Методи щеплення томатів для захисту від ґрунтових патогенів

Найбільш поширені методи щеплення томатів у розщіп та зближенням (рис. 5.4). Сам процес дуже простий: молоді рослини вивільняють з горщиків, щеплять і одразу знову висаджують у горщики. При дотриманні обережності результативність щеплень може бути дуже високою.

Щеплені рослини, висаджені в знезаражений хімікатами або пропарений ґрунт, часто починають дуже активно рости. Щоб уникнути негативного ефекту від такого потужного росту, за станом томатів необхідно стежити в початкових фазах розвитку. За допомогою правильного режиму живлення потужний ріст щеплених рослин можна спрямовано використовувати для отримання вищих урожаїв.

Якщо головне завдання щеплення полягає в боротьбі з судинними патогенами, наприклад зі збудниками фузаріозного або вертицильозного в'янення, доцільно відокремити сприйнятливий

7 6 8 7 3х | 5 и [и А ит 7 СМ,, Мм А АА ЛИЛ УИ и ГИ ы \ | | И | \\ | \ АЕ — АВ — № — 4 | —4— < ее Ре \ — $ \] Гы ТЕЗ Рис. 5.4. Методи щеплення томата при вивільненні рослин з горщиків і безпосередньо в горщиках: а — відбирають однакові за розміром прищепу та підщепу і роблять на них по одному розрізу в діаметрально протилежних напрямках; 6 — рослини щеплять у розщіп; в — місце щеплення обв'язують, видаляючи листя, що заважає. Щеплену рослину висаджують у горщик так, щоб місце щеплення було вище поверхні ґрунту; г — прищепу і підщепу висаджують в один горщик і вирощують до необхідного для щеплення розміру; (2) верхівку прищепи зрізають по діагоналі, на стеблі підщепи робиться косий надріз; с — обидві рослини щеплять зближенням; ж — місце щеплення обв'язують, видаляючи листя, що заважає.

підщепу перед висадкою щепленої рослини в ґрунт. Для цього стебло прищепи після приживання найкраще поступово зрізати нижче місця щеплення. Якщо його зрізати за одну операцію, особливо до повного зростання компонентів, рослина може зів'янути і загинути. При запланованій боротьбі з кореневими гнилями видаляти корінь прищепи необов'язково. ҐРУНТ, ВІЛЬНИЙ ВІД ІНФЕКЦІЇ Збудники деяких найбільш шкідливих хвороб тепличних культур є ґрунтовими. Усі гриби, що викликають судинні в'янення та кореневі гнилі, а також патогени печериць (якщо субстрат під печерицями вважати аналогічним ґрунту) різко знижують урожайність культур захищеного ґрунту. Тому боротьба з ґрунтовими патогенами обов'язково повинна бути ефективною. При цьому необхідно враховувати цілий ряд факторів: - розподіл патогена в ґрунті та тип спочиваючої форми; — швидкість росту патогена в ґрунті; — тип хвороби, що викликається патогеном (місцеві гнилі або системне ураження); — тривалість вегетаційного періоду конкретної культури; — агротехніку та культурооборот. РОЗПОДІЛ ПАТОГЕНА В ҐРУНТІ У більшості ґрунтів інфекційне навантаження, тобто число структурних одиниць гриба на одиницю маси ґрунту, зменшується з глибиною. На глибині 40 см щільність популяції патогена за- [^ мітно нижча, ніж на глибині ыы 20 см. У відносно неродючому ґрунті, наприклад у незрілій або кам'янистій глиПобеоуноств паибрт. | | ні, чисельність популяції грибів дуже різко скорочується. ® 727 Ко ы У верхньому шарі ґрунту товщиною 57 | а 20 см популяції сапрофітних, паразитичних грибів і бактерій зазвичай найчисельніші. = Характер поширення 94| 9 багатьох ґрунтових кореневих патогенів значною мірою залежить від розростання кореневої 50 75 100 несистеми господарів. Отже, Рис. 5.5. Взаємозв'язок між ростом коренів і поширенням патогена в ґрунті.

в глибокому шарі ґрунту, куди коріння проникає на метр і глибше, кореневі патогени можуть досягти тієї ж глибини. Однак у цілому і гриби, і бактерії сконцентровані у верхніх 20 см ґрунту, і саме цей шар потребує найбільш ретельного обробітку (рис. 5.5). У розділі 1 вже описані різні спочиваючі структури патогенів, причому з видами, що утворюють спочиваючі спори або склероції, боротися набагато важче, ніж з тими, що мешкають у ґрунті у вигляді міцелію або тонкостінних спор.