Догляд за тепличними томатами наприкінці літа та захист від хвороб

Чому ж саме в другій половині серпня обривають усе листя, адже у рослини нібито є ще чимало часу, близько місяця?

Зав'язь помідора росте 40–50 днів, і за вересень-жовтень теоретично могла б дозріти чергова партія помідорів, але на практиці цього не спостерігається. Усьому виною холодні ночі, через що зав'язі не стільки ростуть, скільки повільно достигають. Фактично, з початку вересня ми просто даємо дозріти тому, що на цей час створив кущ, і створюємо для цього кращі умови.

На кущах, звільнених від листя, плоди менше хворіють. Без листя повітря стає сухішим, атмосфера — здоровішою. Освітлення сонцем, можна сказати, ідеальне, і від цього плоди міцніші.

У цей час рослини майже не потрібно поливати, і вони повільно переводять запас вологи та поживних речовин зі своїх вузлуватих жорстких стебел у плоди. За осінь плоди все ж трохи підростають.

А що робити зі зібраним листям?

• Зібране листя щоразу відносимо у відрі на вогнище або на той самий компост.
• Те, що воно є джерелом хвороб, — це нісенітниця, тому його можна було б використовувати як мульчу для різних дерев і кущів або разом із пасинками пускати на виробництво трав'яного добрива.
• Пасинки містять багато азоту, це цінна сировина для літнього приготування «смердючки».

У листі, що старіє, мало азоту, та й усього іншого, але пройшовши за компанію з пасинками через бродіння (ферментацію) в ємності з водою, воно збільшує кількість клітковини — мульчі, яку можна використовувати відразу.

Висновок: зауважте, що мета обривання листя полягає зовсім не в «перерозподілі сил рослини на користь плодів». А ось для перерозподілу сил на користь плодів, що достигають, є інший прийом, який проводять у серпні: прищипування точок росту, або верхівок пагонів, разом з останніми суцвіттями та дрібними зав'язями.

У садівництві неможливо оминути тему шкідників і хвороб. Можна сказати, що шкідники та хвороби тут верховодять, і що вони тут — справжні господарі, а всі ці самовпевнені «знавці-експерти» лише хвальки. І тільки той садівник, хто відчуває себе в цій темі легко і спокійно, чогось вартий. Як же набути такої впевненості, таких дивовижних, здавалося б, здібностей — вберігати свої посадки від руйнівних нашесть?

Попереджати хворобу складніше, ніж її лікувати, тому що для попередження потрібні глибші знання.

Правильніше саме попереджати хвороби рослин і нашестя шкідників, принаймні намагатися навчитися саме цьому.

Парадокс: прихильники «хімії» у боротьбі зі шкідниками та хворобами рослин усі як один вважають себе найбільш освіченою частиною рослинників. Я ж із досвіду знаю, що люди застосовують «хімію» лише у двох випадках: або їм уже на все начхати (циніки), або їм бракує знань (поверхнево освічені).

А чи можна швидко, в межах книги та досвіду, набути необхідних знань?

Почнемо з того, що неправомірно порівнювати організм людини та рослини: так, у людини хвороби піддаються лікуванню, але мало хто знає про те, що в більшості випадків лікувати рослину все одно вже марно. Якщо вже вона захворіла — кінець, назад уже не відіграєте. У рослин такий механізм життя, вони еволюційно створені іншими, вони простіші, а компенсують це масою насіння.

Теоретично це можна оскаржувати та наводити всілякі приклади, але чи ви на практиці багато хвороб рослин взяли й перемогли? Усе, що ви могли — це на короткий строк законсервувати хворобу. Зате всі вживані отрутохімікати вже потрапили у вас і у ваш ґрунт.

Промислове рослинництво існує за принципом «заливати тотально все отрутохімікатами і створювати видимість, що хвороб немає». Ви про це знаєте? Ні, ви вірите, що після них хвороби немає. А вона просто законсервована. Дорогою ж ціною дістаються такі овочі! Це хибна стратегія, хоча тактика виглядає бездоганно: препарати коштують недорого, діють швидко, у тому сенсі, що вбивають мікробів. Виходить, що структура рослини всередині вже зруйнована, але ви вбили всіх мікробів і на вигляд розпад зупинився. Так можна тимчасово зберегти плоди, доставивши їх до споживача, але змусити нормально розвиватися саму рослину вже неможливо.

Люди помиляються в тому, що «трохи» отрутохімікату — це не небезпечно, тому можна й обприскати рекомендованим покупним засобом у разі появи шкідника, мовляв, нічого страшного не буде. Річ у тім, що по «трохи» всіляких шкідливих добавок вже привнесено кожним без винятку виробником буквально в усе, що ми купуємо з продуктів харчування. У сукупності це вже багато. Ці казки про «трохи» залиште для найбільш наївних. Є реальність: остання крапля, що відділяє тебе від твого власного захворювання (отруєння організму). Хоча б свої овочі та фрукти потрібно отримувати абсолютно екологічно чистими.

Спалах хвороби, шкідника… Це щоразу шок! Чудово розумію. Здоровий глузд зберегти під час шоку дуже складно. Тут починаються найгостріші суперечності та суперечки, оскільки попереду лякаюче замаячила фітофтора (найнебезпечніша і найчастіша хвороба помідорів). З приводу неї думок і теорій не злічити. Я хотів би уникнути порожніх суперечок, адже справа всього лише зводиться до вміння — чи вміє хтось вирощувати без неї, чи ні.

Який сенс сперечатися людям з різними вміннями! Якщо один може здолати фітофтору тільки за допомогою мідьвмісних препаратів, а інший — уникнути фітофтори без них, за допомогою усунення причин її появи, то який сенс тут гаряче сперечатися? У них же нерівна зацікавленість. Вистачить у першого здорового глузду змінити звичну агротехніку — добре, а ні — так ні. Адже переконувати перелякану людину марно.

Яка агротехніка допомагає уникнути фітофтори? Почну розповідь з переліку своїх вимог до садіння, які я від самого початку висуваю до всього, починаючи від планування ділянки і закінчуючи теплицею:

• простота догляду;
• швидкість догляду;
• смак плодів (відбір сортів з кращим смаком);
• продуктивність вища за середню (до рекордних урожаїв);
• екологічність;
• естетичність;
• окупність (маловитратність).

Зауважте, між іншим, що в списку не значиться розмір плодів. Тобто не ставиться завдання отримати якомога більші плоди за всіма культурами, оскільки в деяких випадках розмір іде на шкоду смаку. Хоча, звісно, у випадку тепличних помідорів, динь і кавунів якраз великі плоди частіше смачніші за дрібні, чого краще досягати нормуванням зав'язей, а не підживленням.

Для мене перелічені вимоги однакові за значимістю, незалежно від послідовності їх у цьому списку. Улаштування всього садіння підпорядковане одночасно всім цим вимогам. Наприклад, коли город дуже великий, то для дотримання вимоги швидкості обробітку переходиш на спрощення: тепер сівбу кожної культури проводиш у рядок, в один довгий ряд через 60–70 см між культурами. І без жодних грядок, на рівній поверхні.

Той самий підхід можна застосувати, якщо ваша ділянка невелика, але розташована далеко від дому і ви витрачаєте багато годин на дорогу: вам потрібен гранично простий однорядний город. Хтось скаже, що це примітивно, зате загалом ви будете дуже швидко за ним доглядати і отримаєте добірні великі плоди, у підсумку ж — рекордний урожай порівняно зі знавцями складної агротехніки, які втрачають увесь свій час на кропіткій ручній роботі.

Естетичність — це не тільки бажане вкраплення всюди квітів-літників на кшталт дивовижного портулаку. Город повинен справляти враження досконалості, охайності. А досягається це багато в чому чистотою від бур'янів усіх доріжок, не кажучи про самі грядки та рядки. Це фактор гарного настрою на ділянці.

Бур'яни ж справляють враження неохайності, занедбаності, це непомітний витік мікроелементів у їхнє насіння. Такими є часто городи «знавців», що ведуть нескінченні розмови про «велику складність» вирощування кожної культури. «Простота, чистота, краса!» — ось наша гідна відповідь.

Екологічність — постараємося не опинитися ось перед якою дилемою. Ви купили теплицю, припустимо, за 15 тис. рублів. Наша окупність уже невдоволено насупилася. Вона очікує, що ви не за перший, то за другий сезон отримаєте продукцію на цю суму за ринковою вартістю. Ви, звісно, обережно зауважите, що це поки навряд чи, зате вирощена продукція буде екологічно чистою, якої на всьому торговому просторі не знайти. Без нітратів, без отрутохімікатів. І вона тоді відразу заспокоїться, мовляв, ну тоді гаразд, ми в плюсі, це дорогий товар.

Однак якщо в найближчий сезон увесь стиглий урожай помідорів вразить фітофтора, окупність заіскрить мега-розрядом. І харчуватися вам і вашій родині відтепер мідним купоросом. А що, більшість же поливає ним свої помідори, більшість його їсть. З мідного купоросу складається бордоська рідина. Препарати під іншими назвами від хвороб помідорів теж містять мідь.

Ось така дилема. Тож, панове «знавці», зовсім не потрібно відкривати Америку: про шкоду мідьвмісних препаратів відомо давним-давно. У мікрокількостях мідь необхідна нашому організму, як і рослинам, а у великих — отруює його. Сьогодні міддю нещадно обприскують виноград, картоплю, томати, яблука тощо. Обробляють багаторазово за сезон, вона в надлишку міститься в усіх овочах і фруктах. Які там мікрокількості!

У ґрунтах, не важливо, під розарієм чи під теплицею, — йде накопичення міді, про це краще за всіх знають тільки ґрунтознавці. З цієї причини ще років двадцять тому я поставив собі за мету знайти екологічно чистий спосіб вирощувати томати без фітофтори, причому гарантовано. Випробував безліч способів. І всі ті способи, що пропонували садові журнали, і винаходив власні.

Деякі з них уже давали непоганий результат.

Наприклад, я пробував такі методи:

• садити кущі томатів «на плоту» з гілок бузини;
• з перемішуванням у землі мурашника рудих лісових мурах (матеріал збирався восени або рано навесні, до виходу з землі мурах).

Тепер же я використовую більш вірний спосіб вирощування томатів у мішках. Вони ростуть швидко і не хворіють. Це, на мій погляд, чудовий спосіб для теплиці. Досі ще не було жодного проколу. Мішки стоять на сухій плитці або на бетонній підлозі, теплиця створює відчуття оранжереї. Про цей спосіб докладніше я розповім нижче.

Підіб’ємо поки що підсумок. Застосовувати для захисту томатів отрутохімікати чи ні — це особиста справа кожного.

Купити такий препарат і розвести його згідно з наведеною інструкцією на пакетику ви зумієте і без мене, таких посібників із вирощування томатів не злічити. Кожен випускник агровузу повторить для вас зміст цієї інструкції, пояснить вам, наче нетямущому, у яких пропорціях слід розвести бордоську рідину. І майже кожен учасник томатних форумів самовпевнено повторить вам те саме. А я тут розповідаю тільки про екологічно чисті способи запобігти за списком основним хворобам томатів, а також головним шкідникам усіх наших культур у теплиці.

Зауважу мимохідь, що сьогодні я не читаю жодних форумів рослинників в інтернеті. Їхні обговорення нецікаві. Рішення питань, над якими вони там досі ламають списи, я давно знайшов. Усі мої рішення екологічно абсолютно чисті.

Використання «хімії», отрутохімікатів та інших препаратів для мене одразу говорить про неглибокий рівень рослинника. Не дивуйтеся, навіть агроном-професор не завжди вміє захищати рослини від стресів, і куди вже цього досягти якому-небудь інженеру, який гордо просторікує про свою перемогу над хворобами за допомогою препаратів, а сам безперервно вирощує томати без сівозміни в одній і тій самій теплиці.

Отже, за моїми спостереженнями, фітофтору найсильніше провокує в дощову погоду або ж при частих поливах надмірна слиз дощових черв’яків.

Увага. Саме великі черв’яки, що скупчуються під кущами томатів у великих кількостях, отруюють їх своїм слизом, а будь-який отруєний організм стає сприйнятливим до інфекції — це закон біології. Отруєний організм скоро захворіє на що-небудь інфекційне, як правило, це грибна хвороба.

Як кожна рослина несе свій, не схожий на всі інші, набір різних сполук, причому іноді отруйних для окремих рослин (несумісність видів), так і тваринний світ. Було б повчально дізнатися в деталях склад слизу даного черв’яка. Відомо, що вона складається з різних дуже активних біоречовин, деякі з яких виступають як антисептик. Якісь із цих речовин і не переносять томати.

Чому так відбувається саме з томатами? Я можу лише припустити, що у них на батьківщині, на островах вулканічного походження, немає наших рідних дощових черв’яків і томат як ендемік не пристосований до них.

І ось що в результаті відбувається. Влітку в спеку і засуху, коли навколо ґрунт став сухий, дощові черв’яки починають мігрувати до місця вогкості — туди, де власник регулярно щось поливає. І зазвичай одне з таких місць — теплиця. Принаймні, черв’яки завжди мешкають біля її краю, на водостоку з купола.

Я хочу сказати, що черви рано чи пізно скупчуються там, де господар ділянки поливає найбільше, вони знаходять такі місця за запахом рослинних решток, що пріють на поверхні ґрунту, якими харчуються. Для черв'яка їжею є тільки розм'якшені водою рослинні рештки. Запах їжі вони чудово знають і вловлюють, і вночі поверху здатні переповзти на багато метрів.

Виходить свого роду збіг: якщо теплицю не поливати, то обвішані плодами помідори дійсно там мають менше шансів захворіти на фітофтороз, але це не через шкоду вологи в повітрі, а через відсутність скупчення черв'яків.

З давніх-давен у літературі утвердилася думка, що фітофтороз викликає сирість і що помідори треба поменше поливати, а якщо і поливати, то в рідкі ямки, на значній відстані від рослини, щоб основна поверхня землі завжди залишалася сухою.

Рослина помідора уражується фітофторозом, як правило, тільки з плодами. Поки плодів немає, за винятком перших дрібних зав'язей, помідори зазвичай у нас не хворіють навіть при рясному поливі.

При вирощуванні в мішках помідори можна поливати скільки завгодно, хоч холодною водою прямо зі шланга, вони нічим не хворіють.

Хочу попередити тих, хто одразу сприйняв повідомлення про черв'яків негативно, пам'ятаючи про їхню корисність: у нас у саду тільки помідори за своєю природою вразливі, інші культури ставляться до них спокійно.

Герметичні поліетиленові мішки дозволяють відрізати ґрунт від дощових черв'яків. Попутно в мішках краще прогрівається ґрунт. Крім того, в них можна створювати великий запас води згідно з поливними нормами (до 3–6 л на дорослу рослину в сонячний день). У сукупності середовище для коренів помідорів стає сприятливішим, ніж при традиційному вирощуванні. Трикратне покращення дає результат за врожайністю та захищеністю від усіх хвороб.

Коли мені одразу заперечують, що кожної весни набивати мішки землею занадто трудомістко, я відповідаю, що, на мій погляд, трудомістке інше.

Витратити всю весну на догляд за розсадою, потім все літо відкривати-закривати двері в теплиці, поливати помідори, підв'язувати їх, пасинкувати, а потім раптово втратити весь урожай через фітофтороз — ось що, на мою думку, справді трудомістко.

Ось коли дуже шкода витрачених зусиль і часу! А наповнити восени мішки, по мішку в день — це не так вже й складно. Земля з відпрацьованих мішків іде або на компостування, або як свіжа підстилка курям, або вивалюється в тій же теплиці під перекопування з добривами. Відновити її легко. Це вже кожен обирає зручну йому технологію.

Підготовка мішків:

• Нові мішки зі свіжою землею краще підготувати з осені, щоб вони як слід промерзли в теплиці. Дощові черв'яки не переносять такої зимівлі.
• При весняному набиванні мішків слід ретельно перебрати ґрунт, змішуючи добрива, і видалити великих черв'яків. Дрібні черв'ячки не страшні, вони погоди не роблять.
• Мішки краще використовувати чорні для сміття, у які вміщується по 5–6 відер ґрунту.

Цей метод пройшов перевірку і перевантаженням урожаєм, і високою вологістю повітря, і малим об'ємом ґрунту — він усе витримує. Навіть глузування.

Коли ми ведемо розмову про хвороби в теплиці, не можна не згадати тему ротації культур, або сівозміни, або плодозміни. До деяких садівників важко доходить, що не можна вирощувати жодну культуру рік за роком, беззмінно, постійно на одному і тому самому місці.

Два роки щонайбільше можна більш-менш без наслідків допустити повторне садіння, та й то — навіщо?

Після того як я з'ясовую, що власник садить тут постійно помідори з року в рік, я одразу втрачаю ентузіазм щодо його теплиці: будь-яка порада йому тоді як мертвому припарка. Мені ніяково перед ним: він вірить у мої поради, а вони заздалегідь не можуть пересилити шкоди накопичених у ґрунті токсичних речовин, що отруюють його рослини.

Вирощування помідорів у мішках і захист від сезонних інфекцій

Вирощування помідорів у мішках дозволяє ефективно захистити рослини не тільки від фітофторозу, а й від більшості інших основних хвороб культури. Цей прийом показує відмінні результати при дотриманні звичайної, більш або менш сумлінної агротехніки. Ізольована коренева зона допомагає знизити інфекційне навантаження на кущі. Однак навіть такий спосіб захисту не дає стовідсоткової гарантії на кілька років уперед.

Розвиток патогенів багато в чому залежить від сезонних умов. Кожна хвороба активізується в той рік, погода якого найбільш сприятлива для її поширення. Через це овочівник завжди перебуває під загрозою раптового спалаху інфекції. Щоб мінімізувати ризики, агроному необхідно гнучко коригувати схему догляду та захист рослин з урахуванням поточної ситуації в теплиці.