Класифікація парників та сучасні методи їх обігріву в сільському господарстві

Розрізняють кілька типів парників: російські (заглиблені), паризькі (наземні французькі), бельгійські (двоскатні). Останніми роками почали впроваджуватися у великих господарствах механізовані парники Мкртчяна.

Російські парники — односкатні з виритим у землі котлованом.

Рис. 1. Поперечний розріз заглибленого російського парника. А — ґрунт; Б — гній; В — рама; Г — південний парубень; Д — північний парубень; Е — пересув.

Паризькі парники влаштовують без котловану шляхом накладання гною на поверхню землі, а на гній накладають заздалегідь приготовлену з дощок обв'язку (ящик).

Рис. 2. Поперечний розріз паризьких парників.

Бельгійські парники — двоскатні (на відміну від російських — односкатних).

Механізовані парники — особливий тип парника, пристосований до використання парникового комбайна винахідника тов. Мкртчяна.

Найбільш зручними, дешевими, простими, що користуються великим поширенням у наших радгоспах і колгоспах, є російські парники. У російських парниках краще зберігається тепло, для них менше потрібно гною, вони, нарешті, зручніші для організації робіт і користування протягом усього року порівняно з паризькими та бельгійськими парниками.

За видом обігріву парники бувають на біопаливі (біологічному паливі), боровому (пічному) опаленні та електрообігріві.

Рис. 3. Поперечний розріз двоскатного бельгійського парника. А — ґрунт; Б — гній; В — рама; Г — парубень; Д — коньковий брус.

При застосуванні для обігріву парників біопалива широко використовується гній та інші органічні речовини. У нас це основний спосіб обігріву парників. Застосування борового опалення для обігріву парників у СРСР поширене мало. Електрообігрів почав поширюватися у нас в УРСР і в Криму. При електрообігріві значно краще забезпечується можливість підтримувати і регулювати потрібний тепловий режим у парниках. Надалі, при розширенні мережі електростанцій і наявності дешевої електроенергії, електрообігрів матиме широке поширення. Водяне опалення парників застосовується при використанні відпрацьованих вод фабрик і заводів. Такий вид опалення широко застосовується за кордоном, у нас же поширений поки мало.

Вибір ділянки для парників

Ділянка, призначена під влаштування парників, повинна задовольняти низку певних вимог.

Ділянка повинна бути підвищеною, сухою, краще з піщаним підґрунтям, мати ухил на південь, південний схід або південний захід. На низьких місцях можливий застій снігових і дощових опадів, а також можуть занадто близько стояти ґрунтові води. У парниках буде від цього вологість, можлива поява води в котловані. Рівень ґрунтових вод у весняний і осінній період не повинен перевищувати 90—120 см. Перевірити рівень стоячих ґрунтових вод можна шляхом риття на ділянці в літній час пробної канави глибиною до 1,5 м. Якщо протягом кількох днів вода не з'явиться в канаві, значить рівень ґрунтових вод стоїть достатньо глибоко.

Поряд із цим поблизу від ділянки необхідно мати природну або штучну водойму для поливу.

Ділянка повинна бути захищена від північних і північно-східних вітрів лісонасадженнями, парканами, будівлями тощо. Різниця в температурі в парниках, захищених і незахищених від північних вітрів, доходить до 6°, особливо у вітряну погоду.

Поблизу складських приміщень (зерносховищ, сараїв) і скотних дворів влаштовувати парники не рекомендується, оскільки тут найчастіше оселяються миші та щури, що сильно шкодять сівбі в парниках.

Парники, з іншого боку, не повинні затінюватися будівлями та насадженнями, особливо з південної та південно-західної сторін. Рекомендується розташовувати парники від затінюючих предметів на такі приблизно відстані:

а) при розташуванні затінюючих предметів зі східної та західної сторін парникової ділянки;

При висоті затінюючого предмета від парників до 4 м — 15 м; від 4 до 8 — 30; від 8 до 12 — 45; більше 12 — 60.

б) при розташуванні затінюючих предметів з півдня;

При висоті затінюючого предмета від парників від 4 до 8 — 10; від 8 до 12 — 16; більше 12 — 20.

Необхідно подбати, щоб до території парників були зроблені хороші під'їзні шляхи, оскільки до парників доводиться перевозити велику кількість гною, сміття, води.

На ділянці треба мати запасну площу для можливого подальшого розширення парникового господарства. При визначенні необхідної площі ділянки під парникове господарство необхідно підрахувати, скільки на одному гектарі розміщується рам з урахуванням проїздів, трап, територій під допоміжними будівлями: сараї для зберігання інвентарю, навіси для рам і матів тощо. Загалом, з урахуванням усіх цих умов, на 1 га розміщують 2000—2300 рам. Допоміжні будівлі розташовують із північного боку ділянки.

Розміщувати парники на відведеній ділянці треба так, щоб було зручно організувати роботи на них і забезпечити належне обслуговування транспортом. Для цього парники розташовують кварталами-секціями по 500 рам. Секція складається з окремих парників, по 20 рам кожен. Це, як показує практика, найбільш зручний розмір парника для кращої організації робіт у парниковому господарстві: набивання парників, вивезення перегною, ґрунту, підвезення і піднесення води, перенесення рам тощо. Але можуть бути парники і з 10, 30 рам тощо.

Між окремими кварталами залишають поздовжні проїзди шириною до 5 м, а між парниками — проходи в 70—80 см.

хе т О КТ | И Е Е б ЕЕ еек Е =: а] | ес | [ириса еее) ре ЕК ея НЕЕ, ПР) Е: ЕЕ) ЕКА =) | реет: ЕЯ ЕЕ | ое =) [и = ЕЕ |) С) ЕЕ Е ЕЕ Ч КОИ | Е) ЕЕ ое О ЕЕ Еее еттЕтРЕЕЕЕЫ НЕТ Я |< Гоеивкиитдеятиея || 5 ЗЕ ПЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕНЙ Вх ЕЕ Гоееетн | Г) Е мс ЕЕЕЕЕЕЕЕ |||» ЕТЕРЕЕТ Е — ГЕЕиЕЕ-ЕчЕт а — ЕЕ) ЕЕ, 7 =] | 2 - | —\ Г] | } й Е! ия ленес | Г - р - ЕЕ) СЕ] [= 2 |157) | 7 | [] С 3] с] Г те | А НЯ Е] Е 1 с [1 ГГ 2 93 Е Бизе с = 1 и рф к —— ПАРНИКИ ПАРНИКИ ПАРНИКИ с ——\ Га В а ПОРЕНАН

Рис; 4, План розташування заглиблених російських двадцятирамних парників.

Для зберігання ґрунту, гною, бочок, баків з водою, а також для проїзду з кожного боку парникового кварталу влаштовують поперечні дороги (торцеві дороги) у 9—15 м завширшки.

Проходи між парниками шириною понад 80 сантиметрів, що зустрічаються в практиці окремих господарств, недоцільні, оскільки це без необхідності збільшує розмір ділянки; крім того, утворюється велика охолоджена площа навколо парників, через що швидше знижується температура горіння біопалива й охолоджуються парники.

У господарствах із великою кількістю парників (кілька тисяч рам), де до кожного парника підвезення гною, ґрунту, води тощо організовано кінним транспортом або автомашинами, практикується стрічкове розташування парників у секціях. Відрізняється воно тим, що між окремими парниками залишають стежки різних розмірів. Одна стежка, звужена, служить лише для проходу, її ширина — 50 см. Інша стежка значно ширша — до 2 м, або ж вона робиться за шириною кінського воза чи автомашини. Стежки чергуються так, що можна до всіх парників під’їжджати автотранспортом і кіньми.

З метою більш правильного й економічного використання території парникової ділянки, стежки й дороги після звільнення їх від гною та ґрунту мають бути використані для вирощування таких теплолюбних культур, як огірки, томати, капуста">цвітна капуста, кабачки, гарбуз тощо. За рахунок цього можна отримати додаткову кількість цінних овочів із ділянки захищеного ґрунту. Для підгонки та прискореного дозрівання цих культур можна влаштувати тимчасові укриття рамами, що звільняються від основних парників.