Стратегії боротьби з резистентністю патогенів до фунгіцидів в агрономії

При плануванні програми обробок фунгіцидами необхідно вжити всіх заходів для того, щоб звести до мінімуму небезпеку розвитку стійкості. Якось з'явившись у даній популяції патогена, стійкість навряд чи швидко зникне. Найбільш успішним підходом до вирішення цієї проблеми в інших галузях біології виявилося чергування застосовуваних речовин з різним типом дії або їх використання в сумішах. Для конкретного господарства, в якому є реальні можливості зміни пестицидів, це найбільш доцільний метод, який потрібно використовувати незалежно від практичних труднощів, що виникають при цьому. Плануючи відповідну програму боротьби, необхідно з обережністю використовувати препарати різного типу дії, що належать до різних груп. Ідеальним було б чергування препаратів зі специфічним ефектом і множинним ефектом, але останній повинен при цьому бути щонайменше помірно ефективним проти відповідного патогена. Можливо, що обидва вибрані фунгіциди розкладаються з різною швидкістю, але це не створить ускладнень за умови, що вони правильно застосовані і достатньо ефективні. Вибрані препарати можна використовувати окремо або у вигляді бакових сумішей. Деякі фунгіциди, наприклад фубол, суміш металаксилу і манкоцебу, випускаються у вигляді промислових сумішей. При використанні бакових сумішей потрібно бути обережним і стежити за тим, щоб безпека застосування та ефективність сумішей були гарантовані оригінатором. Альтернатива використанню сумішей — це чергування компонентів, яке не менш ефективне, і якщо обидва фунгіциди допущені до застосування на даній культурі, не виникне ускладнень, пов'язаних із приготуванням сумішей. Задовільні результати може

ГРУПИ ФУНГІЦИДІВ РІЗНОГО ТИПУ ДІЇ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ НА КУЛЬТУРАХ ЗАХИЩЕНОГО ҐРУНТУ в назва Препаративна Патогени або хвороби, Група діючої форма проти яких речовини фунгіцид ефективний Ацилаланіни Фуралаксил (Фонганіл, Ложні борошнисті роси фонгарид) | Металаксил Фубол* (ридоРвуюрН ога доміл) | Мільфуран Патафол (| Рушшт Бензимідазоли Беноміл Бенлат (фунВоуН$ дазол) Карбендазим Бавістін (де- | Уег1сИИит розал, олгін, | БМК) | ТіофанатМільдотан Сегсозрога метил (гопсин-М) Тіабендазол Хімаш* (текто) Бізагііт Карбоксиміди Беноданіл Калірус { Іржі, сажки, ВВ!- Карбоксип Вітавакс (ке- |;о4ота і деякі мікар) ‚ інші базидіоміцети Оксикарбоксин Плантвакс | ДікарбоксиІпродіон Роврал Войну мідИ Проксимідіон Сумісклекс | А[Цегпаг!а Вінклозолін Ронілан З(етрНуНіт Ароматичні Диклоран Аллізан Во{гуН$ вуглеводні Квінтоцен ПХНБ | К осюта Текнацен Текнацен] Еизагііт (крім в’янення) ДітіокарбаТирам Тирам Ложні борошнисті ромаги і К хосюша, Во{гу-

Манеб Манеб Фунгіциди загальної дії з Манкоцеб Дітан М-45 особливою активністю Набам Іемпбеллз сойл проти пероноспорозу, іржі, деяких пікнідіальних (наприклад О!4утеЙа) фунгіцид Дітан з. п. Інгібітори Бітертанол Байкор біосинтезу ФенпропіМістраль (форергостеролу морф** бел) Імазаліл Фунгафлор Нуарімол Трімінол (тріБорошнисторосяні гриби, мунол, тріміхотя деякі фунхідал) циди мають більш Прохлораз Спортак широкий спектр дії ПрохлоразСпоргон марганець Пропіконазол Тілт Тріадімефон Байлетон Тріфорін Сапрол ГідроксипіріБупірімат Німрод Борошнисторосяні гриби МІДИНИ Діметірімол Мількерб (мількарб) ФосфороорганіПіразофос Афуган Борошнисторосяні гриби чні сполуки Толклофос меРізолекс КШ2ос{оша тил 5 Замовлення № 484 129 Продовження Коротке Група назва Препаративна Патогени або хвороби, о форма фунгіцид ефективний Антрахінони Дітіанон Делан-коль Листкові плямистості і, можливо, кореневі гнилі Ізоксазолони Дразоксолон Міль-коль Ру{НМіт НітроізоНітротал-ізоКумулан Борошнисторосяні гриби фталати пропіл Хіноксаліни Хінометіонат Морестан » > Сульфаміди Ельварон | ВомуНз, ложна борошниста Діхлофлуа- (еупарен)] роса нід Еупарен М Толіфлуанід | ТіокарбамаПропамокарбФілекс (проРвуюрН Нога, ти гідрохлорид памокарб) Руйшт Протіокарб Дінон (превікур) Тіадіазоли Етрідіазол Аатерра (терРу шит, Рвуфразол, террарога кот) Фталіміди Каптан Каптан | ВомуНз Фольпет Фалтан \ Листкові плямистості ФталонітріХлорталоніл Даконіл Вонгу ложна борошниста лоди роса, УегисИЙіт [іпесоа Мідьвмісні Мідно-амоФунгекс Ложна борошниста роса, препарати ніальне сполуРвпуюрМпога теяапз$ ння деякі листкові Хлорокис Купрокілт | плямистості, що викли- | міді каються грибами та бак- | теріями, деякі види | борошнистої роси Сірка Сірка Тіовіт Борошниста роса Дінітро-про- 'Дінокап Каратан ізводні Інші фунФозетил алАлльєт Ложна борошниста роса, гіциди люміній РпуюрШ Нога * Повністю механізм дії ще не встановлений, можливо множинна дія. ** Суміш фунгіцидів із вмістом другої діючої речовини. Примітка. У дужках вказані препаративні, більш відомі в СРСР форми, що не наводяться автором. — Прим. ред. дати складання сумішей із половинних доз кожного препарату за умови, що обидві речовини ефективні проти даного патогена. Однак, якщо патоген стане менш чутливим до того чи іншого компонента, суміш навряд чи дасть бажаний результат. У деяких випадках окреме внесення кожного препарату в ПОЛОВИННІЙ дозі може сприяти появі стійкості у патогена в результаті поступового розвитку менш чутливих рас, які з часом виявляться домінуючими в популяції.

Стратегії захисту тепличних культур від сірої гнилі та борошнистої роси

Регулярні обприскування одним і тим самим фунгіцидом швидко призводять до втрати його ефективності, навіть якщо препарат відмінно пригнічує хворобу. При постійному застосуванні дикарбоксимідів проти сірої гнилі (Botrytis cinerea) шкодочинність захворювання лише зростає, хоча стійкі форми гриба мають ослаблену вірулентність і утворюють менше спор. Такі популяції дають спалахи хвороби в умовах постійного тиску відбору, створюваного фунгіцидом. Тому в захищеному ґрунті B. cinerea залишається найбільш небезпечним патогеном.

Для боротьби з сірою гниллю необхідно використовувати препарати мультисайтової дії: дихлофлуанід (Еупарен), хлорталоніл (Даконіл) та тирам. Вони дозволяють знизити ризик накопичення стійких рас патогена в теплиці. Схеми обробок основних культур будуються з урахуванням чергування діючих речовин різних хімічних класів для мінімізації ризику резистентності.

У збудника борошнистої роси огірка (Sphaerotheca fuliginea) резистентність до диметиримолу (Мількурбу) сформувалася всього через кілька років після початку застосування. Повна втрата ефективності препарату в деяких країнах змусила агрономів відмовитися від нього. Спроби повернути диметиримол у програми захисту призвели до миттєвого відновлення стійкості патогена. Використання аналога цього фунгіциду — бупіримату (Нимроду), а також бензимідазолів (Бенлату) призвело до аналогічних результатів.

Вибір альтернативних фунгіцидів проти борошнистої роси в теплицях ускладнений використанням біологічних методів захисту. Багато ефективних препаратів токсичні для ентомофагів та акарифагів. Для збереження корисної фауни схеми обробок огірка повинні суворо розділятися залежно від проведення біометоду.

На відміну від огірка, у збудника борошнистої роси троянди (Sphaerotheca pannosa) стійкість до фунгіцидів поки не розвивається. Це явище викликає подив у фахівців, але потребує практичних заходів профілактики. Щоб запобігти появі резистентних рас у розаріях, необхідно превентивно застосовувати найрізноманітніші за механізмом дії препарати.

Запобігання резистентності патогенів при вирощуванні печериць

Для боротьби з сухою міхурчастістю шапок печериць (збудник — Verticillium fungicola) ефективні бензимідазоли. Однак протягом трьох років постійних обробок ці препарати повністю втрачають свою дію через розвиток резистентності. При цьому тіабендазол (Текто) розкладається у субстраті повільніше, ніж беноміл. Завдяки цьому тіабендазол іноді забезпечує помірне пригнічення хвороби навіть за наявності стійких до беномілу рас патогена.

Цікаво, що інші небезпечні хвороби печериць — мокра гниль (Mycogone perniciosa) та павутиниста пліснява (Hypomyces rosellus) — не виробляють стійкість до бензимідазолів. Хоча вони перебувають під таким же тиском відбору, ці гриби утворюють значно менше спор. Це знижує ймовірність появи та закріплення мутацій резистентності в популяції.

• Частка стійких до бензимідазолів ізолятів B. cinerea в теплиці — понад 50%
• Строк повної втрати дії бензимідазолів проти сухої міхурчастості — 3 роки
• Групи фунгіцидів для чергування проти борошнистої роси огірка — 2, 7, 8, 13

Особливості застосування фунгіцидів на гідропоніці та агротехніка томата

При вирощуванні тепличних культур методом проточних поживних розчинів (ТПК) та на інших типах гідропоніки фунгіциди можна вносити безпосередньо в поживний розчин. Це дозволяє захистити кореневу систему від гнилей та судинних в'янень, а при використанні системних препаратів — пригнітити листкові та стеблові патогени. Поки ця технологія перебуває на початковому етапі впровадження, і список перевірених препаратів обмежений.

У боротьбі з кореневими гнилями томата, що викликаються грибами родів Pythium і Phytophthora, ефективний етридіазол у дозі 60 мг/л за діючою речовиною. Листові патогени в гідропонних системах пригнічують за допомогою бензимідазолів. Якщо введення препарату в поживний розчин не дає результату проти конкретного захворювання, переходять на стандартні обприскування по листку.

Захист томатів у теплицях починається з обов'язкового знезараження ґрунту. Ґрунт пропарюють або обробляють хімічними препаратами — метилбромідом, дазометом, метам-натрієм або формальдегідом. Це знижує інфекційний фон перед садінням розсади.

1. Сівба насіння в пропарений компост або торфо-піщану суміш з листопада по березень при температурі 20 °C.
2. Пікірування сіянців у горщики або кубики орієнтовно через 10 днів після появи сходів.
3. Вирощування розсади у вегетаційних будиночках при штучному 12-годинному освітленні та постійному збагаченні повітря вуглекислим газом до концентрації 1 г/л (0,1 %).
4. Садіння рослин на постійне місце в період з грудня по травень (для ранніх культур — у фазі появи першої китиці, для пізніх — на більш ранніх етапах розвитку).

Томати вирощують на ґрунті, в торф'яних мішках, на мінеральній ваті, в жолобах і методом ТПК. Як опори використовують як звичайну підв'язку до шпалер, так і арочні системи. Для ранніх садінь вдень підтримують температуру 21–24 °С, вночі — 16–17 °С, додатково насичуючи повітря вуглекислим газом до 1 г/л.

• Витрата розсади на 1 га — 20–30 тис. рослин
• Температура вночі (пізня культура) — 13 °С
• Період збирання врожаю — з березня по жовтень
• Максимальна урожайність — 330 т/га