Висока концентрація аскорбінової кислоти стимулює імунну систему, допомагаючи організму протистояти вірусним інфекціям.

Завдяки високому рівню кумаринів у м'якоті плодів вишня покращує реологічні властивості крові та знижує ризик тромбоутворення. Її регулярне вживання зміцнює серцевий м'яз і прискорює реабілітацію після інсультів та інфарктів. Плоди вишні слугують природним антиоксидантом, що сповільнює старіння клітин, і допомагають під час профілактики ревматичних захворювань та атеросклерозу. Вишневий сік та фолієва кислота в його складі нормалізують роботу центральної нервової системи й покращують мозковий кровообіг.

Слива накопичує широкий спектр мінеральних речовин, білків, вуглеводів, вільних органічних кислот та харчових волокон. У її плодах містяться вітаміни А, B1, B2, B6, PP, C, E, а також калій, кальцій, натрій, фосфор, магній, хром, цинк, йод, марганець, мідь і фтор. Відмінна риса сливи — висока концентрація вітаміну P та P-активних сполук, що знижують артеріальний тиск і зміцнюють стінки кровоносних судин.

Свіжі та сушені плоди сливи, а також соки з м'якоттю чинять м'яку проносну дію при атонії кишечника та сприяють виведенню холестерину. Кумарини, що містяться в плодах і листках сливи, розширюють коронарні судини та запобігають утворенню тромбів. Лікувальними властивостями володіють і листки: відвари з них застосовують як ефективний ранозагоювальний засіб. Споживання сливи стимулює кровотворення, покращує роботу печінки та прискорює виведення токсинів при захворюваннях жовчного міхура.

Потреба плодових і ягідних культур у елементах живлення

Плодові дерева і ягідні кущі роками ростуть на одному місці, тому система добрив є головним фактором підтримання родючості ґрунту. Отримання стабільних і якісних урожаїв можливе тільки при безперебійному забезпеченні посадок макро- і мікроелементами. Загальний обсяг винесення живлення залежить від запланованої врожайності, габітусу рослин і концентрації елементів у рослинних тканинах. Із плодових культур найбільшою потребою в елементах живлення відзначаються яблуня і персик, із ягідних — суниця і аґрус.

Культура	Урожайність, кг/100 м²	Азот (N), г/100 м²	Фосфор (P₂O₅), г/100 м²	Калій (K₂O), г/100 м²	Кальцій (CaO), г/100 м²
Яблуня плодоносна	615	668	179	715	734
Груша молода плодоносна	220	336	81	378	435
Слива молода плодоносна	99	339	102	435	471
Суниця	108	1560	346	1844	—
Смородина червона	201	1330	510	820	1740
Смородина чорна	73	630	250	340	940
Аґрус	180	790	400	1230	960

• Максимальне винесення азоту (суниця) — 1560 г/100 м²
• Максимальне винесення калію (суниця) — 1844 г/100 м²
• Максимальне винесення кальцію (смородина червона) — 1740 г/100 м²

Закладання плодових бруньок у багаторічних насаджень відбувається в рік, що передує плодоношенню. Для побудови ефективної системи живлення необхідно враховувати два критичні періоди активного поглинання речовин:

• Весна і початок літа — у цей час тривають інтенсивний ріст пагонів та формування поточного врожаю плодів і ягід.
• Кінець вегетації (кінець літа й осінь) — фаза потовщення штамба та гілок, накопичення запасних речовин і формування бруньок під майбутній урожай.

Плодово-ягідні культури ростуть на одному місці десятиліттями, тому підготувати ґрунт потрібно до садіння саджанців. Почати варто з агрохімічного аналізу, щоб визначити реальну родючість і довести її до оптимальних показників. Без цього складно розраховувати на гарну приживлюваність і швидкий старт молодого саду.

• Органічна речовина в ґрунті — не менше 7–8 %
• Рухомий фосфор і калій — не менше 120–150 мг/кг
• Оптимальна кислотність — pH 5,5–6,5
• Періодичність вапнування — 1 раз на 5–8 років
• Глибина закладення вапна — 40–50 см

Реакція ґрунтового розчину прямо впливає на розвиток кореневої системи. Для кожної культури існує свій оптимальний діапазон кислотності. За відношенням до рівня рН плодові та ягідні рослини діляться на три основні групи:

• Вишня і слива потребують нейтральної або слаболужної реакції (рН 6,0–7,5);
• Яблуня, груша, смородина і аґрус краще розвиваються при слабокислій реакції (рН 5,5–6,5);
• Суниця і малина здатні переносити більш кислу реакцію (рН 5,0–6,0).

Під кісточкові культури вносять повну дозу вапна, розраховану як півтори величини гідролітичної кислотності (Нг х 1,5 у мг-екв/100 г ґрунту, перераховану в кг на 10 м²). Для яблуні і смородини дозу розраховують за формулою 1 Нг. Для аґрусу норму зменшують на 25–30 % і вносять її у два прийоми. При садінні суниці вапнування проводять тільки при рН 5,5 і нижче, причому розкислювачі вносять завчасно — за 2–3 роки до садіння саджанців.

Для нейтралізації кислотності використовують мелений вапняк, доломітове борошно, Ізвесть-Гумі, мергель або дефекат. Ці матеріали допомагають вирівняти баланс елементів у ґрунтовому розчині. Дозування розраховують з урахуванням гранулометричного складу ґрунту.

Ґрунт	рН KCl 4,8–4,9	рН KCl 5,0–5,1	рН KCl 5,2–5,3	рН KCl 5,4–5,5	рН KCl 5,6–5,7
Супіщаний	0,35	0,3*	0,25*	0,0	0,0
Легкосуглинковий	0,5	0,45	0,4	0,35	0,3*
Середньосуглинковий	0,55	0,5	0,45	0,35	0,3*
Важкосуглинковий	0,65	0,6	0,5	0,45	0,4

* — вапнування необов'язкове. Дози вказані в перерахунку на CaCO3, кг/м².

Окрім вапнування, на малородючих ділянках обов'язково підвищують родючість за допомогою органіки. Для цього вносять гній або компост у нормі 4–6 кг/м², або попередньо висівають сидеральні культури. Основне мінеральне живлення забезпечують внесенням фосфорно-калійних добрив у кількості 50–100 г/м².

1. Проведіть агрохімічний аналіз і визначте механічний склад ґрунту на ділянці.
2. Внесіть вапнякові матеріали на глибину 40–50 см (за необхідності розкислення).
3. Розподіліть по площі органіку (4–6 кг/м²) і фосфорно-калійні добрива (50–100 г/м²), після чого перекопайте ґрунт.
4. Підготуйте садивні ями, засипавши їх верхнім гумусовим шаром, узятим із міжрядь.

Припосадкове добриво та догляд за молодим садом

Якщо ріст молодих дерев помітно ослаблений і довжина пагонів не перевищує 30–40 см, через 2–3 роки після садіння починають вносити азот. Це роблять за умови доброї аерації та достатнього зволоження ґрунту. Для підживлення використовують карбамід (15–25 г/м²) або препарат Гумі-Омі Азот. Азотні добрива працюють ефективніше при дробовому внесенні: половину дози дають навесні під час інтенсивного росту коренів і пагонів, другу половину — в середині літа.

У випадках, коли фосфорні та калійні добрива перед садінням не вносили або внесли в недостатній кількості, на другий і третій роки після садіння дози збільшують. Вносять по 25–30 г суперфосфату і хлористого калію (або препарати Гумі-Омі Фосфор і Гумі-Омі Калій) на квадратний метр. Це дозволяє довести вміст рухомого фосфору та обмінного калію в ґрунті до оптимального рівня.

Основні норми та системи добрива в саду, що плодоносить

Як тільки молодий сад починає плодоносити, винос поживних речовин із ґрунту різко зростає. У перші 4–5 років після садіння та в перші 2–3 роки плодоношення дерева витрачають відносно небагато живлення, причому у виносі переважає азот. Однак у період масового плодоношення потреба рослин в елементах живлення різко зростає. У яблуні та груші у виносі починає переважати калій, а у вишні та черешні — калій і фосфор.

Для підтримки балансу елементів у садах, що плодоносять, і ягідниках застосовують органомінеральну систему добрива. Конкретні дози розраховують виходячи з рівня забезпеченості ґрунту поживними речовинами. Базові орієнтири для щорічного внесення на один квадратний метр пристовбурного кола виглядають наступним чином:

• Органічні добрива — 3 кг/м²
• Карбамід — 35–45 г/м² (або Гумі-Омі Азот — 70–90 г/м²)
• Суперфосфат — 10–30 г/м² (або Гумі-Омі Фосфор — 20–60 г/м²)
• Хлористий калій — 10–45 г/м² (або Гумі-Омі Калій — 30–120 г/м²)

Для точного налаштування живлення використовуйте нормативи внесення основних та комплексних добрив. У таблиці нижче наведені рекомендовані дози залежно від типу ґрунту та групи садових культур.

Добриво	Сірі лісові ґрунти, чорноземи вилуговані			Чорноземи типові
	Зерняткові	Кісточкові	Ягідні кущі	Зерняткові	Кісточкові	Ягідні кущі
Гній (перепрілий), компост	20–30	10	6–8	10–12	8	4–6
Аміачна селітра	0,06	0,04	0,02	0,06	0,04	0,02
Суперфосфат	1,0	0,4	0,2	0,5	0,3	0,15
Калій сірчанокислий	0,15	0,06	0,04	0,08	0,05	0,03
Деревна зола	0,8	0,4	0,2	0,4	0,2	0,1
Мелений вапняк, доломіт	0,6–1,0	0,3–0,4	0,1–0,5	—	—	—
Біонекс	1–0,5	0,7	0,5	0,5–0,6	0,4	0,3
Гумі-Омі Фосфор	1,0–1,6	0,4–0,5	0,3	0,7–1,0	0,3–0,4	0,2
Гумі-Омі Калій	0,25	0,1	0,06	0,1	0,08	0,05
Гумі-Омі Азот	0,09	0,06	0,04	0,08	0,06	0,03
Ізвесть-Гумі	0,8–1,4	0,5–0,87	0,3–0,7	—	—	—

Строки внесення добрив та позакореневі підживлення

Ефективність азотного живлення прямо залежить від правильного розподілу дози протягом сезону. На початку вегетації плодові дерева відчувають максимальну потребу в азоті. Високий урожай і активний ріст пагонів можуть повністю виснажити його ґрунтові запаси вже до кінця літа. Агрономічно виправдано вносити азот у два або три прийоми за чіткою схемою.

1. Перше внесення проводять рано навесні, одразу після розпускання бруньок.
2. Другий раз азот вносять після масового осипання надлишкової зав'язі.
3. Третю частину дози розподіляють восени, після завершення збирання врожаю плодів.

Некореневий обробіток карбамідом незамінний у роки з рясним цвітінням, коли під загрозою опиняється закладання бруньок під урожай майбутнього року. Перше обприскування проводять через 8–10 днів після цвітіння, а наступні 2–3 обробки повторюють з інтервалом у два тижні. Вкрай важливо суворо дотримуватися безпечної концентрації розчину для кожного виду рослин.

Культура	Концентрація розчину сечовини для обприскування, %
Яблуня	0,5–0,1
Груша	0,8–1,0
Слива	0,6–0,8
Вишня	0,4–0,8
Ягідники (крім суниці)	0,4–0,6
Суниця	0,8–1,0
Виноград	0,4–0,7

Окрім макроелементів, саду потрібне своєчасне забезпечення мікроелементами. Їх дефіцит часто провокується ґрунтовими умовами та перекосами в основній системі живлення. Ризики нестачі конкретних елементів розподіляються таким чином:

• На карбонатних та вапнованих ґрунтах рослини часто відчувають гострий дефіцит марганцю, бору та цинку.
• При внесенні надлишкових доз фосфорних добрив блокується засвоєння рослинами цинку, марганцю та міді.
• На кислих ґрунтах найчастіше проявляється нестача молібдену.

Для оперативного усунення ознак голодування застосовують некореневі підживлення мікроелементами як найшвидший спосіб доставки живлення. Обприскування проводять за фазами розвитку: у фазу бутонізації перед цвітінням, одразу після його закінчення, на етапі наливу плодів і після завершення Уборка урожаю">збирання врожаю.

Позакореневі підживлення та норми передсадивного удобрення ягідників

Ягідні кущі ростуть на одному місці кілька років. Швидке вступ у плодоношення та щорічна висока урожайність зумовлюють їхню підвищену вимогливість до умов живлення. Позакореневі обробки дозволяють оперативно скоригувати дефіцит мікроелементів у критичні фази розвитку рослин.

Елемент живлення	Добриво	Концентрація розчину, %	Доза на 10 л води	Строки та спосіб обприскування
Марганець	Сульфат марганцю	0,05–0,10	5–10 г	По листю
Бор	Борна кислота	0,10–0,15	10–15 г	1-ше – після цвітіння; 2-ге – під час росту ягід
Мідь	Сульфат міді	0,02–0,05	2–5 г	По листю
Цинк	Сульфат цинку	0,05–0,10	5–10 г	По листю
Молібден	Молібдат амонію	0,01–0,03	1–3 г	По листю
Кобальт	Сульфат кобальту	0,005–0,01	0,5–1,0 г	По листю
11 мікроелементів	Гумі-К	0,01–0,02	15 мл	По листю
Бор + 11 мікроелементів	БОРОГУМ-М	1,5	150 мл	По листю
NPK + 13 мікроелементів	БОГАТИЙ	0,2–0,3	20–30 мл	1-ше – після цвітіння; 2-ге – під час росту ягід

Основу високої продуктивності закладають ще до садіння саджанців. Внесення органіки та фосфорно-калійних добрив під глибокий обробіток ґрунту доводить вміст рухомих форм фосфору та калію до оптимальних значень. Це забезпечує молоді рослини живленням на перші роки розвитку.

• Органічні добрива — 6–15 кг/м²
• Добриво Біонекс — 50 г/м²
• P і K під суницю та малину — по 60 г/м² кожного
• P і K під смородину та аґрус — по 80 г/м² кожного

Специфіка живлення ягідних культур та цінність чорної смородини

Різні види ягідників мають свої особливості мінерального живлення. Суниця реагує зниженням урожаю на надлишок азоту в ґрунті, тоді як малині навесні азот життєво необхідний для формування пагонів заміщення. Смородина, своєю чергою, чутлива до хлору, тому хлорвмісні калійні добрива під неї вносити не рекомендується.

Чорна смородина цінується як природне джерело вітамінів та біологічно активних речовин. У її ягодах містяться вітаміни групи B і P, провітамін А (до 3% мг каротину), пектини, ефірні олії, фосфорна кислота, дубильні речовини, солі калію, залізо та фосфор. Для покриття добової потреби людини у вітаміні C достатньо з'їсти всього 20 г свіжих ягід.