Застосування штучних субстратів та гідропонних систем у захищеному ґрунті

Альтернативою у боротьбі з ґрунтовими патогенами є використання як кореневмісного середовища не ґрунту, а інших субстратів, завідомо вільних від патогенів та шкідників. Для цього придатні найрізноманітніші середовища, зокрема гравій, солома, торф, скловата, рідкі поживні розчини. Перші варіанти, що отримали назву гідропоніки, при яких через гравій у спеціальних піддонах проганяли під тиском поживні розчини, виявилися недостатньо ефективними, головним чином через проблеми, пов'язані з режимом живлення. Широке застосування знайшло вирощування огірка на солом'яних тюках. Цей метод і полегшував боротьбу зі шкідниками, і мав інші переваги. Зокрема, при мікробіологічному розкладанні соломи прогрівається кореневмісне середовище і збагачується вуглекислотою повітря теплиці. Спроби ізолювати солом'яні тюки від ґрунту теплиці, наприклад, за допомогою поліетиленової плівки, загалом виявилися безуспішними, оскільки при цьому ускладнювалося підтримання поживного та водного режиму для рослин.

Для низки культур (томат, гвоздика, салат) успішно застосовується низинний торф, засипаний у поліетиленові мішки, оскільки він вільний від патогенів. Мішки зазвичай розміщують на полотнищі поліетиленової плівки, що повністю вкриває ґрунт теплиці. Дуже продуктивною виявилася методика вирощування томата та салату у проточній культурі (ТПК). За цією технологією основний поживний розчин протікає по піддону з тонкого пластику і повністю покриває кореневу систему рослин.

ре < ы т’ СЕ [5 ‚ ве: 48 и г’ х х \ | '#з.; Гы Ах И ДО А Г. у | и | и => иж „ \- 1; / а — о Ам г. 4 х ^^. ‚ в оо Г д. № | } ь -у% г 7, мк” | \) | а о их 2. \: ® к я [а ^. чк \ \ Рив, г | р \.; 3 “А Я ея, ь ь м 4 “ к. а к щ ы у ‹ ® р а `». ь = \ |” #2. ЧА в _, Ма м “у м 9 В —. у < а и В /\ ыы бы м 3 ‚а м. Ь—= сказ: №} о За > -з + = ® р у 2: 55 СР И У ЗВ — бо Ща +р У а РИ ы * = НН р що ть = = =. ты м. 2. 8

У системі ТПК відбувається постійна циркуляція розчину і контроль за вмістом поживних речовин, РН середовища та рухом розчину з регулюванням усіх параметрів у міру необхідності. Здавалося б, у системі ТПК рослини повинні вражатися хворобами особливо сильно, проте практика доводить протилежне. Боротьба з патогенами, що живуть у воді (Руймит, Рауюр йога), здійснюється досить легко, рівня епіфітотій досягають лише такі хвороби, як вірусне розростання жилок салату та порошиста парша при зараженні грибами О!1ршт бтазясае і Зропвозрога зи еггапеа. Перший патоген — переносник вірусу розростання жилок — особливо важко піддається викоріненню при вирощуванні салату за ТПК. $. зиеггапеа викликає порошисту паршу на коренях томата (і, звісно, на картоплі) і одночасно є переносником вірусу погремковості картоплі, хоча на культурі томата він поки не виявлений.

Вирощування огірків у системі ТПК виявилося менш результативним, але культура дає високі врожаї на плитах із мінеральної вати. Розсаду огірка вирощують у кубиках із мінеральної вати, потім їх розміщують на плитах, у яких вологість і вміст поживних речовин підтримуються за допомогою поливів.

Використання методики проточної культури та мінеральної вати дозволяє уникнути ураження тепличних культур ґрунтовими патогенами с, и а, Ее. Ч с ь 7% бы - озна: м за к. 4 Б.ч т м Х К к м: Зе Е З с к а ми # “. мы. 2 ыы < 22 И». Е. И. Ж6у # т. ‹ | а 225 Мы Миона ииди ищи ь и..... а Рис. 5.11. Різні способи вирощування тепличних культур без ґрунту:

а — торф'яні горщики; б — мішки з торфом; в — огірки в кубиках мінеральної вати, розміщені на плитах із мінеральної вати; г — корені томата, вирощеного в тонкошаровому поживному розчині (метод ТПК).

‚И ЧИЛИ киге чехл ма я 2 № Г.. И ‚ Ми Шини мо ый $ $ ЕЕ | жж ”ы: ^ и: 1, 1%: ыы 1 8. бы а ео м № №: М |3 ы н 4 и., 5х 1 0 Р “+ и фр * \ й ть ОИ Ес | ы т ' м у. о и =: Х Ах И | с -

Рис. 5.12. Ізольовані високі гряди для вирощування гвоздики.

збудниками хвороб, що мешкають у ґрунті, але лише за умови підтримання фітосанітарії на високому рівні, що захищає від занесення патогенів ззовні та від ризику, пов'язаного з розвитком епіфітотій. Обидві системи потребують великого практичного досвіду в їх здійсненні, оскільки постачання рослин водою та поживними речовинами має бути точним і постійним. Похибки в технології можливі і в тому, і в іншому випадку, і в першу чергу — при порушеннях водного та поживного режиму або внесенні надмірних доз добрив. Контролювання всіх факторів середовища здійснюється в наш час за допомогою комп'ютерів. При ТПК можна застосовувати також деякі фунгіциди, більш докладно про це розказано в главі 6.

Ще один спосіб боротьби з ґрунтовими патогенами полягає у використанні ізольованих гряд. Кореневмісним середовищем у цьому випадку служить ґрунт або торф у бетонних жолобах, що гарантують ізоляцію від ґрунту. Економічніші жолоби з поліетилену, але обробляти та знезаражувати торф або ґрунт у період між двома культурами, не пошкодивши при цьому поліетилен, досить важко.

Ізольовані гряди: захист від судинного в'янення

Ізольовані гряди допомагають ефективно боротися з небезпечними кореневими інфекціями в захищеному ґрунті. Раніше цю технологію масово використовували при вирощуванні гвоздики, особливо в розсадниках. У таких господарствах судинні в'янення становлять найбільшу загрозу для рослин, тому ізоляція кореневої системи стає головним способом захисту посадок.

Після збирання врожаю чергової культури субстрат обов'язково знезаражують термічним способом. Для цього проводять пропарювання, яке швидко очищає грядки від інфекції, що накопичилася. Процедуру виконують такими методами:

• через металеві решітки, змонтовані точно за розміром гряд;
• шляхом нагнітання пари під плівку.

Незважаючи на надійність методу, ізольовані гряди не знайшли широкого застосування на овочевих культурах. При вирощуванні томата та огірка цю технологію практично не використовують. У промислових теплицях для них обирають більш практичний метод «торф'яних мішків».