Основи формування та обрізування крони плодових дерев

Розвиток дерев залежить не тільки від спадкових властивостей породи та сорту, а й від умов навколишнього середовища. Змінюючи ці умови, ми тим самим змушуємо плодову рослину змінювати характер росту і плодоношення та забезпечуємо її розвиток у потрібному для нас напрямку.

Одним із засобів, що сильно і швидко діють безпосередньо на дерево і дозволяють регулювати його ріст та плодоношення, є обрізування. Його почали застосовувати задовго до того, як навчилися підживлювати рослини елементами мінерального живлення та захищати від шкідників і хвороб.

Перші згадки про обрізування відносяться до III століття до нашої ери. Вказувалося, що, вирощуючи плодові дерева, слід видаляти сухі гілки, що заважають росту та живленню. Вже в той час обрізування вважали радикальним засобом регулювання росту і плодоношення. Так, Колумелла — давньоримський філософ і великий знавець агрономії вважав, що обробіток саду — це прохання, удобрення його — допомога, а обрізування — примушення дерев плодоносити. Багато цікавого про обрізування плодових дерев можна знайти в творах інших давньоримських філософів — Катона, Варрона, Плінія старшого.

Правильне і своєчасне обрізування на фоні хорошої загальної агротехніки сприяє:

• більш ранньому початку та швидкому наростанню плодоношення;
• отриманню щорічних оптимальних для даного сорту врожаїв;
• поліпшенню якості плодів;
• підвищенню морозостійкості дерев;
• зручності проведення робіт при самому обрізуванні, обприскуванні проти шкідників і хвороб, збиранні врожаю;
• раціональному використанню площі та простору саду.

Протягом багатовікової практики вдосконалювалася, відшліфовувалася техніка виконання обрізування, розроблялися нові прийоми регулювання росту і плодоношення. У результаті вже в середні віки за допомогою цього прийому навчилися створювати такі форми крони, які поєднували в собі високу декоративність з рясною урожайністю. І все-таки обрізування досі залишається одним із найскладніших питань агротехніки. Жоден із заходів із догляду за рослинами не викликає так багато суперечок і найсуперечливіших суджень. Велика кількість плодових культур з великою кількістю сортів, що розрізняються за характером росту і плодоношення, вже сама по собі передбачає різну реакцію рослин на видалення гілок або зміну їх положення в просторі. До того ж слід врахувати умови середовища, які з року в рік навіть в одній і тій самій місцевості не залишаються постійними; стан рослин, зумовлений їхнім віком, особливостями експлуатації, реакцією на температурні умови тощо.

Все вищеперелічене змушує постійно шукати найбільш раціональні форми крон і способи обрізування, що відповідають сучасним вимогам виробництва і дозволяють максимально проявитися потенційним можливостям рослин. Саме з цієї причини в сучасному плодівництві налічується вже не десятки, а сотні різних формувань, що відрізняються зовнішніми габаритами, структурним складом, видом ростових і плодових утворень, способами регулювання росту і плодоношення, пристосованістю до певної конструкції насаджень.

У даному розділі викладено загальні правила формування крон дерев, застосовні для використання в органічному садівництві. Треба пам'ятати, що через форму і структуру крони можна легко впливати на кінцевий результат — урожай і якість плодів.

Під системою формування розуміють створення крони певного габітусу і конструкції за допомогою обрізування або інших прийомів регулювання росту.

Кожен тип крони має конструктивні особливості, але для більшості з них, за даними В. І. Якушева та В. І. Шевченка (1987), існують загальні правила формування. Основні принципи формування крони деревних плодових рослин залежать від конструкції садів і передбачають застосування різних прийомів, спрямованих на регулювання її форми, величини та продуктивності.

Мета формування — створення легкодоступної крони, добре освітлюваної сонцем і здатної забезпечити рясні врожаї високоякісних плодів у ранньому віці.

Завдання формування крон плодових дерев у всіх сучасних типах насаджень:

• регулювання розмірів (тобто створення компактних) крон;
• забезпечення освітленості всіх частин крони, достатньої для успішної фотосинтетичної діяльності всього листового апарату, а також отримання високоякісних, інтенсивно забарвлених плодів;
• підвищення міцності крони за рахунок розміщення гілок першого порядку на відстані 10–15, 40–60 см одна від одної та формування кутів відходження не менше 45–60°.

Ученому-агроному, фермеру, початківцю плодоводу-аматору необхідно керуватися такими принципами, що лежать в основі формування різних типів крони:

При плануванні саду важливо одразу зіставити тип насаджень, біологію сорту та форму крони. Не можна обрізувати всі дерева за однією схемою. Наприклад, якщо ви закладаєте сад на середньорослій підщепі, деревам буде потрібна більша площа живлення. У цьому випадку формуйте потужні гілки першого порядку і закладайте на них крону з 3–4 порядками розгалуження.

Щільність садіння прямо диктує архітектуру дерева в саду. Чим більше саджанців припадає на гектар, тим менше багаторічних гілок повинно залишатися в кроні, адже простір для кожного дерева жорстко обмежений. У таких ущільнених садіннях різко зростають вимоги до якості та кількості плодів. Їх необхідно отримувати по максимуму з кожного квадратного метра площі, зайнятої проекцією крони.

Геометрія правильної крони та догляд у період вегетації

При формуванні природно-поліпшених (штучно-природних) крон завжди дотримуйтеся форми конуса. Важливо, щоб основа цього конуса була заповнена більш потужними приростами порівняно з його вершиною. Бічні прирости на стовбурі повинні мати великий кут відходження. Щоб ряди не затінювали один одного, суворо контролюйте висоту дерев.