Генетичний імунітет рослин та сучасні методи дезінфекції ґрунту

Генетичний щит: різниця між імунітетом і стійкістю рослин

Вирощування стійких сортів — найдешевший і найефективніший спосіб захисту посівів від хвороб. У практичній агрономії важливо розрізняти імунітет, стійкість і толерантність рослин. Імунітет абсолютний: рослина не хворіє навіть за наявності активного збудника та ідеальних умов для зараження. Стійкість же завжди відносна — рослина уражається патогеном, але у слабкій мірі.

Протилежністю імунітету є сприйнятливість, коли рослина не може протистояти зараженню. Проте навіть сприйнятлива культура може виявитися толерантною (витривалою). Толерантна рослина уражається хворобою, але практично не знижує обсяг і якість урожаю. Гени стійкості контролюють не тільки захист від патогенів, а й реакцію на засуху, заморозки та інші стресові фактори середовища.

Імунітет рослин розділяють за його природою:

• Специфічний (сортовий) — проявляється на рівні конкретного сорту до певних збудників.
• Неспецифічний (видовий) — видова неможливість заразитися конкретним патогеном. Наприклад, томат ніколи не уражається сажкою злаків, огірок — килою капустяних, а перець — паршею яблуні.
• Вроджений (природний) — контролюється генетично і передається у спадок, буває активним і пасивним (визначається конституційними особливостями).
• Набутий (штучний) — формується в процесі вегетації.

Практика дезінфекції: пропарювання та хімічна фумігація ґрунту

Для глибокого знезараження тепличних ґрунтів застосовують термічний або хімічний методи. Термічний метод (пропарювання) знищує більшість патогенів за рахунок високої температури. Час обробки безпосередньо залежить від ступеня прогріву субстрату.

При зниженні температури час пропарювання необхідно пропорційно збільшувати. Технологія потребує суворого дотримання послідовності дій для рівномірного прогріву всієї товщі ґрунту. Особливу увагу приділяють герметичності укриття.

1. Оранка та розпушування. Ґрунт розпушують фрезою на глибину 25–30 см без обертання пласта, відкидаючи ґрунт від периметра до центру.
2. Встановлення обладнання. Пару подають через металеву «гребінку», заглиблюючи вертикальні перфоровані труби у ґрунт на 30 см.
3. Укриття. Ділянку накривають термостійкою плівкою, щільно притискаючи її краї мішками з піском або ланцюгами.
4. Підключення пари. Систему труб підключають до парогенератора за допомогою гнучкого шланга діаметром 50 мм.
5. Контроль температури. Під плівку встановлюють контактні термометри для дистанційного моніторингу на глибині 30 см.

Після завершення пропарювання температуру ґрунту в теплиці знижують. На оброблену ділянку вносять перепрілий компост і вапняні матеріали. Їх заробляють фрезою на глибину 20–30 см.

Другим ефективним методом дезінфекції є фумігація бромистим метилом. Перед початком хімічної обробки в ґрунт вносять мінеральні та органічні добрива, після чого ґрунт фрезерують за допомогою «ротаспи». Потім поверхню вирівнюють і розпушують електрофрезою на глибину 10–15 см. Наявність грудок неприпустима, оскільки газ огинає їх і не проникає всередину. Сухий ґрунт попередньо поливають.

• Вологість ґрунту — 60–70 % від повної вологоємності
• Температура ґрунту — 18–20 °C
• Тривалість експозиції — 144 год
• Витрата бромистого метилу — 50–80 г/м²
• Зниження чисельності галової нематоди — 90–96 %

При фумігації газ подають через перфоровані трубки, укладені в канавки по периметру секцій теплиці під плівку. Концентрацію препарату під плівкою та на прилеглій території щодня вимірюють газоаналізатором. Після завершення робіт теплицю провітрюють через кватирки та підняті краї плівки, а ґрунт поливають і розпушують фрезою. За своєю дезінфікуючою активністю бромистий метил не поступається пропарюванню, ефективно пригнічуючи грибні патогени та знижуючи чисельність галової нематоди.