Обрізування та формування

Класифікація типів крон та принципи формування плодових дерев

Агрономові

2 хв читання

Правильний вибір та формування крони визначають схему садіння, освітленість саду та зручність догляду за деревами. На практиці всі типи крон поділяють на дві основні групи — природні (або вільноростучі) та штучні. При формуванні природної крони агроном зберігає близький до природного силует дерева, регулюючи лише кількість та силу росту гілок. Штучні крони створюють шляхом розміщення та фіксації гілок у строго визначеному положенні, а в проекції вони можуть бути сплюснутими або округлими.

Природні крони поділяють залежно від наявності та ролі центрального провідника. Це дозволяє підібрати оптимальну схему обрізування під конкретну силу росту підщепи та сорту. Виокремлюють три основні типи таких крон:

  • Лідерні — формуються з вираженим центральним провідником;
  • Безлідерні — вирощуються без центрального провідника;
  • Проміжні — провідник видаляють після закладання потрібної кількості гілок або при досягненні деревом заданої висоти.

За характером розміщення гілок у просторі природні крони також поділяють на ярусні та без’ярусні. Проміжні форми крон, такі як веретеноподібна або вільна пальмета, поєднують у собі елементи обох груп. Розуміння цих базових принципів побудови дозволяє без зусиль сформувати крону будь-якого перехідного типу.

Для збільшення кутів відходження гілок застосовують механічні накладки або спеціальне обрізування. Пластикові накладки встановлюють у розсаднику над брунькою одноліток, що дає кут відходження пагонів 70–75°. Пізнє весняне обрізування при довжині пагонів близько 3 см дозволяє отримати кути в межах 68–75°.

Увеличение углов отхождения ветвей при помощи накладок из пластмассы
Рис. 1. Збільшення кутів відходження гілок у розсаднику за допомогою накладок із пластмаси: 1 – стрічка з отворами різних діаметрів, що відповідають товщині одноліток у верхній частині, та розрізом для зручності встановлення над брунькою; 2 – однолітки з установленими над верхніми бруньками накладками (кути відходження в результаті стають 70–75°).
Увеличение углов отхождения при помощи поздней весенней обрезки
Рис. 2. Збільшення кутів відходження до 68–75° за допомогою пізнього весняного обрізування (довжина пагонів близько 3 см).
  • Кут відходження з накладками — 70–75°
  • Кут відходження при пізньому обрізуванні — 68–75°
  • Довжина пагонів для пізнього обрізування — близько 3 см
  • Штамб для сучасних садів — 40–60 см
  • Штамб для механізованого збирання врожаю — 60–100 см

Висота штамба та особливості її вибору

Висота штамба безпосередньо впливає на технологію догляду за садом та спосіб збирання врожаю. За цим показником усі плодові дерева класифікують на чотири основні групи від високоштамбових до кущоподібних. Параметри кожної групи чітко визначені стандартами садівництва.

Тип дерева за висотою штамба Висота штамба
Високоштамбові Понад 150 см
Середнештамбові 80–150 см
Низькоштамбові 50–80 см
Кущоподібні Менше 40 см

Для більшості сучасних промислових садів оптимальною вважається висота штамба в межах 40–60 см. Однак при проектуванні саду необхідно враховувати географічну зону та спосіб знімання плодів. Для цих випадків існують жорсткі технологічні винятки.

Для Сибіру та Крайньої Півночі стандартні рекомендації не підходять — тут штамб у плодових дерев практично відсутній. Також стандартна висота незастосовна для машинного збирання врожаю">збирання врожаю, де потрібна висота штамба 60–100 см.

Читайте також