Садіння та розмноження

Технології розмноження плодових і ягідних культур відсадками

Агрономові

4 хв читання

Технології розмноження плодових і ягідних культур відсадками

Розмноження відсадками дозволяє отримувати якісний посадковий матеріал за рахунок здатності стебел утворювати додаткові корені без попереднього відокремлення від материнської рослини. У розсадництві цей метод є незамінним для отримання кореневласних рослин. Агрономи застосовують чотири основні технології, кожна з яких має свої особливості залежно від культури, що розмножується.

  • Глибина ямки для дугоподібних відсадків — 15–20 см
  • Висота зрізу маточника вертикальних відсадків — 2–3 см
  • Глибина борозни для горизонтальних відсадків — 5–8 см
  • Підсумковий шар підгортання вертикальних відсадків — 25 см
  • Підсумкова висота горбочка для горизонтальних відсадків — 20 см

Технології розмноження відсадками в розсаднику

Дугоподібні відсадки дозволяють отримати добре вкорінені рослини за одну вегетацію. Ранньою весною верхню частину сплячої однорічної гілки вкладають у ямку глибиною 15–20 см, а її кінець на відстані 20–25 см від верхівки спрямовують вертикально вгору. Засипають вкладене стебло легким компостованим ґрунтом. Для стимулювання коренеутворення гілку круто згинають або кільцюють кору в місці вигину. Цей спосіб оптимальний для отримання саджанців айви, персика, аронії, аґрусу, фундука, а також клонових підщеп, готових до садіння на постійне місце.

Вертикальні відсадки слугують основним методом розмноження клонових підщеп яблуні та груші. Рано навесні маточні кущі зрізують на висоту 2–3 см від землі або трохи глибше для формування маточних головок, на яких відростають однорічні пагони. У міру їх розвитку проводять багаторазове підгортання вологим ґрунтом. Наприкінці вегетації готові відсадки відокремлюють від маточних кущів.

Підгортання вертикальних відсадків проводять тільки в той період, коли основи пагонів залишаються трав’янистими. Здерев’янілі пагони вкорінюються значно гірше.

Правила підгортання вертикальних відсадків:

  • Перше підгортання виконують на половину висоти відрослих пагонів.
  • Засипання вологим ґрунтом повторюють 4–5 разів за вегетаційний період.
  • Підсумкову товщину ґрунтового шару над основою пагонів доводять до 25 см.

Горизонтальні відсадки суттєво підвищують продуктивність розсадника. При їх використанні вихід підщеп яблуні">клонових підщеп яблуні збільшується у 2–3 рази порівняно з вертикальним методом. Однак такі відсадки виходять менш сильнорослими, і частину з них доводиться дорощувати на грядах протягом наступного року. Спосіб застосовують переважно для прискореного розмноження клонових підщеп.

Послідовність роботи при горизонтальному розмноженні відсадками:

  1. Навесні однорічні визрілі гілки вкорочують на 1/4 довжини.
  2. Вкладають їх горизонтально в борозни глибиною 5–8 см і фіксують дерев’яними гаками або металевими скобами.
  3. При досягненні вертикальними пагонами висоти 10–15 см їх підгортають вологою землею на 5 см.
  4. У міру росту пагонів підгортання повторюють 2–3 рази, формуючи горбочок висотою до 20 см.
  5. Восени маточну гілку розрізають на частини разом з укоріненими пагонами.

Повітряні відсадки в промисловому масштабі використовують обмежено через відносно низький вихід саджанців. Суть методу полягає у вкоріненні стеблової частини пагона без його відокремлення від материнської рослини. Для цього стебло кільцюють або ранять, обгортають вологим мохом і закривають плівкою від висихання. Наприкінці вегетації пагін з додатковими коренями відокремлюють від батьківської рослини та відправляють на дорощування.

Фізіологія та методи активізації коренеутворення

Успішне вкорінення відсадків залежить від створення умов, що стимулюють швидкий поділ клітин і закладання кореневих зачатків. Агроном може штучно прискорити цей процес, впливаючи на розподіл поживних речовин і анатомію пагона. Основне завдання — перекрити відтік асимілянтів, не порушуючи постачання гілки водою та мінеральними елементами.

Для накопичення пластичних речовин у зоні вкорінення використовують кільцювання флоеми або зміну нахилу гілок. При цьому ксилема повинна залишатися неушкодженою, щоб вода продовжувала безперешкодно надходити у відсадок. Надлишок продуктів фотосинтезу в зоні пошкодження кори інтенсифікує утворення додаткових коренів.

Притінення (етіоляція) зони, що вкорінюється, перебудовує структуру стебла. Без доступу світла активізується робота камбію, розростаються тканини кори, і кореневі зачатки в прикамбіальній зоні закладаються значно швидше. Додатково вкорінюваність підвищують обробкою синтетичними ауксиновими препаратами в поєднанні з етіоляцією та нанесенням ран.

Постійне зволоження та добра аерація субстрату — критичні фактори для розвитку кореневої системи. При пересиханні ґрунту або нестачі кисню в зоні підгортання сформовані додаткові корені швидко гинуть.

Читайте також