Методи застосування фунгіцидів та боротьба з резистентністю патогенів

Для боротьби з гнилями коренів та кореневої шийки на практиці застосовують поливи суспензіями порошків, що змочуються. Препарати вносять звичайними обприскувачами, попередньо знявши насадки зі шлангів. Якщо потрібно обробити кореневу систему, фунгіцид можна подати через поливну систему. У цьому випадку концентрацію діючої речовини регулюють за допомогою пристрою для розподілу поживних речовин.

Для локальної обробки прикореневої шийки використовують модифіковані О-подібні штанги. На їхньому внутрішньому боці встановлено дві насадки. При такому способі поливу робочий розчин фунгіциду одночасно потрапляє на обидва боки основи стебла.

Захистити молоді рослини від інфекцій, що передаються через ґрунт та насіння, можна шляхом передсадивного обробітку. Для цього проводять протруювання посівного матеріалу або вносять фунгіциди безпосередньо в ґрунт перед садінням розсади. Це дозволяє знизити інфекційне навантаження на початкових етапах росту культур.

• Для пригнічення хвороб квіткових культур насіння протруюють тирамом або опудрюють іпродіоном.
• У боротьбі з ґрунтовими збудниками чорної ніжки (наприклад, видами Рytium) насіння обробляють каптаном або тирамом.
• Для обробітку ґрунту перед садінням розсади (особливо під короткоперіодні культури) використовують квінтоцен (ПХНБ) проти Rhizoctonia solani, а також етрадіазол проти видів Phytium.

Застосування фунгіцидних паст — трудомісткий метод, виправданий лише при загрозі загибелі всієї рослини від локальних уражень. Лікувальний склад готують із порошків, що змочуються, або дустів, розводячи їх до стану густої суспензії. Отриману суміш вручну наносять на уражені тканини. У Великобританії, наприклад, допущена до застосування суміш беномілу з мінеральною оливою (актіпрон), яка ефективна в боротьбі з локальними ураженнями стебел томатів грибом Didymella lycopersici.

Проблема резистентності патогенів у теплицях

Проблема звикання шкідників тепличних культур до пестицидів існує вже давно. У павутинного кліща та попелиць розвинулася стійкість до багатьох препаратів, через що вони втратили свою ефективність. Останнім часом аналогічна стійкість до фунгіцидів зафіксована і у грибів. Одразу кілька збудників хвороб закритого ґрунту стали нечутливими до одного або ряду поширених препаратів.

Щоб уникнути плутанини з генетичною стійкістю в селекції рослин, фахівці часто використовують терміни «нечутливий» або «толерантний». На практиці гриби можуть поступово втрачати чутливість до тих препаратів, які раніше їх ефективно пригнічували. При цьому сприйнятливість патогенів до фунгіцидів коливається в широких межах, а сама варіабельність напряму залежить від доз препаратів, прийнятих у тепличних господарствах.

Основною причиною резистентності стало масове застосування вузькоспецифічних одноцільових фунгіцидів. Такі препарати блокують лише один біохімічний процес у клітинах гриба, тому патоген швидко мутує для обходу цієї перешкоди. Водночас до фунгіцидів мультисайтової дії, які впливають одразу на кілька процесів, стійкість розвивається вкрай рідко — випадки неефективних обробок тут поодинокі.

Фунгіциди самі по собі не викликають появу стійких мутантів, а лише працюють як фактор добору. Вони знищують сприйнятливу частину популяції, зберігаючи одиничні стійкі особини, які спочатку були присутні в теплиці. Щоб стійкі форми стали домінувати в захищеному ґрунті, їм необхідний ефективний механізм розповсюдження спор.

До зони ризику насамперед входять гриби з високою інтенсивністю спороношення, такі як сіра гниль або борошниста роса. Чим більше спор виробляє патоген, тим вища ймовірність випадкової появи та закріплення стійкої мутації.

• Тип препарату — Одноцільовий (високий ризик)
• Реакція на множинний ефект — Стійкість майже не розвивається
• Основний шлях появи — Відбір існуючих мутантів
• Фактор прискорення резистентності — Високе спороношення гриба

Стійкість патогенів тепличних культур до фунгіцидів

Найшвидше резистентність виробляється до препаратів з однієї хімічної групи або до фунгіцидів зі схожим механізмом дії. Наприклад, стійкість до багатьох патогенів по відношенню до бензимідазолів сьогодні стала масовим явищем. Водночас випадки звикання до карбоксимідів або інгібіторів синтезу ергостеролів у виробничих умовах поки не зафіксовані.

Нижче наведено зведену таблицю стійкості основних тепличних патогенів до різних класів фунгіцидів, засновану на результатах багаторічних спостережень.