Вплив мінеральних добрив на накопичення крохмалю в бульбах картоплі

Крохмалистість бульб — головний показник якості та господарської цінності картоплі. Крохмаль синтезується з вуглеводів, які надходять з листя по флоемі, і відкладається в клітинах запасаючої паренхіми. Велика частина крохмальних зерен концентрується в камбіальному шарі та зовнішній частині серцевини, а найменше їх — у внутрішніх шарах. Через слабкорозвинену кореневу систему картопля дуже чутлива до рівня живлення, тому добрива безпосередньо визначають якість майбутнього врожаю.

• Вміст крохмалю в сирих бульбах — 12–20 %
• Частка амілози в загальному обсязі крохмалю — 20–25 %
• Зниження крохмалистості від хлористого калію — 0,3–0,6 %

Вплив макроелементів на накопичення крохмалю

Азот найсильніше впливає на ріст картоплі, але потребує точного дозування. При його дефіциті бадилля розвивається слабко, площа листків зменшується і вони передчасно відмирають, що зупиняє приплив вуглеводів у бульби. Внесення азоту в оптимальних нормах стимулює ріст куща і підвищує крохмалистість. Однак надлишок цього елемента дає протилежний результат.

Фосфорні добрива активно стимулюють біосинтез вуглеводів у тканинах картоплі. Якщо в ґрунті не вистачає рухомого фосфору, фосфорні підживлення стабільно підвищують урожайність і відсоток крохмалю в бульбах. Калійні ж добрива діють неоднаково залежно від форми діючої речовини. Хлорвмісні калійні солі зазвичай знижують крохмалистість, оскільки хлор затягує достигання картоплі та надмірно обводнює тканини бульб.