Вплив парші на збереженість бульб картоплі в період зберігання

Три види парші: як хвороба знижує урожай і псує бульби

Бульби картоплі служать сприятливим середовищем для накопичення та зберігання патогенів. Серед ґрунтових та бульбових інфекцій лідирують збудники парші, які проявляються на шкірці у вигляді виразок, плям та бородавок. У період вегетації та зберігання картоплярі щороку стикаються з трьома видами цього захворювання: сріблястою, звичайною та чорною паршею (ризоктоніозом).

• Зниження врожаю від сріблястої парші — 8,6–14,2 %
• Втрати маси при зберіганні від сріблястої парші — 4,0–14,0 %
• Зниження схожості від звичайної парші — 10,0–12,0 %
• Втрати врожаю при епіфітотії звичайної парші — до 40,0 %
• Випади рослин через ризоктоніоз — до 25,0 %

Срібляста парша (збудник Helminthosporium solani Durieu & Mont.) знижує врожайність картоплі в полі, а при зберіганні призводить до додаткової втрати ваги бульб через випаровування вологи крізь уражену шкірку. Інфекція передається через ґрунт та посадковий матеріал, а симптоми проявляються вже у сховищі. За результатами досліджень, поширенню захворювання сприяє вологість повітря понад 90,0 % при температурі вище 3,0 °С, а оптимальними умовами для патогена є вологість 85,0–100 % і температура +20...+25 °С. Уражені сріблястою паршею бульби втрачають природний бар’єр і сильніше заражаються сухою фузаріозною та мокрою гнилями, фітофторозом і фомозом.

Звичайна парша (збудник Actinomyces spp.) вражає молоді бульби з незміцнілою шкіркою і продовжує розвиватися протягом усього їхнього росту. Вона знижує продуктивність кущів на 25,0–30,0 % і провокує розвиток вторинних інфекцій: фітофторозу, фомозу, фузаріозу, бактеріозів і нематод. У підсумку втрати картоплі від гнилей при зберіганні зростають до 30,0 %. При епіфітотійному розвитку хвороби вміст крохмалю в бульбах падає на 5,0–30,0 %, а загальна поширеність звичайної парші на бульбах коливається від 2,0 до 90,0 %.

Ризоктоніоз, або чорна парша (збудник Rhizoctonia solani J.G. Kühn), проявляється чорними склероціями, ямчастою плямистістю, сітчастим некрозом або глибокими тріщинами на бульбах. Патоген вражає підземні органи: загибель стебел може сягати 14,3 %, коренів — 48,2 %, столонів — 71,2 %. В результаті врожайність і товарність картоплі падають на величину до 30,0 %. Інфекція найкраще розвивається при температурі ґрунту 17,0 °С і вологості 60,0–70,0 % від повної вологоємності, причому хвороба є більш шкідливою на важких суглинкових ґрунтах.

Фітосанітарний контроль: методика відбору проб і результати експертизи

Оцінка фітосанітарного стану насіннєвого матеріалу наприкінці зберігання — обов'язковий захід перед садінням. Хімічне оброблення бульб ефективно стримує розвиток чорної та сріблястої парші, але його доцільність визначають за результатами аналізу. Для точної оцінки якості партії картоплі необхідно правильно відібрати пробу.

1. Від партії картоплі масою 10 тонн відберіть точково не менш ніж з 10 різних місць пробу у 200 бульб.
2. На кожні наступні 10 тонн партії додатково відберіть по 50 бульб не менш ніж з 4 місць.
3. Забирайте бульби на глибині 20–30 см поспіль, без вибору.
4. Ретельно відмийте відібрану пробу і візуально оцініть ступінь ураження шкірки кожної бульби.

Фітосанітарна експертиза зразків картоплі вітчизняної та зарубіжної селекції після зимового зберігання показала повсюдну присутність парші в усіх агрокліматичних зонах. Частоту зустрічальності хвороб розраховували як відношення середньої поширеності конкретного патогена до загальної поширеності всіх інфекцій. Результати багаторічного моніторингу партій картоплі підтверджують стабільно високий рівень інфекційного навантаження.

Це свідчить про те, що ознаки ураження збудниками сріблястої та звичайної парші виявлено на бульбах усіх аналізованих сортозразків, кількість яких у досліджувані роки склала 47 і 143 шт. Також було встановлено видимий прояв ризоктоніозу на бульбах більшості обстежених зразків. Так, у середньому за 2016–2017 рр. кількість сортозразків із симптомами хвороби налічувала 41 шт. або 86,9 %, за 2020–2023 рр. – 137 шт. або

96,5 % від їхньої загальної кількості. Причому в період із 2020 до 2023 рр. відзначено збільшення частки уражених сортозразків, що варіює за агрокліматичними зонами республіки від 75,0 до 96,8 %. Кількість сортозразків з ознаками чорної парші на бульбах у 2016–2017 рр. була меншою і коливалася від 62,5 до 87,5 %. Можливо, подібна тенденція зумовлена обсягом вибірки задіяних у дослідженнях зразків картоплі, кількість яких була більшою у 3 рази в останній часовий період. Таблиця 1 – Ураженість бульб сортозразків картоплі хворобами типу парша (маршрутні обстеження)

Кількість сортозразків, % уражених паршею

Рік звичайна срібляста чорна чеська зона ваних, шт. шт. % шт. % шт. %

Північна 6 6 100 6 100 6 100 2016 Центральна 6 6 100 6 100 6 100

Південна 8 8 100 8 100 5 62,5

Північна 8 8 100 8 100 7 87,5 2017 Центральна 12 12 100 12 100 12 100

Південна 7 7 100 7 100 5 71,4 Середнє за 2016–2017 рр. 47* 47* 100 47* 100 41* 86,9

Північна 10 10 100 10 100 10 100 2020 Центральна 16 16 100 16 100 15 93,8

Південна 4 4 100 4 100 4 100

Північна 1 1 100 1 100 1 100 2021 Центральна 28 28 100 28 100 27 96,4

Південна 9 9 100 9 100 9 100

Північна 2 2 100 2 100 2 100 2022 Центральна 31 31 100 31 100 30 96,8

Південна 3 3 100 3 100 3 100

Північна 7 7 100 7 100 7 100 2023 Центральна 24 24 100 24 100 23 95,8

Південна 8 8 100 8 100 6 75,0 Середнє за 2020–2023 рр. 143* 143* 100 143* 100 137* 96,5 * Всього сортозразків, шт.

У результаті проведеного моніторингу виявлено щорічне ураження бульб хворобами типу парша незалежно від зони вирощування культури.

Таблиця 2 – Види парші на бульбах картоплі наприкінці періоду зберігання (маршрутні обстеження)

Хвороби бульб, % Агрокліпарша звичайна парша срібляста парша чорна матична зона розвипоширенрозвипоширенрозвипоширенток неність ток неність ток неність

2016 р. Північна 19,7 49,5 39,6 87,5 1,6 6,9 Центральна 11,6 38,9 57,0 98,6 12,5 48,6 Південна 13,7 40,7 30,4 77,4 2,1 8,1 Середнє 15,0 43,0 42,3 87,9 5,4 21,2

2017 р. Північна 22,9 66,9 44,6 90,1 6,7 22,7 Центральна 18,4 63,7 56,7 99,0 6,8 28,0 Південна 9,3 38,9 41,8 88,0 3,7 15,3 Середнє 16,9 56,5 47,7 92,4 5,7 22,0 Середнє за

15,9 49,8 45,0 90,1 5,6 21,6 2016–2017 рр.

2020 р. Північна 3,1 13,7 36,7 95,8 12,5 43,5 Центральна 4,7 18,8 30,1 77,7 7,2 29,4 Південна 5,0 22,3 43,8 99,0 15,8 53,9 Середнє 4,3 18,3 36,8 90,8 11,8 42,2

2021 р. Північна 10,8 47,0 9,8 37,0 4,2 18,0 Центральна 9,0 33,9 17,0 47,6 9,0 32,5 Південна 12,2 38,4 22,9 56,5 10,9 39,0 Середнє 10,6 39,8 16,6 47,0 8,0 29,8

2022 р. Північна 39,8 75,4 35,6 82,0 24,0 58,2 Центральна 17,1 46,6 31,0 70,9 11,4 37,4 Південна 21,5 56,4 39,0 84,7 17,1 49,9 Середнє 26,1 59,5 35,2 79,2 17,5 48,5

2023 р. Північна 15,8 55,4 32,5 84,6 14,7 53,3 Центральна 17,9 56,4 33,0 76,1 9,5 35,2 Південна 10,9 41,6 36,3 72,5 11,8 35,0 Середнє 14,8 51,1 33,9 77,7 12,0 41,2 Середнє за

Особливо до кінця зберігання масово проявилася парша срібляста. За роки досліджень розвиток хвороби у середньому по республіці варіював від 16,6 до 47,7 %, а поширеність коливалася від 47,0 до 90,8 %. Отримані дані узгоджуються з раніше проведеними дослідженнями білоруських учених, що свідчать про щорічне і повсюдне ураження бульб хворобою. Причому відзначено, що під час зберігання картоплі розвиток сріблястої парші на бульбах спостерігається навіть у тому випадку, якщо вони були без зовнішніх ознак під час збирання врожаю, оскільки збудник може перебувати тривалий час у латентній формі.

Водночас усереднені значення ураженості та ступеня розвитку парші сріблястої на бульбах за агрокліматичними зонами за 2016–2017 рр. були вищими, ніж за 2020–2023 рр. у 1,5 і 1,2 раза, становлячи, відповідно, 45,0 і 90,1 % проти 30,6 і 73,7 %.

Пояснити отримані результати не видається можливим, оскільки у всіх аналізованих господарствах було проведено передсадивний обробіток бульб різними хімічними препаратами, але зв'язок між застосовуваними протруйниками та інтенсивністю ураження хворобою не встановлено. Оскільки на патогенез сріблястої парші впливає цілий ряд факторів, серед яких можна виділити:

• ґрунтово-кліматичні умови;
• pH ґрунтового розчину;
• температуру та відносну вологість повітря в період зберігання;
• спосіб зберігання;
• наявність уражень шкірки іншими фітопатогенами;
• стійкість бульб до хвороби, з якими, очевидно, і пов'язана зросла шкодочинність сріблястої парші.

Із комплексу видів парші найменш поширеним виявився ризоктоніоз, ураженість бульб яким у середньому по республіці варіювала від 5,4 до 17,5 %, а за період 2016–2017 рр. та 2020–2023 рр. склала 21,6 і 40,4 % відповідно. Разом із тим починаючи з 2020 р. виявлено посилення зараженості бульбового матеріалу склероціями гриба R. solani. Розвиток хвороби у середньому за 4-річний період 2020–2023 рр. був вищим у 2,2 раза порівняно з 2-річним 2016–2017 рр. і склав 12,3 і 5,6 % відповідно.

Загроза ризоктоніозу та заходи захисту в полі

Ризоктоніоз (чорна парша) картоплі стає все більш агресивним. Збудник хвороби тепер уражає посадки не тільки в регіонах із прохолодним і вологим кліматом. Патоген активно розвивається і в жарких умовах, коли на бульбах інтенсивно проявляється звичайна парша. Виразки, що утворюються при цьому, слугують вхідними воротами, які полегшують проникнення збудника ризоктоніозу всередину тканин.

Боротьба з ризоктоніозом ускладнюється тим, що нові анастомозні групи гриба переходять на картоплю з інших культур. Сортів із повним імунітетом стебел і столонів до цієї хвороби не існує, тому доводиться розраховувати лише на відносну стійкість бульб у окремих сортів.

Оскільки в переліках зареєстрованих препаратів відсутні хімічні засоби для боротьби зі звичайною паршею, захисні заходи будують на дотриманні агротехнології та підборі сортів. Для стримування комплексу інших захворювань картоплі перед садінням проводять обробіток бульб.

Для передсадивного протруювання насіннєвого матеріалу використовують препарати на основі таких діючих речовин:

• флудіоксоніл;
• манкоцеб;
• карбендазим;
• тіабендазол.

Ураженість бульб звичайною паршею сильно коливається залежно від року та ґрунтово-кліматичних умов. Наприклад, за даними польових випробувань у 2016–2017 роках розвиток хвороби на бульбах залишався стабільним і становив у середньому за роками 15,0 % і 16,9 %. Динаміку поширеності та розвитку хвороби в інші сезони відображають дані дослідів.

Розвиток хвороб під час зберігання бульб

Наприкінці зберігання різні види парші стають домінуючими серед усіх зареєстрованих інфекційних хвороб картоплі. Залежно від сезону їхня загальна зустрічальність коливається від 65,1 % до 97,2 %. При цьому збудники не виявляють антагонізму: на тлі виразок звичайної парші та склероціїв ризоктоніозу інтенсивність прояву сріблястої парші не знижується.

• Зустрічальність видів парші наприкінці зберігання — 65,1–97,2 %
• Розвиток сріблястої парші на бульбах — 16,6–47,7 %
• Розвиток ризоктоніозу на бульбах — 5,4–17,5 %
• Розвиток звичайної парші на бульбах — 4,3–26,1 %

Основну частку у структурі захворювань займає срібляста парша, поширеність якої наприкінці зберігання сягає 47,0–90,8 %. Найменше бульби уражуються ризоктоніозом. Звичайна парша також зберігає високу шкідливість: протягом 3 років із 6 вивчених її поширеність перевищувала 50,0 %.

Співвідношення основних патогенів у структурі інфекційних хвороб картоплі наприкінці періоду зберігання наведено в таблиці.

Окрім парші, наприкінці зберігання на бульбах фіксують гнилі грибної, бактеріальної та змішаної етіології. У більшості сезонів їхня зустрічальність залишається невисокою — у межах 2,8–10,5 %. Однак за несприятливих умов частка гнилей серед інфекційних хвороб може зростати до 34,9 %, як це сталося у 2017 році.

Хютті, А. В. Звичайна парша картоплі / А. В. Хютті, А. М. Лазарєв, В. К. Чеботар // С.-г. вісті. – 2021. – № 2. – С. 56–57.

Хютті, А. В. Ризоктоніоз картоплі: зустрічаємо у всеозброєнні / А. В. Хютті, А. М. Лазарєв // С.-г. вісті. – 2019. – № 1. – С. 10–11.

В. І. Халаєва, І. Г. Волчкевич, А. В. Патракеєва РУП «Інститут захисту рослин», Прилуки, Мінська область

УРАЖЕННЯ ПАРШЕЮ БУЛЬБ КАРТОПЛІ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ

Анотація. У статті представлено дані щодо ураження бульб видами парші наприкінці періоду зберігання картоплі. Встановлено, що незалежно від умов вирощування культури, ураженість звичайною паршею та сріблястою паршею у зразках сортів становила 100 %, а ризоктоніозом — 86,9–96,5 % від загальної кількості проаналізованих.

У середньому в республіці розподіл типів парші на бульбах був таким:

• срібляста парша — до 90,8 %;
• звичайна парша — до 59,5 %;
• ризоктоніоз — до 48,5 %.

Розвиток хвороб варіював у таких межах:

У структурі інфекційних хвороб срібляста парша домінувала серед видів парші, при цьому її ураженість на бульбах становила 34,7–58,6 %.

Ключові слова: картопля, бульби, ґрунтово-бульбова інфекція, парша, поширеність, розвиток, патоген, зустрічальність, ураження.